Рішення

від 05.03.2015 по справі 235/198/15-ц

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/235/398/15

Єдиний унікальний номер 235/198/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Воробйова С.А.

при секретарі Подлєсній О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красноармійська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» про стягнення заборгованості по заробітній платі за надурочно відпрацьований час, індексації заробітної плати, компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, індексації заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням законних трудових прав і ушкодження здоров'я внаслідок стійкої втрати професійної працездатності та про стягнення її індексації,-

ВСТАНОВИВ:

19.01.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» про стягнення заборгованості по заробітній платі за надурочно відпрацьований час, індексації заробітної плати, компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, індексації заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням законних трудових прав і ушкодження здоров'я внаслідок стійкої втрати професійної працездатності та про стягнення її індексації посилаючись на те, що він знаходився в трудових відносинах з відповідачем Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас», працюючи гірником та прохідником в період з 07.02.2011року по 03.06.2014року, звільнившись за власним бажанням.

Під час його праці відповідач не виплачував йому оплату за надурочний час, а при звільненні з роботи не виплатив в день його звільнення всі суми, належні йому, як звільненому працівнику.

У липні 2014року він звертався до відповідача з письмовою заявою про видачу довідок про надурочно відпрацьований час, але відповіді не отримав.

Згідно його даних у відповідача при звільненні його з роботи були такі заборгованості, які на даний час ще не виплачені:

1) заборгованість по заробітній платі в сумі 25 000 (двадцять пять тисяч гривень);

2) заборгованість по оплаті за надурочно відпрацьований час за весь період роботи у відповідача в сумі 45 000грв. (сорок пять тисяч гривень);

3) заборгованість по індексації заробітної плати в сумі 1 300грв.;

4) заборгованість по компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 2 500грв.;

5) заборгованість по компенсації за невикористану відпустку в сумі 15 000гривень.

Він вважає, що відповідач повинен виплатити йому всі вищевказані суми заборгованості, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи від дати звільнення по день повної виплати всіх сум, належних йому, як звільненому працівнику або по день ухвалення рішення судом.

За його даними, розмір середньоденного заробітку складає 500,00грн., тому при розрахунку заборгованості у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати необхідно брати вказану суму.

Крім того, відповідач не виплативши всі належні суми при розрахунку заподіяв йому моральну шкоду, розмір якої він оцінює в сумі 10000,00грн. і вказану суму просить стягнути з відповідача.

Також він вважає, що відповідач повинен сплатити моральну шкоду, яку йому заподіяно ушкодженням здоров'я.

Так, 29.11.2013 року він, працюючи на підприємстві відповідача, одержав виробничу травму, про що було складено акт по формі Н-1 розслідування нещасного випадку і цей факт ушкодження його здоров'я при виконанні трудових обов'язків підтверджується:

-постановами №0521/92603/92603/16 та №0521/92603/92603/17 Фонду соціального страхування від нещасних випадків Будьоннівського району м.Донецька, згідно яких йому призначена щомісячна грошова сума, яка компенсує частину втраченого заробітку в розмірі 720,94грн. та одноразова допомога у зв'язку з втратою професійної працездатності в сумі 36047,05грн.;

- довідкою МСЕК серії 10 ААА № 240646 від 26.05.2014р., згідно якої йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 10% з 26.05.2014 року по 01.06.2015 року.

Наведені вище обставини свідчать про те, що ушкодження здоров'я пов'язані з виконанням трудових обов'язків, спричинили та спричиняють і будуть спричинять йому моральні та фізичні страждання, обмежують можливості вести активний образ життя, тому він просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00грн., справу розглянути за його відсутністю за участю представника ОСОБА_4 і не заперечував проти винесення заочного рішення.

Представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав в повному обсязі, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність і проти винесення судом заочного рішення не заперечував.

Відповідач Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас» у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, тому суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас», працюючи гірником та прохідником в період з 07.02.2011року по 03.06.2014року, звільнившись за власним бажанням (а.с.10-11).

Під час роботи позивача відповідач не виплачував виплати за надурочний час, а при звільненні з роботи не виплатив в день звільнення всі суми, належні позивачу, як звільненому працівнику, тому позивач вважає, що на його думку у відповідача при звільненні його з роботи були такі заборгованості, які на даний час ще не виплачені (а.с.1 обор.стор.):

1) заборгованість по заробітній платі в сумі 25 000 (двадцять пять тисяч гривень);

2) заборгованість по виплаті за надурочно відпрацьований час за весь період роботи у відповідача в сумі 45 000грв. (сорок пять тисяч гривень);

3) заборгованість по індексації заробітної плати в сумі 1 300грв.;

4) заборгованість по компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 2 500грв.;

5) заборгованість по компенсації за невикористану відпустку в сумі 15 000гривень.

З огляду на викладене, суд вважає, що в задоволенні викладених в позовній заяві вказаних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦК України: обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4, звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі за надурочно відпрацьований час, індексації заробітної плати, компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, індексації заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням законних трудових прав і ушкодження здоров'я внаслідок стійкої втрати професійної працездатності та про стягнення її індексації не надали суду своїх розрахунків суми заборгованості, індексації з компенсацією, натомість просили суд витребувати у відповідача вказаний розрахунок та відповідні довідки.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23.01.2015року заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів була задоволена і суд витребував у відповідача та у відділенні Фонду соціального страхування вказані позивачем довідки та розрахунки, однак у зв'язку з проведенням на території, де знаходяться вказані підприємства і організації антитерористичної операції одержати такі відомості немає можливості.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.02.2015року суд визнав обов'язковою присутність в судовому засіданні позивача та представника позивача для дачі особистих пояснень, однак ОСОБА_1 та ОСОБА_4, будучи повідомлені про день та час розгляду справи належним чином шляхом надсилання СМС-повідомлення не з'явились з невідомих суду підстав, з заявами про відкладення розгляду справи до суду не звертались, тому суд виходить із доказів наданих до суду сторонами на момент розгляду справи і приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за надурочно відпрацьований час, індексації заробітної плати, компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, індексації заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням законних трудових прав.

Щодо позовних вимог позивача та представника позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням законних трудових прав і ушкодженням здоров'я внаслідок стійкої втрати професійної працездатності та її індексації, то суд вважає ці вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 29.11.2013 року позивач, працюючи на підприємстві відповідача, одержав виробничу травму, про що було складено акт по формі Н-1 розслідування нещасного випадку і цей факт ушкодження його здоров'я при виконанні трудових обов'язків підтверджується: довідкою МСЕК серії 10 ААА № 240646 від 26.05.2014р.(а.с.15), згідно якої позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 10% з 26.05.2014року по 01.06.2015 року; постановою ВДФ соціального страхування від нещасних випадків Будьоннівського району м.Донецька № 0521/92603/92603/16 від 25.06.2014 року про призначення ОСОБА_1 одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності - трудового каліцтва, що сталося 29.11.2013 року в сумі 36047,05грн. (а.с.13); постановою ВДФ соціального страхування від нещасних випадків Будьоннівського району м.Донецька № 0521/92603/92603/17 від 25.06.2014 року про призначення ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати в разі стійкої втрати професійної працездатності - трудового каліцтва, що сталося 29.11.2013 року в сумі 720,94грн. (а.с.14).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України «Про охорону праці», а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику «внаслідок ушкодження здоров'я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв'язку з нещасним випадком на виробництві позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він був здоровою працездатною людиною, втратив 10% працездатності до 01.06.2015 року, у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов'язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідок МСЕК, суд вважає, що ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а значне погіршення стану здоров'я позивача, те, що професійна працездатність в зв'язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 10% до 01.06.2015 року, тобто не безстроково, а також одержує щомісячні виплати Фонду соціального Страхування у зв'язку з одержаною травмою в розмірі 720,94грн. та одержав одноразову допомогу в розмірі 36047,05грн., суд вважає, що відповідно до ч. 2 ст.23 ЦК України, виходячи з засад розумності та справедливості на користь позивача необхідно стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 4000,00 грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору - в розмірі 243,60грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.153, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст.16, 23, 268, 1167 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226, 227-228 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» про стягнення заборгованості по заробітній платі за надурочно відпрацьований час, індексації заробітної плати, компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, індексації заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням законних трудових прав і ушкодження здоров'я внаслідок стійкої втрати професійної працездатності та про стягнення її індексації, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» (ідентифікаційний код 33728282) на користь ОСОБА_1, 23.04.1983року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодження здоров'я внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, у розмірі 4000,00грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: