Постанова

від 03.03.2015 по справі 5009/593/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 5009/593/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

стягувача - не з'явився,

боржника - не з'явився,

Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу боржника (вх. № 707 З/1-6) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18 листопада 2014 року про залишення скарги боржника на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції без розгляду у справі №5009/593/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК-7", м. Запоріжжя

до Міського комунального підприємства "Основаніє", м. Запоріжжя

про стягнення 663 619,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

11 листопада 2014 р. на адресу Господарського суду Запорізької області надійшла скарга № 16663/02 від 10 листопада 2014 р. Міського комунального підприємства "Основаніє", в якій боржник просить суд визнати дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Єфімової Ю.А. щодо постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 червня 2014р. - незаконними, а постанову про відкриття провадження ВП № 43801519 від 25 червня 2014р. щодо стягнення з Міського комунального підприємства "Основаніє" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК-7" заборгованості у розмірі 112 903,00 - недійсною. Також, боржник просить суд поновити строк на оскарження дій державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Єфімової Ю.А. щодо постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 червня 2014 р. Пропущення строку пояснює тим, що Міське комунальне підприємство "Основаніє" вчасно звернулось до суду, але помилково не до господарського суду Запорізької області, а до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18 листопада 2014 р. у справі № 5009/593/12 (суддя Серкіз В.Г.) залишено без розгляду скаргу Міського комунального підприємства "Основаніє" на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Єфімової Ю.А. щодо постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 червня 2014 р.

Боржник - Міське комунальне підприємство "Основаніє", звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції; справу направити до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду справи.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що ухвалюючи оскаржувану ухвалу про залишення скарги без розгляду, місцевий господарський суд порушив вимоги статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України та вийшов за межі своїх повноважень.

Розгляд справи відкладався.

02 березня 2015 року заявник апеляційної скарги подав суду письмові пояснення з обґрунтуванням причин неявки в судове засідання суду першої інстанції та причин пропуску строку апеляційного оскарження (вх. 3309).

03 березня 2015 року через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду Жовтневий ВДВС Запорізького МУЮ подав заперечення на апеляційну скаргу, в який державний виконавець Єфімова Ю.А. вважає, що строк оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження № 43801519 від 25 червня 2014 року боржником пропущений; просить ухвалу місцевого господарського суду від 18 листопада 2014 року у справі № 5009/593/12 про залишення скарги без розгляду залишити без змін, а апеляційну скаргу боржника - без задоволення (вх. 3465).

Крім того, просить розглядати зазначену апеляційну скаргу без участі Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 02 березня 2015 року у зв'язку із відпусткою судді Івакіної В.О., для розгляду справи № 5009/593/12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М., суддя Черленяк М.І.

У призначене судове засідання учасники судового процесу не з'явились, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить штамп на зворотній сторінці ухвали суду від 17 лютого 2015 року про відправлення її копій сторонам, що відповідає положенням пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20 лютого 2013 року (а.с.172-173).

Таким чином, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі учасників судового процесу.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 14 березня 2012 р. позов ТОВ "ПІК-7" до КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 9" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 593619,99 грн. заборгованості, розстрочивши виконання судового рішення на шість місяців, із погашенням відповідачем заборгованості щомісячно згідно графіку та стягнуто з відповідача на користь позивача 13278,40 грн. судового збору. В частині стягнення заборгованості у розмірі 70 000,00 грн. провадження у справі припинено (а.с. 81).

26 березня 2012 року на виконання рішення від 14 березня 2012 року видано відповідні накази (а.с. 83,84).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2013 року задоволено заяву КП "ПІК-7" про заміну боржника КМ «ВРЕЖО №9» на його правонаступника - Міське комунальне підприємство "Основаніє".

25 червня 2014 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 43801519 по виконанню наказу № 5009/593/12, виданого 26 березня 2012 року Господарським судом Запорізької області про стягнення з МКП «Основаніє» на користь ТОВ «ПІК-7» боргу у розмірі 112 903,00 грн. (а.с. 111).

11 листопада 2014 року, Міське комунальне підприємство "Основаніє" звернулось до суду зі скаргою, в якій просив визнати дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Єфімової Ю.А. щодо постанови про відкриття виконавчого провадження незаконними, а постанову про відкриття провадження ВП № 43801519 від 25 червня 2014 року недійсною.

В обґрунтування скарги на дії державного виконавця, боржник зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження, яка отримана ним 02 липня 2014 року винесена з порушеннями, зокрема, статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувачем був пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання. Також зазначає, що ухвала господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2013 року про заміну сторони виконавчого провадження не містить реквізитів боржника, тобто відсутній код ЄДРПОУ МКП «Основаніє» та його адреса.

Місцевий господарський суд, визнав доводи МКП «Основаніє», викладені у скарзі, неправомірними та залишив скаргу на дії державного виконавця без розгляду.

Колегія суддів вважає, що підстави для скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 18 листопада 2014 року відсутні та зазначає наступне.

При розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди мають керуватися положеннями, зокрема положеннями статей 40, 55, 56 Конституції України; статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"); міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; розділом XIV Господарського процесуального кодексу України , пунктом 10 частини другої статті 16, статтями 1166, 1167, 1174 Цивільного кодексу України, Законами України "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", "Про звернення громадян", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"; Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5; Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, іншими нормативно-правовими актами, які врегульовують ці питання.

Гарантією прав юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", частиною третьою статті 6, частиною першою статті 12, статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, із матеріалів справи свідчить, що постановою від 25 червня 2014 державного виконавця відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 43801519 по виконанню наказу № 5009/593/12 про стягнення з МКП «Основаніє» на користь ТОВ «ПІК-7» боргу у розмірі 112 903,00 грн.

Зі штампу на зворотній сторінці постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що боржник її отримав 02 липня 2014 року (а.с. 111).

09 липня 2014 року МКП «Основаніє» оскаржило постанову про відкриття виконавчого провадження від 25 червня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду. Ухвалою цього ж суду від 14 липня 2014 року, залишеною без змін Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом 07 жовтня 2014 року, у відкритті провадження МКП «Основаніє» відмовлено (а.с. 121).

09 жовтня 2014 року постановами державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 5009/593/12 про стягнення з МКП «Основаніє» на користь ТОВ «ПІК-7» боргу у сумі 112903,00 грн. та судового збору у розмірі 13278,40 грн., у зв'язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення (а.с. 86,89).

11 листопада 2014 року скаржник звернувся до Господарського суду Запорізької області зі скаргою про визнання дій державного виконавця по відкриттю виконавчого провадження незаконними та визнання цієї постанови недійсною.

Тобто, скарга на дії державного виконавця та визнання його постанови про відкриття провадження, подана до господарського суду після закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 6 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом .

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду в постанові № 9 від 17 жовтня 2012 року, зокрема в п.9.7, встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Якщо ж обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

Якщо Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строку звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби (як-от статтями 26, 47, 49, 57, частиною четвертою статті 58 названого Закону), то господарському суду слід виходити саме з такого порядку (п. 9.7-1 Постанови).

Тобто, підстав для поновлення строків на подання скарги на дії державного виконавця відсутні.

Крім того, перш за все при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що основними принципами судочинства є виконуваність рішення суду та його обов'язковість.

Виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав стягувача, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом, при винесенні оскаржуваної ухвали, враховано вищезазначене.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» за результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський - ухвалу, які мають відповідати вимогам відповідно до статей 202, 203, 248-24 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9 зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Отже, у зв'язку з вищевикладеним, апеляційна скарга боржника задоволенню не підлягає, а її доводи не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в ухвалі від 18 листопада 2015 року у справі № 5009/593/12.

Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції була винесена за відсутністю боржника, у зв'язку із чим були порушені норми процесуального права.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляційної скарги, оскільки, місцевим господарським судом, беручи до уваги обмеженість строків розгляду скарги, вжиті заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, у відповідності до п. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи наведене, застосування Господарським судом Запорізької області норм чинного законодавства відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування прийнятої у справі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом першим статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Основаніє", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18 листопада 2014 року у справі № 5009/593/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 05.03.2015 р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Черленяк М.І.