Рішення

від 06.03.2015 по справі 904/90/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.03.15р. Справа № 904/90/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д", м. Дніпропетровськ

про стягнення 133 110 грн. 84 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача : Вергун А.Ю.-представник, дов. від 15.01.2015р. №1;

від відповідача : Ситник М.С.-представник, дов. від 19.12.2014р. №981-к.

СУТЬ СПОРУ:

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні було оголошено перерви до 03.03.2015р., до 05.03.2015р. та до 06.03.2015р.

Позивач просить стягнути з відповідача 133 110 грн. 84 коп., що складає 15 951 грн. 40 коп. - 3% річних та 117 159 грн. 44 коп. - інфляційних втрат від основної заборгованості, що виникла на підставі Договору від 23.02.2012р. №240.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що: - рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2014р. у справі №904/10191/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" про стягнення 1 015 532 грн. 89 коп. встановлено факт прострочення відповідача у зв'язку з неналежним виконанням умов договору від 23.02.2012р. №240 та стягнуто з останнього заборгованість в розмірі 975 252 грн. 63 коп., пеню в розмірі 30 112 грн. 95 коп., інфляційні втрати в розмірі 9 999 грн. 46 коп., 3% річних в розмірі 9 081 грн. 67 коп. та судовий збір в розмірі 20 488 грн. 93 коп.; - фактичне виконання рішення було здійснено 31.07.2014р.; - відповідно до положень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання зобов'язань.

Відповідач у відзиві (вх.№9566/15 від 17.02.2015р.) на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки: - в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на Постанову пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме пункт 7.1, згідно до якого кредитор випадку невиконання боржником у строк судового рішення вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку суму інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошових зобов'язання, однак інфляційні нарахування та нарахування трьох процентів річних можуть здійснюватися з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням, однак кредитор вправі вимагати стягнення сум інфляційних нарахувань та процентів лише у випадку, якщо судове рішення фактично не виконане боржником; - рішення від 17.02.2014р. у справі №904/10191/13 набрало законної сили 28.04.2014р.; - відповідачем 23.06.2014р. платіжним дорученням №3141 було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 1 044 935 грн. 64 коп., що є підтвердженням фактичного виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014р. у справі №904/10191/13; - оскільки рішення було виконане у встановлений законом строк, відповідач звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання судового рішення з огляду на його фактичне виконання, що позбавляє позивача права на отримання відповідних процентів згідно статті 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання боржником рішення господарського суду.

Позивач у запереченнях (вх. №12475/15 від 02.03.2015р.) на відзив відповідача вважає доводи, зазначені відповідачем у відзиві, безпідставними з огляду на наступне: - розмір неустойки та річних, стягнених в відповідача, позивачем було розраховано по 13.01.2014р., інфляційні втрати - по грудень 2013р. включно; - фактично сума основного боргу та інші, визначені судовим рішенням нарахування сплачені відповідачем 31.07.2014р.; - предметом даного позову є захист майнового права та законний інтерес позивача за період з 14.01.2014р. по день зарахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позивача; - моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора; - виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті товару відбулось з моменту зарахування на поточний рахунок позивача суми вартості вказаного товару.

В судовому засіданні 03.03.2015р. було оглянуто матеріали справи №904/10191/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" про стягнення 1 015 532 грн. 89 коп.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу представниками сторін заявлено не було.

Оригінали документів, оглянутих у судовому засіданні, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014р. у справі №904/10191/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" про стягнення 1 015 532 грн. 89 коп. позов задоволено частково, стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" заборгованість в розмірі 975 252 грн. 63 коп., пеню в розмірі 30 112 грн. 95 коп., інфляційні втрати в розмірі 9 999 грн. 46 коп., 3% річних в розмірі 9 081 грн. 67 коп. та судовий збір в розмірі 22 194 грн. 04 коп.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2014р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 року у справі №904/10191/13 в частині стягнення судового збору змінено, стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" судовий збір в розмірі 20 488 грн. 93 коп.

Постановою Вищого господарського суду від 18.06.2014р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 р. у справі №904/10191/13 залишено без змін.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014р., постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2014р. та постановою Вищого господарського суду від 18.06.2014р. у справі №904/10191/13 встановлено, що на виконання умов договору від 23.02.2012р. №240 Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" товар, прийнятий відповідачем без заперечень, за який у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 975 252 грн. 63 коп.

Як вбачається господарським судом стягнено з відповідача пеню, річні та інфляційні нарахування за період з 15.09.2013 року по 13.01.2014 року.

Позивач вважає, що внаслідок порушення відповідачем строків оплати за договором від 23.02.2012р. №240 та виконання відповідачем рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014р. у справі №904/10191/13 лише 31.07.2014р. з відповідача підлягають стягненню річні у сумі 15 951 грн. 40 коп., та інфляційні втрати у сумі 133 110 грн. 84 коп., нараховані на суму стягненого основного боргу у сумі 975 252 грн. 63 коп.; відповідач проти цього заперечує, що і є причиною виникнення спору.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як вбачається відповідачем було сплачено позивачу заборгованість у сумі 975 252 грн. 63 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 30.07.2014р. №2632 на суму 1 044 934 грн. 74 коп., яке одержано банком отримувача 31.07.2014р., платіж проведено банком 31.07.2014р.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Отже, датою виконання відповідачем постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2014р. у справі №904/10191/13 є 31.07.2014р.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, після перерахунку річні, нараховані на суму основного боргу (з 14.01.2014р. по 30.07.2014р.), становлять 15 871 грн. 23 коп., а інфляційні нарахування згідно розрахунку - 117 159 грн. 44 коп. (з січня по липень 2014р.).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі розподіляються між сторонами пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (49100, м. Дніпропетровськ, бул. Слави, 7-к; ідентифікаційний код 32014082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 44/1, оф. 210; ідентифікаційний код 35448939) 15 871 грн. 23 коп. - річних, 117 159 грн. 44 коп. - інфляційних нарахувань та 2 660 грн. 61 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

"06" березня 2015р .