Постанова

від 09.07.2015 по справі 904/90/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року Справа № 904/90/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коробенка Г.П.

суддів Прокопанич Г.К.

Шаргала В.І.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року

у справі № 904/90/15 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д"

про стягнення 133 110,84 грн.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д", просило стягнути з відповідача 15 951,40 грн. 3% річних та 117 159,44 грн. інфляційних втрат (а.с. 2-3).

Позовні вимоги мотивовано посиланням на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2015 року (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" 15 871,23 грн. 3% річних, 117 159,44 грн. інфляційних втрат. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 93-94).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року (головуючий Пархоменко Н.В., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2015 року змінено, викладено резолютивну частину рішення в новій редакції, згідно якої стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" 12 825,24 грн. 3% річних, 112 807,20 грн. інфляційних втрат та судовий збір (а.с.121-124).

Оскаржені судові акти мотивовано частковою доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові (а.с. 141-143).

Розпорядженням секретаря другої судової палати № 03-05/925 від 08.06.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Полянський А.Г., судді Прокопанич Г.К. (доповідач), Шаргало В.І. (а.с. 138).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2015 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.07.2015 року (а.с. 139-140).

Розпорядженням секретаря другої судової палати № 03-05/1120 від 03.07.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Прокопанич Г.К. (доповідач), Шаргало В.І.

У запереченнях на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" вважає оскаржені судові акти такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 09.07.2015 року представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 року у справі № 904/10191/13 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" 975 252,63 грн. заборгованості, 30 112,95 грн. пені, 9 999,46 грн. інфляційних втрат, 9 081,67 грн. 3% річних та судовий збір у розмірі 22 194,04 грн. (а.с. 47-49).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 року у справі № 904/10191/13 змінено в частині стягнення судового збору, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" судовий збір у розмірі 20 488,93 грн. В іншій частині рішення у вказаній справі залишено без змін (а.с. 50-53, 54-56).

Судовими рішеннями у справі № 904/10191/13 встановлено неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" умов договору № 240 від 23.02.2012 року в частині своєчасної оплати поставленого товару у сумі 975 252,63 грн. та за прострочення оплати поставленого товару вказаними рішеннями стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" пеню у сумі 30 112,95 грн. за період з 15.09.2013 року по 13.01.2014 року, 3% річних у сумі 9 081,67 грн. та інфляційні втрати у сумі 9 999,46 грн.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Місцевий господарський суд, вважаючи, що днем виконання постанови Дніпропетровської апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року у справі № 904/10191/13 та, відповідно, оплати заборгованості за договором № 240 від 23.02.2012 року є 31.07.2014 року, дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення з відповідача 15 871,23 грн. 3% річних за період з 14.01.2014 року по 30.07.2014 року та 117 159,44 грн. інфляційних втрат за період з січня 2014 року по липень 2014 року.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Апеляційною інстанцією встановлено, що постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 04.06.2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 904/10191/13, зазначено про необхідність добровільного виконання боржником рішення у строк до 11.06.2014 року.

11.06.2014 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 904/10191/13 до 24.06.2014 року.

23.06.2014 року товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" перераховано оплату заборгованості по виконавчому провадженні ВП № 43527644 від 11.06.2014 року у сумі 1 044 935,64 грн. на рахунок Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (а.с. 64).

Стягнуту заборгованість за рішенням господарського суду у справі № 904/10191/13 перераховано Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції товариству з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" у сумі 1 044 934,74 грн. згідно платіжного доручення № 2632 від 30.07.2014 року (проведено банком 31.07.2014 року 17:30 год.) (а.с. 78).

Апеляційним господарським судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" у процесі виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/10191/13 (виконавче провадження ВП № 43527644) виконано зобов'язання зі сплати заборгованості за договором № 240 від 23.02.2012 року у сумі 975 252,63 грн. згідно платіжного доручення № 3141 від 23.04.2014 року у складі суми 1 044 935,64 грн. на рахунок державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Апеляційна інстанція, враховуючи виконання відповідачем обов'язку з погашення заборгованості у сумі 975 252,63 грн. за договором № 240 від 23.02.2012 року, а також відсутністю вини товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" у тому, що вказані кошти надійшли на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" лише 31.07.2014 року (згідно платіжного доручення № 2632 від 30.07.2014 року), дійшла висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції за період з 23.06.2014 року по 31.07.2014 року та, відповідно, про задоволення позову про стягнення 12 825,24 грн. 3% річних, 112 807,20 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги про неправомірність посилання апеляційної інстанції на приписи ст. 610 ЦК України та про відсутність вини відповідача у несвоєчасній оплаті товару є необгрунтованими, оскільки як рішеннями господарських судів у справі № 904/10191/13, так і судами попередніх інстанцій у даній справі встановлено факт порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" зобов'язання та наявність його вини.

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року у справі № 904/90/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

В.І. Шаргало