Постанова

від 23.04.2015 по справі 904/90/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015 року Справа № 904/90/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів : Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Сусла Я.Б.

за участю представників сторін :

від позивача : Вергун А.Ю., представник, довіреність №1 від 05.01.2015 року;

від відповідача : Ситник М.С., представник, довіреність №891-К від 19.12.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2015 року у справі №904/90/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д", м. Дніпропетровськ

про стягнення 133 110,84 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" 133 110,84 грн., що складає 15 951,40 грн. - 3% річних та 117 159,44 грн. - інфляційних втрат від основної заборгованості, що виникла на підставі договору від 23.02.2012р. №240.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2015 року у справі №904/90/15 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволений частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" 15 871,23 грн. - річних, 117 159,44 грн. інфляційних втрат та 2 660,61 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" умов договору №240 від 23.02.2012 року в частині своєчасної оплати вартості товару у сумі 975 252,63 грн. Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 року, з урахуванням змін внесених постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року, у справі №904/10191/13 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" стягнуто заборгованість за поставлений товар згідно договору від 23.02.2012 року №240 у сумі 975 252,63 грн., пеню у сумі 30 112,95 грн., інфляційні втрати у сумі 9 999,46 грн., 3% річних у сумі 9 081,67 грн. та судовий збір у сумі 20 488,93 грн. Оскільки заборгованість погашена відповідачем лише 31.07.2014 року, з урахуванням приписів пунктів 1.4, 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність позовних вимог про стягнення 3% річних за період з 14.01.2014 року по 30.07.2014 року у сумі 15 871,23 грн. та інфляційних втрат у сумі 117 159,44 грн. за період з січня 2014 року по липень 2014 року.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2015 року у справі №904/90/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неправомірно застосовані норми Закону України "Про платіжні системи" для визначення моменту виконання рішення, оскільки норми вказаного закону регулюють загальні засади функціонування платіжних систем і розрахунків.

Апелянт зазначає, що виконав рішення господарського суду у справі №904/10191/13 в процесі здійснення виконавчого провадження у строк, наданий державним виконавцем для добровільного виконання рішення суду, а саме згідно платіжного доручення №3141 від 23.06.2014 року.

Оскільки рішення виконане в законодавчо встановлений строк, відповідач вважає безпідставне та необґрунтоване задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції за несвоєчасне виконання боржником рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2015 року у справі №904/90/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 23.04.2015 року.

У судове засідання, яке відбулося 23.04.2015 року, представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Позивач зазначає, що датою припинення зобов'язання за договором поставки №240 від 23.02.2012 року щодо оплати поставленого товару є зарахування відповідної суми на поточний рахунок позивача, тому твердження відповідача (апелянта) про безпідставність застосування до спірних правовідносин статті 625 Цивільного кодексу України є безпідставним.

У судовому засіданні 23.04.2015 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 року у справі №904/10191/13 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" заборгованість в розмірі 975 252,63 грн., пеню в розмірі 30 112,95 грн., інфляційні втрати в розмірі 9 999,46 грн., 3% річних в розмірі 9 081,67 грн. та судовий збір в розмірі 22 194,04 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 року у справі №904/10191/13 змінено в частині стягнення судового збору, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" судовий збір в розмірі 20 488,93 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року у справі №904/10191/13 залишено без змін.

Під час розгляду справи №904/10191/13 встановлено неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" умов договору від 23.02.2012 року №240 в частині своєчасної оплати поставленого товару у сумі 975 252,63 грн. За прострочення оплати поставленого товару рішенням господарського суду у справі №904/10191/14 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" пеню у сумі 30 112,95 грн. за період з 15.09.2013 року по 13.01.2014 року, а також 3% річних у сумі 9 081,67 грн. та інфляційні втрати у сумі 9 999,46 грн.

Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 04.06.2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду у справі №904/10191/13, зазначено про необхідність добровільного виконання боржником рішення у строк до 11.06.2014 року.

11.06.2014 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду у справі №904/10191/13 до 24.06.2014 року.

23.06.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" перераховано оплату заборгованості по виконавчому провадженні ВП №43527644 від 11.06.2014 року у сумі 1 044 935,64 грн. на рахунок Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (а.с. 64).

Стягнуту заборгованість за рішенням господарського суду у справі №904/10191/13 перераховано Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Товариству з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" у сумі 1 044 934,74 грн. згідно платіжного доручення №2632 від 30.07.2014 року (проведено банком 31.07.2014 року 17:30 год.) (а.с. 78).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 13.01.2014 року по 31.07.2014 року у сумі 15 951,40 грн. та втрати від інфляції за період з січня 2014 року по липень 2014 року у сумі 117 159,44 грн.

Відповідно до пункту 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про виконання відповідачем постанови Дніпропетровської апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року у справі №904/10191/13 31.07.2014 року, та, відповідно до правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 14.01.2014 року у сумі 15 871,23 грн. та інфляційних втрат у сумі 117 159,44 грн. за період з січня 2014 року по липень 2014 року.

Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду з таких підстав.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 року у справі №904/10191/13, зокрема, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" заборгованість за договором №240 від 23.02.2012 року у сумі 975 252,63 грн., яку Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" оплачено в процесі виконання виконавчого провадження ВП №43527644 згідно платіжного доручення №3141 від 23.04.2014 року у складі суми 1 044 935,64 грн. на рахунок державної виконавчої служби.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" погасило заборгованість за договором №240 від 23.02.2012 року у сумі 975 252,63 грн. згідно платіжного доручення №3141 від 23.04.2014 року у складі суми 1 044 935,64 грн.

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України обов'язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, виникає у боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання за весь час прострочення.

З урахуванням викладеного, а також приписів пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково за період з 14.01.2014 року по 22.06.2014 року у сумі 12 825,24 грн. (975 252,63 грн. х 3% х 160 / 365), втрати від інфляції у сумі 112 807,20 грн. за період з січня 2014 року по червень 2014 року.

Апеляційний господарський суд враховує приписи пункту 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до яких моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, при цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" в процесі виконання рішення суду у справі №904/10191/13 (виконавче провадження ВП №43527644) виконано зобов'язання зі сплати заборгованості за договором №240 від 23.02.2012 року у сумі 975 252,63 грн. згідно платіжного доручення №3141 від 23.04.2014 року у складі суми 1 044 935,64 грн. на рахунок державної виконавчої служби.

За приписами частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи виконання відповідачем обов'язку з погашення заборгованості у сумі 975 252,63 грн. за договором №240 від 23.02.2012 року, а також відсутність вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" у тому, що вказані кошти надійшли на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" лише 31.07.2014 року (згідно платіжного доручення №2632 від 30.07.2014 року), апеляційний господарський суд дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції за період з 23.06.2014 року по 31.07.2014 року.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постановах №6/433-42/183, №12/207 від 14.11.2011 року, №37/64 від 23.01.2012 року та №37/64 від 23.01.2012 року, що є обов'язковим для застосування господарським судом відповідно до статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що до спірних правовідносин не застосовуються приписи статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки рішення суду у справі №904/10191/13 було виконано у строки встановлені законодавством, у зв'язку з тим, що позовні вимоги заявлені про стягнення 3% річних та втрат від інфляції за прострочення виконання зобов'язання зі сплати заборгованості за договором №240 від 23.02.2012 року, яку стягнуто на підставі рішення суду, а не за прострочення виконання рішення у справі №904/10191/13.

Враховуючи, що ухвала Верховного Суду України від 11.02.2009 року №6-14929св08 прийнята не за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм, а також не регулює подібні правовідносини, її висновки не є обов'язковими для суду відповідно до статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 125 632,44 грн. (12 825,24 грн. - 3% річних + 112 807,20 грн. - втрати від інфляції).

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, для зміни рішення місцевого господарського суду в частині стягнення сум 3% річних та втрат від інфляції та, відповідно, для часткового задоволення апеляційної скарги.

З урахуванням зміни розміру 3% річних та втрат від інфляції, що підлягає стягненню з відповідача, підлягає зміні і розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за розгляд позовної заяви, а саме: відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2 512,65 грн.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2.4 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2015 року у справі №904/90/15 в частині стягнення суми 133 030,67 грн. (15 871,23 грн. 3% річних + 117 159,44 грн. інфляційних втрат), отже, за подання апеляційної скарги має бути сплачений судовий збір у сумі 1 330,31 грн.

До апеляційної скарги відповідачем додане платіжне доручення №823 від 16.03.2015 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 331,10 грн. (а.с. 109), тобто зайво сплаченою є сума 0,79 грн., яка відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д".

Відповідно до п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача пропорційно розміру задоволених вимог по апеляційній скарзі у сумі 73,99 грн.

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2015 року у справі №904/90/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2015 року у справі №904/90/15 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2015 року у справі №904/90/15 викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (49100, м. Дніпропетровськ, бул. Слави, 7-к; ідентифікаційний код 32014082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 44/1, оф. 210; ідентифікаційний код 35448939) 3% річних у сумі 12 825,24 грн., втрати від інфляції у сумі 112 807,20 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2 512,65 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 44/1, оф. 210; ідентифікаційний код 35448939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (49100, м. Дніпропетровськ, бул. Слави, 7-к; ідентифікаційний код 32014082) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 73,99 грн., про що видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (49100, м. Дніпропетровськ, бул. Слави, 7-к; ідентифікаційний код 32014082) із Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 0,79 грн. (сімдесят дев'ять копійок), перерахований на підставі платіжного доручення №823 від 16.03.2015 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Повна постанова складена 23.04.2015 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко