Постанова

від 03.03.2015 по справі 826/19503/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2015 року № 826/19503/14

Суддя Окружний адміністративний суд міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроіндекс-Промо" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Промо» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2011 року № 0011892209, № 0011832209, № 0011852209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19503/14.

В судовому засіданні 22.01.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 22.01.2015 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу від 30.07.2014 року № 795 та на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Євроіндекс-Промо» (код ЄДРПОУ 34532453) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АКБ «Вілма» (код ЄДРПОУ 32490586) за період з 01.09.2011 по 30.09.2011, за результатом якої складено акт перевірки від 14.08.2014 № 1297/26-59-22-09/34532453.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені ряд порушень позивачем вимог законодавства, зокрема:

- п. 138.2 ст. 138, п. 44.2 ст. 44 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 152042,00 грн. та заниження податку на прибуток на суму 247355,34 грн.;

- п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 1105,00 грн. та заниження податку на додану вартість (ПДВ) на суму 216395,00 грн.;

На підставі складеного акту перевірки від 14.08.2014 № 1297/26-59-22-09/34532453 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 29.08.2014:

- № 0011842209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 270493,75 грн., за основним платежем - 216395,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54098,75 грн.;

- № 0011852209, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 152042,00 грн.;

- № 0011832209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 247355,34 грн., за основним платежем - 247355,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 29.08.2014 № 0011832209, № 0011842209 та № 0011852209 позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, відповідно до ст. 56 ПК України.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.10.2014 № 11239/10/26-15-10-06-15 та Державної фіскальної служби України від 24.11.2014 № 7327/6/99-99-10-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 29.08.2014 № 0011832209, № 0011842209 та № 0011852209, а скаргу ТОВ «Євроіндекс-Промо» - без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став:

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 27.02.2013 № 767/22-2/32490586 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АКБ «Вілма» (код ЄДРПОУ 32490586) щодо господарських взаємовідносин з ПП «Обрій» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011», згідно якого стан ТОВ «АКБ «Вілма» « 11» - припинено, але не знято з обліку.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а тому ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС дійшла висновку, що здійснення основного виду діяльності є неможливим. Відтак, в акті перевірки зазначено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «АКБ «Вілма» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про фіктивність правочинів між ТОВ «АКБ «Вілма» та контрагентами.

У зв'язку з чим, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що ТОВ «Євроіндекс-Промо» завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування при проведенні робіт зі створення експозицій на міжнародних виставках та за виконані роботи ТОВ «АКБ «Вілма» в сумі 1227500,00 грн., у зв'язку з включенням до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування витрат за операціями з вищенаведеним підприємством, що проведені на підставі не підтвердженого правочину за 3 квартал 2011 року - 1227500,00 грн.

Крім того, відповідач вважає, що податкові накладні, що складені ТОВ «АКБ «Вілма», не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Євроіндекс-Промо» суми податку на додану вартість в сумі 217500,0 грн. за вересень 2011 року.

Однак, ТОВ «Євроіндекс-Промо» не погоджується з такою позицією податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 29.08.2014 № 0011832209, № 0011842209 та № 0011852209, а тому звернулося до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають: інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Згідно із п. 150.1 ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Євроіндекс-Промо» (організатор) та ТОВ «АКБ «Вілма» (виконавець) було укладено договір про надання послуг та виконання робіт зі створення експозиції Міжнародної виставки «СТО ЕХРО - 2011» від 01.08.2011 № 01-08-В/11 (т. 1, арк. 34-36).

Предметом даного договору була організація та проведення робіт зі створення експозиції Міжнародної виставки «СТО EXPO-2011», в подальшому «виставка».

Місце проведення виставки: Україна, м. Київ, Виставковий центр «КиївЕкспоПлаза». Графік проведення робіт: монтаж експозиції, заїзд експонентів , робота виставки, вивіз експонатів , демонтаж експозиції.

Відповідно до умов розділу 4 договору, організатор зобов'язувався: не пізніше ніж за три тижні до початку монтажних робіт надати виконавцю план розміщення експонентів (ПРЕ); не пізніше ніж за два тижні до початку монтажу експозиції виставки надати виконавцю плани всіх стендів . Передача планів стендів оформлюється відповідними актами , завіреними підписами повноважних представників сторін; надати виконавцю виставкові площі , повністю підготовлені до монтажу експозиції, які оформляються актом передачі прийому площ під монтаж .

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду:

- додаток № 1 до договору (перелік додаткових послуг на весь час виставки);

- акт здачі-прийняття робіт від 30.09.2011 (роботи за договором виконані в повному обсязі);

- акт передачі плану розміщення експонатів від 29.08.2011;

- акт передачі виставкової площі від 20.09.2011;

- платіжні доручення від 12.09.2011 № 298, від 26.09.2011 № 337, від 30.09.2011 № 345;

- податкові накладні від 12.09.2011 № 1, від 26.09.2011 № 7.

Крім того, між ТОВ «Євроіндекс-Промо» (організатор) та ТОВ «АКБ «Вілма» (виконавець) було укладено договір про надання послуг та виконання робіт зі створення експозиції Міжнародної виставки «T-REX-2011» від 19.04.2011 № 19-04-В/11 (т. 1, арк. 42-44).

Предметом даного договору була організація та проведення робіт зі створення експозиції Міжнародної виставки «T-REX-2011», в подальшому «виставка».

Місце проведення виставки: Україна, м. Київ, Виставковий центр «КиївЕкспоПлаза». Графік проведення робіт: монтаж експозиції, заїзд експонентів , робота виставки, вивіз експонатів , демонтаж експозиції.

Відповідно до умов розділу 4 договору, організатор зобов'язувався: не пізніше ніж за три тижні до початку монтажних робіт надати виконавцю план розміщення експонентів (ПРЕ); не пізніше ніж за два тижні до початку монтажу експозиції виставки надати виконавцю плани всіх стендів . Передача планів стендів оформлюється відповідними актами , завіреними підписами повноважних представників сторін; надати виконавцю виставкові площі , повністю підготовлені до монтажу експозиції, які оформляються актом передачі прийому площ під монтаж .

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду:

- додаток № 1 до договору (перелік додаткових послуг на весь час виставки);

- акт здачі-прийняття робіт від 30.09.2011 (роботи за договором виконані в повному обсязі);

- акт передачі плану розміщення експонатів від 03.09.2011;

- акт передачі виставкової площі від 25.09.2011;

- платіжне доручення від 29.09.2011 № 342;

- податкові накладні від 29.09.2011 № 13, від 30.09.2011 № 16.

Крім того, між ТОВ «Євроіндекс-Промо» (організатор) та ТОВ «АКБ «Вілма» (виконавець) було укладено договір про надання послуг та виконання робіт зі створення експозиції XV Міжнародної виставки «REX-2011» від 18.04.2011 № 18-04-В/11REX (т. 1, арк. 50-52).

Предметом даного договору була організація та проведення робіт зі створення експозиції XV Міжнародної виставки «REX-2011», в подальшому «виставка».

Місце проведення виставки: Україна, м. Київ, Виставковий центр «КиївЕкспоПлаза». Графік проведення робіт: монтаж експозиції, заїзд експонентів , робота виставки, вивіз експонатів , демонтаж експозиції.

Відповідно до умов розділу 4 договору, організатор зобов'язувався: не пізніше ніж за три тижні до початку монтажних робіт надати виконавцю план розміщення експонентів (ПРЕ); не пізніше ніж за два тижні до початку монтажу експозиції виставки надати виконавцю плани всіх стендів . Передача планів стендів оформлюється відповідними актами , завіреними підписами повноважних представників сторін; надати виконавцю виставкові площі , повністю підготовлені до монтажу експозиції, які оформляються актом передачі прийому площ під монтаж .

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду:

- додаток № 1 до договору (перелік додаткових послуг на весь час виставки);

- акт здачі-прийняття робіт від 30.09.2011 (роботи за договором виконані в повному обсязі);

- акт передачі плану розміщення експонатів від 03.09.2011;

- акт передачі виставкової площі від 25.09.2011;

- платіжні доручення від 12.09.2011 № 297, від 26.09.2011 № 338;

- податкові накладні від 12.09.2011 № 2, від 26.09.2011 № 8.

Крім того, між ТОВ «Євроіндекс-Промо» (організатор) та ТОВ «АКБ «Вілма» (виконавець) було укладено договір про виконання робіт по створенню експозиції V національної виставки спортивних товарів та послуг «Go! Sport 2011» від 23.06.2011 № 23-06-В/11 (т. 1, арк. 58-60).

Предметом даного договору була організація та проведення робіт зі створення експозиції V національної виставки спортивних товарів та послуг «Go! Sport 2011» , в подальшому «виставка».

Місце проведення виставки: Україна, м. Київ, Виставковий центр «КиївЕкспоПлаза». Графік проведення робіт: монтаж експозиції, розміщення експонатів, офіційне відкриття, робота виставки, вивезення експонатів , демонтаж експозиції.

Відповідно до умов розділу 4 договору, організатор зобов'язувався: не пізніше ніж за два тижні до початку монтажних робіт надати виконавцю план розміщення експонентів (ПРЕ); не пізніше ніж за тиждень до початку монтажу експозиції виставки надати виконавцю плани всіх стендів . Передача планів стендів оформлюється відповідними актами , завіреними підписами повноважних представників сторін; надати виконавцю виставкові площі , повністю підготовлені до монтажу експозиції, які оформляються актом передачі прийому площ під монтаж .

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду:

- додаток № 1 до договору (перелік додаткових послуг на весь час виставки);

- акт здачі-прийняття робіт від 02.10.2011 (роботи за договором виконані в повному обсязі);

- акт передачі плану розміщення експонатів від 01.09.2011;

- акт передачі виставкової площі від 27.09.2011;

- платіжні доручення від 29.09.2011 № 343;

- податкову накладну від 26.09.2011 № 12.

Проте, судом було встановлено, що акти здачі - прийняття робіт містять лише загальну назву «роботи за договором виконані в повному обсязі» без деталізації змісту та обсягу таких робіт, що унеможливлює встановити, які саме дії були вчинені контрагентом позивача; не містять інформації, що дала б змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операції та наявність у них відповідних повноважень та спеціальних знань, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування валових витрат товариства.

Крім того, вище переліченими договорами передбачено заїзд експонентів, вивіз експонатів, однак позивач не надає суду доказів транспортування експозицій та вказує, що транспортування не здійснювалося, оскільки була відсутня необхідність в цьому, в той же час позивач не обґрунтовує, яким чином експонати були доставлені для виставки.

Крім цього, податкові накладні також містять лише загальну назву робіт «створення експозиції …», однак позивач на підтвердження створення експозицій не надає суду жодних фотознімків, брошур, листівок тощо з яких можливо було б встановити існування експонатів та їх розміщення на виставці.

Крім того, із наданих позивачем договорів та первинних документів щодо взаємовідносин ТОВ «Євроіндекс-Промо» (організатора виставок) з іншими учасниками господарювання (учасниками виставок), як доказів використання ТОВ «Євроіндекс-Промо» у власній господарській діяльності робіт та послуг, отриманих від ТОВ «АКБ «Вілма», не можливо встановити, що роботи були виконані безпосередньо працівниками ТОВ «АКБ «Вілма», а не ТОВ «Євроіндекс-Промо» (т. 1, арк. 111-224).

Відтак, враховуючи, відсутність первинних документів з яких можливо було б встановити зміст та обсяг господарських операцій, посади осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та, враховуючи не надання позивачем кінцевих результатів господарських операцій з яких було б можливо встановити, що ТОВ «АКБ «Вілма» надавало позивачеві роботи та послуги, зазначені в договорах, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду, виконання ТОВ «АКБ «Вілма» договірних зобов'язань перед позивачем.

Таким чином, ТОВ «Євроіндекс-Промо» не мало підстав для формування валових витрат та податкового кредиту товариства по взаємовідносинах із ТОВ «АКБ «Вілма», згідно договорів від 01.08.2011 № 01-08-В/11, від 19.04.2011 № 19-04-В/11, від 18.04.2011 № 18-04-В/11REX, від 23.06.2011 № 23-06-В/11, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, так як акти здачі - приймання виконаних робіт та податкові накладні містять лише загальну назву, виконаних робіт без деталізації змісту та обсягу таких послуг.

У зв'язку з чим, суд вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з вищенаведеним контрагентом, оскільки надані первинні документи не є належними доказами у справі, а тому господарські операції, що нібито відбулись, оформлені лише на підставі формально складених первинних документів, в той час як для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Крім цього, слід звернути особливу увагу на те, що позивачем не надано достатніх доказів економічної доцільності щодо зростання прибутку ТОВ «Євроіндекс-Промо» внаслідок понесених витрат на придбанням від ТОВ «АКБ «Вілма» робіт та послуг.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

Щодо тверджень позивача про наявність арифметичної помилки під час вирахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства, зазначеного в податковому повідомленні рішенні від 29.08.2011 № 0011832209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 247355,34 грн., за основним платежем - 247355,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно п. 152.1 ст. 152 ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, ставка податку на прибуток підприємств: з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно становила 23 відсотки.

Згідно п. 149.1 ст. 149 ПК України, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 (визначення доходів) та 138 - 143 (визначення витрат) цього Кодексу.

Як вбачається з рядка 01 «доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування», податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ - ІІІ квартали, позивачем задекларовано суму 3992415 грн., в той час як в рядку 04 «витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» зазначено 4144457 грн. (т. 1, арк. 233-235).

Відповідно до розділу 3.1.2 акта перевірки від 14.08.2014 № 1297/26-59-22-09/34532453, перевіркою було встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 1227500,00 грн.

У зв'язку з чим, відповідач дійшов висновку, що сума витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства становить 2916957 грн. (4144457 грн. - 1227500 грн.).

Відтак, база оподаткування податком на прибуток підприємства становить 1075458 грн. (рядок 01: 3992415 грн. - рядок: 2916957 грн.).

Таким чином, зобов'язання ТОВ «Євроіндекс-Промо» з податку на прибуток підприємства становили 247355,34 грн. (1075458 грн. х 23%).

Отже, судом було встановлено, що відповідачем не було допущено арифметичної помилки при визначенні ТОВ «Євроіндекс-Промо» податку на прибуток підприємства, за результатами перевірки, оформленої актом від 14.08.2014 № 1297/26-59-22-09/34532453.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Промо» повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Промо» (код ЄДРПОУ 34532453) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три грн. 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник