Ухвала

від 05.03.2015 по справі 814/2879/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2879/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В. судді -Вербицької Н.В. судді -Коваля М.П. при секретарі -Худик С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Логіка» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Позивач - ТОВ «Бізнес Логіка» звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення від 04.09.2014 року №002342202 про визначення суб'єкту господарювання грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 69181,25 гривень, з яких 55345,00 гривень - основного платежу та 13836,25 гривень - штрафу; податкового повідомлення-рішення від 04.09.2014 року №002332202, яким позивачу було визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 72822,50 гривень, з яких 58258,00 гривень - основного зобов'язання та 14564,50 гривень - штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству.

Представник позивача та відповідача до судового засідання не з'явилися.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року позовні вимоги були задоволені. Було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.09.2014 року №002342202 та від 04.09.2014 року №002332202.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що ТОВ «Бізнес логіка» зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 13.10.2010 року та, як платника податків взято на податковий облік ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва 14.10.2010 року за № 1403022801. Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний), роздрібна торгівля пальним, комп'ютерне програмування, установка та монтаж машин і устаткування.

В серпні 2014 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Бізнес Логіка» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з контрагентом ТОВ «Торговий дім «Ветек» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлено актом №1850/14-04-22-02/37279352 від 15.08.2014 року.

В ході перевірки ДПІ дійшла висновку про порушення суб'єктом господарювання ст.185, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачем було занижено ПДВ в сумі 58258,00 гривень, податок на прибуток в сумі 55345 гривень за жовтень - листопад 2013 року та не було підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Торговий дім «Ветек» на загальну суму 255225,37 гривень.

04.09.2014 року ДПІ на підставі зазначеного Акта перевірки прийняті: податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 року №002342202 про визначення суб'єкту господарювання грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 69181,25 гривень, з яких 55345,00 гривень - основного платежу та 13836,25 гривень - штрафу; та податкового повідомлення-рішення від 04.09.2014 року №002332202, яким товариству визначене грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 72822,50 гривень, з яких 58258,00 гривень - основного зобов'язання та 14564,50 гривень - штрафу.

Підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань слугував висновок ДПІ про безтоварність господарських операцій між ТОВ «Бізнес Логіка» та ТОВ «Торговий дім «Ветек», що ґрунтується на судженнях про наявність у контрагента (ТОВ «Торговий дім «Ветек») в ланцюгу постачання товарів (послуг) недобросовісних суб'єктів господарювання та відсутність у ТОВ «Торговий дім «Ветек» достатніх трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в жовтні та листопаді 2013 року ТОВ «Бізнес логіка» на підставі договору поставки нафтопродуктів №100-01/10/13 від 01.10.2013 року придбало у ТОВ «Торговий дім «Ветек» дизельне пальне на загальну суму 1 880 896,66 гривень, у т.ч. ПДВ 313 482,78 гривень (т.1 а.с. 52-56).

Відповідно до умов пункту 5.1. Договору постачання нафтопродуктів здійснювалось ТОВ «Торговий дім «Ветек» на умовах FCA (передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці) на естакаді наливу, розташованої за адресою: 65041, м. Одеса, вул.Шкодова гора, 1/1 (територія ПАТ «Одеський НПЗ»).

Дизельне пальне доставлялося суб'єктом господарювання - ФОП ОСОБА_5, який має відповідну акредитацію та транспортні засоби для здійснення перевезень нафтопродуктів.

Оплата здійснена в повному обсязі в безготівковій формі.

Придбане дизельне пальне використано в господарській діяльності ТОВ «Бізнес логіка», основним видом діяльності якого є торгівля паливно-мастильними матеріалами, в тому числі шляхом реалізації на АЗС через реєстратори розрахункових операцій.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем були надані товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, паспорти якості, сертифікати відповідності, акти звірки та інші документи на підтвердження транспортування придбаного пального та подальшої його реалізації (т.1 а.с. 57-146).

Згідно довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на момент видачі податкових накладних ТОВ «Торговий дім «Ветек» було зареєстровано платником ПДВ, а отже, мало право їх виписувати. В свою чергу, позивач мав правові підстави включити суму сплачених в вартості послуг ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету (т.1 а.с. 50-51).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Такої ж позиції у своїй практиці дотримується й Верховний суд України у своїх постановах від 01 червня 2010 року по справі за позовом ПП «Армівір» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 31 січня 2011 року по справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, від 31 січня 2011 року по справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні, а також Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 12 лютого 2014 року у справі №К/9991/66418/12, від 26 березня 2014 року у справі №К/800/36974/13, від 14 квітня 2014 року у справі №К/800/23746/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів зазначає, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз.

Безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Ветек» ДПІ обумовлює також відсутністю у ТОВ «Торговий дім «Ветек» об'єктивної можливості для виконання поставок послуг (товарів) в силу відсутності достатньої кількості основних засобів та робочого персоналу. Проте укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб або матеріальних ресурсів (техніки, тощо) до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг. Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка послуг (товарів) та виконується певний обсяг робіт. До того ж, ДПІ не довела неможливості поставки ТОВ «Торговий дім «Ветек» послуг (товарів) шляхом залучення інших осіб (матеріальних ресурсів) за цивільно-правовими угодами. Крім того, позивачем було доведено, що поставка дизельного пального здійснювалась спеціальним автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_5 на підставі укладеної між ТОВ «Бізнес логіка» та ФОП ОСОБА_5 відповідної угоди.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на господарські відносини ТОВ «Торговий дім «Ветек» із підприємствами, з якими позивач не мав жодних зв'язків, відповідачем не надано детального аналізу послуг та продукції, яка могла б бути поставлена цими підприємствами на адресу ТОВ «Торговий дім «Ветек», а потім і позивачеві. ДПІ не наводить жодного прикладу ідентифікації товарних цінностей (послуг), які були предметом господарських операцій між зазначеними підприємства, що унеможливлює встановлення фактів того, що саме ці товарно-матеріальні цінності або послуги в завершенні ланцюга господарських операцій поставлені позивачеві. Крім того, недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч.1). В адміністративний справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2).

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Логіка» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /підпис/Ю.В. Яковлев Суддя: /підпис/Н.В. Вербицька Суддя: /підпис/М.П. Коваль