Ухвала

від 05.03.2015 по справі 2а-7500/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-7500/11/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В. судді -Коваля М.П. судді -Вербицької Н.В. при секретарі -Худик С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Луна» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Луна» до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області), Управління державного казначейства у Березнегуватському районі в Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, за участю прокурора Миколаївської області про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення від 30.03.2011 року і 22.04.2011 року, визнання неправомірним бездіяльність, зобов'язання відшкодувати 35358,00 гривень,

встановила:

Позивач ТОВ фірма «Луна» 11.10.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2011 року №0000091600 і від 22 квітня 2011 року №0000161600; визнати дії посадових осіб Березнегуватського відділення Снігурівської МДПІ при здійсненні податкового контролю, з податку на додану вартість неправомірними; визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Управління Державного казначейства у Березнегуватському районі Миколаївської області, Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області, в частині незабезпечення відшкодування заявлених сум з податку на додану вартість в період з 01.01.2008 року по 01.04.2011 року; зобов'язати відповідачів відшкодувати позивачу 35 358 гривень, за результатами 1-го кварталу 2011 року з податку на додану вартість, згідно декларації.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що документальну невиїзну перевірку позивача, яка оформлена актом 23.03.2011 року №88/15-23615178 було проведено в порушення термінів та порядку, всупереч що нормам пунктів 54.3, 54.3.1, 54.3.2, 54.3.3 статті 54 ПК України. Висновки акту перевірки не ґрунтувались на фактах. Прийняте за висновками даного акту податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2011 року №0000091600 є незаконним та підлягає скасуванню. Також, позивач отримав рекомендованим листом 29 квітня 2011 року, податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 року, до якого було додано Розрахунок штрафних санкцій по результатам перевірки позивача. Податкове повідомлення - рішення було складено на підставі Акту перевірки за № 00144/1600/23615187 від 21 квітня 2011 року. Акт перевірки позивачем отримано не було у визначений законодавцем спосіб. Не отримання Акта перевірки від 21 квітня 2011 року та прийняття податкового рішення-повідомлення 22 квітня 2011 року, унеможливило подання позивачем заперечень до Акту перевірки, в частині заперечення правомірності визначення відповідачем суми податкового зобов'язання за основним платежем 23714 гривень та нарахування штрафних (фінансових ) санкцій - 5929 гривень, самостійно. Вказане є порушенням термінів та процедури здійснення податкового контролю посадовими особами відповідача, а спірне рішення було прийнято в порушення п.п. 54.3, 54.3.1 - 54.3.3 ПК України. Також позивач зазначив про неправомірність дій відповідачів відносно не забезпечення відшкодування заявлених сум з податку на додану вартість в період з 01.01.2008 року по 01.04.2011 року та зобов'язання відповідачів відшкодувати позивачу 35 358 гривень, за результатами 1-го кварталу 2011 року з податку на додану вартість, згідно декларації, з огляду на надання підтвердження ДПІ, а потім його безпідставне відкликання.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року було здійснено заміну відповідача Снігурівську міжрайонну державну податкову інспекцію у Миколаївській області його правонаступником Баштанською міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби (т. 1, а.с. 261-262).

Справа була розглянута в порядку письмового провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2011 року №0000091600.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 року №0000161600.

В задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі Баштанська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ТОВ фірма «Луна», посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову змінити, задовольнивши позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачів здійснити позивачу бюджетне відшкодування в розмірі 35358 гривень, за результатами останнього податкового періоду 1-го кварталу 2011 року, з податку на додану вартість згідно з декларацією за цей період.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Стосовно визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2011 року №0000091600, то судом 1-ї інстанції було вірно встановлено, що 23 березня 2011 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України від 04 грудня 1990 року «Про державну податкову службу в Україні», згідно із п. 79.1 ст. 79 глави 8, ст. 200 розділу V ПК України від 32.12.2010 року № 2755-VI, та наказу Снігурівської МДПІ від 21.03.2011 року №140 було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ фірми «Луна» з питань дотримання вимог законодавства при декларуванні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 11882 гривні за лютий 2010 року на розрахунковий рахунок в установі банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2008 року по 31.03.2010 року. За наслідками перевірки було складено акт №88/15-23615187 (т.1, а.с. 4-21).

Судом 1-ї інстанції було встановлено, що Акт від 23.03.2011 року №88/15-23615187 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ фірма «Луна» надсилався позивачу за юридичною адресою. Згідно поштового повідомлення від 01.04.2011 року зазначений акт не було можливим вручити оскільки за юридичною адресою посадові особи ТОВ фірма «Луна» не знаходились. Крім того, працівниками Березнегуватського відділення Снігурівської МДПІ було здійснено вихід за юридичною адресою для вручення акта перевірки від 23.03.2011 року. Посадові особи платника були відсутні за юридичною адресою, що підтверджується актом №1 від 23.03.2011 року про неможливість вручення акта документальної невиїзної перевірки платнику податків (т. 1, а.с. 72-73).

Відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків чи його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідач належним чином виконав вимоги ПК України щодо вручення акту перевірки від 23.03.2011 року №88/15-23615187.

З акту перевірки відповідачем було встановлено, що підприємством ТОВ фірма «Луна» 19.03.2010 року до Березнегуватського відділення Снігурівської МДПІ подана декларація з ПДВ за лютий 2010 року з заявленою до відшкодування сумою ПДВ у розмірі 11882 гривні. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкових декларацій, фахівцями Березнегуватського відділення Снігурівської МДПІ були проведені документальні невиїзні перевірки (камеральні) заявлених у них даних. З метою підтвердження внесених товариством до декларацій з ПДВ даних та права платника на відшкодування ПДВ ДПІ було направлено запит до платника (від 23.03.2010 року №795/10/15-00) про надання копій відповідних документів (т. 1, а.с. 28-29).

Відділом податкової міліції Снігурівської МДПІ було надано висновок №1274/9/26-915 від 31.03.2010 року де повідомляється, що без проведення документальних перевірок постачальників товарів до виробника немає можливості надати висновок про правомірність суми бюджетного відшкодування, в зв'язку з тим, що існує висока ймовірність того, що ПДВ, заявлений до відшкодування не був сплачений. За результатами перевірок було зроблено висновок про порушення платником норм податкового законодавства при розрахунку податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування.

З наданих для проведення перевірки документів не можливо було зробити висновки про правомірність заявленої суми до бюджетного відшкодування, а саме: в фіскальних чеках не зазначено, що оплата проведена саме від ТОВ «Луна» і в реєстрах отриманих податкових накладних дані чеки неможливо ідентифікувати, оскільки чеки не занесені до реєстру окремо, а вказана лише загальна сума; оскільки від'ємне значення сформувалось за рахунок податкового кредиту за період з вересня 2008 року по січень 2010 року неможливо визначити чи використовувались дані паливно-мастильні матеріали для здійснення господарської діяльності.

В ході опрацювання результатів автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період з березня 2008 року по січень 2010 року в порядку, визначеному Методичними рекомендаціями щодо взаємодії органів ДПС при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів (затвердженими наказом ДПА України від 18.04.08 року №266) було встановлено завищення суми податкового кредиту в сумі 20 728,79 гривень.

В реєстрі виданих податкових накладних та в розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вх. № 9000684093 від 19.03.10 року у рядку «інші» не визначено платника податку за індивідуальним податковим номером, тому неможливо визначити за рахунок чого і чи в повному обсязі сформовані зобов'язання по даному платнику податків, а також не має можливості направити запит до відповідних органів ДПС щодо проведення зустрічних перевірок основних контрагентів ТОВ фірми «Луна».

На підставі даних тверджень відповідачем було зроблено висновок щодо заявлення позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ, в порушення п.п. 7.2.8 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.97 року «Про податок на додану вартість» та винесено податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2011 року №0000091600 (т. 1 а.с. 24).

Відповідно до п.п. 1.7, 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, а бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону закріплено вимоги щодо процедури заповнення податкової накладної, яку платник податків зобов'язаний надати покупцю.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Законом України «Про податок на додану вартість» чітко визначено зв'язок права на отримання податкового кредиту та отримання відшкодування з бюджету з взаємовідносинами між підприємством - платником, яке має право на отримання відшкодування податку на додану вартість з бюджету, та його контрагентом - постачальником. Право на отримання податку з бюджету не залежить від проведення зустрічних перевірок податковими інспекціями.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 зазначеного вище Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у пунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Виходячи з вищевикладеного, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що відповідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.у 7.5, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач виконав обов'язкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування, податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; позивач відповідно до закону мав належним чином оформлені декларації з ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.

Також суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. В даному випадку Покупець (позивач по справі) не може нести відповідальність за несплату податків іншими продавцями.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не було доведено порушення позивачем п.п. 7.2.8 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2011 року №0000091600 - є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 року №0000161600, то судом 1-ї інстанції було встановлено, що ТОВ фірма «Луна» (ідентифікаційний номер ЄДРПОУ 23615187) зареєстроване 14.12.1995 року в Березнегуватській районній державній адміністрації Миколаївської області за реєстраційним номером 15041200000000017 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 14.12.1995 року серії А00 №15041200000000017 виданого 14.12.1995 року (т. 1, а.с. 10).

ТОВ фірма „Луна" взята на податковий облік Березнегуватському відділенні Снігурівської МДПІ у Миколаївській області за № 60 від 17.01.1996 року.

З 09.07.1997 року перебувало на обліку в Березнегуватському відділенні Снігурівської МДПІ у Миколаївській області як платник податку на додану вартість.

28.03.2011 року ТОВ фірма «Луна» на підставі рішення №3, було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість за ініціативою відповідача (т. 1 а.с. 41).

Підставою для анулювання ТОВ фірма «Луна» як платника ПДВ слугувала та обставина, що за даними показників податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ фірма «Луна» протягом 12 послідовних звітних податкових періодів за січень 2010 року - грудень 2010 року мало сукупну вартість поставок всіх товарів (послуг) 23323, 00 гривні у т.ч. обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам податку на додану вартість - 0 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу начальника Снігурівської МДПІ у Миколаївській області № 200 від 21.04.2011 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ фірма «Луна» з питання визначення умовного постачання товарів та необоротних активів при придбанні яких суми податку були включені до складу податкового кредиту про що було складено відповідний акт від 21.04.2011 року №144/1600/23615187. За результатами перевірки було встановлено порушення, а саме заниження податкового зобов'язання за перший квартал 2011 року на суму 59072,00 гривні (т. 1, а.с. 42, 75-78).

Також з матеріалів справи вбачається, що 22.04.2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000161600 на суму 29643,00 гривні по податку на додану вартість по вітчизняних товарах, яке було направлено 22.04.2011 року (т. 1, а.с. 45).

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач виходив з того, що позивачем порушено вимоги п.184.7 ст. 184 ПК України, внаслідок чого було занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 23714 гривень, також цим податковим повідомленням-рішенням до позивача на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25% суми нарахованого податкового зобов'язання в розмірі 5929 гривень.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що оскільки на день анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у позивача знаходились товарні залишки та основні фонди, він зобов'язаний був визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань.

Проте, суд 1-ї інстанції обґрунтовано не погодився із такими висновками відповідача, виходячи з того, що актом перевірки з посиланням на п. 184.7 ст. 184 ПК України було встановлено не нарахування позивачем за 1-й квартал 2011 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, що залишалися на обліку платника податків на дату анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість і суми податку за яким були включені до податкового кредиту у минулих податкових періодах під час їх придбання.

Судом 1-ї інстанції було вірно зазначено, що при прийнятті спірного рішення відповідачем не було враховане, що відповідно до п.п. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п.п. "ґ" п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України під постачанням товару розуміється, зокрема, умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом.

Відповідно до п. 184.7 ст. 184 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення відповідних правовідносин) у випадках, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Виходячи із вищевикладеного, обов'язок визнання платником податків умовного постачання товарів чи необоротних активів законодавець визнає за наявності одночасно наступних умов: - подання платником заяви про анулювання його реєстрації як платника ПДВ; - залишок на обліку у платника товарів або залишок необоротних активів;

- такі товари або залишки необоротних активів придбалися платником податку, при цьому ПДВ, сплачений при їх придбанні було включено до складу податкового кредиту.

Отже, умовний продаж залишків товарів та необоротних активів, що обліковуються у платника податків, здійснюється виключно при поданні заяви такого платника податків про анулювання його реєстрації як платника ПДВ, тобто при анулюванні такої реєстрації з ініціативи такого платника податків.

При цьому анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, було здійснено не за заявою платника податків, а за рішенням податкового органу. Отже суд 1-ї інстанції дійшов правомірного висновку, що до позивача не можуть бути застосовані вимоги п. 184.7 ст. 184 ПК України щодо умовного продажу залишків товарів та необоротних активів на дату анулювання (т. 1, а.с. 40-41).

На думку колегії суддів, відповідачем неправомірно застосовано до позивача штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання на підставі п.п. 123.1. ст. 123 Розділу V ПК України, оскільки пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Виходячи з викладеного, податкове повідомлення-рішення №0000161600 від 22.04.2011 року (т. 1 а.с. 45) було прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання дій посадових осіб Березнегуватського відділення Снігурівської МДПІ у Миколаївській області при здійсненні податкового контролю, з податку на додану вартість неправомірними, то судом 1-ї інстанції було зазначено, що такі позовні вимоги є не конкретними, позивач не визначив коли саме здійснені такі дії, і яким чином вони вплинули на його права та/або обов'язки, жодним чином ні в позовній заяві, ні в додаткових поясненнях не визначив обставин та обґрунтування даних позовних вимог.

Позивач не навів доказів та обставин, за яких дії посадових осіб Березнегуватського відділення Снігурівської МДПІ у Миколаївській області при здійсненні податкового контролю, з податку на додану вартість є неправомірними, тому в даній частині позов обґрунтовано задоволенню не підлягав.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб Управління Державного казначейства у Березнегуватському районі Миколаївської області, Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області, в частині не забезпечення відшкодування заявлених сум з податку на додану вартість в період з 01.01.2008 року по року та зобов'язання відповідачів відшкодувати позивачу 35 358 гривень, за результатами 1-го кварталу 2011 року з податку на додану вартість, згідно декларації, суд 1-ї інстанції зазначив.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлені пунктом 7.7 статті 7 вказаного Закону. Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), а також строки проведення розрахунків.

Згідно з п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно із підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

В травні 2007 року позивач придбав два автобуси - основні засоби, факт оплати підтверджувався відповідачем в Акті виїзної позапланової перевірки за № 111/23- 23615187 від 17.09.2007 року. Також, дана операція підтверджується - податковою накладною та оплатою коштів по придбанню автобусів по кредитному договору та з розрахункового рахунку позивача, що також відображено у зазначеному Акті (т. 1, а.с. 229-248).

Як вбачається з декларації з ПДВ за 1-й квартал 2011 року, позивачем в рядку 23 код додатка д3 не зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування згідно вимог Закону, також не подавав (т. 1, а.с.85-87).

Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб Управління Державного казначейства у Березнегуватському районі Миколаївської області, Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області, в частині не забезпечення відшкодування заявлених сум з податку на додану вартість в період з 01.01.2008 року по року та зобов'язання відповідачів відшкодувати позивачу 35 358 гривень, за результатами 1-го кварталу 2011 року з податку на додану вартість, згідно декларації - задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування чи зміни постанови суду 1-ї інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає не суттєвими та такими, що висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 та п. 1 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційні скарги Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Луна» - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Луна» до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області), Управління державного казначейства у Березнегуватському районі в Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, за участю прокурора Миколаївської області про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення від 30.03.2011 року і 22.04.2011 року, визнання неправомірним бездіяльність, зобов'язання відшкодувати 35358,00 гривень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя: /підпис/Ю.В. Яковлев Суддя: /підпис/М.П. Коваль Суддя: /підпис/Н.В. Вербицька