Постанова

від 02.03.2015 по справі 922/4699/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. Справа № 922/4699/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Прес Маш":

Чернуся П.О. за довіреністю б/н від 11.03.2014 р.

Мазурова С.В. (особисто) - директор, протокол б/н від 24.04.2007 р.

ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування":

Ярової Л.І. за довіреністю №1/207 від 04.11.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (вх. № 617Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 06.01.2015 р. у справі № 922/4699/14

за первісним позовом ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Прес Маш", м. Дніпропетровськ

до ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", м. Харків

про стягнення коштів

та зустрічним позовом ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", м. Харків

до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Прес Маш", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору та визнання договору частково недійсним

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 р. ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Прес Маш" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" заборгованість за зберігання продукції в сумі 165263,07 грн., 17454,01 грн. пені, інфляційні втрати в сумі 37249,94 грн., 3% річних в сумі 3690,11 грн. та 4603,19 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" його зобов'язань за договором №26/03 від 23.05.12 р.

19.11.14 р. представник ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" надав через канцелярію суду зустрічну позовну заяву, в якій просить суд розірвати договір № 26/03 поставки товару, укладений 23.05.2012 р. між ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Прес Маш" та ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування". Крім того, позивач за зустрічним позовом просив визнати недійсними пункти 7.3 та 7.4 договору № 26/03 поставки товару, укладеного 23.05.2012 р. між ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Прес Маш" та ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", а також пункт 6 Специфікації № 14 від 17.01.2013 р., яка є додатком №1 до договору № 26/03 від 23.05.2012 р., укладеного між сторонами. Судові витрати просив покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані істотним порушенням відповідачем за зустрічним позовом вимог закону щодо повернення, на першу вимогу поклажодавця, майна. Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначив, що пункти 7.3, 7.4 договору № 26/03 поставки товару та пункт 6 Специфікації № 14 від 17.01.2013 р. не відповідають вимогам ч. 2 ст. 936 ЦК України, оскільки відповідач не є професійним зберігачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.01.2015 р. (суддя Інте Т.В.) в задоволенні зустрічного позову - відмовлено. Первісний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" на користь ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Прес Маш" заборгованість за зберігання продукції в сумі 165263,07 грн., 17454,01 грн. пені, інфляційні втрати в сумі 37249,94 грн., 3% річних в сумі 3690,11 грн. та 4603,19 грн. судового збору.

ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" з зазначеним рішенням не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову про стягнення 223657,13 грн., зустрічний позов задовольнити.

В апеляційній скарзі представник ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" зазначає, що пункти 7.3, 7.4 договору № 26/03 поставки товару та пункт 6 Специфікації № 14 від 17.01.2013 р. не відповідають вимогам ч. 2 ст. 936 ЦК України, оскільки відповідач не є професійним зберігачем. Крім того, відповідач за первісним позовом зауважив, що позивач за первісним позовом неодноразово відмовлявся від завантаження продукції в автомобіль ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", що і стало причиною затримки вивозу готової продукції зі складу ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Прес Маш".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 р. апеляційну скаргу ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.02.2015 р.

25.02.2015 р. за вх. № 3114 представником ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Прес Маш" було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

У судовому засіданні 25.02.2015 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 02.03.2015 р.

Представником ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Прес Маш" 02.03.2015 р. були надані письмові пояснення стосовно своєї позиції по справі.

02.03.2015 р. представником заявника апеляційної скарги надані письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" підлягає частковому задоволенню, а зазначене рішення господарського суду Харківської області підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивачем заявлені вимоги про стягнення на підставі договору поставки товару № 26/03 від 25.03.2012 р. 223 657,13 грн., в тому числі:

65 263, 07 грн. за надані в період з 12.03.2014 р. по 20.10.2014 р. послуги з зберігання поковок,

17 454,1 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань по оплаті послуг з зберігання в сумі 174 110,73 грн., які були стягнуті з відповідача рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.2014 р. по справі № 922/987/14,

37 249 грн. інфляційних збитків (в тому числі: 10 680,20 грн. - за період з 12.03.2014 р. по 19.06.2014 р. з заборгованості в сумі 100 000,00 грн., яка була стягнута з відповідача рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.2014 р. по справі № 922/987/14 та 26 569,74 грн. - за період з 12.03.2014 р. по 28.09.2014 р. з заборгованості в сумі 174 110,73 грн., яка також була стягнута з відповідача рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.2014 р. по справі № 922/987/14),

3% річних в сумі 3 690,11 грн. (в тому числі: 813,70 грн. за період з 12.03.2014 р. по 19.06.2014 р. з заборгованості в сумі 100 000,00 грн., яка була стягнута з відповідача рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.2014 р. по справі № 922/987/14 та 2 876,41 грн. за період з 12.03.2014 р. по 28,09.2014 р. з заборгованості в сумі 174 110,73 грн., яка також була стягнута з відповідача рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.2014 р. по справі № 922/987/14 ).

Відповідно до п.1.1. договору поставки товару № 26/03 від 23.05.2012 року, укладеного між ТОВ ВКФ «Прес Маш» та ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" ТОВ «ХЗПТУ», як покупець, доручив, а продавець - позивач ТОВ ВКФ «Прес Маш» прийняв на себе зобов'язання виготовити продукцію з матеріалу продавця за кресленнями (ескізами) покупця та - вставити виготовлену продукцію покупцю, а покупець зобов'язався прийняти виготовлену продукцію та оплатити її на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 1.2 договору найменування продукції, її кількість, якість (стандарт, ТУ), вартість одиниці маси готової продукції та строки виготовлення продукції мають бути наведені в Специфікаціях (Додатках).

Відповідно до 2.1 покупець зобов'язаний своєчасно оплатити продукцію згідно п. 6.2 договору; протягом 10 днів з дня письмового (факсом) повідомлення продавця про готовність продукції до відвантаження прийняти готову продукцію за фактичною вагою; протягом 10 днів після приймання вивезти готову продукцію зі складу продавця, а продавець, згідно з п. п. 2.2 договору, зобов'язаний в письмовій формі (факсом) повідомити покупця про готовність продукції до відвантаження; своєчасно передати покупцю готову продукцію за фактичною вагою на умовах Франко-склад виконавця" EXW (м. Дніпропетровськ) - п.3.2. договору та завантажити готову продукцію на транспортний засіб покупця.

17.01.2013 р. між сторонами була підписана Специфікація № 14, яка є невід'ємною частиною договору поставки і в яка передбачає, що позивач зобов'язаний виготовити та передати відповідачу товар: поковка сателіт (В-10), ч.№ 12-87356, марка сталі ст.40Х, в кількості 1000 штук, ціна за 1 шт. складає 165 грн. (без урахування ПДВ); поковка сателіт (В-14), ч.№ 12-87346, марка сталі ст.40Х, в кількості 1000 штук, ціна за 1 шт. складає 85 грн. (без урахування ПДВ); на загальну вартість 300000,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Пунктом 9 Специфікації № 14 визначені умови оплати: 50% передплата, залишкова сума має бути сплачена на момент відвантаження.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що продавець починає виготовлення продукції після перерахування покупцем передплати згідно доданим Специфікаціям.

Пунктом 7.3. договору передбачено, якщо встановлений в пункті 2.1.4. договору строк вивозу готової продукції не дотримується, покупець повинен сплатити продавцю послуги по зберіганню продукції, виходячи із розрахунку 0,5 % за кожний день зберігання від вартості продукції, яка буде зберігатися, без урахуванням ПДВ, що відповідає 165,00 грн. за зберігання 1 шт., поковки сателліт (В-10), ч.№122-87356 та 85,00 грн. за зберігання 1 шт. поковки сателліт (В-14), ч.№122-87346.

Пунктом з п. 6 Специфікації № 14 від 17.01.2013 р., яка є невід'ємною частиною договору, передбачено, що виготовлена продукції зберігається на складі підприємства протягом 15 календарних днів, а після спливу зазначеного терміну вартість складських послуг складає 0,5% від вартості товару за кожний день.

Згідно з п. 7.4. договору, в разі нарахування оплати за зберігання відповідно до п.7.3. договору, відвантаження продукції здійснюється після сплати рахунку за зберігання.

Як вбачається з договору поставки товару № 26/03 від 25.12.2012 р. та Специфікації № 14, він є змішаним та містить в собі елементи договору поставки та договору зберігання, зокрема пункти 7.3.,7.4. договору та п. 6 Специфікації до нього регулюють відносини з надання позивачем послуг з зберігання.

В цій частині колегія суддів зазначає наступне.

Необхідною умовою законного та об'єктивного вирішення даного спору є кваліфікація правовідносин, що склалися між сторонами в частині зберігання товару як господарсько-оперативних санкцій чи договірні правовідносини зберігання.

На протязі вирішення спору представники відповідача на запитання колегії суддів неодноразово надавали письмові пояснення про те, що норми п.п. 7.3.,7.4. договору та п. 6 Специфікації встановлюють виключно господарські санкції і не є нормами, яки встановлюють домовленість щодо зберігання готової продукції.

При цьому, представники відповідача не змогли надати об'єктивних пояснень щодо правових підстав нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які, як відомо, не нараховуються на оперативно-господарські санкції.

Аналогічно представники позивача не змогли пояснити суду, чому, відповідно до змісту позовної заяви, стягується «заборгованість з оплати послуг зберігання».

Представник відповідача займав протилежну правову позицію та стверджував, що зазначені норми встановлюють договірні правовідносини зберігання.

Вирішуючи цю колізію, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних можливо виключно в разі порушення цивільного зобов'язання. Нарахування зазначених сум на оперативно-господарську санкцію діюче законодавство не передбачає. Аналогічно таких нарахувань не передбачає ст. 236 ГК України.

Семантичний аналіз змісту зазначених вище пунктів договору та Специфікації свідчить, що незважаючи на те, що норми договору знаходяться в главі «Відповідальність сторін», вони встановлюють договірні відносини зберігання, оскільки використовують однозначні терміни «послуги за зберігання», «продукція, що зберігається», тощо.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що судами вже надана кваліфікація спірним правовідношенням як договірним відношенням зберігання і така кваліфікація не заперечувалася позивачем.

Так, відповідно до рішення місцевого господарського суду у даній справі від 06.01.2015 р. стягнута плата за послуги зберігання.

Більше того, у спорідненому спорі у справі №922/987/14 судом апеляційної інстанції у постанові від 04.08.2014 р. зазначено, що стягувана сума є платою за зберігання готової продукції (абз. 2,3 арк. 6 постанови).

Аналогічним чином правовідносини сторін кваліфіковані як зберігання готового товару і в постанові ВГСУ по справі №922/987/14 від 29.09.2014 р. (останній аркуш постанови, а.с. 33).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що пункти 7.3, 7.4 договору та п. 6 Специфікації регулюють взаємовідносини сторін із зберігання того товару, який позивач повинен був виготовити та поставити відповідачу.

За змістом пунктів 1.2., 1.3., 7.3 договору поставки товару, п. 6 Специфікації № 14 предметом поставки та зберігання мала стати продукція, яка на час укладання договору не існувала та яка мала бути виготовлена постачальником в майбутньому за кресленнями (ескізами) покупця.

В зустрічному позові ТОВ «ХЗПТУ» просив визнати недійсним п.7.3., 7.4 договору поставки товару № 26/03 від 25.03.2012 р. та п. 6 Специфікації № 14 від 17.01.2013 р. до даного договору, оскільки вони не відповідають вимогам ч. 2 ст. 936 ЦК України.

Дослідженням спірного договору та специфікації до нього колегія суддів дійшла висновку про те, що п.7.3., 7.4 договору поставки товару № 26/03 від 25.03.2012 р. та п. 6 Специфікації № 14 від 17.01.2013 р не відповідають вимогам ч. 2 ст. 936 ЦК України та ст. 953 ЦК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 936 ЦК України обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому, може бути встановлений договором зберігання лише тоді, коли зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач). Тобто, зберігачем речей, які мають бути передані на зберігання в майбутньому, може бути лише професійний зберігач, який здійснює це на засадах підприємницької діяльності.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19650159 щодо ТОВ ВКФ «Прес Маш» підтверджується, що це товариство здійснює такі види діяльності: виробництво чавуну, сталі та феросплавів, лиття сталі, діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, оптова торгівля металами та металевими рудами, неспеціалізована оптова торгівля.

Відповідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, надання послуг із зберігання не є видом діяльності, який ТОВ ВКФ «Прес Маш» здійснює на підприємницьких засадах, і укладання позивачем договору поставки товару в частині, що регулює положення щодо прийняття в майбутньому товару на зберігання, зокрема пункти 7.З., 7.4. договору та п. 6 Специфікації, не відповідають вимогам закону, а тому з урахуванням положень ст. ст. 203, 215 ЦК України є недійсними.

Крім того, відповідно до приписів ст. 953 ЦК України встановлений імперативний обов'язок зберігача повернути товар на першу вимогу поклажодавця, навіть якщо строк його зберігання не закінчився.

Ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, окрім випадків, коли обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або з суті правовідносин між сторонами.

Очевидно, що правовідносини, що склалися між сторонами та характер норми ст. 953 ЦК не передбачає відступлень від правила про видачу товару зберігачем на першу вимогу. Інше тлумачення закону грубо порушує права поклажодавця, що, власне, і відбулося у даному спорі.

Так, на виконання умов договору позивач за первісним позовом фактично відвантажив відповідачу за первісним позовом товар в кількості:

- поковка сателіт (В-10),ч.№ 12-87356, марка сталі ст.40Х в кількості 509 шт. на суму 100 782 грн.,

- поковка сателіт (В-14),ч.№ 12-87346, марка сталі ст.40Х в кількості 500шт. на суму 51000 грн., на загальну суму 151 782 грн.

Як свідчать матеріали справи, невиконаним залишився обов'язок позивача за первісним позовом по відвантаженню товару відповідачу за первісним позовом у кількості:

- поковка сателіт (В-10),ч.№ 12-87356, марка сталі ст.40Х в кількості 491 шт. загальною вартістю без ПДВ 81 015 грн., ПДВ 16 203 грн,, а разом 97 218 гри.,

- поковка сателіт (В-14),ч.№ 12-87346, марка сталі ст.40Х в кількості 500 шт. загальною вартістю без ПДВ 42 500 грн., ПДВ 8 500 грн., а разом 51 000 грн.

Таким чином, станом на 20.06.2014 р. позивачем була сплачена повна вартість виготовленої відповідачем продукції загальною вартістю 300 000,00 грн., після чого позивач звернувся до відповідача з листом вих. № ПДО-1/916 від 20.06.2014 р., в якому просив продавця повідомити про дату отримання виготовленої відповідачем продукції (копія листа додається).

Відповідач листом № 32 від 27.06.2014 р. повідомив, що виготовлена ним продукція зберігається на його складі, але позивач за первісним позовом відмовляє у її відвантаженні, у зв'язку з наявністю у відповідача за первісним позовом заборгованості за рішенням суду від 19.05.2014 р. по справі № 922/987/14, в тому числі: 7 105,48 грн. пені, 256,01 грн. інфляційних витрат, 3% річних в сумі 1853,42 грн., а також 174 110,73 грн. плати за зберігання продукції, виготовленої за спірним договором.

28.07.2014 р. листом за вих. № ПДО-1/1076 позивач направив відповідачу вимогу про видачу продукції, що залишалась у відповідача, та про прибуття в м. Дніпропетровськ 30.07.2014 р. для цього на склад ТОВ ВКФ «Прес Маш» автомобіля для завантаження товару і перевезення його у м. Харків до ТОВ «ХЗПТУ».

Втім, 30.07.2014 р. відповідач відмовився завантажити продукцію в автомобіль, який прибув в м. Дніпропетровськ для цієї мети. На підтвердження цих обставин додаються копії наказу ТОВ «ХЗПТУ» № 306/3 від 28.07.2014 р. «Про відрядження», посвідчення про відрядження, завдання до відрядження та звіт про виконану роботу, довіреності № 1215 від 28.07.2014 р. на отримання ТМЦ, подорожнього листа № 468822 вантажного автомобіля від 28.07.2014 р.

01.08.2014 р. відповідач за первісним позовом отримав поштою лист позивача за первісним позовом № 38 від 29.09.2014 р. з письмовою відмовою відвантажити оплачену продукцію.

29.09.2014 р. ТОВ «ХЗПТУ» перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача стягнуті рішенням суду від 19.05.2014 р. по справі № 922/987/14 кошти, в тому числі: 7 105,48 грн. пені, 256,01 грн. інфляційних витрат, 3% річних в сумі 1853,42 грн., а також 174 110,73 грн. плати за зберігання продукції, однак на день вирішення даного спору продукція так і не видана відповідачу.

Щодо вимоги про розірвання спірного договору, викладеної у зустрічній позовній заяві, колегія суддів вважає за необхідне відмовити.

Так, ТОВ «ХЗПТУ» посилається на та, що оскільки ТОВ «ХЗПТУ» в наслідок порушення відповідачем за зустрічним позовом вимог закону щодо повернення на першу вимогу поклажодавця майна, що зберігається, вже тривалий час не має можливості скористатися товаром, вартість якого він в повному обсязі оплатив, ТОВ «ХЗПТУ» позбавлений того, на що розраховував при укладанні договору поставки товару від 23.05.2013 р., а також несе великі збитки, пов'язані з оплатою послуг із зберігання, від яких він відмовився ще 20.06.2014 р. За таких обставин, на думку ТОВ «ХЗПТУ», договір № 26/03 поставки товару від 23.05.2012 р., має бути розірваний в частині надання відповідачем за зустрічним позовом позивачу за зустрічним позовом послуг з зберігання виготовленого відповідачем за зустрічним позовом товару, передбачених пунктом 6 Специфікації від 17.01.2013 р. та врегульованих пунктом 7.3. договору № 26/03 поставки товару від 23.05.2012 р.

Однак, колегія суддів зазначає, що діюче законодавство не передбачає розірвання недійсних правочинів, розірвати можна тільки дійсну угоду, тому вимога позивача за зустрічним позовом є такою, що не ґрунтується на законі.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував істотні обставини справи та не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ «ХЗПТУ» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" на рішення господарського суду Харківської області від 06.01.2015 р. у справі № 922/4699/14 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.01.2015 р. у справі № 922/4699/14 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Прес Маш" про стягнення заборгованості за зберігання продукції в сумі 165263,07 грн., 17454,01 грн. пені, інфляційні втрати в сумі 37249,94 грн., 3% річних в сумі 3690,11 грн.

Задовольнити зустрічний позов ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" частково, а саме визнати недійсними пункти 7.3, 7.4 договору № 26/03 поставки товару від 23.05.2012 р. та пункт 6 Специфікації № 14 від 17.01.2013 р. В іншій частині зустрічний позов ТОВ "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Прес Маш" (49700, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, код ЄДРПОУ 34837059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (61019, м. Харків, пр. Ілліча, 118, код ЄДРПОУ 19364229) 1218,00 грн. судового збору за подання зустрічного позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Прес Маш" (49700, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, код ЄДРПОУ 34837059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (61019, м. Харків, пр. Ілліча, 118, код ЄДРПОУ 19364229) 609,00 грн. судового збору за апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 05.03.2015 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.