Рішення

від 02.03.2015 по справі 914/111/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015 р. Справа № 914/111/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «SABA», Плоцьк, Польща

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім АМС», м.Львів

про стягнення 11000 євро, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 12.01.2015р. становило 204754,00грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідач: не з'явився

Суть спору : позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «SABA», Плоцьк, Польща до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім АМС», м.Львів про стягнення 11000 євро, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 12.01.2015р. становило 204754,00грн., з яких 10000 євро основного боргу та 1000 євро пені.

Ухвалою суду від 17.01.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.02.2015р. Ухвалою суду від 04.02.2015р. розгляд справи відкладено на 18.02.2015р. із вказаних у ній підстав. Ухвалою суду від 18.02.2015р. розгляд справи відкладено на 02.03.2015р. у зв'язку з неявкою сторін та враховуючи подане відповідачем клопотання.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 02.03.2015р. не забезпечив. До матеріалів справи долучено клопотання ТзОВ «SABA» про розгляд справи без участі повноважного представника (вх.№7114/15 від 19.02.2015р.; вх.№8792/15 від 02.03.2015р.) та письмові пояснення (вх.№8706/15 від 02.03.2015р.), в яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 02.03.2015р. повторно не забезпечив, поважності причин неявки суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. До матеріалів справи долучено подані ТзОВ «Торговий дім «АМС» додаткові документи (вх.№8699/15 від 02.03.2015р.) та заяву (вх.№8698/15 від 02.03.2015р.) про застосування строків позовної давності.

Інших заяв чи клопотань до початку судового засідання сторонами не подано.

Згідно зі ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «SABA» (продавець за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АМС» (покупець за договором, відповідач по справі) укладено контракт №3/prz від 12.10.2012р., за яким продавець зобов'язався протягом терміну дії цього договору постачати, а покупець - приймати і сплачувати за товар: скотч в асортименті (далі іменований - товар), походження Польща (п.1.1).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору, базисні умови поставки - DDU м.Львів (згідно ІНКОТЕРМС-2000), а датою поставки товару автомобільним транспортом для цілей цього договору вважається дата випуску митної декларації в пункті доставки.

Так, на виконання умов договору ТзОВ «SABA» поставлено відповідачу товар на суму 15113,82 євро, який одержано останнім 21.01.2013р.

На підтвердження зазначених обставин позивачем долучено до матеріалів справи міжнародну товарно-транспортну накладну CMR A№017948, письмове підтвердження перевізника ТзОВ «ТЕК «Гарант» та документ контролю доставки товару ДКД ЕЕ№209120000.2013.801277.

За умовами договору, ціна на товар, що поставляється і загальна сума контракту встановлена в євро (п.4.1). Валюта платежу - євро (код - 978) (п.4.2). Оплата за товар здійснюється на підставі додаткової домовленості сторін у формі повної або часткової передоплати, або за фактом поставленої продукції (п.1.4). У разі постави без оплати, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 днів з дати поставки товару (п.1.6).

Так, на оплату поставленого товару виставлено рахунок № DEX 2/2013 від 16.01.2013р. на суму 15113,82 євро, який відповідачем оплачено частково в розмірі 5113,82 євро, що підтверджується підтвердженням банку про перерахування від 27.03.2013р., внаслідок чого утворилась заборгованість. Так, гарантійним листом від 23.03.2013р. ТзОВ «Торговий дім «АМС» гарантує сплату заборгованості по виконаному замовленню ТзОВ «SABA» в розмірі 10000,00євро до 15.09.2013р., однак у вказаний термін заборгованість не погашено. Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

Позивачем 24.11.2014р. на адресу ТзОВ «Торговий дім «АМС» надіслано досудову вимогу про перерахування протягом семиденного строку на розрахунковий рахунок позивача суми основної заборгованості - 10 тисяч євро. Сторонами у п.5.6 договору встановлено, що всі можливі претензії (тільки у письмовому вигляді) за цим договором, повинні бути розглянуті протягом 15 днів з дня отримання таких, проте вказану вимогу залишено без відповіді та задоволення, що зумовило звернення до суду із позовною заявою про стягнення з останнього 11000 євро, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 12.01.2015р. становило 204754,00грн., з яких 10000 євро основного боргу та 1000 євро пені.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

У п.5.7 договору зазначено, що у разі недосягнення згоди, спори підлягають розгляду в Арбітражному суді м.Львів.

Так, у письмовому поясненні, поданому ТзОВ «SABA» із позовною заявою, зазначено, що зважаючи на відсутність суду, вказаного у наведеному пункту договору, сторони фактично не узгодили між собою підсудність спору, а тому, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право», Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справа та Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002р. спір підлягає вирішенню у господарському суді Львівської області.

Враховуючи фактичну відсутність арбітражного застереження в умовах договору, а також положення ст.ст.12, 15 ГПК України, суд погоджується з висновком позивача про те, що даний спір підлягає розгляду господарським судом Львівської області, оскільки він виник при виконанні господарського договору і місцезнаходженням відповідача є м.Львів.

Також позивачем заявлено клопотання про розгляд даного позову згідно національного матеріального права (законодавства) України згідно зі ст.ст.1, 4, 5 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Так, відповідно до ч.1 ст.5 вказаного Закону, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Окрім цього, у п.8.1 договору сторони погодили, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України.

Згідно ст.175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ч.1 ст.692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ч.1 ст.610 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 10000,00 євро основного боргу обґрунтовані матеріалами справи, визнані відповідачем та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо стягнення 1000,00 євро пені, суд зазначає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання, у відповідності до ст.229 ГК України, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п.5.1 договору, у разі порушення покупцем строків оплати за товар, продавець має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення (але не більше 10% від загальної суми неоплаченого товару).

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене та провівши відповідні підрахунки, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення пені обґрунтована матеріалами справи, однак підлягає частковому задоволенню на суму 737,81 євро.

В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як визначено ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. В той час як до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується, у відповідності до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи вищенаведене та надання відповідачем гарантійного листа від 23.08.2013р., суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позовну заяву для надсилання її до господарського суду Львівської області подано лише 13.01.2015р.

Згідно з ч.ч.2, 3, 4 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки ТзОВ «Торговий дім «АМС» подано заяву (вх.№8698/15 від 02.03.2015р.) про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення пені слід відмовити в повному обсязі.

Суд також зазначає, що відповідно до п.4 ч.1 ст.54 ГПК України, у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Пленумом Вищого господарського суду у п.3.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що при визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

Виходячи із офіційного курсу гривні до іноземної валюти - євро, встановленого Національним банком України, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 10000,00 євро основного боргу (186140,00грн. за офіційним курсом Національного банку України станом на 12.01.2015р.).

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в розмірі 3722,80грн., а в решті - на позивача.

В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Враховуючи визначений пп.1 п.2 ч.2 ст.4 розмір ставки судового збору за звернення до господарського суду із позовною заявою майнового характеру, суд приходить до висновку, що судовий збір в розмірі 0,92грн. підлягає поверненню позивачу як такий, що сплачений надмірно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АМС» (м.Львів, вул.Липинського, буд.50, корпус «А», поверх 2; код ЄДРПОУ 37613299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «SABA» («SABA» Spolka z ograniczona odpowidzialnoscia; Polska, 09-400, Plock, ul.Przemuslowa 34; regon 611313750) 10000,00 євро основного боргу, що станом на 12.01.2015р. за офіційним курсом Національного банку України становило 186140,00грн. та 3722,80грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «SABA» («SABA» Spolka z ograniczona odpowidzialnoscia; Polska, 09-400, Plock, ul.Przemuslowa 34; regon 611313750) з Державного бюджету України 0,92грн. надмірно сплаченого судового збору на підставі платіжного доручення №410 від 24.06.2014р.

6. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст складено 10.03.2015р.

Суддя Щигельська О.І.