Рішення

від 05.03.2015 по справі 914/3919/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015 р. Справа № 914/3919/14

За позовом: до відповідача1 : до відповідача 2 : Приватного підприємства «Галич Авто», м.Дрогобич Львівської області Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич Львівської області Малого приватного підприємства «Західтранс», м.Дрогобич Львівської області про: Визнання недійсними рішення про розірвання договору, про розірвання договору, про визнання договору дійсним.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Кидисюк Р.А.

Суддя Сухович Ю.О.

Представники:

від позивача: Кобильник Р.Ю. - керівник;

від відповідача 1 : Щудло Р.Б. - представник (довіреність в матеріалах справи),

від відповідача 2 : Рабінович А.В. - представник (довіреність в матеріалах справи), Хижевський П.П. - директор.

Права та обов'язки, передбачені ст. ст.20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам Сторін. Заяви про відвід колегії суддів (членів колегії суддів) від сторін до суду не надходили.

Суть спору : Позов заявлено Приватним підприємством «Галич Авто», м.Дрогобич Львівської області, до відповідача 1, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич Львівської області, до відповідача 2, Малого приватного підприємства «Західтранс», м.Дрогобич Львівської області, про визнання недійсним рішення про розірвання договору, про розірвання договору, про визнання договору дійсним.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Львівської області від 05.11.2014 року, судове засідання призначено на 21.11.2014 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі суду.

З підстав, наведених в ухвалі суді від 21.11.2014 року розгляд справи відкладався на 10.12.2014 року.

Ухвалою від 10.12.2014 р. задоволено клопотання позивача про продовження строків розгляду справи, строки розгляду справи продовжено з 05.01.2015 року на 15-ть днів, розгляд справи відкладено на 15.01.2015 року.

З підстав, наведених в ухвалах від 15.01.2015 року призначено колегіальний розгляд справи №914/3919/14 у складі трьох суддів, розгляд справи відкладено на 11.02.2015 р.

У зв»язку із призначенням колегіального розгляду справи №914/3919/14 про визнання недійсним рішення про розірвання договору, про розірвання договору, про визнання договору дійсним у складі трьох суддів, проведено автоматичний розподіл справи між суддями (повторний розподіл) за результатами якого членами колегії визначено суддів Сухович Ю.О. та Кидисюк Р.А.

З підстав, зазначених в ухвалі від 11.02.2015 року розгляд справи відкладався на 25.02.2015р.

В судовому засіданні 25.02.2015 року оголошувалась перерва до 03.03.2015 року, про що до відома представників сторін доводилось у письмовій формі.

В судовому засіданні 03.03.2015 р. оголошувалась перерва до 05.03.2015 року, про що до відома представників сторін доводилось у письмовій формі.

В ході розгляду до справи від сторін поступили наступні документи.

21.11.2014 р. (вх.№50542/14) лист відповідача 1 про долучення до матеріалів справи документів ( копії рішення виконкому Дрогобицької міської ради №157 від 24.04.2012 року та копії листа Держінспекції з безпеки на наземному транспорті №4371 від 11.10.2012р.

21.11.2014 р. (вх.№50545/14) заява представника відповідача 1 про припинення провадження у справі з тих мотивів, що оскаржуване рішення є правовим актом суб»єкта владних повноважень, а договір на перевезення пасажирів є адміністративним договором, а відтак згідно ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

21.11.2014 р. (вх.№50541/14) відзив відповідача 1 на позовну заяву, з підстав наведених у якому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

21.11.2014 р. (вх.№50547/14) клопотання відповідача 2 про долучення до матеріалів справи документів, серед яких, зокрема клопотання від 21.11.2014 року про залишення позову без розгляду з тих мотивів, що вимоги, які є предметом розгляду у даній справі, є також предметом розгляду у справі №442/4110/14-а-2а/442/164/2014, яка перебуває у провадження Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області; долучено також відзив на позовну заяву №914/3919/14, з підстав наведених у якому відповідач 2 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

08.12.2014 р. (вх.№53187/14) пояснення по справі (з документами переліченими у додатку) від позивача.

09.12.2014р. (вх.№53199/14) додаткові пояснення по справі від відповідача 1 з документами, переліченими у додатках до пояснення.

09.12.2014 р. ( вх.№53349/14) клопотання відповідача 2 про долучення до матеріалів справи документів, перелічених у клопотанні, серед яких і пояснення у справі від 04.12.2014р.

15.01.2015р. ( вх.№1099/15) клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи (засідання призначено на 15.01.2015р.), у зв»язку із непередбачуваними обставинами.

15.01.2015р. (вх.№1061/15) заява позивача про призначення колегіального розгляду справи №914/3919/14 за позовом ПП «Галич Авто» до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, МПП «Західтранс» про визнання недійсним рішення про розірвання договору, розірвання договору, визнання договору дійсним.

02.02.2015р. (вх.№3852/15) клопотання від представника відповідача2 Рабінович А.В. за довіреністю, яка додається до клопотання, про ознайомлення із матеріалами справи. Листом від 06.02.2015р. №914/3919/14/1/15 п.Рабінович А.В. надано судом відповідь на клопотання.

11.02.2015р. (вх.№5466/15) лист позивача про долучення до матеріалів справи копії журналу судового засідання від 02.10.2014р. у справі №442/4110/14-а Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області та копії заяви позивача про зменшення позовних вимог у справі №442/4110/14а.

11.02.2015р. (вх.№5580/15) клопотання представника відповідача 2 про ознайомлення із матеріалами справи.

24.02.2015р. (вх.№7863/15) відзив на позовну заяву від відповідача 2, з підстав наведених у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

25.02.2015 р. (вх.№8075/15) лист відповідача 1 про долучення до матеріалів справи документів, перелічених у листі.

25.02.2015р. ( вх.№8174/15) лист відповідача 1 про долучення документів до справи, які додаються до листа, згідно переліку у ньому.

03.03.2015 р. (вх.№9167/15) клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії довідки від 25.10.2012 р. цільової перевірки автогосподарства ПП «Галич Авто».

05.03.2015 р. (вх.№9476/15) заява позивача, у якій констатує, що ним заявлено позов про визнання недійсним рішення про розірвання договору, розірвання договору, визнання договору дійсним, однак, у п.1 прохальної частини позовної заяви ним помилково вжито слово «протиправним», у зв»язку із чим, позивачем у п.1 прохальної частини позовної заяви змінено слово «протиправним» на слово «недійсним», а відтак у поданій заяві та у судовому засіданні позивач підтвердив та просить визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 18.10.2012 №432 «Про розірвання договорів на перевезення пасажирів по автобусних маршрутах загального користування №10 (вул.Коновальця - Центр (кінотеатр «Прометей») та №5 (нова Волоща - залізничний вокзал) в частині розірвання договору на перевезення пасажирів по автобусних маршрутах загального користування №10 (вул.Коновальця - Центр (кінотеатр «Прометей») в м.Дрогобичі від 27 квітня 2012 року, укладеного між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та приватним підприємством «Галич-Авто»; просить розірвати договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №10 (вул.Коновальця (магазин «Іва») - Центр (кінотеатр «Прометей») в м.Дрогобичі, укладений 18 лютого 2013 року між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Малим приватним підприємством «Західтранс»; просить визнати чинним Договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №10 (вул.Коновальця (магазин «Іва») - Центр (кінотеатр «Прометей») в м.Дрогобичі, укладений 27 квітня 2012 року між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Приватним підприємством «Галич Авто» з підстав, наведених у позовній заяві , наданих поясненнях.

Колегією суддів розглянуто подану позивачем заяву (вх.№9476/15 від 05.03.15р.) і виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви про визнання недійсним рішення про розірвання договору, розірвання договору, визнання договору дійсним та конкретних обставин справи, колегія суддів не розцінює дану заяву як таку, що подана на зміну підстав чи предмету позову (чи на одночасну зміну предмету і підстав ), а є заявою якою виправлено позивачем допущену ним помилку, яка не впливає на зміст позовних вимог, що із врахуванням положень Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18, норм ст.22 ГПК України є допустимим для прийняття заяви судом та розгляду позовних вимог із врахуванням поданої позивачем заяви.

В судовому засіданні розглянуто заяву відповідача 1 про припинення провадження у справі (вх.№50545/14 від 21.11.14р.) та у задоволенні заяви відмовлено.

В судовому засіданні із врахуванням поданої відповідачем 2 05.03.2015 р. заяви (вх.№9475/15) розглянуто клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду (вх.№50547/14 від 21.11.2014р.) та залишено зазначену заяву без розгляду.

В судовому засіданні, з підстав наведених у поданих відзовах, поясненнях по справі, відповідач 1 і відповідач 2 просять у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого у справі рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, які надані до справи та у судових засіданнях, суд встановив.

27 квітня 2012 року між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради в особі першого заступника міського голови Коростельова Олександра Михайловича, що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 24 квітня 2012 року №157 «Про розірвання договору на перевезення пасажирів по автобусному маршруту загального користування №10 вул.Конорвальця (маг.»Іва») - Центр (кінотеатр «Прометей»), названий надалі «організатор» , з однієї сторони та Приватним підприємством «Галич Авто» в особі директора Кобильника Ростислава Бліановича, що діє на підставі Статуту, названий надалі «перевізник» , з іншої сторони , укладено Договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м.Дрогобич.

За умовами Договору (п.1.1) організатор, відповідно до рішення виконавчого комітету надає перевізникові право на перевезення пасажирів на автобусному марштруті загального користування у м.Дрогобичі №10 вул.Конорвальця (маг.»Іва») - Центр (кінотеатр «Прометей»), у звичайному режимі руху автобусами класів «А» та «І» у кількості 8 одиниць.

За умовами Договору (п.4.1) організатор має право здійснювати контроль за виконанням перевізником умов цього договору. При виявленні порушень перевізником умов даного договору представником організатора (працівником відділу економіки виконавчого комітету Дрогобицької міської ради) складається акт, в якому фіксується виявлене порушення (що в подальшому може бути підставою для розірвання даного договору організатором).

Відповідно до п.4.4 Договору, у разі припинення (неможливості виконання) перевізником перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування з підстав, передбачених законодавством, організатор призначає іншого перевізника.

Організатор має правво (п.4.5 Договору) розривати договір з перевізником у будь-який час у зв»язку з укладанням договору з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з іншим перевізником, визначеним внаслідок проведення конкурсу.

Організатор має право (п.4.6) достроково розривати договір з перевізником у випадках передбачених цим Договором.

Крім того, відповідно до умов в п.п.4.8,4.9 Договору, організатор має право отримувати від перевізника до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, звіт про роботу пасажирського транспорту на даному маршруті (кількість машиноднів та рейсів, кількість перевезених пасажирів, регулярність руху); проводити обстеження пасажиропотоків на маршруті та вносити за їх результатами пропозиції на розгляд перевізника щодо змін Договору та розкладу руху автобусів на маршруті.

Перевізник зобов»язується (п.5.1 Договору) неухильно дотримуватись вимог Закону України «Про транспорт», Закону України «Про автомобільний транспорт», Закону України «Про дорожній рух», Указу Президента України від 20 травня 2004р. №570/2004 «Про заходи щодо посилення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом», Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997р. №176, Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, умов цього Договору та інших нормативних актів, які регулюють безпеку, порядок, умови та якість надання послуг з перевезення пасажирів.

У р.7 Договору сторонами погоджено «Порядок вирішення спорів та застосування оперативно-господарських санкцій». Так, відповідно до п.7.1 Договору сторони домовились, що при порушенні умов Договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування можуть бути застосовані оперативно-господарські санкції у вигляді односторонньої відмови організатора від виконання (розірвання) Договору у перелічених у цьому пункті Договору випадках , зокрема: п.п.7.1.1.- у випадку відсутності у перевізника ліцензії або ліцензійної картки; п.7.1.5 (п.п.7.1.5.1, 7.1.5.2) - у випадку невиконання перевізником своїх зобов»язань щодо забезпечення належного контролю за технічним станом транспортних заксобів, дотримання водіями перезізника Правил дорожнього руху або режиму праці і відпочинку (три документально-підтверджені випадки протягом року, якщо це призвело до дорожньо-транспортної пригоди наслідком якої стала загибель пасажира та /чи інших учасників дорожнього руху); систематичне порушення встановленого розкладу руху, схеми маршруту, тощо (три підтверджених випадки протягом року - п.п.7.1.7); в разі виявлення фактів подання на конкурс недостовірних відомостей ( п.п.7.1.10).

Відповідно до п.7.2 Договору, в разі невиконання організатором умов договору перевізник має право розірвати договір в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.7.3, спори, що виникли з приводу виконання сторонами умов цього договору, але не зазначені в договорі вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства.

Сторони домовились ( п.7.4), що Договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування може бути розірваний за погодженням сторін.

За невиконання або неналежне виконання зобов»язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України (п.8.2 Договору).

Усі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише у випадку, коли вони оформлені письмово і підписані сторонами (п.9.3 Договору).

Договір укладається на строк п»ять років та діє до 14 грудня 2016 року (п.10.1).

Підставність укладення між позивачем і відповідачем 1 зазначеного Договору сторонами у даній справі не оспорюється і на такі обставини останні не посилаються.

Як вбачається з рішення Виконавчого комітету від 24.04.2012 №157 «Про розірвання договору на перевезення пасажирів по автобусному маршруті загального користування №10 вул.Коновальця (магазин «Іва») - Центр (кінотеатр «Прометей», останнє було прийнято за результатами розгляду листа Комунального підприємства «Комбінат міського господарства» №225 від 02.03.2012 про розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №10 вул.Коновальця (магазин «Іва») -Центр (кінотеатр «Прометей») та керуючись ст.7 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.53 Постанови Кабінету Міністрів України №1081, протоколом засідання конкурсного комітету №2 від 14.12.2011, у відповідності до п.п.12 п.а ч.1 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

18.10.2012 року Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради прийнято рішення №432 «Про розірвання договорів на перевезення пасажирів по автобуснимх маршрутах загального користування №10 (вул.Є.Коновальця - центр (кінотеатр «Прпометей» та №5 (Нова Волоща - залізничний вокзал). З преамбули зазначеного рішення вбачається, що воно прийнято за результатами розгляду листа Державної інспекції України на наземному транспорті від 11.10.2012 за №4371 про анулювання ліцензії на перевезення пасажирів автомобільним транспортом Приватного підприємства «Галич Авто», керуючись пунктом 7.1.1 договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м.Дрогобич від 15.12.2011, пунктом 7.1.1 договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м.Дрогобич від 27.04.2012, укладених між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Приватним підприємством «Галич Авто» у відповідності до п.п.12 п.а, п.п.2, п.б ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Цим рішенням вирішено:

1. розірвати договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №5 «Н.Волоща - залізничний вокзал) в м.Дрогобичі від 15.12.2011 укладений між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Приватним підприємством «Галич Авто».

2.Розірвати договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №10 (вул.Є Коновальця- центр (кінотеатр «Прометей») в м.Дрогобичі від 27.04.2012 укладений між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Приватним підприємством «Галич Авто».

3. Призначити Мале приватне підприємство «Західтранс» тимчасовим автомобільним перевізником на термін до 18.01.2013р. на автобусних маршрутах загального користування №10 «вул.Є.Коновальця - центр (кінотеатр «Прометей») - 8 транспортними засобами та №5 (Н.Волоща - залізничний вокзал) - 2 транспортними засобами.

4. Відділу економіки (Р.Копан) укласти з Малим приватним підприємством «Західтранс» тимчасові договори на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №5 та №10.

Позивач стверджує, що не був повідомлений відповідачем 1 про прийняття вказаного рішення про розірвання договору. Відповідач 1 посилається на те, що на веб-сайті Дрогобицької міської рнади рішення №432 від 18.10.2013 року опримлюднено. Крім того, посилається на лист Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 19.10.2012 року №3-22/8563 , адресованого Директору ПП «Галич-Авто» Р.Кобильнику за адресою вул.Нижанківського,2 кв.95 у м.Дрогобичі, та стверджує що відповідач 1 цим листом повідомив позивача ( ПП «Галич Авто») про розірвання договорів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах №5 (Н.Волоща - залізничний вокзал) та №10 (вул.Є.Коновальця - центр (кінотеатр «Прометей» по м.Дрогобич, укладених з ПП «Галич Авто» 15.12.2011р. і 27.04.2012р, згідно рішення виконкому Дрогобицької міської ради від 18.10.2012р. за №432, у зв»язку з порушенням пункту 7.1.1 Договорів.; пояснює, що зазначений лист відправлявся простою кореспонденцією (в підтвердження чого подав копію з журналу №9 реєстрації вихідної кореспонденції (початок 16.10.2012р. закінчення 07.11.2012р.); скерування зазначеного листа на адресу вул.Нижанківського,2 кв.95 у м.Дрогобичі директору ПП «Галич Авто» пояснює тим, що позивач змінив місцезнаходження.

З листа Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) від 11.10.2012 р. №4371, адресованого Виконавчому комітету Дрогобицької міської ради вбачається , що цей лист є відповіддю на звернення відповідача 1; у листі №4371 Укртрансінспекція повідомляла відповідача 1, що за інформацією Головавтотрансінспекції, в результаті позапланової перевірки додержання ліцензійних умов ПП «Галич-Авто», наказом Головавтотрансінспекції від 18.09.2012 №235 анульована ліцензія даному перевізнику.

18 .02.2013 року Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради в особі першого заступника міського голови Коростельова О.М., що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 17 січня 2013 року №6 «Про затвердження результатів конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м.Дрогобичі №10 вул. Коновальця (маг.»Іва») - Центр (кінотеатр «Прометей» та Малим приватним підприємством «Західтранс» був укладений Договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м.Дрогобичі.

Умови зазначено договору ідентичні умовам Договору на перевезення з позивачем, окрім умов у п.10.1, яким встановлено , що договір укладається на строк п»ять років та діє до 1 лютого 2018 року включно.

З матеріалів справи також вбачається, що укладенню Договору від 18.02.2013 року, передувало укладення між відповідачем 1 і відповідачем 2 Договору від 29.10.2012 року на тимчасові перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м.Дрогобичі (маршрут загального користування у м.Дрогобичі №10 Центр-вул.Коновальця, автобусами класів «А» та «І» у кількості 8 штук в звичайному режимі руху.

Відповідно до п.10.1 цього тимчасово Договору - Договір діє до 18.01.2013 р.

Як вбачається з копії ліцензії Серія АВ №550375, виданої Головавтотрансінспекцією ПП «Галич-Авто» 14.09.2010 р. (номер рішення про видачу №36Л) на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт, дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами, міжнародні перевезення пасажирів автобусами, строк дії ліцензії з 15.09.2010 року - необмежений.

Як вбачається з копії ліцензії Серія АД №077482, виданої Головавтотрансінспекцією ПП «Галич-Авто» 30.10.2012р. (номер рішення про видачу №266) на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами, міжнародні перевезення пасажирів автобусами, строк дії ліцензії з 31.10.2012 року - необмежений.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Спірні правовідносини виникли, зокрема, щодо правомірності розірвання відповідачем 1, як стороною договору, в односторонньому порядку договору з позивачем на перевезення пасажирів по автобусному маршруті загального користування №10 (вул..Коновальця -Центр (Кінотеатр «Прометей») в м.Дрогобичі від 27.04.2012р. укладених між відповідачем 1 та позивачем

Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України , господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні,зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, та з інших підстав, окрім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

Згідно з ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб»єкт , який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому суттєвою ознакою публічно-правового спору є участь у конкретних правовідносинах, які виникли між двома суб»єктами суспільства, хоча би одного суб»єкта, законодавчо уповноваженого владно керувати поведінкою іншого суб»єкта. У випадку, якщо суб»єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб»єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, а відтак, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Оспорюване в межах даної справи рішення виконкому Дрогобицької міської ради (№432 від 18.10.2012р.) стосується одностороннього розірвання договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування, з підстав порушення позивачем, на думку відповідача 1, умов договору та щодо наданого позивачу права на здійснення перевезень пасажирів, в зв»язку з чим даний спір повинен вирішуватись відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.

Як вже зазначалось судом, відповідачем-1 заявлено клопотання про припинення провадження у даній справі , оскільки вважає що оскаржуване рішення є правовим актом суб»єкта владних повноважень, а договір про перевезення пасажирів є адміністративним договором, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з чим спір щодо них не підлягає вирішенню господарським судом.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає його необґрунтованим та безпідставним з огляду на наступне.

Відповідач-1 у спорі виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що і інші учасники цих відносин, тому в даному випадку відсутня підпорядкованість одного учасника цивільних правовідносин (позивача) іншому (відповідачу), яка має місце під час здійснення органами виконавчої влади владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питанні підвідомчості і підсудності справ господарським судам», усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, вирішуються господарськими судами на загальних підставах.

Статтею 31 Закону України «Про автомобільний транспорт передбачено, що за згодою сторін у договір можу бути включені інші питання.

Враховуючи це, при укладенні таких договорів за результатами засідання конкурсного комітету, сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, звичаїв ділового обороту, а дії сторін мають бути засновані на принципах розумності, сумлінності і справедливості.

Свідченням того, що оспорювані договори ґрунтуються на вільному волевиявленні сторін є те, що перевізник за власним бажанням приймає рішення про участь в конкурсі. Окрім того, перевізник, котрий рішенням конкурсного комітету визнаний переможцем конкурсу, може відмовитися від укладення договору, про що повідомляє організатора письмово, що передбачено абзацом 2 п. 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 «Про деякі питанні підвідомчості і підсудності справ господарським судам», зазначено вичерпний перелік справ у спорах, де однією із сторін є суб'єкт владних повноважень, що не віднесені до компетенції господарських судів. До такого переліку не відносяться спори з визнання недійсними рішень , зокрема відповідача 1, які стосуються одностороннього розірвання господарського договору . Цим же пунктом встановлено, що інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного господарства.

У відповідності до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обв'язку. Основними видами господарського зобов'язання є майново-господарські та організаційно-господарські зобов'язанння.

Згідно ст. 176 ГК України, організаційо-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта. Організаційно-господарські зобов'язання суб'єктів можуть виникати з договору та набувати форми договору.

Відповідно до частини ст. 8 ГК України, безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач-1 визначається законом як учасник організаційно-господарських відносин, який володіє господарською компетенцію, але безпосередньо може не бути суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Відтак, на думку суду, договір про перевезення пасажирів є організаційно-господарськими або організаційно-управлінськими договорами, який укладено з метою створення організаційних засад та умов майбутнього здійснення господарської діяльності таким суб'єктом господарювання, оскільки у більшості випадків укладання організаційно-управлінських договорів є обов'язковим етапом, який має передувати провадженню подальшої господарської діяльності суб'єктом господарювання.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарського суд України, зокрема, у постанові від 23.09.2010р. у справі №6/596, у постанові від 21.09.2011р. у справі №15/320/10, у постанові від 19.06.2013р. у справі №5015/5142/12.

Відтак, договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування не є адміністративним договором, як це стверджує відповідач 1 у поданій Заяві ( вх.№50545/14 від 21.11.14р. ) та такої ж думки притримується відповідач 2, що його представник підтвердив у судовому засіданні.

В задоволенні заяви ( вх.№50545/14 від 21.11.14р.) суд відмовляє відповідачу 1.

Стосовно заяви відповідача 2 про залишення позову без розгляду з тих мотивів , що заявлені у даній справі позовні вимоги вже є предметом розгляду у судовій справі, яка перебуває у провадженні Дрогобицького міськрайонного суду у Львівській області ( справа №442/4110/14-а-2а/442/164/2014), то як вбачається із матеріалів у справі такі доводи відповідача 2 спростовуються наявними у справі доказами, а саме копією Журналу судового засідання від 02.10.2014 року у справі №442/4110/14-а, з якого вбачається, що суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог, а також змістом Заяви позивача про зменшення позовних вимог у справі №442/4110/14, яка прийнята судом, і згідно якої вимоги позивача є іншими , ніж у даній справі.

Окрім того, у поданій відповідачем 2 до даної справи Заяві ( вх.№9475/15 від 05.03.2015 р.) відповідач 2 просить заяву ( вх.№50547/14 від 21.11.14р. ) залишити без розгляду, оскільки у зв»язку із з»ясованими обставинами у судових засіданнях така втратила актуальність. Крім того, відповідач 2 у судових засіданнях підтримав заяву відповідача 1 (вх.№50545/14 від 21.11.14р) про припинення провадження у справі.

Із врахуванням поданої відповідачем заяви ( вх.№9475/15 від 05.03.15р. ) раніше подану заяву (вх.№50547/14 від 21.11.14р.) суд залишає без розгляду.

Загальні підстави для розірвання договору встановлені ст.651 ЦК України, відповідно до ч.1 і 3 якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір відповідно є розірваним або зміненим.

Слід зазначити , що ч.2 ст.651 ЦК України передбачено розірвання договору на вимогу однієї із сторін за рішенням суду при наявності істотного порушення договору другою стороною.

Однак, в порядку ч.2 ст.651 ЦК України сторони до суду із вимогою про розірвання договору на перевезення не звертались.

Як вже зазначено вище, матеріалами справи підтверджується, що укладенню Договору від 18.02.2013 року між відповідачем 1 і відповідачем 2, передувало укладення між відповідачем 1 і відповідачем 2 Договору від 29.10.2012 року на тимчасові перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м.Дрогобичі ( маршрут загального користування у м.Дрогобичі №10 Центр-вул.Коновальця, автобусами класів «А» та «І» у кількості 8 штук в звичайному режимі руху.

Відповідачем 2 подано до справи копії дорожніх листів в підтвердження виконання ним перевезень за тимчасовим договором і як вбачається , першим дорожнім листом є дорожній лист №831921 від 08.11.2012 року (маршрут у дорожньому листі : Центр-Коновальця). Таким чином, перевезення за тимчасовим договором відповідач 2 не розпочав зразу ж після прийняття оспорюваного позивачем рішення №432 від 18.10.2012 року. Доказів того, що у період з 19.10.2012 року до 29.10.2012 року інша юридична особа ( не позивач виконував перевезення ) відповідач 1 суду не надав. На запитання, хто ж є виконавцем послуг на маршруті у зазначений період, суд отримав відповідь в судовому засіданні від представника відповідача 1, що такою інформацією відповідач -1 не володіє, хоча така відповідь не узгоджується із тими повноваженнями, які в силу Закону і в силу Договору з позивачем на перевезення, який укладений на підставі конкурсу, покладено на відповідача 1.

Поряд з цим, представник позивача в судовому засіданні ствердив, що обов»язки перевізника з дати винесення оспорюваного рішення №432 і впродовж жовтня місяця 2012 року виконувало саме ПП «Галич Авто» в підтвердження чого подав до справи єдиний наявний у нього доказ ( Довідку цільової перевірки автогосподарства ПП «Галич-Авто» від 25.10.2012 року, складену працівниками ВДАІ Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області). Інших доказів, які б підтверджували зворотнє, відповідачами 1,2 до справи не подано.

Згідно з ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором .

Отже, аналіз вказаних норм ЦК України та ГК України свідчить, що зміна або розірвання договору (господарського договору) в односторонньому порядку без згоди сторін допускається лише у випадках, встановлених договором (господарським договором) або законом.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про автомобільний транспорт» орган виконавчої влади та орган місцевого самоврядування мають право достроково розірвати договір з автомобільним перевізником в разі порушення ним умов договору. Разом з тим, в ній не визначається, що таке розірвання договору може бути здійснено відповідним органом в односторонньому порядку.

При цьому випадки розірвання договору з автомобільним перевізником в односторонньому порядку законами України не встановлені.

Відповідна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 21.09.2011 р.у справі №10/9/11.

Як вбачається зі змісту розділу 7 Договору від 27.04.2012 року сторони передбачають, що при порушенні умов Договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування можуть бути застосовані оперативно-господарські санкції у вигляді односторонньої відмови організатора від виконання (розірвання) договору у перелічених у цьому пункті Договору випадках.

Отже, аналіз змісту умов договору свідчить, що сторонами передбачено право відповідача на розірвання договору в односторонньому порядку, але при наявності наведених у п.7.1 договору порушень, які мають бути належним чином підтверджені.

Як вбачається із преамбули оспорюваного рішення №432, підставою для одностороннього розірвання договору на перевезення пасажирів зазначено лист Державної інспекції України на наземному транспорті від 11.10.2012 року за №4371 .

Зі змісту листа №4371 від 11.10.2012 року, копію якого долучено до справи відповідачем 1, вбачається, що цей лист носить інформативни характер, оскільки у ньому Інспекція повідомляє про отриману нею інформацію від Головтранінспекції про те, що в результаті позапланової перевірки додержання ліцензійних умов ПП «Галич -Авто», наказом Головавтотрансінспекції від 18.09.2012 року №235 анульована ліцензія даному перевізнику. При цьому, зі змісту листа не вбачається інформація про результати проведеної перевірки, встановлені обставини за результатами перевірки. Висновки, на підставі яких було прийнято наказ №235, як відсутня інформація щодо порушення позивачем умов договору або приписів Закону України «Про автомобільний транспорт».

Виходячи зі змісту п.7.1 договору у відповідача 1 виникає право на розірвання договору в односторонньому порядку при виявленні та документальному підтвердженні випадків порушення позивачем умов договору ( що, має підтверджуватись актом, в якому фіксується виявлене порушення та який складений у встановленому порядку).

Таким чином, належним підтвердженням факту вчинення перевізником (позивачем у справі) порушення зобов»язання за договором , його умов, або приписів Закону України «Про автомобільний транспорт» має бути складений акт, в якому має бути відображено суть та зміст порушення.

Відповідачем 1 не надані суду належні та допустимі докази, що підтверджують складання уповноваженими особами відповідача 1 актів про виявлення порушень, допущених позивачем.

Таким чином, відповідачем 1 не доведено факту існування порушень позивачем умов договору від 27.04.2012 року.

Доказів того, що для участі у конкурсі позивачем подавалась недостовірна інформація матеріали справи не містять і на такі обставини сторони справи не посилаються. Окрім того, матеріали справи не містять доказів ( і на такі докази не посилаються сторони) про визнання недійсним рішення відповідача 1 від 24.04.2012р №157 за яким розірвано договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №10 (Центр (кінотеатр «Прометей») - вул.Є. Коновальця (маг.»Іва») в м.Дрогобичі від 15.12.2011р., який укладений з Комунальним підприємством «Комбінат міського господарства» та укладено договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №10 до 14.12.2016 року з ПП «Галич Авто», як з учасником, що за результатами конкурсу посів друге місце .

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позивачем подано на конкурс документи, інформація в яких повністю відповідала дійсності, тобто достовірна інформація.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що за загальними правилами форми, найменування і порядок прийняття актів державними органами залежить від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентується Конституцією України, відповідними законами України та положеннями про такий орган.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Виконавчий комітет ради:

1) попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, перелік повноважень органів місцевого самоврядування та перелік питань, вирішення яких віднесенно до компетенції органів місцевого самоврядування, види рішень, які приймаються органами місцевого самоврядування за результатами розгляду певних питань, віднесених до їх компетенції, визначаються і встановлюються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Проте, системний аналіз норм даного Закону свідчить, що ним не передбачається право органу місцевого самоврядування на розірвання господарського договору, який укладено ним з певним суб»єктом господарювання, шляхом прийняття органом місцевого самоврядування рішення про розірвання договору.

Слід також зазначити, що в оспорюваному рішенні №432 від 18.10.2012 року відповідач 1 посилається на порушення позивачем пункту 7.1.1 договорів на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м.Дрогобич, укладених між позивачем і відповідачем 15.12.2011 року і 27.04.2012р. - відсутність у перевізника ліцензії або ліцензійної картки.

Встановлення наявності чи відсутності ліцензії характерно на стадії проведення конкурсу на перевезення.

Відповідно ж до ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»від 01.06.2000 року № 1775-III однією з підстав для анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування. Відсутність ліцензії не зазначено в Законі як підстава для анулювання ліцензії. Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття. Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття. Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії .

Слід зазначити, що початок перебігу строку регулюється ст.253 ЦК України, закінчення строку - ст.254 ЦК України.

Про проведення позапланової перевірки йдеться й у листі від 11.10.2012 р. за №4371 Декржавної інспекції України на наземному транспорті , у якому надається інформація Головавтотрансінспекції.

Як вбачається зі змісту Постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року у справі №2а-9857/12/1370 , 11.09.2012 року спеціалістами відділу ліцензування територіального управління Головавтотрансінспекції у Львівській області проводилась позапланова перевірка дотримання ліцензіатом - ПП «Галич Авто» ліцензійних умов. За результатами перевірки було виявлено рішення (наказ) ліцензійного органу про анулювання ліцензії прийняте 18.09.2012 року за №235. Як встановлено судом, сам текст цього наказу чи витяг з нього ПП «Галич Авто» не отримувало і не ознайомлювалось з ним.

У Постанові Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року у справі №2а-9857/12/1370 , суд прийшов до висновку, що територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Львівській області проведено позапланову перевірку без урахування усіх обставин, що мали значення. У зв»язку з цим було винесено необгрунтований Акт про відмову ліцензіата в проведенні позапланової перевірки №189 від 13.09.2012 року. На підставі цього документа, 18.09.2012 року органом ліцензування було прийнято рішення про анулювання ліцензії ПП «Галич Авто» серії АВ №550375 на дозволений вид робіт - внутрішні та міднародні перевезення пасажирів автобусами, яке мало б набрати чинності 19.10.2012 року. При цьому, таке рішення не було вручено позивачу в порядку передбаченому чиним законодавством , доказів протилежного суду не було представлено. Судом було взято до уваги те, що 12.10.2012 року позивач подав до ліцензійного органу заяву про видачу нової ліцензії і 31.10.2012 року ПП «Галич Авто» видано ліцензію серія АД №077482 на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним трангспортом.

Вказане рішення окружного адміністративного суду залишене без змін ухвалою Львівського апеляуційного адміністративного суду у справі №2-420/13 від 19 червня 20014 року.

Таким чином, відповідачем 1 винесено оскарожуване рішення №432 в період , коли ліцензія позивача №550375 Серія АВ була чинною, а відтак були відсутні правові підстави для прийняття відповідачем 1 оспорюваного акту .

При цьому, суд вбачає за необхідне також наголосити на тому, що прийняттям рішення №432 від 18 жовтня 2012 року відповідачем 1 однозначно порушено права та законні інтереси позивача і це вбачається з обставин даної справи та наявних в ній документів (у т.ч. низки судових процесів, позбавлення позивача можливості виконувати перевезення до закінчення строку, встановленого сторонами на договірній основі).

Крім того, суд критично відноситься до твердження відповідача 1 про надіслання позивачу листа від 19.10.2012 року №3-22/8563, оскільки належних та допустимих доказів в підтвердження відіслання кореспонденції ( а такими доказами є поштова криватнція та опис документів вкладених у лист) відповідач 1 суду не надав. Крім того , договір на перевезення укладено з юридичною особою (ПП «Галич Авто») відомості про місцезнаходження якої містить укладений між сторонами договір та обов»язково Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 прийнято оспорюване рішення №432 від 18.10.2012 року про розірвання договорів на перевезення пасажирів по автобусних маршрутах загальногоь користування №10 (вул.Є Коновальця - центр (кінотеатр «Прометей» та №5 (Н.Волоща - залізничний вокзал) з порушенням вимог законодавства України та умов цих договорів, що є підставою для задоволення вимоги позивача про визнання недійсним в частині ріщення №432 від 18.10.2012 року .

Щодо вимоги про скасування рішення, то така не підлягає до задоволення, оскільки правом скасування прийнятих рішень наділений орган місцевого самоврядування.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №10 (вул.Коновальця (магазин «Іва») - Центр (кінотеатр «Прометей» в м.Дрогобичі, укладеного 18 лютого 2013 року між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Малим приватним підприємством «Західтранс», то суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначені Законом України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно зі ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження, зокрема, залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку.

Згідно положень Закону України "Про автомобільний транспорт , організація пасажирських перевезень покладається на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту та проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.; перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах; договір із переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п'яти років.

Визначення переможця конкурсу на здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, а також укладення та розірвання відповідних договорів, врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року №1081 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Згідно п. 32 Порядку до заяви автомобільного перевізника додається анкета за формою згідно з додатком 5, в якій передбачаються питання, що будуть враховані під час перевірки достовірності відомостей, що містяться у документах для участі в конкурсі, та під час підрахунків за бальною системою оцінки пропозицій перевізників-претендентів.

Доказів того, що визнано недійсними конкурс , за результатами якого визначено відповідача 2 переможцем конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м.Дрогобичі» за маршрутом №10 вул. Коновальця (маг.»Іва») - центр (Кінотеатр «Прометей») суду не надано.

Як вбачається із документів у справі, саме ці питання є предметом розгляду у справі Дрогобицького міськрайонного суду №442/4110/14, у якій станом на даний час провадження зупинено.

Крім того, суд вбачає за доцільне зазначити, що позивач не заявляє у даній справі вимогу про визнання недійсним рішення №432 від 18.10.2012 року повністю, а лише в частині.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про розірвання договору від 18 лютого 2013 року, укладеного між відповідачами по справі.

Щодо вимоги позивача визнати чинним Договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №10 (вул..Коновальця (магазин «Іва») - Центр (кінотеатр «Прпометьей») в м.Дрогобичі, укладеного 27 квітня 2012 року між позивачем і відповідачем 1, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Перелік справ, підвідомчих господарським судам, визначений ст.12 ГПК України. Наведений перелік не є вичерпним, оскільки в силу п. 1 вказаної норми, господарським судам підвідомчі також справи у спорах, що виникають з інших підстав, ніж ті, що визначені у даному пункті.

Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Пунктом 10 частини 1 статті 16 даного Кодексу передбачений спосіб захисту цивільних прав та інтересів, а саме визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Предмет позову про визнання договору чинним не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені у вищевказаних нормативних актах, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін. Суд також вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту права не є різновидом способу „визнання права".

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Спосіб захисту права „визнання права" застосовується в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом суб'єктивного права.

Договір не підпадає під категорію конкретного суб'єктивного права. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто, договір це більш широка юридична категорія, яка включає в себе не одне суб'єктивне право, а комплекс численних за кількістю та різноманітних за змістом та обсягом суб'єктивних прав та обов'язків. Тому договір не можна ототожнювати з суб'єктивним правом.

Таким чином, спір про визнання договору чинним не є спором про наявність чи відсутність цивільного права, а заявлена позовна вимога не є позовом про визнання, у зв'язку з чим не може бути предметом спору та розглядатися самостійно. Такий проміжний статус цієї вимоги означає, що вона не спроможна привести спірні відносини до мети, за для якої покликані способи захисту права - до відновлення порушеного права.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це суперечить завданням суду визначеним нормами Закону України „Про судоустрій та статус суддів", адже суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, також відповідно до положень ч. 1 ст. 7 кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Таким чином, звертаючись з позовом про визнання договору чинним, позивач обрав спосіб захисту, який не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно листа Верховного Суду України від 24.11.2008 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" суди повинні перевіряти, чи підлягав правочин нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно ухилялася сторона від його посвідчення і чи немає підстав для визнання правочину нікчемним (невідповідність умовам законодавства). У кожному конкретному випадку суддям необхідно встановлювати, який правочин вчинено та яка форма передбачена саме для цього правочину законом, що діяв на момент вчинення.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, свобода договору полягає передусім у вільному виявлені волі сторін на вступ у договірні відносини, волевиявлення учасників договору має складатися вільно, без жодного тиску з боку контрагента або інших осіб і відповідати їхній внутрішній волі.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ст. 209 ЦК України).

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний право чин може бути визнаний судом дійсним. (п. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що законом для даних видів договорів не вимагається обов'язкової нотаріально посвідченої форми, також відсутня будь-яка домовленість сторін про нотаріальне посвідчення документу ( договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування). Останнє в свою чергу виключає можливість визнання вказаного "договору" чиним ( дійсним). При цьому, звертається увага на відсутність жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України, які б підтверджували факти ухилення відповідача і від нотаріального посвідчення даного документу.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.49 ГПК УКраїїни м судовий збір покладається на сторонни пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1,2,4-3,12,32,33,34,35,36,43,44,49,75,80,81,82,84,85,116 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 18.10.2012 року №432 «Про розірвання договорів на перевезення пасажирів по автобуснихї маршрутах загального користування №10 (вул.Коновальця - Центр (кінотеатр «Прометей» та №5 «Нова Волоща -залізничний вокзал )» в частині розірвання договору на перевезення пасажирів по автобусному маршруті загального користування №10 (вул.Коновальця -Центр (кінотеатр «Прометей») в м.Дрогобичі від 27 квітня 2012 року, укладеного між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Приватним підприємством «Галич -Авто».

3. В решті вимог - відмовити позивачу.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради (Львівська область, м.Дрогобич, пл.Ринок,1, код ЄДРПОУ 26307196) на користь Приватного підприємства «Галич Авто» ( Львівська облоасть, м.Дрогобич, вул.Федьковича, 7/1, код ЄДРПОУ 32216565) 609 ,00 грн. судового збору.

5. Стягнути з Малого приватного підприємства «Західтранс» (Львівська область, м.Дрогобич, вул.Гайдамацька,1, код ЄДРПОУ 23954676) на користь Приватного підприємства «Галич Авто» ( Львівська область, м.Дрогобич, вул.Федьковича, 7/1, код ЄДРПОУ 32216565) 609 ,00 грн. судового збору.

6. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК УКраїни.

Повний текст рішення виготовлено 10.03.2015 р.

Головуючий судя Кітаєва С.Б.

Суддя Кидисюк Р.А.

Суддя Сухович Ю.О.