Рішення

від 03.03.2015 по справі 922/566/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р.Справа № 922/566/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЄВ-ЄВРОДРАЙВ" м. Дніпропетровськ до ТОВ "Краснолуцький літейно-механічний завод", м. Красний Луч про стягнення 168049,34 грн. за участю представників:

позивача - Романенко Я.О. за довіреністю № б/н від 11.11.2014 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЄВ-ЄВРОДРАЙВ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолуцький літейно-механічний завод" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 129103,64 грн. основного боргу; 8517,61 грн. пені; 27369,97 грн. інфляційних втрат та 3058,12 грн. 3% річних.

Ухвалою суду по справі від 31.01.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.02.2015 р. о 10:40.

11.02.2015 р. розгляд справи було відкладено на 03.03.2015 р. о 12:00.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 03.03.2015 р. за вх.№ 8224, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання його представник не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. При цьому суд зазначає, що відповідач про розгляд справи та призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить передана 23.02.2015 р. відповідачу телефонограма № 89 та повідомлення про розгляд справи опубліковане 20.02.2015 р. на сторінці господарського суду Харківської області офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 03.03.2015 р. за вх.№ 8201, надав письмові пояснення з додатком, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

На підставі договору № 080-12 від 19.10.2012 р. (додатковою угодою № 1 від 02.12.2013 р. дію договору продовжено до 31.12.2014 р., але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторін) ТОВ «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ» поставило, а ТОВ «Краснолуцький літейно-механічний завод» прийняло товар (продукцію виробничо-технічного призначення) на загальну суму 170352,19 грн., а саме:

- відповідно до специфікації № 2 від 19.11.2013 р., згідно з рахунком-фактурою № 53005056/1174 від 19.11.2013 р. та видатковою накладною № 3 від 10.01.2014 р. на загальну суму 50388,00 грн.

- відповідно до специфікації № 3 від 21.01.2014 р., згідно з рахунком-фактурою № 53005339/67 від 21.01.2014 р. та видатковою накладною № 99 від 07.02.2014 р. на загальну суму 119 964,19 грн.

Відповідач одержав зазначений товар, що підтверджується також довіреностями на отримання цінностей.

Згідно п.1.2. договору № 080-12 від 19.10.2012 р. умови оплати товару зазначаються в рахунках та повторюються у специфікаціях.

Відповідно до умов оплати, що викладені у зазначених рахунках-фактурах та специфікаціях відповідач зобов'язаний був сплатити 25% вартості товару на умовах попередньої оплати, а решту 75% вартості товару - протягом 60 календарних днів з моменту поставки.

Але відповідач сплатив за товар лише суму попередньої оплати, а саме: 21.11.2013 р. - 12597,00 грн.; 24.01.2014 р. - 28651,55 грн.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару за договором у розмірі 129103,64 грн., а саме:

- з 12.03.2014 р. у відповідача виникла заборгованість по видатковій накладній № 3 від 10.01.2014 р. у сумі 37791,00 грн.;

- з 09.04.2014 р. у відповідача виникла заборгованість по видатковій накладній № 99 від 07.02.2014 р. у сумі 91312,64 грн.

При цьому, суд зазначає, що доказів сплати відповідачем позивачу суми основного боргу за договором у розмірі 129103,64 грн. в матеріалах справи не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За таких обставин господарський суд прийшов до висновку, що сума основного боргу у розмірі 129103,64 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.2.1. договору № 080-12 від 19.10.2012 р. було передбачено, що в разі не оплати товару у встановлені строки покупець сплачує пеню у розмірі 0,3% вартості товару за кожний день прострочення оплати, але не більше 5% загальної вартості товару за весь прострочений період.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, враховуючи умови договору, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, дорівнює суму у розмірі 8517,61 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України, перевіривши розрахунки позивача інфляційних витрат та 3% річних, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 27369,97 грн. інфляційних витрат та 3058,12 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 3360,99 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 611, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолуцький літейно-механічний завод» (94520, Луганська область, м. Красний Луч, вул. Погорєлова, 5, ідентифікаційний код 33366357, р/р 2600500047754 в ПАТ «Креді Агріколь Банк» МФО 300614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ» (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 23-В, оф. 409, ідентифікаційний код 33384533, р/р 2600200014520 в Дніпропетровській філії АТ «Укрексімбанк» МФО 305675) 129103,64 грн. основного боргу; 8517,61 грн. пені; 27369,97 грн. інфляційних втрат; 3058,12 грн. 3% річних та суму сплаченого судового збору у розмірі 3360,99 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.03.2015 р.

Суддя Д.О. Доленчук