Рішення

від 24.02.2015 по справі 456/6400/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/6400/13 Головуючий у 1 інстанції: Пак В.М.

Провадження № 22-ц/783/103/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Берези В.І., Штефаніци Ю.Г.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2, приватного підприємства «Сміо» в особі директора ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство (далі-ПАТ) «ВТБ Банк» звернулось до суду з позовом (а.с.2-5), який було уточнено (збільшено розмір позовних вимог) під час розгляду справи (а.с.45), про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №ВКЛ 64.58-6/11-М542 від 15.09.2011 року, укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, у розмірі 3369150 грн. 53 коп., з яких: 2380327 грн. 80 коп. - поточна заборгованість по тілу кредиту; 649178 грн. 57 коп. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 2448 грн. 51 коп. - поточна заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 09.12.2011 року по 09.01.2014 року; 283516 грн. 41 коп. - прострочена заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 09.12.2011 року по 09.01.2014 року; 12707 грн. 15 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 31124 грн. 42 коп. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 2842 грн. 41 коп. - три проценти річних за прострочення сплати процентів; 7005 грн. 26 коп. - три проценти річних за прострочення сплати кредиту.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що позичальник допустила неналежне виконання своїх зобов»язань щодо повернення кредиту, а тому за умовами кредитного договору та договору поруки він має право достроково стягнути всю суму кредиту та процентів за користування ним, а також штрафні санкції у вигляді пені та трьох процентів річних солідарно з позичальника та поручителя.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.03.2014 року позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено.

Солідарно стягнуто з ОСОБА_2 та приватного підприємства (далі-ПП) «Сміо» в особі директора ОСОБА_5 у користь ПАТ «ВТБ Банк» 3369150 грн. 53 коп. заборгованості за кредитним договором від 15.09.2011 року та 3441 грн. судових витрат.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2, просить його скасувати з підстав неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було встановлено фактичного розміру заборгованості за кредитним договором, а безпідставно прийнято до уваги суму заборгованості, яку вказав позивач, без розрахунків по платіжних періодах сплати кредиту, не враховано заперечень сторони відповідача та їхнього розрахунку про внесення платежів по оплаті тіла кредиту та процентів за користування ним, не взято до уваги платіжних документів, які подавались суду в підтвердження цієї обставини, однак, які не були долучені судом до матеріалів справи. Апелянт вважає, що позивач безпідставно підвищив розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, оскільки ним не доведено, що позичальник допустила порушення умов кредитного договору, необхідних для застосування нарахування підвищеної процентної ставки. Окрім того, всупереч вимогам п.3.3 кредитного договору позивач не повідомив позичальника про збільшення процентної ставки, шляхом направлення листа та нового графіку повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості сукупних послуг. Апелянт звертає увагу суду на те, що в наданому позивачем розрахунку та в позовній заяві навіть не вказано про збільшення процентної ставки та про період, за який проводилось нарахування процентів за підвищеною ставкою, а також обставин, які призвели до збільшення процентної ставки, і суд цих обставин не встановив. На думку апелянта, судом безпідставно прийнято до уваги загальну суму боргу, зазначену в позовній заяві, без проведення будь-якого аналізу розрахунків сторін договору по сплаті кредиту. Апелянт вважає, що суд фактично усунувся від з»ясування дійсних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Крім того, вважає, що суд повинен був застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки письмового договору про збільшення позовної давності позивачем надано не було. Зазначає, що суд вирішив питання про обов»язки фізичних осіб, які не брали участі у справі, оскільки стороною в справі є юридична особа ПП «Сміо», а не фізична особа ОСОБА_5 Апелянт вказує, що про збільшення процентної ставки, внаслідок чого збільшено обсяг відповідальності поручителя, останнього не було повідомлено, а тому порука є припиненою. Крім того, на думку апелянта, позов до юридичної особи-поручителя не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони апелянта в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.09.2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» (кредитодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) в рамках генеральної угоди від 05.07.2007 року (а.с.13) було укладено кредитний договір №64.58-6/11-М542 (а.с.14-25), за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 4400000 гривень на рефінансування заборгованості по кредитних договорах №10.119-6/08-КД від 26.08.2008 року, №10.117-6/08-КД від 22.08.2008 року, №10.132-6/07-КД від 30.11.2007 року, №10.30-6/07-КД від 05.07.2007 року, укладених між позичальником та ПАТ «ВТБ Банк».

За умовами кредитного договору позичальник повинна повернути кредит в строк до 14.09.2016 року та сплатити проценти за користування ним за ставкою у розмірі 17,5%, шляхом внесення щомісячних платежів у відповідності до графіку повернення кредиту і сплати процентів від 15.09.2011 року (а.с.26-27).

Зобов»язання за кредитним договором були забезпечені порукою ПП «Сміо» на підставі договору поруки №64.58-6/11-ДП03 від 15.09.2011 року (а.с.32-34).

30.05.2012 року між банком та позичальником було укладено договір про внесення змін №1 до вказаного вище кредитного договору (а.с.28-31).

Зміни стосувались визначення порядку сплати позичальником процентів за користування кредитними коштами.

У зв»язку із внесенням названих вище змін до кредитного договору, 30.05.2012 року між банком та поручителем ПП «Сміо» було теж укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки від 15.09.2011 року (а.с.35-36), яким передбачено, що поручитель відповідає за зобов»язаннями позичальника, які випливають в тому числі й з договору про внесення змін до кредитного договору від 30.05.2012 року.

07.06.2013 року позивач звернувся до позичальника ОСОБА_2 з письмовою вимогою, яку вона отримала 13.06.2013 року (а.с.38), про невиконання нею зобов»язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 07.06.2013 року за позичальником облікувалась прострочена заборгованість по тілу кредиту в розмірі 72131 грн. 15 коп. та прострочена заборгованість по сплаті процентів у розмірі 12106 грн. 32 коп., що сумарно становило менше, ніж сума місячного платежу, визначеного графіком повернення кредиту.

Згідно з розрахунком позивача (а.с.48), заборгованість позичальника за вказаним вище кредитним договором станом на 09.01.2014 року становила 3369150 грн. 53 коп., з яких: 2380327 грн. 80 коп. - поточна заборгованість по тілу кредиту; 649178 грн. 57 коп. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 2448 грн. 51 коп. - поточна заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 09.12.2011 року по 09.01.2014 року; 283516 грн. 41 коп. - прострочена заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 09.12.2011 року по 09.01.2014 року; 12707 грн. 15 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 11.01.2012 року по 09.01.2014 року; 31124 грн. 42 коп. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 09.12.2011 року по 09.01.2014 року; 2842 грн. 41 коп. - три проценти річних за прострочення сплати процентів; 7005 грн. 26 коп. - три проценти річних за прострочення сплати кредиту.

Однак, вказані у цьому розрахунку періоди, за які банк нарахував позичальнику заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, як поточну, так і прострочену, суперечать розрахунку заборгованості по сплаті процентів, яка була зазначена банком у вимозі до позичальника від 07.06.2013 року (а.с.38) і становила лише прострочення частини від суми платежу по сплаті процентів за один місяць.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що вони в повному обсязі доведені позивачем.

Однак, з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки суд дійшов такого висновку при неповному з»ясуванні обставини, які мають значення для справи, та без перевірки доводів сторін щодо правильності розрахунку заборгованості та наявності правових підстав для її стягнення.

З письмових пояснень та документів, які були надані стороною позивача на вимогу апеляційного суду (а.с.176-177, 178-183, 200), встановлено, що з 03 березня 2012 року визначену у п.3.3.1 кредитного договору процентну ставку за користування кредитом було підвищено з 17,5% до 20,5% (17,5% + 3%) на підставі п.3.3.4 кредитного договору у зв»язку з невиконанням позичальником умов п.5.3.16 кредитного договору, у відповідності до якого позичальник зобов»язаний забезпечити здійснення реєстрації перепланувань проведених в об»єкті нерухомості, а саме, в житловому будинку, загальною площею 340 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, який є предметом іпотеки за іпотечним договором №4630 від 06.07.2007 року, надати в банк в строк до 01.03.2012 року правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, що підтверджують факт реєстрації здійснених перепланувань, внести зміни в іпотечний договір №4630 від 06.07.2007 року, а саме: здійснити уточнення опису предмета іпотеки, та у разі необхідності внести зміни в Державний реєстр іпотек, отримавши при цьому оновлений витяг.

У зв»язку з укладенням між сторонами 30.05.2012 року договору про внесення змін до кредитного договору (а.с.28-31), підпунктом 3.3.4 якого передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов»язань, передбачених підпунктами 5.3.13, 5.3.14, 5.3.15, 5.3.16 цього договору, розмір процентів підвищується на 1% річних до 01 березня 2013 року (включно), а з 02 березня 2013 року, розмір процентів підвищується на 3% річних, в порівнянні з передбаченою п.3.3.1 процентною ставкою, з третього робочого дня після закінчення строку, вказаного в пунктах 5.3.13, 5.3.14, 5.3.15, 5.3.16 цього договору за невиконання кожної окремої умови, тобто при дії одночасно декількох порушень розмір процентів підвищується за невиконання кожного із зобов»язань, - з 30 травня 2012 року позичальнику було підвищено розмір процентної ставки на 1%, а з 06 березня 2013 року - на 12%.

Вказаним вище договором про внесення змін до кредитного договору підпункти 5.3.13, 5.3.14 та 5.3.15 кредитного договору було викладено в новій редакції.

Цими підпунктами передбачено, що позичальник зобов»язаний забезпечити здійснення реєстрації перепланувань здійснених (проведених) у кожному з трьох об»єктів нерухомості, які є предметами іпотеки, а саме: однокімнатній квартирі, загальною площею 46,58 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - за іпотечним договором №6079 від 14.08.2007 року (п.5.3.13); двокімнатній квартирі, загальною площею 60,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - за іпотечним договором №8311 від 30.11.2007 року (п.5.3.14); приміщення магазину, загальною площею 322,24 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - за іпотечним договором №2776 від 27.08.2008 року (п.5.3.15), та надати в банк у строк до 01.03.2013 року (включно) правовстановлювальні документи на предмет іпотеки, що підтверджують факт реєстрації здійснених перепланувань, внести зміни в іпотечний договір, а саме: здійснити уточнення опису предмета іпотеки, та у разі необхідності внести зміни в Державний реєстр іпотек, отримавши при цьому оновлений витяг.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що у зв»язку з невиконанням позичальником умов п.п.5.3.13, 5.3.14, 5.3.15, 5.3.16 кредитного договору розмір процентної ставки за користування кредитом був підвищений на підставі підпункту 3.3.4 цього договору з 03 березня 2012 року на 3%, з 30 травня 2012 року - на 1%, з 06 березня 2013 року - на 12% і становив: у період з 03.03.2012 року по 30.05.2012 року - 20,5% (17,5% + 3%), з 30.05.2012 року по 06.03.2013 року - 18,5% (17,5% + 1%), а з 06.03.2013 року по 09.01.2014 року (по день закінчення спірного періоду у даній справі) - 29,5% (17,5% + 12%).

У відповідності до підпункту 3.3.4 кредитного договору, про збільшення розміру процентів у випадку невиконання позичальником названих вище умов п.п.5.3.13, 5.3.14, 5.3.15, 5.3.16 кредитного договору, банк повинен повідомити позичальника шляхом направлення листа та нового графіку повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості сукупних послуг.

З наданих стороною позивача документів встановлено, що повідомлення банком про збільшення процентної ставки з 03 березня 2012 року та новий графік повернення кредиту було відправлене на адресу позичальника лише 04.04.2012 року (а.с.178-180, 230-231), а про збільшення процентної ставки з 06 березня 2013 року - лише 13.03.2013 року (а.с.181-184, 228-229). Про збільшення процентної ставки з 30 травня 2012 року позичальника взагалі не було повідомлено.

У п.3.3.4 договору також передбачено, що збільшення розміру процентів відповідно до цього підпункту договору не є односторонньою зміною умов цього договору, а відбувається автоматично та охоплюється домовленістю сторін про розмір процентів за цим договором. При цьому, позичальник підписанням цього договору підтверджує, що для вказаного вище застосування розміру процентів не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів/договорів, крім цього договору, оскільки невиконання позичальником зобов»язань, передбачених п.п.5.3.13, 5.3.14, 5.3.15, 5.3.16 кредитного договору, є обставинами/факторами, від яких залежить розмір процентів за цим договором.

Пунктом 3.3.4 договору визначено, що після усунення позичальником порушень зобов»язань, передбачених п.п.5.3.13, 5.3.14, 5.3.15, 5.3.16 кредитного договору, а саме: вчинення всіх дій , передбачених цими пунктами, розмір процентів за цим договором зменшується на той розмір процентів, на який їх було підвищено, з дати вчинення всіх дій, передбачених у цих підпунктах.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що заборгованість за кредитним договором, яку просить стягнути позивач з відповідачів, розрахована з урахуванням підвищення позивачем процентної ставки на підставі п.3.3.4 кредитного договору та договору про внесення до нього змін у зв»язку з невиконанням позичальником умов п.п.5.3.13, 5.3.14, 5.3.15, 5.3.16 цих договорів, а тому визначальним для вирішення питання про правомірність нарахування банком процентів у підвищеному розмірі, є встановлення факту невиконання позичальником зобов»язань, передбачених у цих підпунктах.

На вимогу апеляційного суду сторона позивача надала договори іпотеки про передачу зазначеного у п.п.5.3.13, 5.3.14, 5.3.15, 5.3.16 кредитного договору нерухомого майна та документи, на підставі яких банком було підвищено розмір процентної ставки, а саме: акти/звіти перевірки наявності та стану нерухомого майна від 27.04.2011 року та від 20.07.2011 року (а.с.232-241).

Відповідно до технічної характеристики обстежуваних об»єктів нерухомого майна, зазначеної у вказаних вище актах/звітах, всі об»єкти знаходяться в незадовільному стані та потребують ремонту.

Однак, з цих актів не можна дійти висновку про те, які саме будівельні роботи проведені в обстежуваних об»єктах і чи відносяться вони до елементів перепланування та реконструкції нерухомого майна, чи у них просто проводиться поточний ремонт, зокрема, по заміні підлоги, вікон, внутрішнього оздоблення стін тощо.

Так, зокрема, у остаточному звіті від 20.07.2011 року щодо перевірки предмету іпотеки, який знаходиться на АДРЕСА_3 лише зазначено, що об»єкт перебуває в стадії ремонту (а.с.239), а в звіті від 20.07.2011 року при обстеженні будинку АДРЕСА_1 інформації щодо проведених перепланувань взагалі немає (а.с.241).

В деяких актах зазначено, що ведеться реконструкція, але, разом з тим, в них записано про відсутність внутрішнього оздоблення та підлоги (а.с.232).

Крім того, всі акти підписані лише працівником банку (економістом сектору оцінки та моніторингу), без підпису самого власника об»єкту нерухомості, яким би було засвідчено правильність викладеної у цих актах інформації (а.с.232-241).

Дані акти не містять відомостей й про те, що внаслідок перепланувань та/чи реконструкції була збільшена площа об»єктів нерухомого майна, які знаходяться в іпотеці банку, шляхом проведення добудови чи надбудови, змінено функціональне призначення приміщень (з житлового в нежитлове та/або навпаки), або здійснено інші роботи, які б свідчили про перебудову цих об»єктів, зміну їхніх будівельних габаритів та/або втручання у несучі стіни будівель, їх огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту тощо.

З наданих стороною позивача актів не можна також встановити тієї обставини, що зафіксовані представником позивача ремонтно-будівельні роботи в об»єктах нерухомого майна є завершеними, оскільки в силу вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, державній реєстрації з видачею правовстановлюючого документу підлягає новозбудоване (реконструйоване) нерухоме майно, завершене будівництвом, а названими вище умовами кредитного договору не передбачено обов»язку позичальника завершити розпочаті нею ремонтні роботи та/або перепланування у встановлений в договорі строк, а лише обов»язок позичальника про реєстрацію здійснених перепланувань з видачею правовстановлюючого документу про це.

У зв»язку з цим, безпідставними є посилання сторони позивача на лист позичальника ОСОБА_2 від 27.02.2012 року, адресований директору відділення «Львівська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» (а.с.217), оскільки цей лист не є підтвердженням факту невиконання позичальником названих вище зобов»язань, а є лише підтвердженням факту незавершеності розпочатих в об»єктах іпотеки ремонтно-будівельних робіт.

Представник позивача в судовому засіданні не зміг також пояснити, в який спосіб позичальник має виконати зобов»язання, визначенні підпунктами 5.3.13, 5.3.14, 5.3.15, 5.3.16 кредитного договору, зокрема, при здійсненні нею ремонтних робіт та/або внутрішніх перепланувань без зміни загальної площі об»єкту нерухомого майна та без зміни його функціонального призначення, щоб дійти обґрунтованого висновку про порушення умов договору, оскільки за умовами вказаних вище підпунктів кредитного договору позичальник зобов»язана зареєструвати здійснені нею перепланування та надати банку у встановлений в договорі строк правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, що підтверджують факт реєстрації здійснених перепланувань, однак, правовстановлюючим документом, який підтверджує факт державної реєстрації права власності на нерухоме майно (витяг з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження), можна підтвердити здійснення власником перепланувань у процесі реконструкції, якщо було змінено площу нерухомого майна (збільшено або зменшено), або змінено його функціональне призначення, оскільки в названому вище правовстановлюючому документі зазначається, зокрема, лише особа власника, назва об»єкту нерухомого майна, його місцезнаходження, загальна площа та підстава набуття права власності на нього.

Таким чином, стороною позивача не наведено жодних правових обґрунтувань, які б підтверджували ту обставину, що перепланування, які були зафіксовані представником позивача в предметах іпотеки, потребували державної реєстрації з видачею правовстановлюючого документу про це, оскільки в цій частині положення кредитного договору не містить альтернативного обов»язку позичальника, наприклад, надати оновлену технічну документацію на предмет іпотеки тощо.

Крім того, сторона позивача не надала актів обстеження предметів іпотеки станом на момент прийняття банком рішення про підвищення процентної ставки.

Враховуючи наведені вище умови кредитного договору та вимоги названих вище нормативних актів, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність вимог позивача в частині встановлення факту невиконання позичальником зобов»язань, передбачених підпунктами 5.3.13, 5.3.14, 5.3.15, 5.3.16 кредитного договору, оскільки з наданих стороною позивача доказів не можна дійти безспірного висновку про те, що в об»єктах нерухомості, переданих в іпотеку банку, на момент прийняття банком рішення про підвищення процентної ставки за користування кредитними коштами були здійснені перепланування, які підлягали б реєстрації у встановленому законом порядку з видачею правовстановлюючих документів, що підтверджують факт реєстрації здійснених перепланувань.

У зв»язку з недоведеністю позивачем факту невиконання позичальником вказаних вище підпунктами 5.3.13, 5.3.14, 5.3.15, 5.3.16 умов кредитного договору, безпідставними та неправомірними є дії банку по підвищенню ним процентної ставки за користування кредитними коштами за період з 03 березня 2012 року по 09 січня 2014 року, тобто в межах спірного періоду, за який позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором.

Такого ж висновку про недоведеність факту невиконання взятих позичальником на себе зобов»язань, передбачених підпунктами 5.3.13, 5.3.14, 5.3.15, 5.3.16 кредитного договору, а також висновку про неправомірність дій банку по збільшенню процентної ставки дійшов й Господарський суд Львівської області у своєму рішенні від 01 квітня 2014 року (а.с.140-148), яке банком не було оскаржене і набрало законної сили.

Крім того, Господарський суд у своєму рішенні дійшов висновку й про те, що з умов кредитного договору не зрозуміло, який тип процентної ставки використовується, а положення про визначення типу відсоткової ставки, як диференційованої, не підтверджені додатковим договором №1 від 30.05.2012 року, умови якого не містять відповідного положення про це. На думку суду, взяття позичальником на себе зобов»язання по реєстрації перепланувань та підписання ним додаткового договору про це не може підтверджувати згоду позичальника на зміну розміру процентної ставки, оскільки про таке в додатковій угоді не визначено.

Таким чином, проаналізувавши умови кредитного договору від 15.09.2011 року із внесеними до нього змінами від 30.05.2012 року та оцінивши докази, які сторона позивача надала в підтвердження своїх обґрунтувань щодо збільшення процентної ставки за вказаний вище період, колегія суддів дійшла висновку про те, що стороною позивача не доведено, а судом не встановлено факту невиконання позичальником вказаних вище підпунктами 5.3.13, 5.3.14, 5.3.15, 5.3.16 умов кредитного договору, а отже, збільшення позивачем процентної ставки за спірний період здійснено без наявності для того визначених кредитним договором підстав.

Суд першої інстанції доводів сторін в частині виконання чи невиконання умов кредитного договору, які стали підставою для збільшення позичальнику процентної ставки за користування кредитними коштами, не перевірив, а отже, не встановив фактичні обставини справи, від яких залежало вирішення питання про правомірність заявленої позивачем вимоги про дострокове стягнення всієї суми заборгованості по кредиту, розрахунок якої позивачем проведено з урахуванням саме збільшеної процентної ставки, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням апеляційним судом нового рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи те, що позичальник щомісячно вносила платежі у розмірах, визначених графіком №1 від 15.09.2011 року, чинним до моменту підвищення процентної ставки, і навіть частково у більшому розмірі, що підтверджується наданими нею платіжними квитанціями (а.с.89-116) і не заперечується стороною позивача, а позивач безпідставно збільшив процентну ставку за користування кредитом, внаслідок чого внесені позичальником платежі зараховувались в першу чергу на погашення процентів, нарахованих за користування кредитом (а.с.210-216), що призвело до неправильного формування заборгованості, а іншого розрахунку заборгованості, ніж того, який враховує розмір збільшеної процентної ставки, позивач до суду не подав, тому, з урахуванням вимог ст.303 ЦПК України про перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1-4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Береза В.І.

Штефаніца Ю.Г.