Постанова

від 21.01.2020 по справі 456/6400/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/6400/13 Головуючий у 1 інстанції: Пак В.М.

Провадження № 22-ц/811/684/18 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Львів

Справа № 456/6400/13

Провадження № 22-ц/811/684/18

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Струс Л.Б.,

суддів Левика Я.А., Шандри М.М.

секретар Бадівська О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2014 року у складі судді Пак В.М.

у справі

за позовом правонаступника публічного акціонерного товариства ВТБ Банк -Товариства з обмеженою відповідальністю Стрийські делікатеси - до ОСОБА_1 , приватного підприємства Сміо в особі директора Сороки Миколи Петровича про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та приватного підприємства СМІО в особі директора Сороки Миколи Петровича в користь ПАТ ВТБ Банк 3 369 150 грн. 53 коп. заборгованості за кредитним договором від 15 вересня 2011 року та 3441 грн. судових витрат.

Дане рішення оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено фактичного розміру заборгованості за кредитним договором, а безпідставно прийнято до уваги суму заборгованості, яку вказав позивач, без розрахунків по платіжних періодах сплати кредиту, не враховано заперечень сторони відповідача та їхнього розрахунку про внесення платежів по оплаті тіла кредиту та процентів за користування ним, не взято до уваги платіжних документів, які подавались суду в підтвердження цієї обставини, однак, які не були долучені судом до матеріалів справи. Вважає, що позивач безпідставно підвищив розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, оскільки ним не доведено, що позичальник допустила порушення умов кредитного договору, необхідних для застосування нарахування підвищеної процентної ставки. Окрім того, всупереч вимогам п.3.3 кредитного договору позивач не повідомив позичальника про збільшення процентної ставки, шляхом направлення листа та нового графіку повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості сукупних послуг. Апелянт звертає увагу суду на те, що в наданому позивачем розрахунку та в позовній заяві навіть не вказано про збільшення процентної ставки та про період, за який проводилось нарахування процентів за підвищеною ставкою, а також обставин, які призвели до збільшення процентної ставки, і суд цих обставин не встановив. На думку апелянта, судом безпідставно прийнято до уваги загальну суму боргу, зазначену в позовній заяві, без проведення будь-якого аналізу розрахунків сторін договору по сплаті кредиту. Окрім того, вважає, що суд повинен був застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки письмового договору про збільшення позовної давності позивачем надано не було. Зазначає, що суд вирішив питання про обов`язки фізичних осіб, які не брали участі у справі, оскільки стороною в справі є юридична особа ПП Сміо , а не фізична особа Сорока М.П . Звертає увагу суду на те, що про збільшення процентної ставки, внаслідок чого збільшено обсяг відповідальності поручителя, останнього не було повідомлено, а тому порука є припиненою. Також вважає, що позов до юридичної особи-поручителя не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2015 року рішення Стрйиського міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2014 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства ВТБ Банк відмовлено.

ПАТ ВТБ Банк оскаржив рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2015 року подавши касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року касаційну скаргу ПАТ ВТБ Банк задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

20.01.2020 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшли клопотання від ПП СМІО та ОСОБА_1 згідно яких останні просили суд слухання у даній справі проводити у їхній відсутності та відсутності уповноваженого представника, щодо розгляду справи поклались на думку суду.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Стрийські делікатеси Медвідь В.О. подав клопотання про те, що підтримує заяву про заміну правонаступниката просить розглядати у їх відсутності , а рішення районного суду залишити без змін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про розгляд справи повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, подали клопотання про слухання справи у їхній відсутності, тому розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2014 року до вирішення господарської справи № 914/4565/13 за позовом ПАТ ВТБ Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Захід Плюс , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 4 062 392, 70 грн.

05 грудня 2019 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшла копія ухвали господарського суду Львівської області від 25 листопада 2019 року у справі № 914/4565/13 якою провадження у справі за позовом ПАТ ВТБ Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Захід Плюс ( правонаступник ТзОВ Стрийські делікатеси ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 4 062 392, 70 грн. закрито.

Як встановлено, ухвалою господарського суду Львівської області від 25 листопада 2019 року у справі № 914/4565/13 провадження у справі за позовом ПАТ ВТБ Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Захід Плюс , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 4 062 392, 70 грн. закрито, заяву ТзОВ Стрийські делікатеси про заміну позивача задоволено та замінено ПАТ ВТБ Банк на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Стрийські делікатеси .(т.2 а.с.140-143)

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10.12.2019 року було поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2014 року до вирішення господарської справи № 914/4565/13 за позовом ПАТ ВТБ Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Захід Плюс , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 4 062 392, 70 грн. та призначено справу до розгляду на 21.01.2020 року.

13.08.2019 року та 26.09.2019 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання ТзОВ Стрийські делікатеси (Львівська обл., м. Стрий, майдан Ринок, буд. 2, код ЄДРПОУ: 40076819) про залучення до участі у справі правонаступника позивача. Клопотання обґрунтовує тим що 16.07.2019 року згідно протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-05-30-000052-b, право вимоги за кредитним договором № 64.58-6/11-М542 від 15.09.2011 року, а відтак і за усіма договорами поруки на забезпечення вказаного кредитного договору, набуло ТзОВ Стрийські делікатеси , код ЄДРПОУ: 40076819.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21.01.2020 року задоволено клопотання ТзОВ Стрийські делікатеси та залучено ТзОВ Стрийські делікатеси , як правонаступника позивача Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк до участі у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_1 , ПП СМІО в особі директора Сороки М.П. про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлено, що 15 вересня 2011 року між ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за № 64.58-6/11-М542, а також укладена додаткова угода № 1 від 30 травня 2012 року.

Відповідно до кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 4 400 000,00 грн. терміном до 14 вересня 2016 року. Згідно умов даного кредитного договору позичальниця взяла на себе зобов`язання про повернення кредиту та сплатити проценти за користуванням кредитом в обсязі, строк та порядку визначеному кредитному договорі та процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 17,5 % річних, відповідно до графіку повернення кредиту і сплати процентів.

Крім цього, судом встановлено, що 15.09.2011 року між ПАТ ВТБ Банк та ПП СМІО в особі директора Сороки М.П. було укладено договір поруки за № 64.58-6/11-ДП03, згідно п. 1.1. якого, за цим Договором Поручитель поручається перед банком за виконання Позичальником ( ОСОБА_1 ) зобов`язань, що виникли на підставі Кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 не виконувала умови кредитного належним чином, тому у відповідності до поданого розрахунку у неї утворилась заборгованість станом на 09.01.2014 року в розмірі 3 369 150,53 грн.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Такий висновок відповідає правовому висновку викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно із ст. ст. 526, 527, 530, 629 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язань, якщо він не приступив до їх виконання або не виконав їх у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками. Гроші є речами визначеними родовими ознаками, оскільки є замінними.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 та ПП СМІО не виконували умови кредитного договору, тому у відповідності до поданого розрахунку у них утворилась заборгованість станом на 09.01.2014 року по кредиту в розмірі 2 380 327,80 грн., прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 649 178,57 грн., поточна заборгованість по сплаті процентів, нарахованих з 09.12.2011 року по 09.01.2014 року в розмірі 2 448,51 грн., прострочена заборгованість по сплаті процентів, нарахованих з 09.12.2011 року по 09.01.2014 року в розмірі 283 516,41 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 12 707,15 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 31 124,42 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів в розмірі 2 842,41 грн., а також 3% річних за прострочення сплати кредиту в розмірі 7 005,26 грн., а всього загальна заборгованість становить 3 369 150,53 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов підставний у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором відповідачем.

Районний суд, встановивши, що між сторонами було укладено кредитний договір та договір поруки, а відповідач неналежним чином виконує його умови, дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог банку.

При цьому суд вважав доведеним розмір заявленої заборгованості, оскільки вона підтверджена наданим банком розрахунком, який обґрунтований наявними у справі доказами, оформлений належним чином, здійснений згідно умов кредитного договору в межах заявлених позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними у матеріалах справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ст..141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення судових витрат слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 та Приватного підприємства СМІО в особі директора Сороки Миколи Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стрийські делікатеси - правонаступника публічного акціонерного товариства ВТБ Банк по 1720 грн 50 коп. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2014 року - змінити в частині стягнення судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 та Приватного підприємства СМІО в особі директора Сороки Миколи Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стрийські делікатеси - правонаступника публічного акціонерного товариства ВТБ Банк по 1720 грн 50 коп. судових витрат.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 27 січня 2020р

Головуючий

Судді