Ухвала

від 03.03.2015 по справі 826/14119/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14119/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника відповідача - Скрипнікової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська паперова компанія» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська паперова компанія» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовам до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2014 року № 0006282211 та акта перевірки від 29 квітня 2014 року № 1018/2211/34487825.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2014 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ТОВ «УПК» в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування акта перевірки ДПІ від 29.04.2014р. № 1018/2211/34487825.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14 травня 2014 року № 0006282211 в частині нарахованої пені у сфері ЗЕД на суму 6942,16 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Українська паперова компанія» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при взаєморозрахунках за зовнішньоекономічними операціями по контракту від 08.10.2013 № 081013 UPC за період з 08.10.2013 по 31.03.2014 згідно листа ПАТ «Укрсоцбанк» 07.03.2014 № 10.301-14/79-235

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 29.04.2014р. № 1018/2211/34487825, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» внаслідок несвоєчасного надходження товару на територію України за контрактом від 08.10.2013р. № 081013 UPC з компанією «Fujian Auplex Appliance Co., Ltd» (Китай) на суму 13863,36 доларів США (еквівалент 138443,67 грн.).

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2014 р. № 0006282211, яким у зв'язку з порушенням ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачу визначено суму грошового зобов'язання - пеня за порушення термінів у сфері ЗЕД у розмірі 7672,92 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За змістом ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Водночас, пунктом 3 Постанови НБУ від 16.11.2012 № 475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 за № 1921/22233, установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та фірмою нерезидентом «Fujian Auplex Appliance Co., Ltd» (Китай) укладено контракт від 08.10.2013 № 081013 UPC на поставку обладнання та матеріалів для термодруку.

Згідно з випискою банку від 21.11.2013р. позивач на виконання такого контракту перерахував фірмі нерезиденту «Fujian Auplex Appliance Co., Ltd» (Китай) кошти у сумі 13863,36 доларів США, у зв'язку з чим граничний термін отримання товару - 19.02.2014р., що не заперечувалось позивачем.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-ХІІ (із змінами та доповненнями) моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України (2002 року, чинного на час виникнення спірних відносин) межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

З положень ст. 1 вказаного Кодексу випливає, що під «ввезенням в Україну та вивезенням з України товарів» розуміється фактичне їх переміщення через митний кордон України.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України, неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України. Поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається із «переміщенням товару через митний кордон України - ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем» з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При цьому «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем» з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України і який підтверджується оформленою ВМД.

З огляду на викладене, імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України, з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту завершення оформлення ВМД.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2015 року по справі № К/9991/66094/11.

Як видно з наданих позивачем коносаменту та міжнародної товарно-транспортної накладної відтиск «під митним контролем», та, відповідно, перетин митного кордону України при переміщенні товару за імпортним контрактом від 08.10.2013р. № 081013 UPC з фірмою нерезидентом «Fujian Auplex Appliance Co., Ltd» (Китай) здійснено 21.02.2014р.

Таким чином, розмір пені за порушення позивачем передбачених строків поставки товарів повинен розраховуватись по 21.02.2014р. - дату перетину митного кордону України, а не по 12.03.2014р. - дату ВМД, як зазначено податковим органом.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

З огляду на викладене, як було вірно визначено судом першої інстанції, за несвоєчасне надходження товару на територію України за імпортним контрактом від 08.10.2013р. № 081013 UPC з фірмою нерезидентом «Fujian Auplex Appliance Co., Ltd» (Китай) на 2 (два) дні (з 20.02.2014р. по 21.02.2014р.) позивач має сплатити пеню у розмірі 0,3 відсотка від суми недопоставленого товару в іноземній валюті (вартість якого становить 13863,36 доларів США), перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (курс складає 8,7852 грн. за 1 долар США), що становить 730,76 грн. (13863,36 доларів США*0,3%=41,59 доларів США*8,7852 грн.=365,38 грн.*3 дні=730,76 грн.).

Таким чином, загальна сума пені за висновком суду складає 730,76 грн., у зв'язку з чим оскаржуване рішення від 14 травня 2014 року № 0006282211 є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахованої пені у сфері ЗЕД у розмірі 6942,16 грн. (7672,92 грн. - 730,76 грн.).

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 10.03.2015 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.