Постанова

від 29.01.2015 по справі 2а-291/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ К/800/68340/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Юрченко В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року

у справі № 2а-291/10/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року, позов Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - ДПІ у м. Хмельницькому; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000482200/0/5513 від 20 липня 2009 року, № 0000482200/1/6025 від 12 серпня 2009 року, № 0000482200/2/8163 від 16 жовтня 2009 року, № 0000482200/3/10117 від 23 грудня 2009 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ПрАТ «СГ «ТАС» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Хмельницької філії ПрАТ «СГ «ТАС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 6070/22-0/25803941 від 06 липня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482200/0/5513 від 20 липня 2009 року, яким філії визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 3 150,00 грн. (2 100,00 грн. - основний платіж, 1 050,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, скарги Хмельницької філії ПрАТ «СГ «ТАС» залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000482200/1/6025 від 12 серпня 2009 року, № 0000482200/2/8163 від 16 жовтня 2009 року, № 0000482200/3/10117 від 23 грудня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення філією товариства підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на неправомірне зменшення валового доходу від страхової діяльності на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договорами перестрахування з нерезидентом, а також невіднесення до складу скоригованого валового доходу від діяльності іншої, ніж страхова, суми нормативних витрат на ведення справи, яка вираховується страховиком при поверненні страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, при достроковому припиненні його дії.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР дохід від страхової діяльності юридичних осіб-резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Зазначена норма не передбачає можливості зменшення оподатковуваного доходу на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договорами перестрахування з нерезидентом.

Така редакція названої статті чинна з 30 липня 2004 року. У редакції, чинній до 30 липня 2004 року, оподатковуваним доходом для цілей оподаткування страхової діяльності вважалась сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Оскільки в даному випадку Хмельницька філія зменшувала свій валовий дохід від страхової діяльності внаслідок перерахування платежів головному офісу страхової компанії для здійснення останньою перестрахування за укладеними в філії договорами з нерезидентами протягом періоду з 01 липня 2006 року по 31 березня 2009 року, то висновок податкового органу про безпідставність такого зменшення є правильним.

Що стосується оподаткування нормативних витрат на ведення справи, які відраховуються у разі дострокового припинення дії договору страхування, то слід враховувати, що за змістом підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

Згідно із статтею 28 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 85/96-ВР) у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Відповідно до статті 10 Закону № 85/96-ВР страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Таким чином, сума коштів, яка відраховується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування на компенсацію нормативних витрат на ведення справи, є складовою страхового платежу, який сплачує страхувальник при укладанні договору страхування, а, отже відноситься до доходу, одержаного від страхової діяльності, який оподатковується за ставками, встановленими підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР.

Згідно із статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2010 року змінити в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000482200/0/5513 від 20 липня 2009 року, № 0000482200/1/6025 від 12 серпня 2009 року, № 0000482200/2/8163 від 16 жовтня 2009 року, № 0000482200/3/10117 від 23 грудня 2009 року в частині визначення Хмельницькій філії Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 1 708,00 грн. за основним платежем та 854,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Юрченко В.П.