Ухвала

від 26.02.2015 по справі 2а/0270/3333/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/65292/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року

у справі № 2а/0270/3333/12

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Бершадський риборозплідник»

до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Бершадський риборозплідник» (далі - СТОВ «Бершадський риборозплідник»; позивач) звернулось до суду з позовом до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Бершадська МДПІ Вінницької області ДПС; відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001721501 від 12 червня 2012 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року апеляційну скаргу СТОВ «Бершадський риборозплідник» задоволено. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001721501 від 12 червня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СТОВ «Бершадський риборозплідник» судовий збір у розмірі 662,60 грн. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Бершадської МДПІ Вінницької області ДПС.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року та залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СТОВ «Бершадський риборозплідник» з питання дотримання вимог податкового законодавства з орендної плати за землю згідно з договором оренди земельної ділянки № 004-05/09 від 25 травня 2009 року за січень - грудень 2011 року, за результатами якої складено акт № 139/153/32465595 від 25 травня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001721501 від 12 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати в розмірі 66 260,21 грн. (58 897,09 грн. - основний платіж, 7 363,12 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку із сплатою за 2011 рік орендної плати за земельну ділянку в розмірі, передбаченому укладеним між СТОВ «Бершадський риборозплідник» та сільською радою с. Устя Бершадського району Вінницької області договором № 004-05/09 від 25 травня 2009 року, який є меншим, ніж встановлено ПК України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову та задовольняючи його, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що затверджені ПК України зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки є лише підставою для внесення змін до укладеного договору. А відтак, з огляду на те, що до договору оренди № 004-05/09 від 25 травня 2009 року не внесено зміни щодо збільшення орендної плати, підстави для її сплати товариством у збільшеному розмірі, на переконання Вінницького апеляційного адміністративного суду, відсутні, як, відповідно, і підстави для прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії.

Колегія суддів із зазначеними доводами погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Зі змісту Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладання договору оренди земельної ділянки № 004-05/09 від 25 травня 2009 року; далі - Закон № 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01 січня 2011 року набрав чинності ПК України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, ПК України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ ПК України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплено в пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити.

Скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.