Постанова

від 05.03.2015 по справі 813/804/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року № 813/804/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Тацишина І.В.

представника відповідача - Холявки І.Я.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Науково виробниче обєднання «Термоприлад» ім. В. Лаха» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановив:

Приватне акціонерне товариство «Науково виробниче обєднання «Термоприлад» ім. В. Лаха» звернулося до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомленнь рішеннь від 10.02.2015 №0000052204 та №0000042204.

В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство «Науково виробниче обєднання «Термоприлад» ім. В. Лаха» зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 29.01.2015 №81/13-05-22-04/04850451 про нереальність господарських операцій є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Також вказує, що акт перевірки повністю ґрунтується на даних інших актів перевірок, якими було зафіксовано факти порушення податкового законодавства контрагентами позивача, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що у позивача відстутні перевізні документи, договори з постачальниками, перевізниками, акти наданих послуг по перевезенню, розрахунки з перевізниками, сертифікати якості товару. Також посилається на акти перевірок контрагентів позивача про неможливість проведення зустрічної звірки або про неповноту чи недоліки заявлених ними документів.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «НВО «Термоприлад» ім. В.Лаха», код ЄДРПОУ 04850451 з питань господарських відносин з ТзОВ «Укренерджи Холдинг» (код ЄДРПОУ 38949190) за лютий-квітень 2014 року, з ТзОВ «ДЗСТ» (код ЄДРПОУ 33338597) за березень-травень 2014 року та з ТзОВ «НВЦ «Системотехніки» (код ЄДРПОУ 13799772) за липень, серпень 2013р., січень, квітень 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищевказаних контрагентів.

За результатами перевірки складено акт від 29.01.2015 №81/13-05-22-04/04850451, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем:

1) - п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено ПАТ НВО «Термоприлад» ім. В.Лаха податкового кредиту всього на 141074,12 грн, в т.ч. за червень 2013 в сумі 1347,2 грн, за липень 2013 в сумі 396,8 грн, за серпень 2013 на 1935,6, за лютий 2014 в сумі 19166,67 грн, за березень 2014 в сумі 66289,58 грн, за квітень 2014 в сумі 18429,18 грн, а травень 2014 в сумі 33509,33 грн за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Укренерджи Холдинг», ТзОВ «ДЗСТ», ТзОВ «НВЦ «Системотехніки», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на 141074,12 грн, в т.ч. за червень 2013 в сумі 1347,2 грн, за липень 2013 в сумі 396,8 грн, за серпень 2013 на 1935,6, за лютий 2014 в сумі 19166,67 грн, за березень 2014 в сумі 66289,58 грн, за квітень 2014 в сумі 18429,18 грн, а травень 2014 в сумі 33509,33 грн;

2) п.138.1, п.138.2,п.138,4 статті 138, п.п.139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ НВО «Термоприлад» ім. В.Лаха безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік 18396,8 грн за рахунок проведення взаєморозрахунків з «НВЦ «Системотехніки», що призвело до заниження податку на прибуток на 3495,4 грн.

На підставі вказаного акта, 10 лютого 2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00000052204 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток на 4369,25 грн., в тому числі: 3495,4 грн. - за основним платежем та 873,85 грн. - за штрафними санкціями;

- №00000042204 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 176342,65 грн., в тому числі: 141074,12 грн. - за основним платежем та 35268,53 грн. за штрафними санкціями.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

Згідно з приписами акту перевірки, контрагентами, що впливали на суму розрахунку податкового зобов'язання та податкового кредиту приватного акціонерного товариства «Науково виробниче обєднання «Термоприлад» ім. В. Лаха» за перевіряємий період були ТзОВ «Укренерджи Холдинг», ТзОВ «ДЗСТ», ТзОВ «НВЦ «Системотехніки».

Реальність господарських правовідносин із ТзОВ «Укренерджи Холдинг» у лютому-квітні 2014 року позивач підтверджує наступними первинними документами: договір №17/02/01 від 17.02.2014р.; видаткова накладна ТзОВ «Укренержи Холдинг» №РН-0000004, від 17.03.2014р. на загальну суму 297 600,00 грн., рахунок-фактура №СФ-0000001 від 20.02.2014р. на загальну суму 297600,00 грн.; рахунок-фактура №СФ-0000005 від 20.03.2014р. на загальну суму 293112,00 грн.;видаткова накладна ТзОВ «Укренержи Холдинг» №РН-0000013, від 05.05.2014р. на загальну суму 293112,00 грн.; податкова накладна ТзОВ «Укренержи Холдинг» №1, від 21.02.2014р. на загальну суму 115000,0 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 21.02.2014р. на загальну суму 115000,0 грн., податкова накладна ТзОВ «Укренержи Холдинг» №1, від 03.03.2014р. на загальну суму 120000,0 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 03.03.2014р. на загальну суму 120000,0 грн.; податкова накладна ТзОВ «Укренержи Холдинг» №2, від 04.03.2014р. на загальну суму 62600,0 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 04.03.2014р. на загальну суму 62600,0 грн.; податкова накладна ТзОВ «Укренержи Холдинг» №6, від 25.03.2014р. на загальну суму 110000,0 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 25.03.2014р. на загальну суму 110000,0 грн.; податкова накладна ТзОВ «Укренержи Холдинг» №7, від 28.03.2014р. на загальну суму 83112,0 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 28.03.2014р. на загальну суму 83112,0 грн.; податкова накладна ТзОВ «Укренержи Холдинг» №6, від 10.04.2014р. на загальну суму 50000,0 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 10.04.2014р. на загальну суму 50000,0 грн. податкова накладна ТзОВ «Укренержи Холдинг» №9, від 14.04.2014р. на загальну суму 50000,0 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 14.04.2014р. на загальну суму 50000,0 грн.; товарно-транспортна накладна від 17.03.2014р. №4, прихідний ордер № 22 за березень 2014р., прихідний ордер №20 за травень 2014р.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «ДЗСТ» позивачем подано договір №УП-2145/14 від 12.02.2014р., рахунок-фактура ТзОВ «ДЗСТ» №81 від 28.02.2014р. на загальну суму 912,00 грн.; видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №60, від 03.03.2014р. на загальну суму 912,00 грн.; податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №1, від 03.03.2014р. на загальну суму 912,0 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 11.03.2014р. на загальну суму 912,0 грн.; товарно-транспортна накладна від 03.03.2014р. №ДП2006306, рахунок-фактура ТзОВ «ДЗСТ» №80 від 28.02.2014р. на загальну суму 6050,40 грн.; видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №74, від 19.03.2014р. на загальну суму 6050,40 грн.; податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №21 від 13.03.2014р. на загальну суму 3025,20 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 13.03.2014р. на загальну суму 3025,20 грн., податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №25 від 19.03.2014р. на загальну суму 3025,20 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 26.03.2014р. на загальну суму 3025,20 грн.; товарно-транспортна накладна від 19.03.2014р. №ДП2008107, рахунок-фактура ТзОВ «ДЗСТ» №79 від 28.02.2014р. на загальну суму 15063,06 грн.; видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №99 від 04.04.2014р. на загальну суму 15063,06 грн.; податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №22 від 13.03.2014р. на загальну суму 7531,53 грн.; податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №41 від 26.03.2014р. на загальну суму 7531,53 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 13.03.2014р. на загальну суму 7531,53 грн., квитанція в системі «Клієнт-банк» від 26.03.2014р. на загальну суму 7531,53 грн.; товарно-транспортна накладна від 04.04.2014р. №ДП2010125, і рахунок-фактура ТзОВ «ДЗСТ» №141 від 08.04.2014р. на загальну суму 1650,24 грн.; видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №107 від 11.04.2014р. на загальну суму 1650,24 грн.; податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №17 від 09.04.2014р. на загальну суму 1650,24 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 09.04.2014р. на загальну суму 1650,24 грн.; товарно-транспортна накладна від 11.04.2014р. №ДП2010894, рахунок-фактура ТзОВ «ДЗСТ» №161 від 24.04.2014р. на загальну суму 8924,86 грн.; видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №132 від 06.05.2014р. на загальну суму 8924,86 грн.; податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №43 від 25.04.2014р. на загальну суму 8924,86 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 25.04.2014р. на загальну суму 8924,86 грн.; товарно-транспортна накладна від 06.05.2014р. №ДГІ2013256, рахунок-фактура ТзОВ «ДЗСТ» №194 від 22.05.2014р. на загальну суму 1056,00 І грн.; видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №155 від 28.05.2014р. на загальну суму і і 1056,00 грн.; податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №32 від 27.05.2014р. на загальну суму 1056,00 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 27.05.2014р. на загальну суму 1056,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 29.05.2014р. №ДП2015906, рахунок-фактура ТзОВ «ДЗСТ» №187 від 16.05.2014р. на загальну суму 384000,00 грн.; видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №233 від 30.07.2014р. на загальну суму 343879,68 грн.; видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №252 від 18.08.2014р. на загальну суму 40120,32 грн.; податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №22, від 19.05.2014р. на [ загальну суму 76800,00 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 19.05.2014р. на загальну суму 76800,00 грн.; накладна на вантаж від 29.07.2014р. №ДП2023063; податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» №41 від 30.05.2014р. на загальну суму 123200,00 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 30.05.2014р. на загальну суму 123200,00 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 27.06.2014р. на загальну суму 82000,00 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 30.07.2014р. на загальну суму 102000,00 грн.; накладна на вантаж від 18.08.2014р. №ДП2025122; прихідний ордер №14, 19 за березень 2014р., №27, 32, 53 за квітень 2014р., № 74 за травень 2014р.; №88 за липень 2014р., №93 за серпень 2014 р.; сертифікат якості №2585 від 06 травня 2014р.; сертифікат якості №2586 від 06 травня 2014р.; сертифікат якості №2675 від 11 липня 2014р.; сертифікат якості №2503 від 19 березня 2014р.; сертифікат якості №2148 від 22 липня 2014р.; сертифікат якості №2704 від 30 липня 2014р.; сертифікат якості №2173 від 05 серпня 2014р.; крім того факт реальності договірних зобов'язань підтверджуються вимогами зі складу матеріальних цінностей № 62, 71, 81, 83, 91 за березень 2014р., № 92, 98, 105, 108, 111, 121, 126, ' 130 за квітень 2014 року, та №131,140 143, 151, 152, 160, 165, 169 за травень 2015р. для безпосередніх виробничих потреб товариства.

Щодо господарських відносин позивача і ТзОВ «НВЦ «Системотехніки», то факт їх реальності пітверджується наступними первинними документами: договір №1002 від 10.02.2011р., рахунок №42 від 10.06.201 Зр на загальну суму 8083,20 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 27.06.2013р. на загальну суму 8083,20 грн.; накладна №0807-1 від 08.07.2013р. на загальну суму 8083,20 грн.; податкова накладна №35 від 27.06.2013р. на загальну суму 8083,20 грн.; прихідний ордер №57 за липень 2013 року; рахунок №45 від 09.07.2013р. на загальну суму 2380,80 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 10.07.2013р. на загальну суму 2380,80 грн.;накладна №1507-1 від 15.07.2013р. на загальну суму 2380,80 грн.; податкова накладна №38 від 10.07.2013р. на загальну суму 2380,80 грн.; прихідний ордер №59 за липень 2013 року; рахунок №56 від 06.08.2013р. на загальну суму 11612,16 грн.; квитанція в системі «Клієнт-банк» від 20.08.2013р. на загальну суму 11612,16 грн.; накладна №2208-1 від 22.08.2013р. на загальну суму 11612,16 грн.; податкова накладна №51 від 20.08.2013р. на загальну суму 11612,16 грн.; прихідний ордер №72 від 29.08 2013р.; крім того факт реальності договірних зобов'язань підтверджуються вимогою зі складу матеріальних цінностей №57, 59 за липень 2013р., №72 за серпень 2013р. для безпосередніх виробничих потреб товариства.

Документальною перевіркою було встановлено, що позивачем не представлено сертифікатів на продукцію, відсутні коди УКТ ЗЕД у виписаних податкових накладних, у деяки товарно-транспортних накладних не вказано посади та найменування осіб, які здійснювали прийняття продукції та які здійснювались вантажно-розвантажувальні операції.

З урахуванням зазначеного, на думку податкового органу, у разі відсутності належним чином оформленої первинної транспортної документації, що підтверджує отримання товарів автомобільним та залізничним транспортом, в даному випадку - товарно-транспортних накладних та залізничної накладної, платник податків не має підстав відносити понесені витрати до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, не передбачено залежність виникнення у платника ПДВ права на податковими кредит від дотримання вимог податкового законодавства та належного ведення господарської! діяльності іншим суб'єктом господарювання, вартість яких включена до витрат платникаї податків, а сума ПДВ - до податкового кредиту.

Орган державної податкової служби твердження про порушення норм податкового законодавства позивачем обґрунтовує даними інших актів, якими було зафіксовано факти порушення податкового законодавства контрагентами позивача, а саме:

- акт від 08.12.2014р. №225/08-27-2211/38949190 складений ДПІ у Комунарському м. Запоріжжя «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Укренержи Холдинг», код за ЄДРПОУ 38949190 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ОБРІЙ- ІНВЕСТ», код за ЄДРПОУ 33212556, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2014 по 30.04.2014р.»;

- акт від 31.07.2014 р. № 510/22-03/33338597 складеного Дніпропетровською 0ДПІ «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ДЗСТ»,(код ЄДРПОУ 33338597), щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами ТОВ «КОМПАНІЯ МЕТАЛОЗБУД» (код за ЄДРПОУ 37442787) та ТОВ «ВТОРМЕТАЛІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 37088426) за березень-травень 2014 року»;

- акт від 01.09.2014р. №182/13-05-22-04/13799772 складений ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «НВЦ «Системотехніки» (код ЄДРПОУ 13799772) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень, серпень 2013р., січень, квітень 2014р.».

Згідно закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ: «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».

Судом встановлено, що усі видаткові та податкові накладні та інші первинні документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд приходить до висновку, що такі документи є належними первинним документам, що засвідчують беззаперечний факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Податкові накладні виписані зареєстрованими в установленому законом порядку суб'єктами господарювання, платниками податку на додану вартість. Всі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме ст.201 Податкового кодексу України.

Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Жодних зауважень щодо їх оформлення податковий орган не пред'являв.

Одночасно, неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності (реальності вчинення) усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

При цьому, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

І крім цього, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.01.2014 № К/800/29212/13.

З приводу доводів та посилань відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, суд зазначає, що самі по собі акти перевірок не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цих контрагентів; ці доводи є оцінкою податкового органу, за які позивач не може нести відповідальність.

Щодо твердження ДПІ у Франківському районі м. Львова про відсутність у ПрАТ «НВП «Термоприлад» по спірних господарських операціях товарно-транспортних накладних, то належить зауважити, що товарно- транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту та податкових витрат.

Суд вважає, що такі висновки є необґрунтованими та такими, які суперечать вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14 жовтня 1997 року за № 363 з наступними змінами і доповненнями - ці Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Ці Правила встановлюють, що товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім цього, оформлення товарно - транспортної накладної є обов'язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

Судом встановлено, що позивач не являється учасником транспортного процесу по доставці товару, не укладав жодних договорів про перевезення вантажу, згідно погоджених сторонами умов поставки, доставку товару здійснювали або самі контрагенти або найняті ними перевізники.

Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна- це не первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки. Така позиція висловлюється в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013р. по справі № К/9991/64514/11, де зазначається, що «вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно- транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно- матеріальних цінностей».

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 10.02.2015 №0000052204 та №0000042204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Науково виробниче обєднання «Термоприлад» ім. В. Лаха» 361 (триста шістдесят одна) грн 43 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 10.03.2015