Постанова

від 07.02.2019 по справі 813/804/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

Київ

справа №813/804/15

адміністративне провадження №К/9901/28546/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуЗалізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року (суддя Р.М. Брильовський) та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року (колегія у складі суддів: Р.Й. Коваль, В.В. Гуляк, Н.М. Судова-Хомюк) у справі№ 813/804/15 за позовомПриватного акціонерного товариства Науково-виробниче об'єднання Термоприлад ім.В.Лаха доЗалізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Науково-виробниче об'єднання Термоприлад ім.В.Лаха (далі - ПАТ НВО Термоприлад ім.В.Лаха ) звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (правонаступником, якої є Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) від 10 лютого 2015 року №0000052204 та №0000042204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірними контрагентами підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення своїх контрагентів до виконання ними податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 10 лютого 2015 року №0000052204 та №0000042204.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами ТзОВ Укренерджи Холдинг , ТзОВ ДЗСТ , ТзОВ НВЦ Системотехніки підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, а також на неврахування судами безпідставності формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з контрагентами, не підтвердження реальності таких господарських операцій.

Окрім того, відповідач просив здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на її правонаступника - Залізничну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ НВО Термоприлад ім. В.Лаха з питань господарських відносин з ТзОВ Укренерджи Холдинг за лютий-квітень 2014 року, з ТзОВ ДЗСТ за березень-травень 2014 року та з ТзОВ НВЦ Системотехніки за липень, серпень 2013 року, січень, квітень 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищевказаних контрагентів., за результатами якої складено акт від 29 січня 2015 року №81/13-05-22-04/04850451, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем:

1) п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено ПАТ НВО Термоприлад ім. В.Лаха податкового кредиту всього на 141074,12 грн, в т.ч. за червень 2013 в сумі 1347,2 грн, за липень 2013 в сумі 396,8 грн, за серпень 2013 на 1935,6, за лютий 2014 в сумі 19166,67 грн, за березень 2014 в сумі 66289,58 грн, за квітень 2014 в сумі 18429,18 грн, а травень 2014 в сумі 33509,33 грн за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ Укренерджи Холдинг , ТзОВ ДЗСТ , ТзОВ НВЦ Системотехніки , що призвело до заниження податку на додану вартість всього на 141074,12 грн, в т.ч. за червень 2013 в сумі 1347,2 грн, за липень 2013 в сумі 396,8 грн, за серпень 2013 на 1935,6, за лютий 2014 в сумі 19166,67 грн, за березень 2014 в сумі 66289,58 грн, за квітень 2014 в сумі 18429,18 грн, а травень 2014 в сумі 33509,33 грн;

2) п.138.1, п.138.2,п.138,4 статті 138, п.п.139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ НВО Термоприлад ім. В.Лаха безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік 18396,8 грн за рахунок проведення взаєморозрахунків з НВЦ Системотехніки , що призвело до заниження податку на прибуток на 3495,4 грн.

На підставі вказаного акта 10 лютого 2015 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00000052204 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток на 4369,25 грн., в тому числі: 3495,40 грн. - за основним платежем та 873,85 грн. - за штрафними санкціями;

- №00000042204 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 176342,65 грн., в тому числі: 141074,12 грн. - за основним платежем та 35268,53 грн. за штрафними санкціями.

Судами також встановлено, що реальність господарських операцій ПАТ НВО Термоприлад ім. В.Лаха з ТзОВ Укренерджи Холдинг при виконанні договору від 17 лютого 2014 року №17/02/01, з ТзОВ ДЗСТ при виконанні договору постановки від 12 лютого 2014 року №УП-2145/14, з ТзОВ НВЦ Системотехніки при виконанні договору купівлі-продажу від 10 лютого 2011 року №1002, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: видатковими та податковими накладними, рахунками-фактури, квитанціями в системі Клієнт-банк , товарно-транспортними накладними, прихідними ордерами, накладними на вантаж, сертифікатами якості, рахунками, накладними, крім того факт реальності договірних зобов'язань підтверджуються вимогами зі складу матеріальних цінностей № 62, 71, 81, 83, 91 за березень 2014 року, № 92, 98, 105, 108, 111, 121, 126, ' 130 за квітень 2014 року, та №131,140 143, 151, 152, 160, 165, 169 за травень 2015 року, №57, 59 за липень 2013 року, №72 за серпень 2013 року для безпосередніх виробничих потреб позивача.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами попередніх інстанцій були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами.

При цьому, судами об'єктивно взято до уваги, що позивач не являється учасником транспортного процесу по доставці товару, не укладав жодних договорів про перевезення вантажу, згідно погоджених сторонами умов поставки, доставку товару здійснювали або самі контрагенти або найняті ними перевізники.

Водночас в обґрунтування касаційної скарги відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі, касаційний суд вважає за необхідне замінити Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області її правонаступником - Залізничною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) його правонаступником - Залізничну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

..........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду