Ухвала

від 21.10.2015 по справі 813/804/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 876/3114/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року в адміністративній справі № 813/804/15 за позовом приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад» ім.В.Лаха» до державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Термоприлад» ім.В.Лаха» (надалі - ПАТ «НВО «Термоприлад»») звернулося з позовом до державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ у Франківському районі м.Львова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2015 р. за №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Позов обґрунтовано тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами відповідають вимогам Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; є реальними, спричинили реальні зміни майнового стану ПАТ «НВО «Термоприлад»», а товарно-матеріальні цінності, придбані в результаті вчинення таких господарських операцій, придбані з метою їх використання в господарській діяльності позивача; належним чином відображені у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства, підтверджуються усіма необхідними первинними бухгалтерськими документами.

Зазначив, що висновки про нереальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами фактично побудовані лише на висновках, зафіксованих в інших актах перевірки контролюючих органів.

Крім того, акцентував увагу на тому, що як вітчизняним податковим законодавством, так і практикою Європейського суду з прав людини чітко передбачають правило індивідуальної відповідальності платника податків, тобто, добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила ДПІ у Франківському районі м.Львова, яка вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та без урахування фактичних обставин справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, тому їх необхідно залишити в силі.

Зазначає, що у позивача відсутні перевізні документи, договори з постачальниками, перевізниками, акти наданих послуг по перевезенню, розрахунки з перевізниками, сертифікати якості товару. Також посилається на акти перевірок контрагентів позивача про неможливість проведення зустрічної звірки або про неповноту чи недоліки заявлених ними документів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ПАТ «НВО «Термоприлад»» з питань господарських відносин з ТзОВ «Укренерджи Холдинг» за лютий - квітень 2014 року, з ТзОВ «ДЗСТ» за березень - травень 2014 року та з ТзОВ «НВЦ «Системотехніки»» за липень, серпень 2013 р., січень, квітень 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищевказаних контрагентів складено акт за № 81/13-05-22-04/04850451 від 29.01.2015 р., яким встановлено порушення ПАТ «НВО «Термоприлад»» вимог п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого ПАТ «НВО «Термоприлад»» завищено податковий кредит всього на 141 074,12 грн, в т.ч. за червень 2013 р. в сумі 1347,20 грн, за липень 2013 р. в сумі 396,80 грн, за серпень 2013 р. на 1935,60 грн, за лютий 2014 р. в сумі 19 166,67 грн, за березень 2014 р. в сумі 66 289,58 грн, за квітень 2014 р. в сумі 18 429,18 грн, а травень 2014 р. в сумі 33 509,33 грн за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Укренерджи Холдинг», ТзОВ «ДЗСТ», ТзОВ «НВЦ «Системотехніки»», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на 141 074,12 грн, в т.ч. за червень 2013 р. в сумі 1347,20 грн, за липень 2013 р. в сумі 396,80 грн, за серпень 2013 р. на 1935,60 грн, за лютий 2014 р. в сумі 19 166,67 грн, за березень 2014 р. в сумі 66 289,58 грн, за квітень 2014 р. в сумі 18429,18 грн, а травень 2014 р. в сумі 33 509,33 грн; п.138.1, п.138.2, п.138,4 статті 138, п.п.139.1.9 ст.139 ПК України, в результаті чого ПАТ «НВО «Термоприлад»» безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік 18 396,8 грн за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «НВЦ «Системотехніки»», що призвело до заниження податку на прибуток на 3495,40 грн.

На підставі акта перевірки 10.02.2015 р. ДПІ у Франківському районі м.Львова винесено податкові повідомлення-рішення:

- за № 00000052204 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток на 4369,25 грн, в тому числі: 3495,40 грн - за основним платежем та 873,85 грн - за штрафними санкціями;

- за № 00000042204 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 176 342,65 грн, в тому числі: 141 074,12 грн - за основним платежем та 35 268,53 грн за штрафними санкціями.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з його контрагентами.

Надані суду позивачем первинні документи відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача.

Натомість відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про непідтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивача.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права та є вірними.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи,а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України № 996 від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду.

Для підтвердження господарських операцій із ТзОВ «Укренерджи Холдинг» у лютому - квітні 2014 року позивачем надано:

- договір № 17/02/01 від 17.02.2014р.;

- видаткову накладну ТзОВ «Укренержи Холдинг» № РН-0000004 від 17.03.2014 р. на загальну суму 297 600,00 грн,

- рахунок-фактуру № СФ-0000001 від 20.02.2014 р. на загальну суму 297 600,00 грн;

- рахунок-фактуру № СФ-0000005 від 20.03.2014 р. на загальну суму 293 112,00 грн;

- видаткову накладну ТзОВ «Укренержи Холдинг» № РН-0000013 від 05.05.2014 р. на загальну суму 293 112,00 грн;

- податкову накладну ТзОВ «Укренержи Холдинг» № 1 від 21.02.2014 р. на загальну суму 115 000,00 грн;

- квитанцію в системі «Клієнт-банк» від 21.02.2014 р. на загальну суму 115 000,0 грн,

- податкову накладну ТзОВ «Укренержи Холдинг» № 1 від 03.03.2014 р. на загальну суму 120 000,00 грн;

- квитанцію в системі «Клієнт-банк» від 03.03.2014 р. на загальну суму 120 000,0 грн;

- податкову накладну ТзОВ «Укренержи Холдинг» № 2 від 04.03.2014 р. на загальну суму 62 600,00 грн;

- квитанцію в системі «Клієнт-банк» від 04.03.2014 р. на загальну суму 62 600,00 грн;

- податкову накладну ТзОВ «Укренержи Холдинг» № 6 від 25.03.2014 р. на загальну суму 110 000,00 грн;

- квитанцію в системі «Клієнт-банк» від 25.03.2014 р. на загальну суму 110 000,0 грн;

- податкову накладну ТзОВ «Укренержи Холдинг» № 7 від 28.03.2014 р. на загальну суму 83 112,00 грн;

- квитанцію в системі «Клієнт-банк» від 28.03.2014 р. на загальну суму 83 112,00 грн;

- податкову накладну ТзОВ «Укренержи Холдинг» № 6 від 10.04.2014 р. на загальну суму 50 000,00 грн;

- квитанцію в системі «Клієнт-банк» від 10.04.2014 р. на загальну суму 50 000,00 грн;

- податкову накладну ТзОВ «Укренержи Холдинг» № 9 від 14.04.2014 р. на загальну суму 50 000,00 грн;

- квитанцію в системі «Клієнт-банк» від 14.04.2014 р. на загальну суму 50 000,00 грн;

- товарно-транспортну накладну від 17.03.2014 р. № 4;

- прихідні ордери № 22 за березень 2014 р. та № 20 за травень 2014 р.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «ДЗСТ» позивачем були надані:

- договір № УП-2145/14 від 12.02.2014 р.;

- рахунок-фактура ТзОВ «ДЗСТ» № 81 від 28.02.2014 р. на загальну суму 912,00 грн;

- видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 60, від 03.03.2014 р. на загальну суму 912,00 грн;

- податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 1 від 03.03.2014 р. на загальну суму 912,0 грн;

- квитанція в системі «Клієнт-банк» від 11.03.2014 р. на загальну суму 912,0 грн;

- товарно-транспортна накладна від 03.03.2014 р. № ДП2006306;

- рахунок-фактура ТзОВ «ДЗСТ» № 80 від 28.02.2014 р. на загальну суму 6050,40 грн;

- видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 74 від 19.03.2014 р. на загальну суму 6050,40 грн;

- податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 21 від 13.03.2014 р. на загальну суму 3025,20 грн;

- квитанція в системі «Клієнт-банк» від 13.03.2014 р. на загальну суму 3025,20 грн;

- податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 25 від 19.03.2014 р. на загальну суму 3025,20 грн;

- квитанція в системі «Клієнт-банк» від 26.03.2014 р. на загальну суму 3025,20 грн;

- товарно-транспортна накладна від 19.03.2014 р. № ДП2008107;

- рахунок-фактура ТзОВ «ДЗСТ» № 79 від 28.02.2014 р. на загальну суму 15063,06 грн;

- видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 99 від 04.04.2014 р. на загальну суму 15063,06 грн;

- податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 22 від 13.03.2014 р. на загальну суму 7531,53 грн;

- податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 41 від 26.03.2014 р. на загальну суму 7531,53 грн;

- квитанція в системі «Клієнт-банк» від 13.03.2014 р. на загальну суму 7531,53 грн,

- квитанція в системі «Клієнт-банк» від 26.03.2014 р. на загальну суму 7531,53 грн.;

- товарно-транспортна накладна від 04.04.2014 р. № ДП2010125,

- рахунок-фактура ТзОВ «ДЗСТ» № 141 від 08.04.2014 р. на загальну суму 1650,24 грн;

- видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 107 від 11.04.2014 р. на загальну суму 1650,24 грн;

- податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 17 від 09.04.2014 р. на загальну суму 1650,24 грн;

- квитанція в системі «Клієнт-банк» від 09.04.2014 р. на загальну суму 1650,24 грн;

- товарно-транспортна накладна від 11.04.2014 р. № ДП2010894,

- рахунок-фактура ТзОВ «ДЗСТ» № 161 від 24.04.2014 р. на загальну суму 8924,86 грн;

- видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 132 від 06.05.2014 р. на загальну суму 8924,86 грн;

- податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 43 від 25.04.2014 р. на загальну суму 8924,86 грн;

- квитанція в системі «Клієнт-банк» від 25.04.2014 р. на загальну суму 8924,86 грн;

- товарно-транспортна накладна від 06.05.2014 р. № ДГІ2013256,

- рахунок-фактура ТзОВ «ДЗСТ» № 194 від 22.05.2014 р. на загальну суму 1056,00 грн;

- видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 155 від 28.05.2014 р. на загальну суму 1056,00 грн;

- податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 32 від 27.05.2014 р. на загальну суму 1056,00 грн;

- квитанція в системі «Клієнт-банк» від 27.05.2014 р. на загальну суму 1056,00 грн;

- товарно-транспортна накладна від 29.05.2014 р. № ДП2015906,

- рахунок-фактура ТзОВ «ДЗСТ» № 187 від 16.05.2014 р. на загальну суму 384000,00 грн;

- видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 233 від 30.07.2014 р. на загальну суму 343879,68 грн;

- видаткова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 252 від 18.08.2014 р. на загальну суму 40120,32 грн;

- податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 22 від 19.05.2014 р. на загальну суму 76800,00 грн;

- квитанція в системі «Клієнт-банк» від 19.05.2014 р. на загальну суму 76800,00 грн;

- накладна на вантаж від 29.07.2014 р. № ДП2023063;

- податкова накладна ТзОВ «ДЗСТ» № 41 від 30.05.2014 р. на загальну суму 123200,00 грн;

- квитанція в системі «Клієнт-банк» від 30.05.2014 р. на загальну суму 123200,00 грн;

- квитанція в системі «Клієнт-банк» від 27.06.2014 р. на загальну суму 82000,00 грн;

- квитанція в системі «Клієнт-банк» від 30.07.2014 р. на загальну суму 102000,00 грн;

- накладна на вантаж від 18.08.2014 р. № ДП2025122;

- прихідні ордери № 14, 19 за березень 2014 р., № 27, 32, 53 за квітень 2014 р., № 74 за травень 2014 р.; № 88 за липень 2014 р., № 93 за серпень 2014 р.;

- сертифікат якості № 2585 від 06 травня 2014 р.;

- сертифікат якості № 2586 від 06 травня 2014 р.;

- сертифікат якості № 2675 від 11 липня 2014 р.;

- сертифікат якості № 2503 від 19 березня 2014 р.;

- сертифікат якості № 2148 від 22 липня 2014 р.;

- сертифікат якості № 2704 від 30 липня 2014 р.;

- сертифікат якості № 2173 від 05 серпня 2014 р.;

крім того факт реальності договірних зобов'язань підтверджуються вимогами зі складу матеріальних цінностей № 62, 71, 81, 83, 91 за березень 2014 р., № 92, 98, 105, 108, 111, 121, 126, 130 за квітень 2014 року, та № 131,140 143, 151, 152, 160, 165, 169 за травень 2015 р. для безпосередніх виробничих потреб товариства.

Для підтвердження господарських операцій із ТзОВ «НВЦ «Системотехніки»» у лютому - квітні 2014 року позивачем були надані:

- договір № 1002 від 10.02.2011 р.,

- рахунок № 42 від 10.06.2013 р. на загальну суму 8083,20 грн;

- квитанція в системі «Клієнт-банк» від 27.06.2013 р. на загальну суму 8083,20 грн;

- накладна № 0807-1 від 08.07.2013 р. на загальну суму 8083,20 грн;

- податкова накладна № 35 від 27.06.2013 р. на загальну суму 8083,20 грн;

- прихідний ордер № 57 за липень 2013 року;

- рахунок № 45 від 09.07.2013 р. на загальну суму 2380,80 грн;

- квитанція в системі «Клієнт-банк» від 10.07.2013 р. на загальну суму 2380,80 грн;

- накладна № 1507-1 від 15.07.2013 р. на загальну суму 2380,80 грн;

- податкова накладна № 38 від 10.07.2013 р. на загальну суму 2380,80 грн;

- прихідний ордер № 59 за липень 2013 року;

- рахунок № 56 від 06.08.2013 р. на загальну суму 11612,16 грн;

- квитанція в системі «Клієнт-банк» від 20.08.2013 р. на загальну суму 11612,16 грн;

- накладна № 2208-1 від 22.08.2013 р. на загальну суму 11612,16 грн;

- податкова накладна № 51 від 20.08.2013 р. на загальну суму 11612,16 грн;

- прихідний ордер № 72 від 29.08 2013 р.;

крім того факт реальності договірних зобов'язань підтверджуються вимогами зі складу матеріальних цінностей № 57, 59 за липень 2013р., № 72 за серпень 2013 р. для безпосередніх виробничих потреб товариства.

Враховуючи вищезазначені документи, колегія суддів вважає, що позивачем віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту здійснено належним чином та підтверджено первинними документами.

Згідно із частиною першою статті 72 та частиною другою статті 69 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентами позивача тягнуть за собою як наслідок порушення і зі сторони позивача, не ґрунтується на законодавстві, при тому, що статті 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Дані висновки суду узгоджуються з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009 р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Доводи апелянта про відсутність у ПАТ «НВО «Термоприлад»» по спірних господарських операціях товарно-транспортних накладних колегія суддів не приймає до уваги, оскільки товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту та податкових витрат.

У відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14 жовтня 1997 року за № 363 з наступними змінами і доповненнями - ці Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Ці Правила встановлюють, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім цього, оформлення товарно-транспортної накладної є обов'язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

Судом встановлено, що позивач не є учасником транспортного процесу по доставці товару, не укладав жодних договорів про перевезення вантажу, згідно погоджених сторонами умов поставки, доставку товару здійснювали або самі контрагенти або найняті ними перевізники; передача товару здійснюється на складі покупця.

За таких обставин товарно-транспортна накладна - це не первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки.

Аналогічна позиція висловлюється в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № К/9991/64514/11, де зазначається, що «вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Частиною першою статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року в адміністративній справі № 813/804/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

ОСОБА_3

Ухвала складена в повному обсязі 26 жовтня 2015 року.