Постанова

від 03.03.2015 по справі 825/501/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року Чернігів Справа № 825/501/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

при секретарі - Пушенко О.І.,

за участі представника позивача - Марчука В.Р.,

представників відповідача - Полегешко Л.А., Пономарьова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 19.02.2015 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області і просить скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 17.12.2014 № 0004912200. Свої вимоги мотивує тим, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові є протиправним, оскільки висновки відповідача, що містяться в акті перевірки, не відповідають дійсності. Позивач зазначає, що придбаний у ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» товар використовувався у його господарській діяльності. За фактом поставки контрагентом видано відповідну, належним чином оформлену, податкову накладну; господарські операції між сторонами є реальними та підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що є підставою для формування податкового кредитку ПАТ «ЧеЗаРа», а отже суму ПДВ 666 667,00 грн., що входить в договірну ціну товару, правомірно включено до суми податкового кредиту ПАТ «ЧеЗаРа» за серпень 2014 року. Крім того, при проведенні перевірки та складанні акту відповідачем не було враховано, що внаслідок господарської операції між ПАТ «ЧеЗаРа» та TOB «СТІЛ-CEPBIC» настали реальні зміни майнового стану платника податків. Товар, повернутий зі зберігання у ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС», був розміщений на складі ПАТ «ЧеЗаРа» та видавався в цех для забезпечення виробництва. В ході перевірки працівниками ДПІ у м. Чернігові не проводилося дослідження руху активів у процесі здійснення господарської операції. Відповідно, висновки про безтоварність господарської операції між ПАТ «ЧеЗаРа» та ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС», викладені в акті перевірки, є такими, що не відповідають фактичним обставинам, а висновки, зроблені на підставі акту - є невірними. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити, пояснили, що суму ризикового податкового кредиту в розмірі 666 667,00 грн. позивачем сформовано по операціям з придбання у ТОВ "СТІЛ-СЕРВІС" (м. Донецьк), яке знаходиться на окупованій території. Також, під час проведення перевірки ПАТ «ЧеЗаРа» не надано документи (договори, ТТН, акти виконаних робіт, інші), що підтверджують переміщення товару згідно видаткової накладної з м. Донецьк на відповідальне зберігання до м. Дніпропетровськ згідно Акту передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання. Отже, враховуючи вищезазначену інформацію, не можливо підтвердити факт отримання товару на відповідальне зберігання, як і не можливо встановити факт отримання позивачем товару в м. Чернігів. Крім того, згідно наданих для проведення перевірки товарно-транспортних накладних неможливо встановити фактичне місце відвантаження товару, дату і час виїзду з підприємства вантажовідправника, дату і час прибуття до вантажоодержувача. При перевірці відповідачем враховувалась інформація, отримана від ОУ ДПІ у м. Чернігові зі службової записки, відповідно до якої не встановлено наявність товару ПАТ «ЧеЗаРа» за адресою, вказаною в договорі зберігання укладеного з контрагентом. Враховуючи зазначене, ДПІ у м. Чернігові просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі направлення від 17.11.2014 № 3307, вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу керівника ДПІ у м. Чернігові від 17.11.2014 № 3295 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ЧеЗаРа» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37491572) за серпень 2014 року, згідно плану перевірки.

Перевірку проведено з відома директора та в присутності поголовного бухгалтера товариства в період з 18.11.2014 по 21.11.2014. Термін проведення перевірки продовжувався з 24.11.2014 по 25.11.2014 згідно наказу керівника ДПІ у м. Чернігові від 21.11.2014 № 3361.

За результатами перевірки складений акт від 01.12.2014 року № 2789/22/14307392 (а.с. 14-38).

Перевіркою встановлено порушення п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 202.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ «ЧеЗаРа» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 666 667,00 грн., у т.ч.: за серпень 2014 року на суму ПДВ 666 667,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 № 0004912200 на суму 1 000 001,00 грн. (666 667,00 грн. за основним платежем та 333 3343,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 13).

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» (продавець) було укладено договір поставки від 18.08.2014 № 18/08-14 (а.с. 39-40).

Відповідно до умов даного договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує на умовах даного договору товар (п. 1.1). Ціни на товар, вказані у рахунку-фактурі, що є додатком до даного договору, до кінця його дії (п. 1.2).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що покупець проводить розрахунок за поставлений продавцем товар шляхом перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Сума договору складає 4 000 000,68 гривень.

Відповідно до умов поставки товару, доставка відбувалась на склад покупця (п. 4.1). Дата поставки продукції визначається по відвантажувальних документах, наданих продавцем покупцю (п. 2.3). Кількість та якість товару контролюється уповноваженими представниками сторін при прийомі товару на складі покупця. Факт приймання товару оформлюється підписанням видаткової накладної (п. 4.2).

Як додаток до даного договору, між сторонами було укладено специфікацію від 18.08.2014, в якій зазначено кількість та найменування товару, що поставляється, на загальну суму 4 000 000,68 грн. (в т.ч. ПДВ - 666 666,78 грн.) (а.с. 41-42).

Відповідно до умов договору сторонами виписано видаткову накладну від 27.08.2014 № РН-0000367 на суму 4 000 000,68 грн. (в т.ч. ПДВ - 666 666,78 грн.) (а.с. 43-44).

На суму податкових зобов'язань ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» позивачу виписано податкову накладну від 27.08.2014 № 426 на суму 4 000 000,68 грн. (в т.ч. ПДВ - 666 666,78 грн.) (а.с. 45-46), отримання якої підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 49-51).

Контрагентом позивача дані податкові зобов'язання також було задекларовано перед бюджетом, що підтверджується наданими суду розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 47, 48).

Товар, отриманий у ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС», оплачений відповідно до умов договору, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.08.2014 № 3325, від 11.09.2014 № 3505, від 24.09.2014 № 3607, від 01.10.2014 № 3831, 02.10.2014 № 3871, від 02.10.2014 № 3868 (а.с. 55-60).

Як встановлено в судовому засіданні, у зв'язку особливостями виробництва придбаний у контрагента товар (металопрокат) був необхідний позивачу не весь одразу, а певними партіями, тому між ПАТ «ЧЕЗАРА» та ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» укладено договір зберігання від 26.08.2014 № 14/50, відповідно до умов якого позивачем передано на зберігання ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» товар згідно із специфікацією № 1 на складі виконавця (Дніпропетровський р-н., с. Партизанське, вул. Леніна, 25-ж) (а.с. 61-62, 63-64).

Передачу та отримання на зберігання матеріальних цінностей сторонами оформилено актом передачі-приймання матеріальних цінностей від 27.08.2014 (а.с. 66-68).

Так, встановлено, що на момент складання відповідного проекту договору зберігання ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» мало підписаний з ТОВ «Альфа-Фінанс» договір оренди відкритої складської площадки від 01.08.2014 року № 010814 за адресою: Дніпропетровський р-н., с. Партизанське, вул. Леніна, 25-ж (а.с. 72-73). Однак у подальшому сторони не приступили до виконання умов укладеного договору і відповідно, такі відносини не були відображені в їх бухгалтерському обліку.

Тобто, фактично ТОВ «Альфа-Фінанс» свою нерухомість за адресою Дніпропетровський р-н., с. Партизанське, вул. Леніна, 25-ж, не передавало в оренду іншим суб'єктам господарювання, зокрема TOB «СТІЛ-СЕРВІС».

Натомість, згідно із укладеною між сторонами додатковою угодою від 31.08.2014 № 1, відповідно до якої сторони домовились, що виконавець має право зберігати вантаж/його частину в інших місцях/населених пунктах на території України (а.с. 65), контрагент позивача зберігав отриманий товар за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 2.

В підтвердження законності зберігання/розміщення товару (металопрокату) за вказаною адресою ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» надано ПАТ «ЧеЗаРа» договір зберігання товарно-матеріальних цінностей від 01.08.2014 № 31С, яким визначено адресу складської ділянки в м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 2 (а.с. 69-71).

Стосовно отримання та перевезення придбаного у ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» металопрокату, судом встановлено, що товар повертався до позивача частинами в період вересень-жовтень 2014 року, про що сторони підписали відповідні акти приймання-передачі матеріальних цінностей з відповідального зберігання: від 17.09.2014, від 09.10.2014, від 14.10.2014, від 17.10.2014, від 20.10.2014, від 23.10.2014 (а.с. 74-78, 139).

Перевезення товару відбувалось за рахунок позивача, що підтверджується накладними на вантаж від 17.09.2014 № 0430028072, від 09.10.2014 № ЧК1544287, від 14.10.2014 № ДП1390451, від 16.10.2014 № ЗП2018901, віл 17.10.2014 № ЗП1318647, від 23.10.2014 № ДП1390496 (а.с. 128, 131, 134, 137, 140, 145), які ПАТ «ЧеЗаРа» отримало від перевізників та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2014 № 134785, від 13.10.2014 № ЧГ0004210, від 20.10.2014 № ЧГ0004370, № ЗВ-0000058, від 27.10.2014 № ЧГ0004440 (а.с. 127, 132, 135, 143. 146).

Придбаний товар позивачем оприбутковано на склад, про що складено відповідні акти про приймання на склад металопрокату від 13.10.2014 № 1, від 27.10.2014 № 2 (а.с. 79, 80).

Придбаний у ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» металопрокат використовувався ПАТ «ЧеЗаРа» у власній господарській діяльності, зокрема для виробництва «ТРЕК-М» - оптико-електронної системи управління вогнем (ОЕС), призначеної для спостереження та виявлення наземних цілей; «Панорама-2П» - пристрою кругового огляду, спостереження, пошуку цілі і цілевказівки для бойового модуля БТР; та іншої продукції, яку виробляє позивач в процесі здійснення своєї господарської діяльності на замовлення інших підприємств.

Використання придбаного металопрокату відповідно до відомості зведено-специфікованих норм витрат матеріалів на виробі «Панорама-2П» (а.с. 96-105) підтверджується лімітними картками (а.с. 81-95).

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ПАТ «ЧеЗаРа» та ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС».

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно із пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність податкової накладної, яка відповідає вимогам Податкового кодексу України була встановлена і під час проведення перевірки і в судовому засіданні, тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

В обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення-рішення, представник відповідача зазначив, що при проведенні перевірки позивачем не було надано документи, які підтверджують транспортування товару від ТОВ «»СТІЛ-СЕРВІС» до ПАТ «ЧеЗаРа», а саме товарно-транспортні накладні. Однак, суд не погоджується з такою позицією податкового органу, виходячи з того, що товарно-транспортна накладна не являється єдиним документом, який може підтверджувати реальність перевезення придбаного товару.

Представником позивача в судове засідання надано накладні на вантаж, отримані від перевізників та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що в повній мірі підтверджує факт перевезення та отримання товару придбаного у ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» ПАТ «ЧеЗаРа».

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344 документом, на підставі якого виконуються внутрішні перевезення вантажів, може бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна не може вважатися єдиним доказом доставки товару, а відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами поставки товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Стосовно зауважень ДПІ у м. Чернігові про непідтвердженість переміщення товару з м. Донецьк в м. Дніпропетровськ, у зв'язку з відсутністю у позивача документів на переміщення (договори, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, інші), проаналізувавши обставини справи, суд звертає увагу на те, що транспортування придбаного товару відбувалось за рахунок контрагента ПАТ «ЧеЗаРа», а отже відсутність вищеперерахованих документів в останнього є цілком обґрунтованим.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом первинних бухгалтерських документів, суд вважає, що позивачем доведено, що правочин, укладений між ним та ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» спричинив реальні юридичні наслідки для ПАТ «ЧеЗаРа», в судовому засіданні встановлено факт використання отриманого товару позивачем у власній господарській діяльності, на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ДПІ у м. Чернігові неправомірно збільшено ПАТ «ЧеЗаРа» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та донараховано податок на додану вартість, а тому позовні вимоги скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 № 0004912200 (форма «Р»), підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № 0004912200 від 17.12.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України 487 грн. 20 коп. судових витрат на користь Публічного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів ".

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Кашпур