Ухвала

від 16.04.2015 по справі 825/501/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/501/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Вершняк В.М., Пономарьов О.М.

пр-к позивача Марчук В.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Чернігівський завод радіоприладів», звернувся в суд з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 року № 0004912200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ЧеЗаРа» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37491572) за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 01.12.2014 року № 2789/22/14307392, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 202.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого ПАТ «ЧеЗаРа» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 666 667,00 грн., у т.ч.: за серпень 2014 року на суму ПДВ 666 667,00 грн.

17.12.2014 року відповідачем на підставі акта перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0004912200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 000 001,00 грн., з них 666 667,00 грн. за основним платежем та 333 3343,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правомірність прийнятих рішень відповідач в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі мотивує тим, що під час проведення перевірки ПАТ «ЧеЗаРа» не надано документи (договори, ТТН, акти виконаних робіт, інші), що підтверджують переміщення товару згідно видаткової накладної з м. Донецьк на відповідальне зберігання до м. Дніпропетровськ згідно Акту передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання. Крім того, вказує, що наданими позивачем документами не можливо підтвердити факт отримання товару на відповідальне зберігання, як і не можливо встановити факт отримання позивачем товару в м. Чернігів. Крім того, згідно наданих для проведення перевірки товарно-транспортних накладних неможливо встановити фактичне місце відвантаження товару, дату і час виїзду з підприємства вантажовідправника, дату і час прибуття до вантажоодержувача.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності реального виконання спірних операцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та фактам, колегія суддів враховує наступне.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем між позивачем (покупець) та ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» (продавець) було укладено договір поставки від 18.08.2014 року № 18/08-14.

Відповідно до умов даного договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує на умовах даного договору товар (п. 1.1). Ціни на товар, вказані у рахунку-фактурі, що є додатком до даного договору, до кінця його дії (п. 1.2).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що покупець проводить розрахунок за поставлений продавцем товар шляхом перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Сума договору складає 4 000 000,68 гривень.

Відповідно до умов поставки товару, доставка відбувалась на склад покупця (п. 4.1). Дата поставки продукції визначається по відвантажувальних документах, наданих продавцем покупцю (п. 2.3). Кількість та якість товару контролюється уповноваженими представниками сторін при прийомі товару на складі покупця. Факт приймання товару оформлюється підписанням видаткової накладної (п. 4.2).

Також, як додаток до договору, між сторонами укладено специфікацію від 18.08.2014 року щодо кількості та найменування товару, що поставляється, на загальну суму 4 000 000,68 грн.

Крім того, між ПАТ «ЧЕЗАРА» та ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» укладено договір зберігання від 26.08.2014 року № 14/50, відповідно до умов якого позивачем передано на зберігання ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» товар згідно із специфікацією № 1 на складі виконавця (Дніпропетровський р-н., с. Партизанське, вул. Леніна, 25-ж).

Також, між ПАТ «ЧЕЗАРА» та ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» укладено додаткову угоду від 31.08.2014 року № 1, відповідно до якої сторони домовились, що виконавець має право зберігати вантаж/його частину в інших місцях/населених пунктах на території України.

Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання поставки позивачу за зазначеним зобов'язанням та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства.

В рахунок оплати поставок та надання послуг на виконання вищезазначених зобов'язань позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними доручення.

Контрагент позивача зберігав отриманий товар за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 2, на підставі договору зберігання товарно-матеріальних цінностей від 01.08.2014 № 31С, яким визначено адресу складської ділянки в м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 2, відповідно до договору між ТОВ «СТІЛ-СЕРВІС» та ТОВ ПКФ «Меридіан».

Отже, позивачем надано належні докази наявності складських приміщень, в які доставлявся отриманий за договорами поставки товар.

Факт передачі та отримання на зберігання матеріальних цінностей підтверджується актами передачі-приймання матеріальних цінностей від 27.08.2014 року.

В подальшому, товар повертався до позивача частинами в період вересень-жовтень 2014 року, що підтверджується актами приймання-передачі матеріальних цінностей з відповідального зберігання від 17.09.2014 року, 09.10.2014 року, 14.10.2014 року, 17.10.2014 року, 20.10.2014 року, 23.10.2014 року.

Перевезення товару здійснювалося за рахунок позивача. Факт перевезення товару підтверджується накладними на вантаж, отриманими позивачем від перевізників, та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Позивачем надано докази прийняття металопрокату на облік відповідальними працівниками, оприбуткування придбаного товару та руху його по складу (акти про приймання на склад металопрокату від 13.10.2014 № 1, лімітними картками).

Товар був закуплений з метою використання його в подальшому у власній господарській діяльності, зокрема для виробництва «ТРЕК-М» - оптико-електронної системи управління вогнем (ОЕС), призначеної для спостереження та виявлення наземних цілей; «Панорама-2П» - пристрою кругового огляду, спостереження, пошуку цілі і цілевказівки для бойового модуля БТР тощо.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 20.04.2015 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.