Постанова

від 25.06.2019 по справі 825/501/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2019 року

Київ

справа №825/501/15-а

адміністративне провадження №К/9901/8442/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 (суддя Кашпур О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 (судді: Грибан І.О. (головуючий), Беспалов О.О., Парінов А.Б.) та у справі №825/501/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Чернігівський завод радіоприладів" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення - рішення від 17.12.2014 № 0004912200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем у розмірі 666 667,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 333 334,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з контрагентом та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість висновки контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015, позов задоволено, визнано оскаржуване податкове повідомлення - рішення скасовано.

4. Суди дійшли висновку, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій (від контрагента отримано товар, який використано у власній господарській діяльності), натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 01.12.2014 №2789/22/14307392, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ ЧеЗаРа з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ СТІЛ-СЕРВІС за серпень 2014 року, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п. 44.6 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 202.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 666 667,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції в межах договору поставки, укладеного з контрагентом ТОВ СТІЛ-СЕРВІС , не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки отримання позивачем товарів не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, зокрема відсутні товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, що підтверджують переміщення товару згідно видаткової накладної з м. Донецьк на відповідальне зберігання до м.Дніпропетровськ згідно Акту передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання. Отже, враховуючи вказене не можливо підтвердити факт отримання товару на відповідальне зберігання, як і не можливо встановити факт отримання позивачем товару в м. Чернігів.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючими органами прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ СТІЛ-СЕРВІС на підставі договору поставки.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії первинних документів, зокрема договори, додаткова угода специфікація, видаткова накладна, податкова накладна, платіжні доручення, акт передачі - приймання матеріальних цінностей, акти приймання -передачі матеріальних цінностей з відповідального зберігання, накладні на вантаж, акти здачі - приймання робіт (надання послуг), акти про приймання на склад, лімітні картки.

Судами також встановлено, що придбаний у контрагента товар (металопрокат) використано позивачем у власній господарській діяльності, зокрема для виробництва ТРЕК-М - оптико-електронної системи управління вогнем (ОЕС), призначеної для спостереження та виявлення наземних цілей; Панорама-2П - пристрою кругового огляду, спостереження, пошуку цілі і цілевказівки для бойового модуля БТР, та іншої продукції, яку виробляє позивач в процесі здійснення своєї господарської діяльності на замовлення інших підприємств.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган перераховує порушення, які на його думку, було допущено позивачем та висновки, які вказані в акті перевірки. Касаційна скарга не містить жодного обґрунтування в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи.

Крім того, контролюючий орган вказує на те, що судами не було надано оцінки посиланням на те, що територія за адресою Дніпропетровський р-н., с. Партизанське, вул. Леніна, 25-ж , що належить ТОВ Альфа-Фінанс в оренду ТОВ СТІЛ-СЕРВІС не передавалось.

9. Товариство надало заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.3. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

10.4. Пункт 200.1 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

10.5. Пункт 201.10 статті 201.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

11. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

15. Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

17. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) акті перевірки, запереченнях на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

20. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Судами встановлено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача.

21. Посилання контролюючого органу в касаційній скарзі на те, що судами не було надано оцінки тому, що територія за адресою Дніпропетровський р-н., с. Партизанське, вул. Леніна, 25-ж , яка належить ТОВ Альфа-Фінанс , в оренду ТОВ СТІЛ-СЕРВІС не передавалось, а відповідно придбаний позивачем товар не міг там зберігатись, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки судом як першої так і апеляційної інстанції було встановлено наступне.

На момент складання відповідного проекту договору зберігання ТОВ СТІЛ-СЕРВІС мало підписаний з ТОВ Альфа-Фінанс договір оренди відкритої складської площадки від 01.08.2014 року № 010814 за адресою: Дніпропетровський р-н, с.Партизанське, вул. Леніна, 25-ж (а.с. 72-73), проте у подальшому сторони не приступили до виконання умов укладеного договору. Натомість згідно із укладеною між позивачем та ТОВ СТІЛ-СЕРВІС додатковою угодою від 31.08.2014 № 1 сторони домовились, що виконавець має право зберігати вантаж/його частину в інших місцях/населених пунктах на території України (а.с. 65), контрагент позивача зберігав отриманий товар за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 2. У підтвердження законності зберігання/розміщення товару (металопрокату) за вказаною адресою ТОВ СТІЛ-СЕРВІС надано ПАТ ЧеЗаРа договір зберігання товарно-матеріальних цінностей від 01.08.2014 № 31С, яким визначено адресу складської ділянки в м.Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 2 (а.с. 69-71).

22. Обґрунтовано суди не взяли до уваги і посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отриманий від контрагента товар, оскільки, відсутність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленою видатковою накладною, яка наявна в матеріалах справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обов`язок поставки товару на склад позивача (покупця) покладено на контрагента ТОВ СТІЛ-СЕРВІС , а відповідно позивач може і не мати документи, що підтверджують перевезення товару. Натомість позивач має документи, які підтверджують фактичне переміщення придбаного товару з місця зберігання (м. Дніпропетровськ) на склад позивача у м.Чернігів, а саме накладні на вантаж та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з перевезення.

23. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки, запереченнях на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Колегія суддів приходить до висновку, що за встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та дійшли правильного висновку, що позивач правомірно сформував ПДВ, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 у справі № 825/501/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду