Ухвала

від 11.03.2015 по справі 826/651/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року Справа: № 826/651/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2015 року у справі за поданням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві ( далі - заявник ) звернулася до суду з поданням до товариства з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» ( далі - відповідач ) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Будархреставрація», застосованого рішенням виконуючого обов'язки начальника Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві Лаврова О.С. від 16.01.2015 р. № 285/10/26-51-22-08.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2015 року подання було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні подання, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Будархреставрація» є юридичною особою, яка перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС в м. Києві.

ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС в м. Києві направило відповідачу запит від 09.12.2014 р. № 13475/10/26-51-15-01-127 про надання інформації та її документальне підтвердження, яким податковий орган з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів ( обов'язкових платежів ), у відповідності до пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 та пп. 20.1.1 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, ст. 42, пп. 62.1.2, 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п. 73.3 ст. 73 ПК України, абз. 2 п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1245, запропонував товариству надати ряд документів за вересень 2014 року, включаючи первинну документацію, та зазначив про необхідність надання певної інформації щодо господарської діяльності відповідача і його правовідносин з контрагентами, за результатами яких товариством були обчислені його податкові зобов'язання.

Зазначений запит був отриманий відповідачем 11.12.2014 р.

Листом від 12.01.2015 р. ТОВ «Будархреставрація» повідомило виконуючого обов'язки начальника ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про те, що запит від 09.12.2014 р. № 13475/10/26-51-15-01-127 не відповідає вимогам законодавства, а тому не підлягає виконанню, оскільки у запиті не вказано про підстави для його надіслання.

У зв'язку з цим заявником був прийнятий наказ від 16.01.2015 р. № 32-П про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Будархреставрація» з питань дотримання вимог чинного законодавства за вересень 2014 року з 16.01.2015 р., тривалістю п'ять робочих днів та видано відповідне направлення на перевірку.

16.01.2014 р. головним державним ревізором-інспектором Єфіменком Р.В. був складений акт № 33 про відмову від підпису посадовими особами ТОВ «Будархреставрація» в направленні на перевірку від 16.01.2015 р. №17/26-51-22-03-10, а також акт № 34 про неможливість розпочати позапланову виїзну документальну перевірку платника податків у зв'язку з не допуском товариством посадової особи податкового органу до її проведення та, відповідно, про неможливість вручення копії наказу від 16.01.2015 р. № 32-П на перевірку та пред'явлення направлення від 16.01.2015 р. № 17/26-51-22-03-10 на її проведення.

У цей же день начальник управління податкового аудиту звернувся до виконуючого обов'язки начальника ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві Лаврова О.С. з проханням застосувати адміністративний арешт майна платника податків.

Рішенням виконуючого обов'язки начальника ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві Лаврова О.С. від 16.01.2015 р. № 285/10/26-51-22-08 було застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Будархреставрація», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-а, оф. 616.8.

Задовольняючи подання податкового органу, суд першої інстанції виходив з того, що відмова посадової особи платника податків від допуску до перевірки контролюючого податкового органу є правовою підставою для застосування до такого платника умовного арешту його майна.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації щодо виявлених фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У п. 78.4 ст. 78 ПК України закріплено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України).

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Згідно зі ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: - платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; - іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною та необхідною умовою, наявність якої надає платнику законні підстави для не допуску представників контролюючого податкового органу до перевірки, є непред'явлення йому наказу, направлення на перевірку та службового посвідчення осіб, що зазначені в такому наказі і направленні. Недопущення платником представників податкового органу до перевірки за відсутності такої умови є достатньою та необхідною правовою підставою для застосування до нього арешту майна.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що, у даному випадку, головний державний ревізор-інспектор Єфіменко Р.В. здійснив виїзд на перевірку ТОВ «Будархреставрація» на підставі відповідного наказу, направлення та за наявності службового посвідчення, тобто у відповідності з вимогами ст. 81 ПК України, однак, директор відповідача, діючи всупереч приписам цієї ж статті ПК України, відмовився від підпису в направленні на перевірку та не допустив посадову особу податкового органу до перевірки, що, згідно зі ст. 94 ПК України, надає достатні та необхідні правові підстави для висновку про обгрунтованість застосування податковим органом до відповідача умовного арешту майна.

Перевіряючи доводи апелянта, колегія суддів приймає до уваги та вважає обґрунтованим те, що у порушення ст.ст. 33, 38 КАС України він не був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи /а.с.36/ міститься документ під назвою «телефонограмма» від 20.01.2015 р., тобто за день до судового розгляду справи, в якому містяться відомості про те, що секретар судового засідання безрезультатно намагався повідомити відповідача про день та час розгляду. Фактично, таким документом підтверджено, що відповідач дійсно не був обізнаний про день та час судового розгляду справи, а отже, у суду, відповідно до вимог ст. 128 КАС України не було правових підстав для розгляду справи під час відсутності відповідача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що жодних інших доводів щодо неправильності оскаржуваного судового рішення апелянтом наведено не було, а встановлене судовою колегією порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст.ст. 33, 38,128 КАС України, не вплинуло на правильність його висновків щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення подання заявника про підтвердження обґрунтованості умовного арешту майна ТОВ «Будархреставрація», а тому таке порушення може вважатись достатньою та необхідною правовою підставою для скасування судового рішення апеляційним судом.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 13.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у відповідності до приписів ст. 183-3 КАС України, для адміністративних справ, які порушуються за поданням податкового органу, зокрема щодо обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна, передбачено скорочені строки судового розгляду, а саме три дні.

Тож, суд першої інстанції фактично був позбавлений можливості завчасно, за три дні, повідомити відповідача про дату, час і місце судового засідання саме повісткою-повідомленням, як на цьому наполягає апелянт, тому такі доводи апеляційний суд до уваги не приймає. А інші доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, суперечать матеріалам справи та встановленим судом обставинам, а тому також судом до уваги не приймаються.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення подання податкового органу в порядку ст. 183-3 КАС України та приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будархреставрація» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.