Постанова

від 04.03.2015 по справі 904/8253/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015 року Справа № 904/8253/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чохи Л.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від позивача:Голубченков Р.В., представник, дов. № б/н від 02.10.2014р.

від відповідача: Препелиця Ю.В., представник, дов. № б/н від 05.11.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІНГ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2015р. у справі № 904/8253/14

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Торгово промислова група АЛВІС", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІНГ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 436,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2015р. (суддя Мілєва І.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ластінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова промислова група Алвіс" заборгованість у розмірі 1 436,76 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ластінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова промислова група Алвіс" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Рішення суду мотивоване доведеністю заборгованості відповідача перед позивачем та законністю вимог позивача.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач у справі звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 21.01.2015 року та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Скаржник посилається на те, що позивач 29 липня 2014 року виставив йому рахунок - фактуру №СФ-013594 від 29 липня 2014 року на оплату товару на суму 1436,78 гривень. Після отримання товару по накладній Відповідач здійснив оплату в сумі 1436,78 гривень за реквізитами, вказаними у рахунку-фактурі №СФ-013594 від 29 липня 2014 року. В рахунку-фактурі позивачем зазначено товар, який буде поставлений відповідачу, його вартість, кількість, загальна сума до оплати, також позивачем вказано банківські реквізити на які необхідно здійснити оплату за поставлений товар. Також, в цьому рахунку-фактурі, в його нижній частині, позивач зазначив, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товару. І саме по банківським реквізитам, вказаним Позивачем у рахунку-фактурі № СФ-013594 від 29 липня 2014 року відповідач здійснив оплату в сумі 1436,78 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення № 317 від 02.09.2014. Про те, що позивач закрив рахунки в ПАТ «АктаБанк» відповідачу стало відомо з його письмових пояснень, які направлені поштою, та отримані відповідачем 19 січня 2015 року. Позивач повідомив суд про закриття рахунку в ПАТ «Актабанк» 05.01.2015 року, надавши копію довідки від 20.10.2014. Матеріали справи та усні пояснення представника позивача свідчать, що позивач після поставки товару відповідачеві письмово не повідомляв відповідача про закриття ним рахунків в ПАТ «Акта Банк». Таким чином, оплата відповідачем товару 02.09.2014 на суму 1436,78 гривень свідчить, що він вжив всі заходи щодо належного виконання зобов'язання про повну оплату за поставлений товар.

Крім того, відповідач вважає, що він є неналежним відповідачем в даних правовідносинах, оскільки з його сторони відсутнє порушення прав позивача, так як заявлена вимога стосується майна (коштів), які відповідач вже оплатив, підстав для задоволення позову та стягнення судових витрат на користь позивача немає, оскільки відповідачем не допущено жодних порушень відносно позивача, а додані до заперечень копії документів спростовують позовні вимоги; вважає, що Господарським судом порушено ст.24 ГПК України стосовно того, що маючи достатні підстави він не допустив заміну первісного відповідача належним відповідачем - АТ «АктаБанк».

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги .

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Його представник в судовому засіданні вказав, що судома повно та всебічно були досліджені обставини справи та прийняте законне та обґрунтоване рішення. Просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, заслухавши пояснення представників сторін встановила наступне.

Товариство з обмеженною відповідальністю "Торгово промислова група АЛВІС" (постачальник) 29.07.2014р. виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІНГ" (покупець) рахунок-фактуру № СФ - 013594 на суму 1 436,76 грн.

За видатковою накладною № 0000012532 від 30.07.2014р. ТОВ "Торгово промислова група АЛВІС" поставило, а ТОВ "ЛАСТІНГ" отримало товар на суму 1 436,76 грн. Дана накладна підписана та засвідчена печатками сторін та не заперечується відповідачем.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Таким чином відповідач зобов'язаний був сплатити за товар не пізніше наступного дня від дня прийняття товару.

У зв'язку з неотриманням коштів за товар позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача суми вартості поставленого товару.

Відповідач у підтвердження оплати товару надав платіжне доручення № 317 від 02.09.2014р. про перерахування позивачу на підставі рах.№13954 від 29.07.2014р. коштів у сумі 1 436,78 грн. на рахунок відкритий в ПАТ «Актабанк».

Грошові кошти були перераховані відповідачем на рахунок позивача зазначений в рахунок-фактурі. Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» платіж у сумі 1 436,78 грн. було успішно проведено 02.09.2014р. відповідно до наданих реквізитів. Станом на 20.01.2015р. повернення платежу не відбулося.

Як вбачається з довідки ПАТ «Актабанк», рахунок позивача № 26006001307050 на який було здійснено перерахування був закритий 08.08.2014р. Тобто на час здійснення відповідачем перерахування коштів (02.09.2014р.) рахунок позивача був закритий і грошові кошти не могли бути на нього зараховані, а підлягали поверненню до банку з якого надійшли. Про закриття рахунку відповідачу не було відомо.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст..509 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місті, в належний строк із додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання.

Пунктом 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що переказ вважається закінченим з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне

зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від

відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові

право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Таким чином, оскільки грошові кошти на рахунок позивача не зараховані ( у зв'язку з його закриттям) і йому готівкою не видані то зобов'язання відповідача не є виконаним.

При цьому колегія суду звертає увагу, що якби відповідач своєчасно здійснив оплату то грошові кошти надійшли б на рахунок позивача і зобов'язання відповідача вважалося б виконаним.

За таких обставин господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІНГ" залиши без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2015р. у справі № 904/8253/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10.03.2015р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Л.О.Чимбар

---

Л.В.Чоха