Постанова

від 21.04.2015 по справі 904/8253/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 904/8253/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІНГ", м. Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2015

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2015

у справі № 904/8253/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова група АЛВІС" (далі - ТОВ "ТПГ АЛВІС"), м. Дніпропетровськ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІНГ" (далі - ТОВ "ЛАСТІНГ"), м. Дніпропетровськ,

про стягнення 1 436, 76 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Голубчиков Р.В. предст. (дов. від 10.04.2015)

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ТПГ АЛВІС" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "ЛАСТІНГ" 1 436, 76 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "ЛАСТІНГ" зобов'язання з оплати товару, одержаного за видатковою накладною від 30.07.2014 № 0000012532.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 (суддя Мілєва І.В.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 (судді Антонік С.Г.- головуючий, Чимбар Л.О., Чоха Л.В.), позов задоволено повністю.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 525, 526, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) мотивовано неналежним виконанням ТОВ "ЛАСТІНГ" зобов'язання з оплати товару, одержаного за видатковою накладною.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "ЛАСТІНГ" просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 29.07.2014 позивач як постачальник виставив відповідачу як платнику рахунок-фактуру № СФ 013594 на суму 1436,76 грн. У рахунку-фактурі зазначено реквізити (розрахунковий рахунок в ПАТ "АКТАБАНК") для здійснення оплати товару;

- 30.07.2014 за видатковою накладною № 0000012532 позивач передав відповідачу товар на суму 1436,76 грн. Зазначена накладна підписана уповноваженими працівниками сторін та засвідчена печатками сторін. У даній накладній вказані реквізити постачальника, зокрема розрахунковий рахунок у ПАТ "УкрСиббанк";

- згідно з довідкою ПАТ "АКТАБАНК" рахунок позивача в національній валюті, який зазначений рахунку-фактурі від 29.07.2014 був закритий 08.08.2014;

- на підтвердження оплати товару відповідачем надано платіжне доручення від 02.09.2014 № 317 про перерахування коштів на рахунок позивача в ПАТ "АКТАБАНК", який зазначений у рахунку-фактурі;

- у зв'язку із закриттям рахунку в ПАТ "АКТАБАНК" станом на час здійснення відповідачем оплати кошти на даний рахунок позивача не зараховані та готівкою останньому не видані.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ "ЛАСТІНГ" заборгованості за поставлений товар.

Згідно з частиною першою статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як унормовано у частині першій статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 927/1232/13).

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги виникнення між сторонами спору зобов'язальних правовідносин і умови їх виконання; встановивши факт поставки товару ТОВ "ЛАСТІНГ" за видатковою накладною; прострочення виконання зобов'язання відповідачем з оплати одержаного товару у строк, передбачений приписами частини першої статті 692 ЦК України; закриття рахунку позивача в ПАТ "АКТАБАНК" станом на час здійснення відповідачем оплати; незарахування коштів на закритий рахунок позивача та відсутності доказів видачі коштів позивачу готівкою, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи ТОВ "ЛАСТІНГ" не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Посилання ТОВ "ЛАСТІНГ" на те, що позивач зобов'язаний був повідомити відповідача про закриття рахунку в ПАТ "АКТАБАНК" та зміну реквізитів для оплати Вищий господарський суд України відхиляє як безпідставні, оскільки, зважаючи на прострочення виконання зобов'язання відповідачем, саме відповідач перед здійсненням оплати з простроченням виконання зобов'язаний був переконатися у дійсності реквізитів для оплати. При цьому, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, якби зобов'язання з оплати було виконано відповідачем у визначені законом строки, то грошові кошти надійшли б на рахунок позивача, і зобов'язання відповідача вважалося б виконаним.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" (далі -Закон) сплачена сума судового збору повертається, зокрема, у разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні до суду з касаційною скаргою ТОВ "ЛАСТІНГ" сплачено судовий збір у сумі 1278,90 грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено Законом (50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, з урахуванням обмеження мінімального розміру). У зв'язку з наведеним переплачена сума судового збору 365,40 грн. підлягає поверненню ТОВ "ЛАСТІНГ" з державного бюджету України.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 зі справи № 904/8253/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІНГ" - без задоволення.

2. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІНГ" (м. Дніпропетровськ, вул. Лешко-Попеля, 13, код ЄДРПОУ 36641833) з державного бюджету України переплачену суму судового збору 365,40 грн. (триста шістдесят п'ять грн. 40 коп.), сплаченого згідно з платіжним дорученням від 19.03.2015 № 241.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій