Постанова

від 27.02.2015 по справі 826/19692/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2015 року 09:56 № 826/19692/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючий суддя Кобилянський К.М., судді Санін Б.В., Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрсервісбуд» до 1) Державної реєстраційної служби України 2) Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Привалової Є.Є. третя особа без самостійних вимог на предмет споруТовариство з обмеженою відповідальністю «Пуща-Парк» про визнання протиправними дій, скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрсервісбуд» (далі - ТОВ «НВП «Укрсервісбуд» або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної реєстраційної служби України (далі - відповідач-1), державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Привалової Є.Є. (далі - відповідач-2), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Пуща-Парк» у якій просить суд:

- визнати дії відповідачів при розгляді поданої позивачем заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) та при прийнятті рішення про відмову у державній реєстрації праві та їх обтяжень № 17661612 від 02.12.2014 - неправомірними;

- скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №17661612 від 02.12.2014, що прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Приваловою Є.Є.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2015 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19692/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2015 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний реєстратор Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Привалової Є.Є., відмовляючи у реєстрації допустила порушення статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки ця стаття не містить такої підстави для відмови, як суперечність «між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно». У зв'язку з чим, позивач вважає відмову у проведенні реєстрації протиправною, оскільки позивач набув у власність майно, відповідно до закону, а тому має всі законні підстави для реєстрації прав на дане майно.

Від відповідача-1 надійшли письмові заперечення, згідно яких він проти задоволення позовних вимог заперечує. Посилався на те, що Державною реєстраційною службою України жодне рішення щодо позивача не приймалося, оскільки повноваження стосовно прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» віднесено до виключної компетенції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідного органу державної реєстрації прав, а не до компетенції органу державної реєстрації прав, який представляє його керівник. У зв'язку з чим, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо Державної реєстраційної служби України.

Від відповідача-2 також надійшли письмові заперечення, обґрунтуванням яких є наявність реєстрації речових прав на майно за іншим співвласником на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2004, оскільки на той час майно знаходилось у спільній частковій власності, проте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 реєстрація прав на нерухоме майно, а саме: на нежилі будівлі за адресою м. Київ, вулиця Юнкерова Миколи, будинок 37, загальною площею 683,70 кв.м.: літ. А, літ. В, літ. Д проведена за ТОВ «Пуща-Парк» як на окремий об'єкт нерухомого майна, визначивши розмір частки - 1, в той час як в дійсності максимальна можлива частка становила 40/100). У зв'язку з чим, відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки саме неправомірні дії приватного нотаріуса, а не державного реєстратора Привалової Є.Є., порушують права та інтереси позивача.

В судовому засіданні 24.02.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача-2 та третьої особи заперечували проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Відповідач-1 явку свого представника в судове засідання 24.02.2015 не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.09.2014 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з метою оформлення права приватної власності на нежитлові приміщення, які знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Юнкерова Миколи, будинок 37, розмір частки: 60/100.

Вказана заява позивача була зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.09.2014 14:12:22 за реєстраційним номером 8294928.

Суд встановив, що до вказаної заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ТОВ «НВП «Укрсервісбуд» надало державному реєстратору наступні документи:

- технічний паспорт б/н, виданий 07.07.2003, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна;

- договір купівлі-продаж № 755, виданий 20.07.2006. видавник: приватний нотаріус ОСОБА_3;

- пакет документів від ТОВ «НВП «Укрсервісбуд», серія та номер: б/н, виданий 24.09.2014, видавник ТОВ «НВП «Укрсервісбуд»;

- протокол, серія та номер: 3-06, виданий 15.08.2006, видавник: ТОВ «НВП «Укрсервісбуд».

Крім того, позивачем було додатково додано інформаційну довідку, видану КП БТІ; договір про внесення змін до договору купівлі-продажу нежилих будівель від 13.11.2006; акт від 06.09.2006; витяг № 9391378; довідку № 01-04 від 10.10.2006; платіжні доручення № 47 від 24.01.2007, № 50 від 25.01.2007, № 54 від 26.01.2007.

Копії зазначених документів наявні в матеріалах справи (а.с. 85-130 Т. 1).

Розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх оскаржень відповідачем-2 двічі зупинявся, оскільки було направлено запит до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та у зв'язку із необхідністю надання позивачем змін до договору купівлі-продажу нежилих будівель від 13.11.2006.

Відповідачем-2 було здійснено пошук у Державному реєстрі речових прав, відповідно до якого було встановлено про наявність реєстрації за іншим співвласником, так як державна реєстрація, а потім перехід права власності проводилась без видачі свідоцтва про право власності на підставі договору купівля продажу від 14.09.2004, тобто на той час майно знаходилось у спільній часткові власності, проте реєстрація проведена як на окремий об'єкт нерухомого майна.

За результатом розгляду поданих позивачем документів та за результатами проведених пошуків у Державному реєстрі речових, відповідач-2 прийняла рішення від 02.12.2014 № 17661612 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (далі - рішення № 17661612), згідно якого підставою для відмови стала наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Позивач не погодився з вказаними діями відповідачів та прийнятим рішенням, оскільки вважав, що вони здійснені з порушенням законодавства України, а тому звернувся з позовом до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до Указу Президента України від 06.04.2011 №401/2011 «Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України» Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Підпунктом 10 пункту 3 вказаного Положення передбачено, що Укрдержреєстр здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Частиною 4 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру з дотриманням процедури розглядає заяву, подані до неї документи для державної реєстрації прав, та приймає відповідне рішення.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», орган державної реєстрації прав:

1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;

2) забезпечує ведення Державного реєстру прав;

3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом;

4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна;

5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Таким чином, орган державної реєстрації прав, який прийняв відповідну заяву, після прийняття рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, забезпечує лише внесення запису про державну реєстрацію на підставі рішення, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, а також відкриття реєстраційної або облікової справи в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» та виконання інших повноважень.

Згідно із правової позиції, викладеної у пункті 8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 №8 відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З аналізу вищенаведеного видно, що дії щодо розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також прийняття відповідних рішень в результаті розгляду цих заяв вчиняються державним реєстратором як суб'єктом владних повноважень.

Отже, Державною реєстраційною службою України жодне рішення щодо позивача не приймалося, оскільки повноваження стосовно прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» віднесено до виключної компетенції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідного органу державної реєстрації прав, а не до компетенції органу державної реєстрації прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної реєстраційної служби України при розгляді поданої позивачем заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) та при прийнятті рішення про відмову у державній реєстрації праві та їх обтяжень №17661612 від 02.12.2014, оскільки, подана позивачем заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень розглядалася саме державним реєстратором, а також ним прийнято оскаржуване рішення.

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача-2 при розгляді поданої позивачем заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) та при прийнятті рішення про відмову у державній реєстрації праві та їх обтяжень № 17661612 від 02.12.2014 - неправомірними, а також про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №17661612 від 02.12.2014, що прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Приваловою Є.Є., суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Положеннями частини 2 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Станом на дату звернення ТОВ «НВП «Укрсервісбуд» до відповідача-1 (25.09.2014), процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснювалась відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (далі - Порядок №868).

Згідно із пунктом 8 Порядку №868, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Суд встановив, що ТОВ «НВП «Укрсервісбуд» звернулось до відповідача-1 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з метою оформлення права приватної власності на нежитлові приміщення, які знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Юнкерова Миколи, будинок 37, розмір частки: 60/100.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подана ОСОБА_4 (а.с. 87 Т. 1) на підставі паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 131-132 Т. 1), який був уповноваженою особою ТОВ «НВП «Укрсервісбуд», відповідно до довіреності від 22.09.2014 № 1-22/09/14 (а.с. 103 Т. 1).

Згідно із пунктом 13 Порядку №868, заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

У разі коли заінтересована особа відповідно до закону звільнена від сплати державного мита та/або плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату державного мита та/або документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, не подаються.

Подання заявником документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, не в повному обсязі не є підставою для відмови у прийнятті заяви.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус не приймає заяву в разі відсутності документа, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документа про сплату державного мита, крім випадків, передбачених абзацом другим цього пункту.

Матеріали справи свідчать про те, що до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень представником позивача було додано платіжне доручення від 23.09.2014 №561 з призначенням платежу: за надання витягу з Державного реєстру прав (а.с. 88 Т. 1).

Пунктом 35 Порядку №868 визначено, що під час проведення державної реєстрації речових прав заінтересованою особою є власник, інший правонабувач або сторона правочину, відповідно до якого виникли речові права.

У відповідності до пункту 36 Порядку №868, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно із абзацом 1 пункту 37 Порядку №868, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Суд встановив, що позивач надав державному реєстратору договір купівлі-продажу від 20.07.2006, укладений між ТОВ «НВП «Укрсервісбуд» (покупець) та ТОВ «Кармен-Інвест» (продавець), згідно якого ТОВ «Кармен-Інвест» продало, а ТОВ «НВП «Укрсервісбуд» купило нежилі будівлі, загальною площею 1031,20 кв.м., що розташовані в місті Києві по вулиці Юнкерова Миколи, 37 та складають 60/100 від майнового комплексу санаторію площею 1714,90 кв.м. (а.с. 105-106 Т. 1).

Відповідно до договору, нежилі будівлі, що відчужуються складаються: будівля складу під літерою «И» загальною площею 12,00 кв.м.; будівля складу (запчастин) під літерою «З» загальною площею 165,70 кв.м.; літній павільйон-майстерня під літерами «Г, Г'» загальною площею 287,80 кв.м.; адмінбудівля № 2 під літерою «Б» загальною площею 139,30 кв.м.; будівля ангару під літерою «Ж» зальною площею 426,40 кв.м.

Крім того, в матеріалах реєстраційної справи наявні: Витяг з Державного реєстру правочинів (а.с. 107 Т. 1), заява від ТОВ «Кармен-Інвест» про отримання коштів від ТОВ «НВП «Укрсервісбуд» (а.с. 108 Т. 1), акт прийому-передачі за договором купівлі-продажу нежилих будівель від 20.07.2006 (а.с. 109 Т. 1), договір від 13.11.2006 про внесення змін до договору купівлі-продажу нежилих будівель від 20.07.2006 (а.с. 110), витяг із Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави (а.с. 111 Т. 1), довідка про оплату коштів позивачем за нежилі будівлі (а.с. 112 Т. 1).

Згідно із пунктом 42 Порядку №868 для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

Позивач, подаючи заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), просив провести державну реєстрацію щодо частини нежитлових приміщень в розмірі 60/100 (будівлі: «Б», «Г, Г'», «Ж», «З», «И»), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова Миколи, 37.

Згідно із пунктом 15 Порядку №868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 94 Порядку №868 встановлено, що під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення відомостей із зазначених реєстрів до Державного реєстру прав.

Державний реєстратор у разі відсутності відомостей у Державному реєстрі прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно використовує реєстраційні дані, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), - у разі їх наявності в органі державної реєстрації прав.

У відповідності до пункту 95 Порядку №868, державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про:

- державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав;

- обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно або іпотеки у Державному реєстрі прав;

- обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

- обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст, - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Відповідач-2 посилався на те, що під час розгляду заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на частину нежитлових приміщень в розмірі 60/100 (будівлі: «Б», «Г, Г'», «Ж», «З», «И»), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова Миколи, 37 ним здійснено пошук у Державному реєстрі речових прав, відповідно до якого встановлено існування реєстрації на нежилі будівлі загальною площею 683,70 кв.м. (будівлі: «А», «В», «Д») за іншим співвласником, так як державна реєстрація, а потім перехід права власності проводилась без видачі свідоцтва про право власності на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2004. Тобто, на той час майно знаходилось у спільній часткові власності, проте реєстрація проведена як на окремий об'єкт нерухомого майна .

До матеріалів справи надано копію договору купівлі-продажу нежилих будівель (з відстроченням платежу) від 17.07.2013, укладеного між ТОВ «Патра» (продавець) та ТОВ «Пуща-Парк» (покупець), згідно якого ТОВ «Патра» продало, а ТОВ «Пуща-Парк» купило нежилі будівлі, загальною площею 683,70 кв.м., що розташовані в місті Києві по вулиці Юнкерова Миколи, 37, які належали ТОВ «Патра» (а.с. 184-189 Т. 1).

Відповідно до наявного в матеріалах справи Реєстру права власності на нерухоме майно, нeжилi будівлі загальною площею 683,70кв.м.: літ. А пл. 412,00 кв.м., літ. В пл. 149,50кв.м., літ. Д пл. 122.20кв.м., які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Юнкерова Миколи, будинок 37 належали ТОВ «Патра» у формі колективної власності у частці 1/1 (а.с. 162 Т. 1).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 право власності на вказані нeжилi будівлі загальною площею 683,7 0кв.м. було зареєстровано за ТОВ «Пуща-Парк» на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель від 17.07.2013 № 790 у формі приватної власності у частці 1/1 (а.с. 158 Т. 1).

Отже, зі змісту вищезазначених договорів видно, що ТОВ «Пуща-Парк» придбало нежитлове приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Юнкерова Миколи, будинок 37 у частці 1/1, водночас ТОВ «НВП «Укрсервісбуд» придбало частину нежитлового приміщення за цією ж адресою, однак у частці 60/100 майнового комплексу .

У зв'язку із зазначеною обставиною, відповідач-2 був позбавлений можливості вчинити дії щодо реєстрації права власності ТОВ «НВП «Укрсервісбуд» на нежитлове приміщення за вказаною адресою у частці 60/100.

Положеннями пунктів 4, 5-1 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень, може бути відмовлено, у разі якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а також якщо заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим право набувачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність дій державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Привалової Є.Є. при розгляді поданої позивачем заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) та при прийнятті рішення про відмову у державній реєстрації праві та їх обтяжень № 17661612 від 02.12.2014 та відсутність підстав для скасування даного рішення, з огляду на його правомірність.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрсервісбуд» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

Судді Б.В. Санін

Т.О. Скочок