Постанова

від 05.03.2015 по справі 916/2294/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 916/2294/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіФролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Ред Енерго" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року та на додаткову постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року у справі№ 916/2294/14 господарського судуОдеської області за позовомПрокурора Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ред Енерго" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Татарбунарської районної ради провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку

В засіданні взяли участь представники:

- прокуратури:Онуфрієнко М.В. посвідчення № 031806 від 30.01.2015 року - позивача:не з'явився, - відповідача:Кебус М.В. дов. № 5 від 02.03.2015 року, - третьої особи:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням уточнень) до товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Енерго" (далі за текстом - ТОВ "Ред Енерго") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Татарбунарської районної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.10.2014 року у справі № 916/2294/14 у задоволенні позовних вимог прокурора Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, перший заступник прокурора Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2014 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: визнано недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5125080400:01:001:1011), розташованої на території Білоліської сільської ради, загальною площею 40, 0 га, який укладено між ТОВ "Ред Енерго" та Головним управлінням Держземагентства в Одеській області від 27.01.2014 року № 24; зобов'язано ТОВ "Ред Енерго" повернути земельну ділянку, розташовану на території Білоліської сільської ради, загальною площею 40, 0 га (кадастровий номер 5125080400:01:001:1011) (за межами населеного пункту) до земель державної власності в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року стягнуто з ТОВ "Ред Еенерго" до Державного бюджету України 2 436 грн. судового збору, що підлягав сплаті за подання позовної заяви до господарського суду першої інстанції; стягнуто з ТОВ "Ред Еенерго" до Державного бюджету України 1 218 грн. судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги. Доручено господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Не погоджуючись з вказаними постановами, ТОВ "Ред Енерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року у справі № 916/2294/14, а рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2014 року залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 5, 13, 15 Закону України "Про оцінку земель", ст. ст. 14, 271, 276, 288 Податкового кодексу України, ст. ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 116, 122, 124 Земельного кодексу України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 23.02.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролової Г.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Енерго" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 05.03.2015 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111 7 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду виходив з того, що розмір орендної плати за землю при укладанні оскаржуваного договору встановлений з порушенням вимог чинного законодавства, а право оренди набуте ТОВ "Ред Енерго" за договором, укладеним з порушенням вимог ст. ст. 13, 23 Закону України "Про оцінку земель".

Також, у зв'язку з визнанням недійсним Договору оренди від 27.01.2014 року, у відповідності до норм ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд задовольнив позовні вимоги про повернення спірної земельної ділянки ТОВ "Ред Енерго" до земель державної власності в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства в Одеській області від 27.01.2014 року № ОД/5125080400:01:001/00000265 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ "Ред Енерго" для розміщення та експлуатації сонячної електростанції за адресою: Білоліська сільська рада (за межами населеного пункту) Татарбунарський район, Одеська область та надано ТОВ "Ред Енерго" в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 40, 0000 га із земель сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5125080400:01:001:1011 для розміщення та експлуатації сонячної електростанції (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту (п. п. 1, 2 наказу).

Відповідно до п. 3, 3.1. вищезазначеного наказу до проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки встановлено орендну плату у розмірі 12 земельних податків за 1 рік; після проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та затвердження її у встановленому законодавством порядку, встановлено річну орендну плату у розмірі 3 % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що на підставі зазначеного наказу 27.01.2014 року між Головним управлінням Держземагентства в Одеській області (орендодавець) та ТОВ "Ред Енерго" (орендар) укладено договір оренди землі № 24, згідно п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації сонячної електростанції, розташовану на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Положеннями п. 2.1. вказаного вище Договору сторони погодили, що в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації сонячної електростанції загальною площею 40, 0000 га, в тому числі: пасовища - 40, 000 га.

Судами встановлено, що право оренди спірної земельної ділянки за Договором № 24 від 27.01.2014 року зареєстровано у передбаченому чинними законодавством порядку, що підтверджується витягом за № 18031640 від 20.02.2014 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Згідно п. 2.4. Договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не проведена.

Положеннями п. п. 4.1. - п. 4.2. спірного Договору сторони узгодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Білоліської сільської ради в УДКСУ у Татарбунарському районі Одеської області у розмірі 12 земельних податків, а саме: 112 541, 28 грн. за 1 рік, що складає 9 378, 44грн за 1 місяць. Після проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Відповідно до п. п. 9.4.7., 9.4.8. Договору орендар зобов'язався після законодавчого врегулювання порядку проведення нормативно-грошової оцінки земель протягом 1 року здійснити всі передбачені законодавством заходи, спрямовані на виготовлення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується; самостійно, щорічно обчислювати орендну плату з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі станом на 1 січня поточного року та враховуючи вимоги пункту 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України не пізніше 20 лютого поточного року подавати відповідному органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що за актом приймання-передачі від 20.02.2014 року орендована земельна ділянка площею 40, 0000 га, розташована на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту), передана від орендодавця орендареві.

Так, предметом спору у даній справі є визнання недійсним Договору оренди землі № 24 від 27.01.2014 року та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, що є об'єктом цього договору, у власність держави в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області з тих підстав, що нормативно-грошова оцінка орендованої земельної ділянки не була проведена.

Згідно ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема, якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст. ст. 15, 21 Закону України "Про оренду землі" передбачена необхідність визначення сторонами розміру орендної плати, її індексації, форми платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Отже, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність.

Відповідно до п. п. 288.4., 288.5., 288.5.1., 288.5.2. ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення договору №24 від 27.01.2014 року), розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку для земель сільськогосподарського призначення та трикратного розміру земельного податку для інших категорій земель. При цьому, для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), розмір орендної плати не може перевищувати 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Таким чином, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що ні приписи Закону України "Про оренду землі", ні положення Податкового кодексу України не встановлюють конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а ці норми лише фіксують його граничні межі, залишаючи питання визначення його на розсуд сторін.

Згідно пп. 271.1.2. ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування для обчислення земельного податку щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена, є площа земельних ділянок.

Положеннями п. 278.1. ст. 278 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів і нормативну грошову оцінку яких не проведено, надані, зокрема, підприємствам енергетики, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по відповідній області.

Відповідно до п. 276.6. ст. 276 Податкового кодексу України податок за земельні ділянки (в межах та за межами населених пунктів), надані для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274, 275, 278, 279 і 280 цього Кодексу.

За таких обставин, вірним є висновок місцевого господарського суду про те, що Податковим кодексом України встановлено можливість та порядок визначення земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Додатком 1 до постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 року № 1724 "Деякі питання оренди земель" затверджено форму розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена.

Судами досліджено, що у додатку до Договору № 24 від 27.01.2014 року наведений розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності, грошова оцінка якої не проведена станом на 27.01.2014 року, виконаний у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 року № 1724.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що визначення сторонами в Договорі № 24 від 27.01.2014 року розміру орендної плати на підставі розміру земельного податку, із використанням нормативної грошової оцінки одного гектара ріллі по Одеський області, відповідає нормам п. 276.6. ст. 276, пп. 271.1.2. ст. 271, п. 278.1. ст. 278 Податкового кодексу України, а відтак і підстави для визнання спірно договору № 24 від 27.01.2014 року недійсним - відсутні.

Крім того, з урахуванням того, що позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути державі в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області земельну ділянку площею 40, 0000 га є похідною від вимоги про визнання недійсним Договору оренди землі № 24 від 27.01.2014 року, тмісцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги і в частині зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку.

Також, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено доводи прокурора про неможливість застосування до даних правовідносин норми п. 276.6. ст. 276 Податкового кодексу України, через те, що ними регламентований порядок встановлення ставок земельного податку, а не орендної плати, з огляду на те, що у п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України, в редакції Закону України від 02.12.2010 № 2755-VI, яка діяла на момент укладення договору від 27.01.2014 року, нижча межа розміру річної орендної плати, що встановлюється у договорі оренди, обмежена кратним та трикратним розміром земельного податку. Зміни до вказаного пункту щодо неможливості визначення суми річної орендної плати у розмірі меншому ніж три відсотка нормативної грошової оцінки, були внесенні Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року № 1166-VII, який набув чинності лише 01.04.2014 року, тобто, на момент укладення спірного договору від 27.01.2014 року закон пов'язував визначення мінімального розміру орендної плати не з нормативною грошовою оцінкою землі, а саме із розміром земельного податку.

Крім того, згідно із п. 276.6. ст. 276 Податкового кодексу України податок за земельні ділянки (в межах та за межами населених пунктів), надані для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274, 275, 278, 279 і 280 цього Кодексу.

Базою оподаткування відповідно до пп. пп. 271.1.1., 271.1.2. п. 271.1. ст. 271 Податкового кодексу України, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, а для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено - їх площа.

Пунктом 278.1 статті 278 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного Договору) передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів і нормативну грошову оцінку яких не проведено, надані підприємствам промисловості, транспорту (крім земель залізничного транспорту за винятком земельних ділянок залізничного транспорту, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди), зв'язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Тобто, ст.ст. 271, 278 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного Договору) встановлено можливість та порядок визначення земельного податку за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оренди земель" від 13.12.2006 року № 1724 у Додатку 1 затверджено форму розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, в якому, визначення розміру орендної плати, також як і встановлення розміру податку на землю у пункті 278.1 статті 278 Податкового кодексу України, пов'язане із нормативною грошовою оцінкою 1 гектара ріллі по області, Автономній Республіці Крим на 01.07.1995 року.

За таких обставин, враховуючи наведені положення Законодавства колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, який в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та врахував доводи сторін, натомість апеляційний господарський суд не врахував вказаних обставин.

Крім того, враховуючи ту обставину, що апеляційним господарським судом не було враховано вищевикладеного та відповідно задоволено позовні вимоги прокурора Татарбунарського району і прийнято додаткову постанову від 20.01.2015 року стосовно розподілу судових витрат, то остання підлягає скасуванню з огляду на приписи ст. 49 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 111 9 касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року та додаткова постанова від 20.01.2015 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2014 року у справі № 916/2294/14 залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Енерго" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року у справі № 916/2294/14 задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року у справі № 916/2294/14 скасувати.

3. Додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року у справі № 916/2294/14 скасувати.

4. Рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2014 року у справі № 916/2294/14 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко