Вирок

від 06.07.2007 по справі 1-25/2007

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 1-25/2007

Справа 1-25/2007

Вирок

Іменем   України

06 липня 2007 року                                                            Комсомольський

міський суд

Полтавської області

в складі головуючого судді                                              Окунь

Т.В.

при секретарі                                                                   Гончар

С. Т.

потерпілого                                                                      ОСОБА_1

підсудного                                                                        ОСОБА_2

захисника                                                                         ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Комсомольську кримінальну справу по

обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 

уродженця с

Семенівка Полтавської області,  українця, 

громадянина України,  з

середньо-спеціальною освітою,  одруженого,  працюючого ОДА "Захист",  раніше не судимого,  проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за ч.2  ст. 125 КК України

встановив:

Підсудний ОСОБА_2. вчинив умисний злочин невеликої тяжкості проти життя та

здоров'я особи за таких обставин:

11 вересня 2006 року в період часу з 16-30 до 19-00 год.,  підсудний,  знаходячись на території гаражного товариства

№1 по вул.  Строна в м.  Комсомольську на фунті тривалих неприязних

стосунків з ОСОБА_1.,  1940 р.н.,  під час виниклої суперечки в гаражі

потерпілого,  наніс останньому удар рукою

в область обличчя,  від чого потерпілий

упав на підлогу,  після чого наніс

потерпілому ще декілька ударів руками та ногами по різним частинам тіла,  заподіявши ОСОБА_1. легкі тілесні ушкодження

у вигляді ЗЧМТ,  яка викликала струс

головного мозоку,  та саднин на

обличчі,  які за висновком

судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень,  що потягли короткочасний розлад здоров'я.

Злочинні дії були припинені ОСОБА_2. з приїздом сусіда по гаражу ОСОБА_4.

Підсудний ОСОБА_2. своєї вини в пред'явленому ОСОБА_1. обвинуваченні не

визнав,  заперечивши свою причетність до

заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Суду показав,  що 11 вересня 2006 року дійсно приїздив на гаражі,  бачив потерпілого в нетверезому стані,  який безцільно бродив по території

товариства,  та неодноразово падав.

Підсудний підтвердив,  що з потерпілим

дійсно,  тривалий час,  перебуває в неприязних стосунках,  які склалися через схильність потерпілого до

вживання алкогольних напоїв. В гаражі останнього часто відбувається колективне

розпиття спиртного,  через що він,  як член правління гаражного товариства та

старший блоку № 22,  неодноразово робив

ОСОБА_1. зауваження,  які той негативно

сприймав,  весь час погрожуючи

розправою,  що по суті і стало причиною

виниклих між ними неприязних стосунків. Пред'явлене потерпілим обвинувачення

сприймає як реалізацію погрози останнього розправитись з ним.

Потерпілий ОСОБА_1. суду підтвердив, 

що неприязні стосунки з підсудним склалися через висунуте тим

обвинувачення у крадіжці труб з гаражного товариства,  яке мало місце на території гаражного

товариства півтора роки тому. 11 вересня 2006 року,  приїхавши з дачі,  він знаходився в своєму гаражі,  і, 

сидячи на табуретці в приміщенні гаражу, 

видовбував кісточки із слив. Невдовзі на машині приїхав підсудний,  і почав вигружати з неї каністри. Загалом

ОСОБА_2. привіз 4 каністри і поставив їх у гараж. Спостерігаючи за ОСОБА_2. він

/потерпілий/ сказав,  що "охорона

комбінату скоро розтягне весь комбінат". Закривши гараж,  ОСОБА_2. підійшов до нього і раптово ударив

кулаком по обличчю,  в область носа,  від чого він упав на підлогу в гаражі. Вже

лежачому йому підсудний продовжував наносити удари руками та ногами по різним

частинам тіла,  коли під'їхав хтось із

сусідів. ОСОБА_2.,  залишивши його на

підлозі,  вийшов з його гаража,  сів в свій автомобіль і поїхав. Саме в цей

момент в гараж зайшов його сусід - ОСОБА_4, 

якому він розповів,  що його

тільки що побив ОСОБА_2. ОСОБА_4. 

допоміг йому підвестися,  умитися

і порадив звернутися в лікарню. В цей же день він звернувся в лікарню,  де йому був поставлений діагноз ЗЧМТ,  ушиб м'яких тканин

обличчя та поперекового відділу. Через 6 днів був госпіталізований в

лікарню,  де знаходився на стаціонарному

лікуванні до 29 вересня 2006 року включно.

За висновком судово-медичної експертизи ( а.с.  64-65) у потерпілого виявлені тілесні

ушкодження у вигляді ЗЧМТ,  що викликала

струс головного мозоку,  та саднини на

обличчі,  які утворилися від дії тупого

предмета,  яким може бути як рука,  що стиснута у кулак,  так і нога, 

узута у взуття,  що об'єктивно

співпадає з показаннями потерпілого щодо механізму нанесення йому тілесних

ушкоджень.

2

Як вбачається з даних судово-медичної документації,  що була представлена експерту для

вивчення,  об'єктивно,  при надходженні в лікарню у ОСОБА_1 на

кінцівці носу з переходом на спинку носу була виявлена саднина невизначеної

форми,  потерпілий визначав також

хворобливість при пальпації в області 1 -2 позвонків поперекової зони.

Як показав суду свідок ОСОБА_4.  11

вересня 2006 року близько 18-00 год. він приїхав на

свій гараж,  і побачив ОСОБА_2,  який виходив з гаража ОСОБА_1 Зайшовши в

гараж потерпілого,  побачив,  що той лежить долу,  обличчя і одяг у нього були закривавлені.

Потерпілий повідомив,  що тільки що був

побитий ОСОБА_2. Він допоміг ОСОБА_1. підвестися,  злив водою, 

і порадив звернутися в лікарню. Про те, 

що вони з ОСОБА_2. ворожують знав, 

але в подробиці не вдавася. Вдвох вони дійшли до калітки,  він пішов додому,  а потерпілий направився у лікарню.

Непрямий доказ побиття ОСОБА_1 був отриманий судом під час допиту свідка

ОСОБА_5.,  який підтвердив суду,  що знає потерпілого як сусіда по гаражу,  а також зі слів останнього знає,  що його було побито на гаражі.

Надавши оцінку доказам по справі, 

суд вважає,  що вина ОСОБА_2 в заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому знайшла своє підтвердження в

суді,  а його дії,  які виразились в умисному заподіянні

потерпілому ОСОБА_1. легких тілесних ушкоджень, 

що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я,  підлягають кваліфікації за ч.2  ст. 

125 КК України.

Належним чином суд оцінює також і вважає неспроможними показання підсудного

щодо його непричетності до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому,  а також піддає сумніву показання допитаних за

клопотанням підсудного свідків ОСОБА_6. , 

ОСОБА_7.,  ОСОБА_8.,  ОСОБА_9. про те,  що всі вони бачили в той день нетверезого

потерпілого,  який безцільно ходив по

території гаражного товариства, 

неодноразово падав та чіплявся до перехожих,  що на думку свідків не виключає можливості

отримання тілесних ушкоджень. Проте жоден з допитаних свідків,  по суті не знаючи потерпілого та будучі не в

змозі описати його одяг,  всі як один

стверджували,  що ОСОБА_1. був в

нетверезому стані,  і що подія відбулася

саме 11 вересня 2006 року.

Разом з тим,  об'єктивно,  при надходженні потерпілого в лікарню,  стан алкогольного сп'яніння у нього

зафіксований не був (а.с.  61-62),  що з точки зору належності доказів,  всупереч показанням свідків та

підсудного,  є беззаперечним доказом

показань потерпілого про те,  що в момент

події він знаходився в тверезому стані, 

і що по суті є підставою поставити під сумнів показання пісного та

свідків в цій частині. Крім того,  за

висновком судово-медичної експертизи виявлені у потерпілого тілесні ушкодження

не могли утворитися при вільному падінні тіла з висоти власного росту,  як при наданні тілу прискорення,  так і без нього (а.с.  64-65).

Таким чином,  показання підсудного

щодо його причетності до вчиненого злочину, 

розцінені судом,  як спроба

тлумачити події,  що мали місце

11.09.2006 року на свою користь,  що має

на меті уникнути відповідальності за скоєний злочин.

Виходячи з загальних засад призначення покарання,  визначених 

ст.  65 КК України,  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого

злочину,  особу винного та

обставини,  що впливають на призначення

покарання.

Суд приймає до уваги,  що скоєний

підсудним,  злочин не є тяжким,  але разом з тим,  враховує обставини вчиненого злочину та

наслідки,  що настали - короткочасність

розладу здоров'я потерпілого.

Відповідно до  ст. 67 КК України

обставиною,  що обтяжує покарання

підсудному,  суд враховує вчинення ним

злочину щодо особи похилого віку.

Суд враховує,  що підсудний має

сім'ю,  одружений,  працює, 

за місцем роботи характеризується добре. Вперше притягається до

кримінальної відповідальності,  з огляду

на що,  враховуючи мету покарання,  як заходу примусу,  суд вважає за можливе призначити ОСОБА_2.

покарання у вигляді виправних робіт за місцем роботи.

Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілим позову,  суд виходить з наступного:

Відповідно до  ст.  328 КПК України,  постановляючи обвинувальний вирок,  суд, 

залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову,  задовольняє його повністю,  частково, 

або відмовляє в його задоволенні.

Згідно з роз'ясненнями,  що містяться

в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами

України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди,  заподіяної злочином,  і стягнення безпідставно нажитого майна"

при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди,  суд має керуватися відповідними нормами

цивільного законодавства,  які регулюють

майнову відповідальність за шкоду,  заподіяну

фізичним та юридичним особам.

Відповідно до ч.1  ст.  1195 ЦК України фізична

особа,  яка завдала шкоди ушкодженням

здоров'я фізичній особі,  зобов'язана

відшкодувати потерпілому витрати, 

викликані необхідністю посиленного харчування,  придбання ліків,  стороннього догляду,  тощо.

Потерпілим пред'явлено позов про стягнення матеріальної шкоди на суму 159

грн.14 коп.,  яка зі слів потерпілого

складається з сум,  витрачених на

лікування,  проведення діагностики та

вартості проїзду до місць медичного обстеження та діагностування та

відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Розмір понесених на придбання ліків витрат доведений потерпілим

відповідними касовими чеками та проїзними білетами на суму 159 грн 14 коп. (

а.с.  31-37 ).

3

Покладаючи

на підсудного обов'язок відшкодувати понесені в зв'язку з придбанням ліків

витрати,  суд виходить з встановленого

законом правила про те,  що шкода,  завдана майну фізичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала.

Вимога

потерпілого про стягнення витрат на ІТЗ в сумі 

(а.с.  27) задоволенню не

підлягає,  оскільки законом прямо

врегульований порядок повернення зайвооплачених судових витрат.

Вирішуючи

питання щодо вимоги потерпілого про відшкодування моральної шкоди,  суд виходить з наступного:

Відповідно

до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому

з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають:

наявність такої шкоди,  протиправність

діяння її заподіювача,  наявність

причинного зв"язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача,  та вини останнього в її заподіянні.

Обґрунтовуючи

наявність моральної шкоди,  потерпілий

зазначив,  що через отримане ушкодження

зазнав фізичного болю,  погіршився

слух,  через що також зазнає

страждань,  які відчуває до наступного

часу. Моральну шкоду оцінює в розмірі 10000 грн.

Висновок

щодо протиправності діяння підсудного та його вини у скоєному зроблений судом

при наданні правової оцінки його діям.

Наявність

моральної шкоди обґрунтована потерпілим обставинами,  які він довів суду частково,  за висновком судово-медичної експертизи

погіршення слуху потерпілого,  як одна із

обставин,  якими він обґрунтовує розмір

заподіяної моральної шкоди,  є наслідком

хронічного захворювання,  тому,  приймаючи до уваги характер та обсяг

страждань потерпілого,  його похилий

вік,  виходячи з засад розумності,  виваженості та справедливості,  з врахуванням реальної можливості

відшкодування завданої моральної шкоди, 

та обґрунтованості вимог,  позов в

частині вимоги відшкодування завданої моральної шкоди суд вважає обґрунтованим

частково,  і розмір моральної шкоди,  що підлягає відшкодуванню,  визначає в розмірі 2000 грн.

На підставі

викладеного,  керуючись  ст. 323, 

324,  328 КПК України,

засудив:

ОСОБА_2

за 2  ст. 

125 КК України до шести місяців виправних робіт за місцем роботи з

відрахуванням 10% заробітку щомісячно.

До

вступу вироку в законну силу обрати відносно засудженого запобіжний захід у

вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Цивільний

позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягти з засудженого ОСОБА_2

на його користь 159 грн. 14 коп.3авданої матеріальної шкоди та заподіяну

моральну шкоду в сумі 2000 грн.

На вирок

суд протягом 15 днів з часу проголошення може бути подана апеляційна скарга до

апеляційного суду Полтавської області.