Постанова

від 05.03.2015 по справі 826/1734/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 05 березня 2015 року                                       № 826/1734/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Дослідний хлібозавод» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012372201 від 09.09.14р.,- ВСТАНОВИВ:           Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0012372201 від 09.09.14р., яким ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 717096,00грн. в тому числі за основним платежем 478064,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 239  032,00грн.           Адміністративний позов позивач мотивує протиправністю оскаржуваного рішення та відсутністю порушень, зазначених в акті перевірки, оскільки: акти, складені контролюючими органами відносно постачальників позивача не можуть бути належним доказом безтоварності господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки предметом дослідження актів не були господарські операції між позивачем та його контрагентом-постачальником; обставини реального здійснення господарських відносин позивача та контрагентів підтверджується належними первинними документами; у взаємовідносинах позивача та ТОВ "Північтрансарго" наявна господарська мета, тобто існує прямий зв'язок між фактом придбання товару та подальшим його використанням в господарській діяльності; окрім того, позивач посилається та персоніфіковану відповідальність та відсутність обов'язку нести відповідальність за порушення податкового законодавства контрагентами.           В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.           Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до заперечень на позовну заяву, наявних в матеріалах справи, відповідач заперечує проти позову, посилаючись на правомірність прийнятого рішення, оскільки відповідно до актів перевірки контрагентів позивача вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які  беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.   Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.           ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відповідно до пп.48.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу, на підставі наказу від 29.08.2014р. проведено позапланову виїзну перевірку дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Дослідний хлібозавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 18.08.14р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13р. по 18.08.2014р., за результатами якої складено акт від 26.08.2014р. №1342/26-59-22-01/00376308.           В ході проведення перевірки встановлено порушення ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод»: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 478063,8грн., в т.ч. по періодам: за березень 2013р. на суму – 478063,8грн. На підставі акту перевірки від 26.08.2014р. №1342/26-59-22-01/00376308 ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2014р. №0012372201 на загальну суму 794861,00грн., з яких 478064,0грн. – за основним платежем, 239032,0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням – рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.01.2015р. №8/6/99-99-10-01-25 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення 09.09.2014р. №0012372201 залишено без змін, а скаргу – без задоволення. За період з 01.01.2013р. по 18.08.2014р. ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 23212634грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.13р. по 18.08.2014р. встановлено його завищення на загальну суму 478063,8грн. у тому числі по періодам: березень 2013р. - 478063,8грн. Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларації «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» показників за період 01.01.13р. по 18.08.14р. у загальній сумі 26634738грн., встановлено, що на формування даного показника мало вплив здійснення операцій з придбання сировини, матеріалів товарів та послуг для подальшого використання у власній господарській діяльності, а саме: виробництві хлібобулочних виробів. Судом встановлено, що ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод» мало господарські відносини з ТОВ «Північтрансагро» на підставі договору поставки №ПТА 12-2405/ОХ від 24.05.2012р., відповідно до якого постачальник зобов'язується передати товар в кількості, асортименті, визначеному цим договором, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. В результаті господарських взаємовідносин з ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод», ТОВ «Північтрансагро» сформувало податкові зобов'язання на підставі податкової накладної від 18.03.14р. №34. Товар був отриманий від ТОВ «СФГ ім.Гречко». При проведенні перевірки, податковим органом використано акт від 21.02.14р. №535/22/37632712, з питань достовірності, декларування в податковій звітності з ПДВ за березень 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «СФГ ім.Гречко» (код ЄДРПОУ 37195786) в якому встановлено проведення транзитних потоків, спрямованих а здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Вказаним актом перевірки не підтверджено здійснення господарських відносин ТОВ «Північтрансагро» за період: березень 2013р. по ланцюгу постачання, у зв'язку з чим, податковим органом зроблено висновок про безпідставність формування податкових зобов'язань, задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість за період березень 2013р. за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів. Виходячи з викладеного, податковим органом зроблено висновок, що взаємовідносини  ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод» з ТОВ «Північтрансагро» не спричиняють реального настання правових наслідків. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі –Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1.  Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Крім того Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку. На виконання умов виконання умов договору поставки  №ПТА 12-2405/ОХ  від 24.05.12р. виписано Специфікацію від 18.12.12р. поставці підлягали соєві боби, генетично не модифіковані, для технічних потреб,українського походження, врожаю 2012 року у кількості 600 (+/- 10%) тонн  в строк до 30.04.13р. Отриманий позивачем товар був призначений для експорту, тому у специфікації зазначалась адреса місцезнаходження морського торгового порту де і відбувалась передача товару від Постачальника до Покупця. Умови поставки були викладені у відповідності до Міжнародних правил щодо тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» ( в редакції 2010 року) - СРТ (перевезення сплачено до ...) - в залізничних вагонах на залізничній станції Одеса-порт-експорт, Одеської залізниці, на території ПрАТ «Укрелеваторпром», на території Одеського морського торгівельного порту та/або в автомобільному транспорті на території ПрАТ «Укрелеваторпром» на території Одеського морського торгівельного порту.           Оскільки розпорядження товаром, який надійшов до терміналу ПрАТ «Укрелеваторпром» було доручено комісіонеру - ТОВ «Агропромислова група» за договором комісії № К12-1405ЮХ від 14.05.2012 року, то саме ТОВ «Агропромислова група» зазначалось в ТТН як вантажоодержувач та представляло інтереси ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод» у відносинах з перевізниками та вантажовідправниками. На виконання договору складено  акт приймання-передачі товару № 1803/2 від 18.03.2013 року. З метою подальшого розпорядження товаром між позивачем та ТОВ «Північтрансагро» додатково було укладено Договір доручення ПТА13-0301/ОХ від 03.01.2013 року, відповідно до умов якого Довіритель (ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод») зобов'язує Повіреного (ТОВ «Північтрансагро») в особі його повноважних представників, перелік яких затверджується сторонами в додатку №1 до цього договору, здійснити від імені та за рахунок Довірителя певні юридичні дії. Предмет доручення складають наступні юридичні та фактичні дії: - приймання товару від постачальника за укладеними Довірителем договорами поставки зерна; визначення кількісних та якісних показників зерна, що приймається, та оформлювати їх результати шляхом підписання актів приймання-передачі або інших прибуткових документів від імені Довірителя; укладання договорів складського зберігання зерна, перевезення зерна, або договорів транспортного експедирування зерна з метою доставки його у вказане Довірителем місце; передавати зерно на комісію за укладеним Довірителем, як комітентом, договором комісії та оформлювати результати шляхом підписання актів приймання-передачі на комісію; робити всі інші законні дії, зв'язані з належним виконанням обов'язків Повіреного за цим Договором. В обґрунтування можливості та фактичного використання придбаного товару у власній господарській діяльності, позивачем надано договір комісії № К12- 1405ЮХ укладений між позивачем та  ТОВ «Агропромислова група» . Згідно п. 1.1. Договору комісії № К12-1405ЮХ Комісіонер (ТОВ «Агропромислова група») зобов'язується за дорученням Комітента (ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод») за винагороду укласти від свого імені та за рахунок Комітента у строки та в порядку, встановленому цим договором, зовнішньоекономічні контракти, з продажу товарів, наданих Комітентом за номенклатурою, наведеною в Специфікаціях до даного Договору, за ціною не нижче вказаною в цих Специфікаціях. 19 грудня 2012 року між Сторонами було підписано специфікацію до Договору комісії № К12-1405ЮХ від 14.05.2012 року, відповідно до якої Комітент мав передати на комісію, а Комісіонер прийняти на комісію соєві боби, генетично не модифіковані для технічних потреб, українського походження, врожаю 2012 року у кількості 600 (+/- 10%) тонн в строк до 30.04.2013 року. Товар мав бути переданий на умовах СРТ (перевезення сплачено до ...) - в залізничних вагонах на залізничній станції Одеса-порт-експорт, Одеської залізниці, на території ПрАТ «Укрелеваторпром», на території Одеського морського торгівельного порту та/або в автомобільному транспорті на території ПрАТ «Укрелеваторпром» на території Одеського морського торгівельного порту. Відповідно до п. 1.2. Договору комісії № К12-1405 Комісіонер самостійно від свого Імені укладає зовнішньоекономічні контракти на поставку товару, договору на брокерське обслуговування і декларування товару. Виконуючи повноваження комісіонера, ТОВ «Агропромислова група» уклало із Grain Trading LIMITED контракт № SB- 2012/12-1-G від 20.12.2012 p. на загальну вартість 291 600 доларів США +/-10%.           15 березня 2013 року Аграрною біржею було зареєстровано зовнішньоекономічний біржовий контракт про експорт № 45/25-ЗЕ між ТОВ «Агропромислова група» та Grain Trading LIMITED, що підтверджується посвідченням про реєстрацію № 45/25. Позивач передав товар ТОВ «Агропромислова група» у кількості 624, 92 тонни на підставі акту приймання-передачі товару на комісію № 18/03/1 від 18 березня 2013 року. ТОВ «Агропромислова група» здійснило відвантаження та митне оформлення вантажу за митною декларацією № 500060703/2013/002106, яка містить відмітку штемпель митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі 06.04.2013 року». Фірма Grain Trading LIMITED оплатила товар у валюті на загальну суму 303 711, 12 дол. США. ТОВ «Агропромислова група» продало зазначену валюту та перерахувало кошти в розмірі 2 427 562, 98 грн. на рахунок ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод». 30 квітня 2013 року ТОВ «Агропромислова група» за результатами виконаних операцій надало на адресу Позивача звіт комісіонера з доданими копіями документів, що підтверджують виконання завдання щодо отриманих соєвих бобів, митне оформлення товару, витрати, що зазнало ТОВ «Агропромислова група» в ході виконання комісійного завдання. Операції щодо надання комісійних послуг оформлені між ТОВ «Агропромислова група» та Позивачем актом № ОУ-0000036 від 30.04.2013 року та податковою накладною №22 від 30.04.2013 року. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704). Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що для формування податкового кредиту та витрат, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Північтрансагро», суд приходить до висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту та витрат, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”. Крім того, в обґрунтування законності спірного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на інформацію відносно контрагента позивача. У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12. Окрім вищевикладеного суд вважає за необхідне відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13. Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, суд прийшов до висновку, що у позивача були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, а тому останнє підлягає скасуванню. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -                                                     П О С Т А Н О В И В: Позовні вимоги задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0012372201 від 09.09.14р., яким ДП ПАТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 717096,00грн. в тому числі за основним платежем 478064,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь  дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Дослідний хлібозавод» за рахунок Державного бюджету України.  Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва  апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.           Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.                      Суддя                                                                                                Є.В. Аблов