Постанова

від 14.02.2018 по справі 826/1734/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2018 року

Київ

справа №826/1734/15

адміністративне провадження №К/9901/9339/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Аблова Є.В. від 05 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Петрика І.Й., Ключковича В.Ю. та Собківа Я.М. від 19 травня 2015 року у справі за позовом Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства Київхліб Дослідний хлібозавод до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства Київхліб Дослідний хлібозавод (далі - Підприємство/Позивач) звернулось до суду першої інстанції із позовною заявою, у якій просило суд визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція/Відповідач, правонаступник - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві) податкове повідомлення-рішення №0012372201 від 09 вересня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 717 096,00 грн., у тому числі за основним платежем - на суму 478 064,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 239 032,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, позов Підприємства задоволений повністю, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0012372201 від 09 вересня 2014 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що господарські операції між Позивачем та його контрагентами є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак, за твердженням судів, Підприємством правомірно сформовані показники податкової звітності з податку на додану вартість за результатами таких операцій.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями та вважаючи їх такими, що ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права, Інспекція подала касаційну скаргу, у якій просить суд їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Відповідач зазначає про невідповідність висновків, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанції, обставинам справи, оскільки здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом не підтверджено документально, а тому такі операції безпідставно розцінені судами як фактично здійснені. При цьому судами не було враховано, що з отриманого під час перевірки акта щодо контрагента Підприємства вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Разом з тим, Підприємство подало до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу Відповідача із запереченнями щодо її змісту і вимог, у якому просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, мотивуючи це тим, що під час їх ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовані норми матеріального права, повно з'ясовані та доведені обставини, що мають значення для справи, які суди визнали встановленими за наявними у матеріалах справи доказами, а тому такі рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з наступних мотивів.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0012372201 від 09 вересня 2014 року прийняте Інспекцією на підставі акта перевірки №1342/26-59-22-01/00376308 від 26 серпня 2014 року (далі - Акт перевірки), складеного за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ДП ПАТ Київхліб Дослідний хлібозавод з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 18 серпня 2014 року, у якому викладені висновки про порушення Підприємством наступних норм податкового законодавства, зокрема: пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 478 063,80 грн.

Як свідчать встановлені судовими рішеннями попередніх інстанцій обставини, підставою для викладених в Акті перевірки висновків контролюючого органу слугувало завищення Підприємством задекларованого у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 р. показника податкового кредиту на суму податку у розмірі 478 063,80 грн., сплачену у зв'язку із придбанням товарів за господарськими операціями із контрагентом-постачальником ТОВ Північтрансагро , реальність здійснення яких не підтверджено документально.

Ухвалюючи судові рішення про визнання протиправним прийнятого Інспекцією податкового повідомлення-рішення №0012372201 від 09 вересня 2014 року, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що обставини доказування, на яких ґрунтуються доводи Відповідача про наявність факту виявлених порушень, обмежуються лише актом перевірки контрагента Підприємства, натомість за наданими Позивачем в обґрунтування позовних вимог доказами підтверджено реальність здійснення спірних господарських операцій та доведено правомірність їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках, зокрема: договором поставки; видатковою та податковою накладними; товарно-транспортними накладними; актом приймання-передачі товару; платіжними дорученнями та іншими документами.

З урахуванням змісту спірних правовідносин, встановлених під час розгляду справи по суті обставин справи та зібраних у справі доказів, суди дійшли висновку про відсутність у Відповідача законних підстав для визначення Підприємству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 717 096,00 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За вимогами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України також встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, для операцій з постачання послуг (товарів) первинним документом, що посвідчує право платника податку - покупця послуг (товарів) на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, яка складена платником податку - продавцем послуг (товарів) за такими операціями окремо на кожне повне (часткове) постачання товарів та/або на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окрім того, вимоги до підтвердження визначених у податковій звітності даних встановлені також у статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до яких платники податків для цілей оподаткування зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

При цьому за змістом статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що господарські взаємовідносини між ДП ПАТ Київхліб Дослідний хлібозавод та контрагентом-постачальником ТОВ Північтрансагро здійснювались на підставі договору поставки №ПТА12-2405/ОХ від 24 травня 2012 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити, зернові та олійні культури (товар) в асортименті та кількості, визначених у специфікаціях.

На виконання умов виконання умов договору виписано Специфікацію від 18 грудня 2012 року, згідно із якою поставці підлягали соєві боби, генетично не модифіковані для технічних потреб, українського походження, врожаю 2012 року у кількості 600 (+/-10%) тонн у строк до 30 квітня 2013 року. Умови поставки викладені відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення торговельних термінів Інкотермс (у редакції 2010 року) - СРТ (перевезення сплачено до ...) - в залізничних вагонах на залізничній станції Одеса-порт-експорт, Одеської залізниці, на території ПрАТ Укрелеваторпром , на території Одеського морського торгівельного порту та/або в автомобільному транспорті на території ПрАТ Укрелеваторпром на території Одеського морського торгівельного порту.

У підтвердження здійснення Підприємством спірних господарських операцій з постачання товарів в асортименті надані видаткова та податкова накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення. При цьому, оскільки розпорядження товаром, який надійшов до терміналу ПрАТ Укрелеваторпром , було доручено комісіонеру - ТОВ Агропромислова група за договором комісії №К12-1405ЮХ від 14 травня 2012 року, тому саме ТОВ Агропромислова група зазначалось у товарно-транспортних накладних як вантажоодержувач та представляло інтереси ДП ПАТ Київхліб Дослідний хлібозавод у відносинах з перевізниками та вантажовідправниками.

Крім того, у матеріалах справи наявний укладений між Позивачем та ТОВ Агропромислова група договір комісії №К12-1405ЮХ від 14 травня 2012 року, за умовами якого Комісіонер (ТОВ Агропромислова група ) зобов'язується за дорученням Комітента (ДП ПАТ Київхліб Дослідний хлібозавод ) за винагороду укласти від свого імені та за рахунок Комітента у строки та в порядку, встановленому цим договором, зовнішньоекономічні контракти, з продажу товарів, наданих Комітентом за номенклатурою, наведеною в Специфікаціях до даного Договору, за ціною не нижче вказаної в цих Специфікаціях. Також Комісіонер самостійно від свого Імені укладає зовнішньоекономічні контракти на поставку товару, договори на брокерське обслуговування і декларування товару.

Відповідно до підписаної між ТОВ Агропромислова група та ДП ПАТ Київхліб Дослідний хлібозавод специфікація від 19 грудня 2012 року до Договору комісії №К12-1405ЮХ від 14 травня 2012 року Комітент передає на комісію, а Комісіонер приймає на комісію соєві боби, генетично не модифіковані для технічних потреб, українського походження, врожаю 2012 року у кількості 600 (+/-10%) тонн в строк до 30 квітня 2013 року. Позивач передав товар ТОВ Агропромислова група у кількості 624, 92 тонни на підставі акту приймання-передачі товару на комісію №18/03/1 від 18 березня 2013 року.

Крім того, виконуючи повноваження комісіонера за договором комісії №К12-1405ЮХ від 14 травня 2012 року, ТОВ Агропромислова група уклало із Grain Trading LIMITED зовнішньоекономічний контракт №SB-2012/12-1-G від 20 грудня 2012 pоку та здійснило відвантаження, митне оформлення вантажу за митною декларацією №500060703/2013/002106, яка містить відмітку-штемпель митного органу: Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі 06.04.2013 року .

Операції щодо надання комісійних послуг оформлені між ТОВ Агропромислова група та Позивачем звітом комісіонера від 30 квітня 2013 року з доданими копіями документів, що підтверджують виконання завдання щодо отриманих соєвих бобів, митне оформлення товару, витрати, які зазнало ТОВ Агропромислова група в ході виконання комісійного завдання, а також актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000036 від 30 квітня 2013 року та податковою накладною №22 від 30 квітня 2013 року.

Таким чином, рішеннями судів попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено факт використання Позивачем придбаного у ТОВ Північтрансагро товару, який був призначений для експорту, у власній господарській діяльності.

При цьому податковий орган у ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів, у той час як за аналізом отриманих від Позивача документів судами не встановлено відхилень при їх складенні.

Окрім того, Відповідачем не надано доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагента Позивача, зокрема відсутності реєстрації його як платника податку на додану вартість або припинення його як юридичної особи на час укладання та виконання угод.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що на підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між Підприємстом та його контрагентом документально підтверджені, є реальними та пов'язаними із провадженням Позивачем своєї господарської діяльності, згідно із чим підстави для визначення Інспекцією суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 717 096,00 грн. відсутні.

Доречним є й відхилення судами першої та апеляційної інстанцій посилань Відповідача на акт перевірки №535/22/37632712 від 21 лютого 2014 року, складений ДПІ у м. Чернігові за результатами перевірки ТОВ Північтрансагро з питань достовірності декларування в податковій звітності з ПДВ за березень 2013 року у складі податкового кредиту операцій із ТОВ СФГ ім.Гречко , яким встановлено декларування ТОВ Північтрансагро податкових зобов'язань за господарськими взаємовідносинами із ДП ПАТ Київхліб Дослідний хлібозавод на підставі договору поставки №ПТА12-2405/ОХ від 24 травня 2012 року, при цьому товар був отриманий ТОВ Північтрансагро від ТОВ СФГ ім.Гречко , оскільки такий акт не свідчить про відсутність господарських взаємовідносин між Позивачем та його контрагентом за договором поставки, як і не свідчить про відсутність реального настання правових наслідків за результатами таких взаємовідносин.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із викладеними у судових рішеннях попередніх інстанцій висновками про недоведеність Інспекцією правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення та вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, згідно із чим не вбачає підстав для їх скасування.

Згідно із ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 та 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко