Постанова

від 17.02.2015 по справі 814/3219/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

17 лютого 2015 року Справа № 814/3219/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Лісовської Н.В. за участю секретаря судового засідання Тимошевської О.І. у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД 2014", вул. Севастопольська, 47-"А", м. Миколаїв, 54005

доДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 проскасування податкового повідомлення - рішення від 26.09.2014 р. № 0016482208, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, За участю представників сторін:

від позивача: Ткаченка Д.О.,

від відповідача: Дідик О.М.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД 2014» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 р. № 0016482208, визнання протиправними дій ДПІ щодо зміни в базі даних задекларованих позивачем показників на підставі акту перевірки та зобов'язання вилучити з бази даних інформацію, внесену на підставі акту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зробив безпідставні висновки про недійсність угод позивача з контрагентами і протиправно відкоригував задекларовані позивачем показники на підставі акту перевірки.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення, яких зазначив, що позивачем під час перевірки не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками, не підтверджено зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю.

Вислухав пояснення сторін, з'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У серпні-вересні 2014 р. працівниками відповідача здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, результати якої оформлено актом від 09.09.2014 р. № 704/14-03-22-08/39063670.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 5799,00 грн. за березень-травень 2014 р.,

Відповідно до висновків, викладених у акті перевірки, ДПІ не визнає можливим включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сформованих по взаєморозрахункам з ТОВ «СПЕЦБУД 2014» та ТОВ «ДИА-НИКА», ТОВ «Южная карта», ТОВ «Комерційна фірма «РЕЗИДЕНТ», ПП «Техноснабжение» та ТОВ «Сантехжилстрой», обґрунтувавши це ненаданням відповідних бухгалтерських матеріалів, які свідчать про наявність господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Системний аналіз правових норм вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається обов'язок контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті ПДВ в ціні придбаного товару.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 р., від 19.11.2010 р., від 31.01.2011 р., а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. по справі «Булвес» проти Болгарії.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 22.08.2014 р. № 15 позивач надав ДПІ копії первинних бухгалтерських документів, які свідчать про те, що 03.07.2013 р. між позивачем та ТОВ «ДИА-НИКА», ТОВ «Южная карта», ТОВ «Комерційна фірма «РЕЗИДЕНТ», ПП «Техноснабжение» та ТОВ «Сантехжилстрой» було укладено ряд договорів, а саме:

- з ТОВ «ДИА-НИКА» 24.03.2014 р. укладено договір купівлі-продажу товару (вуглекислота, кисень, аргон).

- з ТОВ «Южная карта» 03.02.2014 р. укладено договір оренди № 6, предметом якого було надання в оренду нежитлових приміщень та надання послуг.

- з ТОВ «Комерційна фірма «РЕЗИДЕНТ» 09.04.2014 р. укладено договір постачання товару (електроди в асортименті).

- з ТОВ «Сантехжилстрой» 03.06.2014 р. укладено договір постачання будівельних матеріалів.

Правочин, реалізований між позивачем та ПП «Техноснабжение», оформлення письмового договору, згідно діючого законодавства, не потребує. Товари купувались безпосередньо в торгівельному офісі продавця та, беручи до уваги невеликий обсяг ТМЦ, доставлявся на підприємство власними потужностями.

У період, що перевірявся, на підставі зазначених договорів між позивачем та підприємствами-постачальниками здійснювались господарські операції, розрахунки за якими проводились в безготівковій формі, за виключенням реалізації договору оренди приміщення з ТОВ «ЮЖНАЯ КАРТА», де кошти вносилися до каси підприємства-орендодавця, що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей тощо.

За наявності всіх необхідних відповідно до ПК України первинних документів (договори, податкові накладні, платіжні документи та ін.), що підтверджують право на витрати, і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на формування витрат, які враховуються під час визначення об'єкта оподаткування.

Отже, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «ДИА-НИКА», ТОВ «Южная карта», ТОВ «Комерційна фірма «РЕЗИДЕНТ», ПП «Техноснабжение» та ТОВ «Сантехжилстрой» є бездоказовими.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ щодо зміни в базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, задекларованих позивачем, на підставі Акту перевірки від 09.09.2014 р. № 704/14-03-22-08/39063670, судом встановлено наступне.

На підставі вищенаведеного акта перевірки податковим органом не приймалися податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань позивачу в розрізі господарської діяльності з підприємством-контрагентом ТОВ «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ».

Судом встановлено, що до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» було внесено інформацію на підставі вищенаведеного акта.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 р. № 266 (далі - Порядок).

Як випливає зі змісту п.п. 2.10.3 п. 2.10 Порядку, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до п. 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з п. 4.15 Порядку, якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до п. 3 ст. 11, п. 3 ст. 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Сама по собі здійснена відповідачем податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Суд також звертає увагу на те, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.08.2014 р. № 1910/26-59-22-08/38922404 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ» також не має правового значення, оскільки суб'єктом владних повноважень зустрічна звірка ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ» проведена не була у зв'язку із відсутністю підприємства за місцем реєстрації, однак певні «висновки», які з точки зору контролюючого органу є свідченнями порушень податкового законодавства, були зроблені цілком безпідставно.

Отже, судження ДПІ про сумнівність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод послуг (товарів) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання послуг (товару) в господарській діяльності.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав квитанції про сплату судового збору в сумі 255,78 грн., що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва

Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 26.09.2014 р. № 0016482208.

3. Визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, які полягають у зміні в базі даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контргаентів" АІС "Податковий блок" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД 2014", на підставі акту перевірки від 09.09.2014 р. № 704/14-03-22-08/39063670.

4. Зобов'язати ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вилучити з бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контргаентів" АІС "Податковий блок" інформацію, внесену на підставі акту перевірки від 09.09.2014 р. № 704/14-03-22-08/39063670.

5. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Спецбуд 2014" (ідентифікаційний код 39063670) судовий збір у сумі 255,78 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддею 20.02.2015 р.

Суддя Н. В. Лісовська