Ухвала

від 29.10.2015 по справі 814/3219/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3219/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Яковлева Ю.В.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд 2014» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

22.10.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбуд 2014» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014р. № НОМЕР_1 щодо визначення зобов'язання з ПДВ на суму 7 249 грн., в т.ч. за основним платежем 5 799 грн. та штрафними санкціями на суму 1 450 грн., про визнання протиправними дій щодо коригування показників податкового кредиту та зобов'язань з ПДВ на підставі акту перевірки від 09.09.2014р. № 704/14-03-22-08/39063670. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в ході перевірки безпідставно зробив висновки щодо безтоварності операцій позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ "Диа-Ника", ТОВ "Южная карта", ТОВ "Комерційна фірма "Резидент", ПП "Техснабжение", ТОВ "Сантехжилстрой", за якими позивач придбавав будівельні товари та отримував послуги з оренди приміщення, всього на загальну суму ПДВ 5 799 грн. Реальність зазначених господарських операцій підтверджена первинними документами та фактом використання отриманого товару та послуг у власній господарській діяльності.

Крім того, позивач вважає непідтвердженими висновки акту перевірки щодо непідтвердження придбання позивачем будівельно-монтажних робіт від ПП "Універсал Будтрест" на суму ПДВ 195 051, 43грн. та подальшої реалізації замовникам ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані та ФГ "Регул" на загальну суму ПДВ 212 361,78 грн. Зазначені висновки стали підставою для самостійного коригування податковим органом в автоматизованій системі бази даних неузгоджених показників податкового кредиту та зобов'язання з ПДВ на підставі лише акту перевірки, що позивач вважає незаконним та просить зобов'язати відповідача відновити інформацію в Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та інших електронних баз даних податкового органу щодо податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту ТОВ «Спецбуд 2014», яка існувала до коригування.

ДПІ заперечувала проти позову. Посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при проведенні перевірки, прийнятті податкового повідомлення-рішення, здійснення коригування податкових зобов'язань позивача в електронній базі даних, представник ДПІ просив у позові відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року позовні вимоги задоволені повністю.

ДПІ, не погодившись із прийнятим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, додатково витребувані документи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачаються з матеріалів справи наступні обставини.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Спецбуд-2014» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за березень-червень 2014р. встановлені порушення позивачем:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198, 200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижений ПДВ на загальну суму 5 799 грн.

Перевіркою не підтверджена реальність здійснення господарських операцій з контрагентом-постачальником ПП "Універсал Будтрест" з придбання робіт та послуг на суму ПДВ 195 051,43 грн. та подальшої їх реалізації контрагентам-покупцям ТОВ "Юкрейніан Шугарт Компані" та ФГ "Регул" на загальну суму ПДВ 212 361,78 грн.

За результатами перевірки 26.09.2014р. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 7 249 грн., в т.ч. за основним платежем 5 799 грн. та штрафними санкціями на суму 1 450 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом здійснено коригування податкового кредиту, податкового зобов'язання та виключено з автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту показники податкової звітності позивача з ПДВ, що підтверджується письмовими поясненнями податкового органу в ході апеляційного перегляду на позов.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності фактів безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ "Диа-Ника", ТОВ "Южная карта", ТОВ "Комерційна фірма "Резидент", ПП "Техснабжение", ТОВ "Сантехжилстрой". Крім того, суд вважав, що внесення змін до Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" може бути зроблений лише після узгодження податкових зобов'язань в установленому законом порядку. Враховуючи, що висновки акту перевірки від 09.09.2014р. № 704/14-03-22-08/39063670 не є належним визначенням податкових зобов'язань, а податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки по операціям з контрагентами ПП "Універсал Будтрест", ТОВ "Юкрейніан Шугарт Компані" та ФГ "Регул" не приймались, відсутні підстави для зміни бази даних.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За обставинами справи позивач на виконання умов договорів поставки протягом березня-червня 2014р. отримав від ТОВ "Діа-Ніка" кисень у балонах, від ТОВ КФ "Резидент" - електроди, від ТОВ "Сантехжитстрой" - будівельні матеріали, від ПП "Техснабжение" - круги зачисні, відрізні та інші матеріали та інструменти, а також роботи по ремонту шліфмашини. Крім того, позивач за умовами відповідного договору сплатив ТОВ "Южная карта" плату за оренду нежитлового приміщення. Всього вартість отриманого товару, робіт та послуг склала 34 895,11 грн., в т.ч. ПДВ - 5 799 грн.

На підтвердження отриманого товару, робіт та наданих послуг позивачем надані договори, рахунки на оплату замовлення, видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, ТТН (т.1 а.с.114-151).

Вказані документи подані позивачем, як на інформаційний запит ДПІ від 05.08.2014р. № 3688/10-14-03-22-08-16 (т.3 а.с.110-112), так і до суду першої інстанції.

Оцінюючи доводи позивача про реальність операцій з ТОВ "Диа-Ника", ТОВ "Комерційна фірма "Резидент", ПП "Техснабжение", ТОВ "Сантехжилстрой", як обґрунтовані, судова колегія враховує, що операції з покупкою зазначених матеріалів, інструментів та робіт необхідні позивачу для здійснення основного виду діяльності, яким є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання (код ЄДРПОУ 43.22), виробництво будівельних металевих конструкцій (код ЄДРПОУ 25.11), інші спеціалізовані будівельні роботи (код ЄДРПОУ 43.99).

Доводи ДПІ щодо ненадання довіреностей на отримання товару, ТТН на його поставку позивач пояснював тим, що матеріали та інструменти покупались безпосередньо в офіціальному офісі продавця, та беручі до уваги невеликий обсяг ТМЦ, доставлявся ТОВ "Спецбуд 2014" власними потужностями. По операціям з ТОВ "КФ "Резидент" перевезення товару здійснювалось вантажним транспортом з оформленням ТТН, що підтверджується даними акту (стор.29).

Будь-які факти незаконної діляьності ТОВ "Диа-Ника", ТОВ "Южная карта", ТОВ "Комерційна фірма "Резидент", ПП "Техснабжение", ТОВ "Сантехжилстрой", крім посилання на відсутність у ТОВ "ДИА-НИКА" власних основних фондів, податковим органом не встановлено.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій і, як наслідок, неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ "Диа-Ника", ТОВ "Южная карта", ТОВ "Комерційна фірма "Резидент", ПП "Техснабжение", ТОВ "Сантехжилстрой", не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для визнання законним рішення про зменшення позивачу податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по господарським операціям з цими контрагентами.

На підставі викладеного прийняте податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ не може вважатися законними та обґрунтованими, та вірно скасоване судом першої інстанції.

Щодо коригування податковим органом в автоматизованій системі бази даних неузгоджених показників податкового кредиту та зобов'язання з ПДВ на підставі висновків акту перевірки про непідтвердження придбання позивачем будівельно-монтажних робіт від ПП "Універсал Будтрест" на суму ПДВ 195 051, 43грн. та подальшої реалізації замовникам ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані та ФГ "Регул" на загальну суму ПДВ 212 361,78 грн. судова колегія зазначає наступне.

За приписами ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до Податкового кодексу України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За правилами пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2012 року № 1197 «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» з 01 січня 2013 року було введено в експлуатацію ІС «Податковий блок» в органах державної податкової служби всіх рівнів.

Виходячи з аналізу положень статті 74 ПК України, інформаційна система «Податковий блок» повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Судова колегія вважає, що висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Враховуючи, що у даному разі жодних донарахувань позивачеві грошових зобов'язань (та, відповідно, їх узгодження) здійснено не було, правильним є висновок суду першої інстанції про протиправність дій щодо внесення податковим органом в базу даних неузгоджених грошових зобов'язань.

На підставі вищевикладеного судова колегія не погоджується з погоджується з доводами апелянта, які ґрунтуються на висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 09 грудня 2014р., про те, що вказана автоматизована система створена для службового користування, у зв'язку з чим коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача не може порушувати прав та інтересів останнього.

Поновлення порушених прав позивача має відбуватися шляхом поновлення попередніх даних в інформаційній базі податкового органу.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 01.12.2014р. у справі № 826/6885/14.

Оскільки апеляційним судом встановлено, що податковим органом на підставі висновків акту перевірки від 09.09.2014р. № 704/14-03-22-08/39063670 внесені зміни до бази даних автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ", суд першої інстанції вірно визнав такі дії ДПІ протиправними та зобов'язав їх вилучити з автоматизованої бази даних.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.В.Яковлев

Суддя: С.Д.Домусчі