Ухвала

від 30.08.2016 по справі 814/3219/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"30" серпня 2016 р. № К/800/16325/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постановуМиколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі № 814/3219/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД 2014» доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області проскасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 №0016482208, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД 2014».

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 26.09.2014 № 0016482208. Визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, які полягають у зміні в базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» АІС «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД 2014», на підставі акту перевірки від 09.09.2014 №704/14-03-22-08/39063670. Зобов'язано ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вилучити з бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» АІС «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту перевірки від 09.09.2014 №704/14-03-22-08/39063670.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Спецбуд-2014» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за березень-червень 2014 року, за результатами якої складено акт від 09.09.2014 №704/14-03-22-08/39063670 про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 5799,00 грн. за березень-травень 2014 року. А також перевіркою не підтверджена реальність здійснення господарських операцій з контрагентом-постачальником ПП «Універсал Будтрест» з придбання робіт та послуг на суму ПДВ 195051,43 грн. та подальшої їх реалізації контрагентам-покупцям ТОВ «Юкрейніан Шугарт Компані» та ФГ «Регул» на загальну суму ПДВ 212361,78 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 № 0016482208, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 5799 грн. за основним платежем та 1450 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Разом з цим, податковим органом податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань позивачу за результатами господарської діяльності з підприємством-контрагентом ТОВ «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ» не приймалися, при цьому здійснено коригування показників податкової звітності.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим винесення спірного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами (ТОВ «Диа-Ника», ТОВ «Южная карта», ТОВ «Комерційна фірма «Резидент», ПП «Техснабжение», ТОВ «Сантехжилстрой»), підтверджується первинними документами.

А також визнали протиправними дії відповідача по внесенню змін до інформаційної системи показників відповідної податкової звітності позивача на підставі акта перевірки без прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки такі дії не ґрунтуються на положеннях Податкового кодексу України. При цьому, апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, на додаток вказав, що будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку. А враховуючи, що у даному разі жодних донарахувань позивачеві грошових зобов'язань (та, відповідно, їх узгодження) здійснено не було, правильним є висновок суду першої інстанції про протиправність дій щодо внесення податковим органом в базу даних неузгоджених грошових зобов'язань.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо неправомірності здійсненого податковим органом донарахування ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням від 26.09.2014 № 0016482208, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ДИА-НИКА» при виконанні договору від 24.03.2014 купівлі-продажу товару (вуглекислота, кисень, аргон), з ТОВ «Южная карта» виконанні договору оренди від №6, з ТОВ «Комерційна фірма «РЕЗИДЕНТ» при виконанні договору від 09.04.2014 на постачання товару (електроди в асортименті), з ТОВ «Сантехжилстрой» при виконанні договору від 03.06.2014 на постачання будівельних матеріалів, а також з ПП «Техноснабжение» при проведенні бездоговірних господарських операцій з купівлі-продажу ТМЦ, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України. При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Водночас, слід відзначити, що зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останніми, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів та реальне проведення господарських операцій.

Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на неподанні позивачем до перевірки первинних документів.

В розрізі викладеного колегія суддів касаційної інстанції, також, звертає увагу, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

З огляду на викладене, суди обґрунтовано прийняли до уваги документи, що не були подані до перевірки.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Диа-Ника», ТОВ «Южная карта», ТОВ «Комерційна фірма «Резидент», ПП «Техснабжение», ТОВ «Сантехжилстрой».

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає рішення судів попередніх інстанцій стосовно задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зміни на підставі акту перевірки від 09.09.2014 №704/14-03-22-08/39063670 в базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, задекларованих позивачем за результатами проведення господарських операцій з контрагентом-постачальником ПП «Універсал Будтрест» з придбання робіт та послуг на суму ПДВ 195051,43 грн. та подальшої їх реалізації контрагентам-покупцям ТОВ «Юкрейніан Шугарт Компані» та ФГ «Регул» на загальну суму ПДВ 212361,78 грн., передчасним та таким, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

Згідно пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Тобто, включення суб'єктом владних повноважень до бази даних податкової інформації не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Зважаючи на викладене, дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань, зокрема, без прийняття податкових повідомлень-рішень, не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України 09 грудня 2014 року справа №21-511а14, від 03 листопада 2015 року справа №21-99а15 та від 17 листопада 2015 року справа №21-4133а15.

Однак, задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності, задекларованих позивачем, без винесення податкового повідомлення-рішення, судами попередніх інстанцій не враховано, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача.

Судам слід врахувати, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків до податкового органу, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, наявність спірних правовідносин та, як наслідок, факт порушення права потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Таким чином, для правильного вирішення даної позовної вимоги судам необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи впливають оскаржувані дії податкового органу безпосередньо на права та обов'язки позивача, чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду) та чи порушені вони саме такими діями відповідача, як коригування в базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, задекларованих позивачем за результатами проведення господарських операцій з контрагентом-постачальником ПП «Універсал Будтрест» з придбання робіт та послуг на суму ПДВ 195051,43 грн. та подальшої їх реалізації контрагентам-покупцям ТОВ «Юкрейніан Шугарт Компані» та ФГ «Регул» на загальну суму ПДВ 212361,78 грн.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, що входять до предмета доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити частково.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 скасувати в частині задоволення позовних вимог про:

- визнання протиправними дій ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, які полягають у зміні в базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» АІС «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД 2014», на підставі акту перевірки від 09.09.2014 №704/14-03-22-08/39063670;

- зобов'язання ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вилучити з бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» АІС «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту перевірки від 09.09.2014 №704/14-03-22-08/39063670,

та в цій частині направити справу на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

3. В решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 залишити без змін.

4. Ухвала в частині залишення без змін постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Ухвала в частині направлення справи на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош