Ухвала

від 18.02.2015 по справі 2а-14973/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року м. Київ К/9991/6237/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Матвіюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року

у справі № 2а-14973/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Техноглогії»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТ-Техноглогії» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002332310/0 від 15 жовтня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2010 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 0002332310/0 від 15 жовтня 2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Святошинському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «АСТ-Техноглогії», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «АСТ-Техноглогії» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01 квітня 2010 року по 31 травня 2010 року, за результатами якої складений акт № 193/23-50/34645705 від 04 жовтня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1425870,60 грн., у тому числі: за квітень 2010 року - у сумі 855915,60 грн., за травень 2010 року - у сумі 569955,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «БК «Флайбуд», ТОВ «Будсмартсервіс», оскільки відповідно до даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів були встановлені розбіжності між показниками податкового кредиту, задекларованими ТОВ «АСТ-Техноглогії», та показниками податкових зобов'язань зазначених суб'єктів господарювання, які виникли через те, що декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року ТОВ «Строй-Вінд» не була визнана податковою звітністю, а ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «БК «Флайбуд», ТОВ «Будсмартсервіс» не були подані до органів державної податкової служби податкові декларації з податку на додану вартість за квітень-травень 2010 року. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що факт неподання податкових декларацій та/або невизнання податкових декларацій податковою звітністю свідчить про відсутність об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та, як наслідок, відсутність правових підстав для формування ТОВ «АСТ-Техноглогії» податкового кредиту за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначених контрагентів, які фактично не відбулися.

15 жовтня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002332310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «АСТ-Техноглогії» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2081810,40 грн., у тому числі: 1425870,60 грн. - за основним платежем, 655939,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «АСТ-Техноглогії» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагентів, які є належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з огляду на реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «БК «Флайбуд», ТОВ «Будсмартсервіс», що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які податковим органом під час перевірки взагалі не досліджувались, з урахуванням того, що наслідком неподання суб'єктом господарювання податкової декларації є визначення такому платнику штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «БК «Флайбуд», ТОВ «Будсмартсервіс», підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, завданнями на виконання робочих проектів, технічними завданнями, кошторисами, договірними цінами, довідками про вартість будівельних робіт /та витрати/ (за формою № КБ-3), актами приймання виконаних будівельних робіт (за формою № КБ-2в), банківськими виписками (т.1 арк. справи 44-233).

Також, матеріали справи містять первинні бухгалтерські документи, які підтверджують використання отриманих від ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «БК «Флайбуд», ТОВ «Будсмартсервіс» товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності (реалізація, передача іншим особам, використання під час власної діяльності (т.2 арк. справи 3-173).

Отже, позивачем були виконані всі необхідні умови, передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «БК «Флайбуд», ТОВ «Будсмартсервіс».

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що контрагенти позивача, а саме: ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «БК «Флайбуд», ТОВ «Будсмартсервіс», не задекларували свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки не подали до органів державної податкової служби за місцем їх реєстрації податкові декларації з податку на додану вартість за квітень-травень 2010 року та/або податкові декларації вказаних суб'єктів господарювання не були визнані податковою звітністю.

При цьому, первинні бухгалтерські документи позивача, які підтверджують його право на податковий кредит податковим органом взагалі не перевірялись, а підставою для вказаних вище висновків слугували дані АІС «Бест Звіт», АІС «РПП» та Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, про що вказано у розділі 2 акту перевірки (т.1 арк. справи 12).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Крім іншого, відповідно до пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового* обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податок на додану вартість на загальну суму 1425870,60 грн., який був включений позивачем до складу податкового кредиту квітня-травня 2010 року та виник за господарськими операціями з ТОВ «Строй-Вінд», ТОВ «ТД «Імпакт», ТОВ «БК «Флайбуд», ТОВ «Будсмартсервіс», був задекларований вказаними суб'єктами господарювання у складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість, уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість із доданими до них розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5), у переліку платників податку - покупців яких вказано індивідуальний податковий номер ТОВ «АСТ-Техноглогії» (т.2 арк. справи 174-205).

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Святошинському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

Г.К. Голубєва

---

Т.М. Шипуліна