Постанова

від 25.02.2015 по справі 822/112/15

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/112/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І. при секретаріЯворській І.Ю. за участі:представника позивача Костенко О.А., представників відповідача Дяблова А.Г. і Дмитрієвої А.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір", треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нанта" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Саттон" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарлей" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 03.02.2015 року відкрито провадження за адміністративним позовом від 16.01.2015 року, в якому позивач, посилаючись на порушення відповідачем вимог ПК України, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області №0000512207/3519 від 22.12.2014 року та №0000502207/3520 від 22.12.2014 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, покликаючись на ті ж докази, що у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали, про що надали письмові заперечення без реєстраційного номера від 14.02.2015 року, які підтвердили у суді.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак 24.02.2015 року надіслали до суду заяви від 23.02.2015 року, в яких просили задовольнити адміністративний позов та слухати справу за відсутності представників.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Відповідачем проведено перевірку позивача і складено Акт № 5477/22-07/38303789 від 03.12.2014 року, "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ванакір" (код ЄДРПОУ 38303789) з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Сарлей" (код ЄДРПОУ 38329091), ТОВ "Саттон" (код ЄДРПОУ 38329126), ТОВ "Нанта" (код ЄДРПОУ 38329152) за період з липня 2014 року по вересень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку" (далі - Акт від 03.12.2014 року) ( стор. 13 - 58 справи т.1).

Відповідно до висновку Акту від 03.12.2014 року, встановлено порушення: 1) п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, ст. 200, п. 201.1 ст.201 ПК України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року на загальну суму ПДВ 1270169 грн.; 2) п.198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, ст. 200, п. 201.1 ст.201 ПК України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 781 грн.; 3) п. 200.1, п. 200.3, абз."б" п. 200.4 ст. 200, ПК України в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 94339 грн. ( стор. 57 справи т.1).

На підставі Акту від 03.12.2014 року, прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення:

- форми "Р" №0000512207/3519 від 22.12.2014 року, яким, згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58, п. 123.1 ст. 123, та відповідно до п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, встановлено порушення п.198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст.201 ПК України, в зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1270169 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 317542 грн. ( стор. 11 справи т.1);

- форми "В4" №0000502207 від 22.12.2014 року, яким, згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено порушення п.198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, ПК України, та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 781 грн. ( стор. 12 справи т.1).

Оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями податкові зобов"язання визначені виходячи з оцінки взаємовідносин позивача з контрагентами: ТОВ "Саттон" по договору поставки №СР-45 від 01.09.2013 року; ТОВ "Нанта" по договору поставки №Н-45 від 01.09.2013 року; ТОВ "Сарлей" по договору поставки №СР-45 від 01.09.2013 року ( стор. 82 - 93 справи т.1).

Згідно пунктів 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Відповідач в Акті від 03.12.2014 року стверджує, що згідно АІС "Податковий блок" на рівні Міндоходів України встановив не відображення у цій базі фактів придбання ТОВ "Саттон", ТОВ "Нанта", ТОВ "Сарлей" товарів, як експортерів, а саме не встановлює "... ланцюг постачання від виробників (імпортерів) ТМЦ ..." до згаданих суб"єктів господарювання і робить висновок про укладення цими контрагентами позивача правочинів із сумнівними (недобрововісними) контрагентами "... без прояву належного рівня обрережності ...". Також, констатує, що позивачем не надано: товарно-транспортні накладні, належним чином оформлені видаткові накладні, документи, що підтверджують отримання ТМЦ (посвідчення про відрядження, накази про відрядження), документи що підтверджують оприбуткування та зберігання, оборотно сальдові відомості по рахунку 631, 281, що дає підстави податковому органу зробити висновок про відсутність підтверджуючих документів, які були відображені у податковому обліку.

Суд дає критичну оцінку цим висновкам відповідача, адже правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України), доказів чого відповідач суду не надав і таких не встановив суд, так як підстави щодо недійсності правочину визначаються розділом 4 глави 16 параграф 2 ЦК України і їх на думку суду, не має у цьому випадку. Виконання правочинів підтверджується договорами, додатками до договорів, податковими накладними, видатковими накладними, накладними про повернення товарів, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей згідно договорів поставки, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, які надано суду і які оформлені без порушення закону ( стор. 82 - 250 т.1, 1 - 35, 119 - 217 т.2, 1 - 250 т.3, 1 - 154 т.4 справи), що видно з їх оформлення та змісту. Суд вважає безпідставним висновок відповідача, щодо обов'язку позивача здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства, адже ця вимога не відповідає вимогам Закону і правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, якою встановлено наступне.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Порушення одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників. Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Щодо пояснення представника відповідача про надання під час перевірки документів іншого змісту і не надання ряду документів на письмові запити від 19.11.2014 року та від 26.11.2014 року це не підтверджується належними доказами, зважаючи на фактичні обставини справи встановлені судом і таких доказів: опис документів в Акті від 03.12.2014 року, надання цих документів суду і вимогами ст. 85 ПК України.

Згідно п.85.6 ст.85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, відповідач не дотримався вимог п.85,6 ст.85 ПК України, так як не склав акт про відмову позивача надати йому документи і відповідно не реалізував право не реагування у випадку протиправних дій платника податків, яке визначене ст. 94 ПК України, що на думку суду, також свідчить про відсутність факту відмови позивача від надання відповідачу копій документів під час перевірки.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ч. 1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів що діяв у межах закону, адже у суді спростовані висновки податкового органу щодо неправомірності взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ "Нанта", ТОВ "Саттон" і ТОВ "Сарлей" за період з липня 2014 року по вересень 2014 року, які є реальними і належно документально підтвердженими, що відповідно свідчить про відсутність порушень платника податків і тому встановлене судом є підставою для скасування податкових повідомлень рішень.

На підставі викладеного, керуючись ПК України і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98-99, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0000512207/3519 і №0000502207/3520 від 22.12.2014 року, визнавши їх протиправними.

Стягнути з Державного бюджету судовий збір у розмірі 487,20 гривень на користь позивача.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 02.03.2015 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя /підпис/А.І. Петричкович "Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович