Ухвала

від 12.03.2015 по справі 826/7173/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7173/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко В.Е., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віденські булочки» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, акта перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Віденські булочки» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, акта перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вважає протиправними і необґрунтованими висновки відповідача, які викладені в Акті про результати планової виїзної перевірки, вказує, що порушення з його боку норм податкового законодавства України щодо оподаткування доходів фізичних осіб і застосування реєстраторів розрахункових операцій документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, реальність господарських операцій з спірними суб'єктами підприємницької діяльності підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами, а самі правочини були укладені в межах та порядку, визначеному чинним законодавством України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року задоволено позов частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 березня 2014 року № 0001302210, від 25 березня 2014 року № 0006391720 та від 17 червня 2014 року № 0017051720. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 березня 2014 року № 0001312210 в частині нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 79614,75 грн. (в тому числі за основним платежем - 67773,00 грн., штрафними санкціями - 11841,75 грн.). Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 березня 2014 року № 0001322210 в частині нарахованої фінансової санкції у розмірі 1360,00 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Віденські булочки» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки було складена акт від 04.03.2014 року № 2530/26-51-22-1/33936831, за змістом якого під час проведення вказаної перевірки позивача перевіряючими встановлені випадки завищення ТОВ «Віденські булочки» показника валових витрат за перевіряємий період на загальну суму 1239129,00 грн., завищення показника амортизаційних відрахувань за 1-ий квартал 2011 року на суму 778,00 грн., завищення податкового кредиту за звітні періоди листопад 2010 року, січень-лютий, квітень-липень, вересень-грудень 2011 року, серпень-грудень 2012 року на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 113150,00 грн., неутримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 1050,87 грн. з доходу в сумі 7267,40 грн., виплаченого на користь фізичних осіб, оформлення та подання до ДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, (форми 1 ДФ ) із помилками, та незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій, що, на думку працівників податкової інспекції, призвели до заниження сум відповідних податків і виникнення підстав для нарахування фінансової (штрафної) санкції.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач направив на адресу ДПІ письмові заперечення від 13.03.2014 року № 33 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Листом від 21.03.2014 року № 2024/10/26-51-22-01-17 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Віденські булочки» відповідно - без задоволення.

24 березня 2014 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 04.03.2014 року № 2530/26-51-22-1/33936831 прийняла податкові повідомлення-рішення № 0001302210 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Віденські булочки» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 286431,00 грн., в т.ч. 284433,00 грн. - основний платіж, 1998,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; за № 0001312210 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Віденські булочки» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 90005,75 грн., в т.ч. 77453,00 грн. - основний платіж, 12552,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції; за № 0001322210 (форми «С»), яким застосувало до ТОВ «Віденські булочки» штрафні (фінансові) санкції в сумі 1700,00 грн. за порушення норми п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, 25 березня 2014 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі зазначеного Акта перевірки прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0006391720 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Віденські булочки» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходу платника податків у вигляді заробітної плати, в розмірі 1823,59 грн., в т.ч. 1050,87 грн. - основний платіж, 772,72 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.05.2014 року № 4251/10/26-15-10-06-15, винесеного за результатами розгляду первинної скарги ТОВ «Віденські булочки» від 04.04.2014 року № 37 на всі перелічені вище податкові повідомлення-рішення, податкові повідомлення-рішення від 24.03.2014 року № 0001302210 і № 0001312210 були залишені без змін, а скарга підприємства - без задоволення. При цьому відомостей про результати перегляду в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень від 24.03.2014 року № 0001322210 та від 25.03.2014 року № 0006391720 в такому Рішенні зазначено не було.

Надалі іншим рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.05.2014 року № 7524/7/26-15-10-06-15, винесеного за результатами тієї ж первинної скарги ТОВ «Віденські булочки» від 04.04.2014 року № 37, податкові повідомлення-рішення від 24.03.2014 року та від 25.03.2014 року були залишені без змін, а скарга підприємства, відповідно, - без задоволення, та збільшено ТОВ «Віденські булочки» суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 186,67 грн. (в т.ч. за основним платежем - 39,24 грн., штрафні санкції - 147, 3 грн.). Одночасно даним новим рішенням про результати розгляду первинної скарги ГУ Міндоходів у м. Києві відкликало своє попереднє рішення від 14.05.2014 року № 4251/10/26-15-10-06-15. На теперішній час рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.05.2014 року № 7524/7/26-15-10-06-15 позивачем в судовому порядку не оскаржується та не є предметом даного спору.

За наслідками вказаної процедури адміністративного оскарження, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 року за № 0017051720 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Віденські булочки» додатково до сплати суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходу платника податків у вигляді заробітної плати, в розмірі 186,67 грн., в т.ч. 39,24 грн. - основний платіж, 147,43 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про результати розгляду первинної скарги, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Схожі за змістом норми містилися в Законі України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165 (втратив чинність 10.01.2011р.) та в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 01 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Законом України «Про податок на додану вартість» і ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону).

Аналіз викладених норм вказаного Закону та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

Судом першої інстанції було встановлено, що протягом 2010 - 2012 років між ТОВ «Віденські булочки» (Замовником/Покупцем/Орендарем) та суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «Торгова компанія «Артемід» (Постачальник), ТОВ «Арх-Ательє» (Підрядник), ТОВ «Олділі» (Постачальник), фізичними особами ОСОБА_3 (Орендодавець) і ОСОБА_4 (Орендодавець), та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Постачальник), були укладені усні та письмові правочини, а саме:

- договір на поставку та монтаж обладнання від 17.11.2010р. № ВК-271/10, за умовами якого Підрядник (ТОВ «Арх-Ательє») зобов'язується за дорученням Замовника (позивача) здійснити поставки та виконання монтажу систем кондиціювання та вентиляції на базі кондиціонеру канального типу MITSUBISHI HEAVY INDUSTRIES FDUR508/FDC508 - в кількості 1 штуки та витяжних вентиляторів S&P CAB315 - в кількості 2 штук, у приміщенні кафетерію «Віденські булочки» за адресою: м. Київ, АДРЕСА_10. Договірна ціна становить 46646,67 грн., крім того ПДВ - 9329,33 грн. Результати готових робіт приймаються на підставі акта прийому-передачі виконаних робіт (типові форми № КБ-2в, КБ-3). Розрахунок із Підрядником здійснюється поетапно в порядку, визначеному п. 2.2 цього Договору. Гарантійні терміни на обладнання передбачені в п. 5 зазначеного Договору.

Також між зазначеними підприємствами був укладений схожий договір на поставку та монтаж обладнання від 02.02.2011р. № ВК-11/11, за умовами якого Підрядник (ТОВ «Арх-Ательє») зобов'язується за дорученням Замовника (позивача) здійснити поставки та виконання монтажу систем кондиціювання, витяжної та приливної вентиляції у приміщенні кафетерію «Віденські булочки» за адресою: м. Київ, АДРЕСА_11. Договірна ціна становить 107 497, 50 грн., крім того ПДВ - 21 499, 50 грн. Результати готових робіт приймаються на підставі акта прийому-передачі виконаних робіт (типові форми № КБ-2в, КБ-3). Розрахунок із Підрядником здійснюється поетапно в порядку, визначеному п. 2.2 цього Договору.

При цьому колегія суддів приймає до уваги пояснення позивача про те, що згідно чинних санітарно-технологічних норм заклади громадського харчування (на зразок кафе «Віденські булочки»), де розміщене певне технологічне обладнання для приготування їжі, мають бути облаштовані відповідним вентиляційним обладнанням. Саме з метою забезпечення нормальної роботи кафе, за вказаними адресами, ТОВ «Віденські булочки» скористалося послугами підрядної організації (ТОВ «Арх-Ательє»).

На підтвердження факту виконання ТОВ «Арх-Ательє» підрядних робіт за договорами від 17.11.2010р. № ВК-271/10 та від 02.02.2011р. № ВК-11/11 на користь ТОВ «Віденські булочки» позивач надав суду копії наступних первинних документів: договірних цін та локальних кошторисів на проведення монтажу систем кондиціювання, витяжної та приливної вентиляції за адресами: м. Київ, АДРЕСА_10, та м. Київ, АДРЕСА_11; ліцензії серії АВ № 512429, виданої ТОВ «Арх-Ательє» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (в т.ч. щодо монтажу внутрішніх і зовнішніх інженерних мереж), строком дії з 08.04.2010р. по 08.04.2015р.; довідок про вартість виконаних будівельних робіт за січень, квітень, липень і вересень 2011 року (форми № КБ-3); актів приймання виконаних будівельних робіт від 06.01.2011р. № 1 (за січень 2011 року), від 30.04.2011р. № 1 (за квітень 2011 року), від 01.07.2011р. № 1 (за липень 2011 року), від 30.09.2011р. № 1 (за вересень 2011 року), - оформлених окремо на кожен Об'єкт підрядних робіт за типовою формою № КБ-2в, всього на загальну суму 299 870, 44 грн. (з ПДВ), в т.ч. на суму 184 973, 00 грн. - безпосередньо по спірним договорам; податкових накладних від 22.04.2011р. № 30, від 08.02.2011р. № 34, від 06.01.2011р. № 1, від 30.11.2010р. № 618, виписаних ТОВ «Арх-Ательє» на користь ТОВ «Віденські булочки» на підставі договорів від 17.11.2010р. № ВК-271/10 та від 02.02.2011р. № ВК-11/11 на загальну суму 184 973, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 828, 83 грн.); податкових накладних від 31.12.2011р. № 105, від 15.09.2011р. № 23, від 09.09.2011р. № 15, від 08.07.2011р. № 14, від 05.07.2011р. № 8, від 30.06.2011р. № 91, від 31.05.2011р. № 48, від 11.05.2011р. № 4, виписаних ТОВ «Арх-Ательє» на користь ТОВ «Віденські булочки» на підставі інших договорів, які не були предметом дослідження документальної перевірки позивача, на загальну суму 132 928, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 22 154, 66 грн.). При цьому наявність та факт укладення таких договорів відповідачем не заперечується;

- договір оренди нежитлового приміщення від 09.03.2011р. б/н, за умовами якого Орендодавець (ОСОБА_3, громадянка України) передає, а Орендодавець (ТОВ «Віденські булочки») приймає в тимчасове строкове оплатне користування нежитлове приміщення загальною площею 102,0 м.кв., яке розташоване на 1-му поверсі будинку за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, з метою розміщення закладу громадського харчування (кафе). За користування приміщенням сторонами визначений розмір щомісячної орендної плати - 81 700, 96 грн. (в т.ч. 68 000, 00 грн. - як орендна плата, 13 700, 00 грн. - як податок з доходів фізичних осіб, який Орендар в якості податкового агента має сплачувати до державного бюджету). Орендна плата сплачується Орендарем в безготівковій формі на відповідний розрахунковий рахунок Орендодавця. Крім того, Орендар компенсує Орендодавцю фактичні витрати на утримання орендованого приміщення (зокрема, оплата послуг теплопостачання, водопостачання та енергопостачання) на підставі виставлених Орендарем рахунків третіх осіб пропорційно частці Орендаря. Строк дії цього Договору встановлено на 2 роки 11 календарних місяців, який вступає в силу з моменту його підписання сторонами. В договорі також міститься посилання на факт наявності у Орендодавця права приватної власності на об'єкт оренди та на реквізити певних правовстановлюючих документів, що відповідачем під час судового розгляду не спростований.

На підтвердження фактів користування орендованим приміщенням та здійснення сплати орендних платежів та інших витрат, пов'язаних з утриманням об'єкту оренди, позивач надав суду копії наступних первинних документів: акта приймання-передачі приміщення від 09.03.2011р., оформленого між сторонами за результатами передачі-прийняття об'єкта оренди; угоди від 09.11.2012р. про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 09.03.2011р.; актів надання послуг по оренді (використанні) нежитлового приміщення за відповідною адресою за березень-грудень 2011 року, в т.ч. на загальну суму 508 913, 22 грн. (тобто, за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб, та без врахуванням витрат на утримання будинку); рахунків третіх осіб-постачальників послуг по утриманню будинку, адресованих ОСОБА_3, та квитанцій щодо сплати позивачем частини вартості таких наданих послуг;

- договір оренди нерухомого майна від 06.08.2011р. б/н, за умовами якого Орендодавець (ОСОБА_4, громадянин України) передає, а Орендодавець (ТОВ «Віденські булочки») приймає в тимчасове строкове оплатне користування приміщення загальною площею 72,5 м.кв., яке розташоване за адресою: м. Київ, АДРЕСА_4, з метою використання в господарській діяльності (розміщення закладу громадського харчування). За користування приміщенням сторонами визначений розмір щомісячної орендної плати - 35 000, 00 грн. (в т.ч. 29 238, 20 грн. - як орендна плата, 5 761, 80 грн. - як податок з доходів фізичних осіб, який Орендар в якості податкового агента має сплачувати до державного бюджету). Орендна плата сплачується Орендарем в безготівковій формі на відповідний розрахунковий рахунок Орендодавця. Крім того, Орендар компенсує Орендодавцю фактичні витрати на утримання орендованого приміщення (зокрема, оплата послуг теплопостачання, водопостачання та енергопостачання) на підставі виставлених Орендарем рахунків третіх осіб пропорційно частці Орендаря. Строк дії цього Договору встановлено з 06.08.2011р., тобто з тої дати, з якої останній вступає в законну силу, та до 08.04.2012р. В договорі також міститься посилання на факт наявності у Орендодавця права приватної власності на об'єкт оренди та на реквізити правовстановлюючих документів, що відповідачем під час судового розгляду не спростований.

На підтвердження фактів користування орендованим приміщенням та здійснення сплати орендних платежів та інших витрат, пов'язаних з утриманням об'єкту оренди, позивач надав суду копії наступних первинних документів: акта прийому-передачі приміщення від 06.08.2011р., оформленого між сторонами за результатами передачі-прийняття об'єкта оренди; актів виконаних робіт за місяці серпень-грудень 2011 року, датовані 31.08.2011р., 31.09.2011р., 31.10.2011р., 30.11.2011р. та 30.12.2011р., всього на загальну суму 163 584, 08 грн. (без ПДВ), в т.ч. безпосередньо орендної плати на загальну суму 141 475, 16 грн. (без ПДВ);

- договір поставки від 05.07.2012р. № 05-07-12, за умовами якого Постачальник (ТОВ «ТК «Артемід») зобов'язаний поставити та передати у власність Покупця (позивача) товар, у відповідності до замовлень останнього та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець, в свою чергу, - прийняти товар і оплатити його вартість на умовах і в порядку визначених цим Договором. Асортимент і вартість товару зазначається у специфікації. Поставка товарів здійснюється окремими партіями, в межах асортименту протягом строку дії Договору, відповідно до погодженої сторонами схеми та встановленого графіку постачання, специфікацій, додаткових умов або на підставі замовлень Покупця (останні оформлюються як в письмовій формі - листування шляхом використання поштового та факсимільного зв'язку, електронної пошти) або через представника Постачальника, та в іншій прийнятній для сторін формі. Умови поставки: DDP згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року) на підставі замовлень Покупця. При поставці відповідної партії товару Постачальник передає Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткові та податкові накладні, засвідчені копії документів на підтвердження якості та відповідності товарів відповідним стандартам та вимогам законодавства. Оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем в безготівковій або готівковій формі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін та діє до 04 липня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Поставлені ТОВ «ТК «Артемід» товари (овочі та фрукти) були використанні при готуванні страв в закладах громадського харчування ТОВ «Віденські булочки».

На підтвердження факту здійснення ТОВ «ТК «Артемід» поставок товарів на користь ТОВ «Віденські булочки» позивач надав суду оригінали та копії наступних первинних документів: видаткових накладних на загальну суму 158 322, 88 грн. (з ПДВ); податкових накладних, датованих серпнем 2012 року, виписаних ТОВ «ТК «Артемід» на користь ТОВ «Віденські булочки» на підставі договору від 05.07.2012р. № 05-07-12 на загальну суму 158 322, 88 грн. (в т.ч. ПДВ - 31 664, 58 грн.); виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 399946 та довідку з органу статистики відносно ТОВ «ТК «Артемід» станом на 16.01.2012р. і 18.01.2012р., свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ТК «Артемід» від 06.03.2012р. № 200031960 - з відбитком печатки цього підприємства; видаткових накладних від 09.02.2011р. № РН-0000019, від 04.04.2011р. № ПП-00063, від 07.06.2011р. № ПП-0089, від 25.06.2011р. № ПП-000107, від 20.07.2011р. № ПП-123 на загальну суму 107 560, 00 грн. (з ПДВ); податкових накладних від 09.02.2011р. № 19, від 04.04.2011р. № 00063, від 07.06.2011р. № 0089, від 25.06.2011р. № 000107, від 20.07.2011р. № 123, від 21.09.2011р. № 0181, від 13.10.2011р. № 201, виписаних ФОП ОСОБА_5 на користь ТОВ «Віденські булочки» на підставі договорів поставок, які не були предметом дослідження документальної перевірки позивача, на загальну суму 113 080, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 846, 67 грн.)

Придбані у ФОП ОСОБА_5 товари (гранітні столешниці, скляні вітрини, інші будівельні та оздоблювальні матеріали) були використанні при облаштуванні нового закладу громадського харчування ТОВ «Віденські булочки», що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1., до підтверджено копіями податкової накладної від 10.11.2011р. № 10 та видаткової накладної від 10.11.2011р. № 5 на суму 27 184, 29 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 530, 00 грн.), податкової накладної від 15.11.2011р. № 12 та видаткової накладної від 15.11.2011р. № 7 на суму 4 863, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 810, 50 грн.), податкової накладної від 30.11.2011р. № 13 та видаткової накладної від 30.11.2011р. № 8 на суму 24 350, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 058, 33 грн.), рахунків на оплату від 24.02.2011р. № 5, № 7 і № 8, виставлених ТОВ «Олділі» на підставі усних угод щодо поставки товарів (продукти харчування, обладнання).

Крім того, на підтвердження фактів проведення взаєморозрахунків із названими контрагентами по описаних вище правочинах позивач надав суду оригінали виписок ПАТ Банк «Контракт» (МФО 322465) і ПАТ «ПроКредит Банк» (МФО 320984) по особовому рахунку ТОВ «Віденські булочки» за період вересня 2010 року по грудень 2012 року. Факти перерахування позивачем коштів на оплату вартостей товарів, робіт і послуг за спірними правочинами в повному обсязі представниками відповідачів в судових засіданнях не заперечувалися.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вказані документи оформлені у відповідності до вимог зазначеного вище Закону та Положення, в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог (зокрема, в частині використання результатів спірних господарських операцій в своїй підприємницькій діяльності) ТОВ «Віденські булочки» надало суду копії наступних документів: свого статуту, довідки з органу статистики відносно ТОВ «Віденські булочки» станом 29.04.2013р.; торгових патентів на провадження торговельної діяльності у сфері громадського харчування (в т.ч. чинних на момент укладення спірних правочинів) за адресами: м. Київ, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, та ін.); актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (систем кондиціювання та вентиляції, гранітної столешніци), датованих 06.01.2011р. і 30.04.2011р.; оборотно-сальдові відомості по субрахунках бухгалтерського обліку 103 і 104 за 06.01.2011р. та 30.04.2011р.; технологічні карти рецептур з калькуляційними картами.

Натомість судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказані підприємства (ТОВ «ТК «Артімед», ТОВ «Арх-Ательє» і ТОВ «Олділі») не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних договорів та угод. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітні періоди 2010 - 2012 років, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірних правочинів.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 04.03.2014р. № 2530/26-51-22-1/33936831 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Віденські булочки» і підприємствами (ТОВ «ТК «Артімед», ТОВ «Арх-Ательє» і ТОВ «Олділі»), а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання письмових договорів не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правова позиція по даному питанню висловлена у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим, відповідачем не надано суду, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Віденські булочки» або його контрагентів-постачальників, безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій ТОВ «Віденські булочки» з підприємствами ТОВ «ТК «Артімед», ТОВ «Арх-Ательє» і ТОВ «Олділі», та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 24.03.2014р. № 0001302210 і № 0001312210 (тобто, в частинах, що стосуються господарських операцій з названими підприємствами).

Що ж до взаємовідносин ТОВ «Віденські булочки» з ФОП ОСОБА_5, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням відсутності в матеріалах справи документального підтвердження використання Товариством відповідного обладнання та матеріалів у період після січня 2011 року в свої господарській діяльності, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з придбання та отримання таких товарів від ТОВ ФОП ОСОБА_5, передбачених податковими накладними, належними первинними і розрахунковими документами, а тому відповідно віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких товарів до складу податкового кредиту за звітні періоди лютий, квітень, червень, липень, вересень і жовтень 2011 року на загальну суму 18 846, 67 грн. є безпідставним.

Щодо порушення позивачем вимог норм п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР.

З тексту Акта перевірки позивача вбачається, що перевіряючими встановлений факт неправомірного віднесення ТОВ «Віденські булочки» до складу амортизаційних нарахувань за 2011 - 2012 роки сум витрат по нереальним взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Арх-Ательє» (описані вище договори від 17.11.2010р. № ВК-271/10 та від 02.02.2011р. № ВК-11/11), всього в розмірі 11 960, 00 грн.

У відповідності до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація основних фондів і нематеріальних активів» слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Також, за приписами норми пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138 ПК України до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства враховуються інші витрати, в тому числі витрати, визначені відповідно до статей 144 - 148, 150, 153, 155 - 161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею.

В свою чергу норми ст.ст. 144 і 148 ПК України регламентують об'єкти, порядок визначання та нарахування амортизації

Зокрема, абз. 2 п. 144.1 ст. 144 цього Кодексу передбачає, що амортизації (яка згідно пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється як систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації)) підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

З урахуванням того, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій ТОВ «Віденські булочки» з контрагентом підрядником ТОВ «Арх-Ательє» щодо поставки та монтажу вентиляційного обладнання спростовуються наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неправомірність висновків Акта перевірки від 04.03.2014р. № 2530/26-51-22-1/33936831 в цій частині.

Щодо порушення позивачем норм пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України внаслідок віднесення до складу валових витрат сум витрат на страхові платежі за договорам страхування відповідальності перед третіми особами суб'єктів господарювання за шкоду, завдану споживачам порушенням законодавства про захист прав споживачів, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до норми абз. 1 пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток враховуються такі витрати подвійного призначення, зокрема: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

При цьому якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платник податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання (абз. 2 пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 цього Кодексу).

Визначення термінів «страховий платіж» і страхове відшкодування» наведені в ст.ст. 9 і 10 Законі України «Про страхування».

Судом першої інстанції було встановлено, що в 2010 та 2011 роках між ТОВ «Віденські булочки» (Страхувальником) і суб'єктом господарювання-страховиком (Страхова компанія «Лемма» у формі АТЗТ) були укладені схожі за змістом письмові договори страхування відповідальності перед третіми особами суб'єктів господарювання за шкоду, завдану споживачам порушенням законодавства про захист прав споживачів, від 23.12.2010р. № 78157/1 та від 15.03.2011р. № 7818, предметом яких є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, і пов'язані з відшкодуванням Страхувальником заподіяної ними шкоди третій особі (споживачу), в т.ч. життю, здоров'ю та майну. Страхові ризики конкретизовані в п. 4 цих Договорів (зокрема, до таких відносяться ризики завдання шкоди третій особі (споживачу), її життю, здоров'ю або майну, у зв'язку з виробництвом товарів неналежної якості, фальсифікованих товарів, товарів з певними недоліками, та з реалізацією таких неналежний товарів, тощо). Територію страхування (тобто, територія, якою обмежується місце настання страхового випадку) за даними Договорами визначені кафе ТОВ «Віденські булочки», що розташовані за адресами: АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11 у м. Києві. Права і обов'язки сторін визначені у п. 10 зазначених Договорів. Зокрема, Страховик зобов'язаний виплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування у передбачені Договорами строки у разі настання страхового випадку. А Страхувальник, в свою чергу, - при укладені Договорів надати Страховику інформацію про всі істотні обставини ризику та своєчасно сплачувати страхові платежі (у вигляді страхових внесків, страхової премії - плати страхування). Розміри страхової суми, страхові тарифи та страхових платежів (страхової премії), строки сплати страхового платежі передбачені в п. 6 і 7 Договорів. Зокрема, згідно умов договору від 23.12.2010р. № 78157/1 розмір страхової премії становить 225 000, 00 грн. зі строком сплати її Страхувальником на користь Страховика - до 31.12.2010р., та згідно умов договору від 15.03.2011р. № 7818 - 262 500, 00 грн. строком сплати до 31.03.2011р.

Дані договори укладені на підставі Заяви Страхувальника до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за такими Договорами, набирають силу з моменту їх підписання. Окремо визначені періоди страхування - з 01.01.2011р. по 31.03.2011р.та з 01.04.2011р. по 30.06.2011р.

На підтвердження фактів надання вказаним страховиком послуг зі страхування ризиків завдання шкоди третім особам та здійснення Страхувальником (ТОВ «Віденські булочки») оплати страхових платежів (страхових премій) за описаними вище договорами позивач надав до суду копії наступних документів: заяви ТОВ «Віденські булочки» на страхування відповідальності перед третіми особами від 22.12.2010р., адресованої АТЗТ СК «Лемма», з посиланням на реквізити певних договорів оренди; актів-довідок за № 02 від 31.03.2011р. та за № 01 від 30.06.2011р., оформлених за результатами надання АТЗТ СК «Лемма» страхових послуг згідно договорів страхування від 23.12.2010р. № 78157/1 та від 15.03.2011р. № 7818, в тексті яких також наявні посилання на факти сплати страхових платежів в сумах 225 000, 00 грн. (28.12.2010р.) та 262 500, 00 грн. (23.03.2011р.), та оригінали банківських виписок за відповідні дати. Факти перерахування позивачем на користь вищеназваної страхової компанії страхових платежів на загальну суму 487500, 00 грн. відповідачем не заперечується, як й реальність безпосередньо самих господарських операцій.

Також правомірність визначення сторонами договорів страхування розмірів страхових платежів ДПІ під сумнівів не ставиться.

В ході дослідження наявних матеріалів справи (в т.ч. копій торгових патентів, виданих ТОВ «Віденські булочки» на право здійснення підприємницької діяльності у сфері громадського харчування та роздрібної торгівлі за місцезнаходженням певних господарських одиниць) судом встановлено наявність зв'язку витрат позивача на сплату страхових платежів (страхових премій) за договорами страхування певних ризиків, непов'язаних із страхуванням безпосередньо фізичних осіб, із господарською діяльністю Товариства, а саме: діяльністю ресторанів, надання послуг мобільного харчування (КВЕД 56.10).

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те. що висновки Акта перевірки від 04.03.2014р. № 2530/26-51-22-1/33936831 про завищення позивачем суми валових витрат на суму витрат у зв'язку із сплатою страхових платежів у розмірі 487500,00 грн., які за своєю суттю не відносяться до поняття «страхове відшкодування», нормативно і документально не підтверджуються.

Щодо порушення позивачем норми п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» колегія суддів зазначає наступне.

В силу норм п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія якого поширюється на суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій формі у сфері громадського харчування, якщо такі суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

При цьому п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. № 614 (втратив чинність 18.10.2013), що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 106/5297, встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Як вбачається зі змісту акта перевірки перевіряючими під час проведення перевірки дотримання ТОВ «Віденські булочки» порядку проведення розрахунків із споживачами із використанням реєстраторів розрахункових операцій виявлено відсутність в книгах ОРО певних фіскальних звітних чеків (перелік наведений на стор. 60 акта перевірки) в кількості 5 штук, що були роздруковані РРО № 2651007744 і № 2651005425.

Позивачем до суду були надані копії аркушів з книг ОРО за № 2651007744/р/1 (розпочата 01.07.2011р., закінчена 24.06.2012р.) і за № 2651007744/р/2 (розпочата 25.06.2012р., закінчена 04.11.2012р.), що зареєстровані на один і той самий РРО Марія 301 МТМ, фіскальний номер 2651007744. В ході огляду такої книги ОРО наявність фіскальних звітних чеків № 400 від 03.08.2012р.і № 150 від 27.11.2011р. судом першої інстанції не виявлено. Оригінал чи копія іншої книги ОРО за № 2651005424 позивачем суду пред'явлено не було.

При цьому факти наявності книг ОРО за № 2651007744 і № 2651005424 на підприємстві (певних господарських одиницях), та роздрукування відповідними РРО фіскальних звітних чеків з певними номерами і датами, що вказані в акті перевірки, в цілому не заперечуються.

Згідно з п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

При цьому слід зазначити, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи роздрукований чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Таким чином, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 вказаного Закону, відповідний орган державної податкової служби може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).

Правова позиція по даному питанню міститься в постанові Вищого адміністративного суду України від 05.08.2014р. № К/9991/87809/11.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014р. № 0001322210 (форми «С») в частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1360,00 грн. є протиправним, оскільки нарахуванню підлягали фінансові санкції лише у розмірі 340, 00 грн.

Щодо порушення позивачем норм п. 164.2 ст. 164 ПК України та допущення помилок при складанні податкового розрахунку за формою № 1ДФ колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наявних матеріалів (первинних документів, податкових розрахунків ТОВ «Віденські булочки» сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, (форми 1 ДФ) за всі квартали 2010-2012 років) судом першої інстанції встановлено факт здійснення позивачем виплати протягом 2011-2012 років на користь фізичних осіб-підприємців сум коштів за виконані роботи та надані послуги, а саме: на користь ФОП ОСОБА_2 виплачено 1115,00 грн. (без ПДВ) за виконанні роботи з ремонту і технічного обслуговування офісної техніки; ФОП ОСОБА_6 - 5327,00 грн. (без врахування ПДВ у вартості послуг) за надані послуги з розробки дизайнів макетів оголошень та макетів цінників; ФОП ОСОБА_7 - 1680,00 грн. (без ПДВ) за надання послуги з проведення навчань з питань пожежної безпеки. Відомості про суми виплачених доходів на користь таких фізичних осіб-підприємців без утримання з них податку з доходів фізичних осіб, та за кодом 157 були відображені у податкових розрахунках (форми № 1ДФ) за відповідні періоди.

З тексту наявного в матеріалах справи акта перевірки вбачається, що контролюючий орган поставив під сумнів правомірність бездіяльності позивача щодо неутримання з сум виплачених доходів зазначеним вище фізичним особам-підприємцям податку з доходів фізичних осіб, оскільки до перевірки не були надані документи на підтвердження наявності для цього правових підстав.

У відповідності до норм п. 177.1 - 177.3 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, що отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються податком з доходів фізичних осіб за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування в даному випадку є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

За приписами норми пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України в разі нарахування (виплати, надання) на користь платника податку оподатковуваного доходу саме податковим агентом, останній зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 18.1 ст. 18 Кодексу податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

При цьому в силу присів норми п. 177.8 ст. 177 цього ж Кодексу під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Разом з тим податковий агент має повідомити про всі виплачені підприємцям суми доходів податковому органу у порядку, визначеному, зокрема, п. «б» п. 176.2 ст.176 ПК України, шляхом подання податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Даний Податковий розрахунок за формою № 1 ДФ, форма, порядок заповнення і подання якого податковими агентами, на момент виникнення спірних правовідносин був затверджений Наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1020, передбачає відображення не тільки доходів, які підлягають оподаткуванню, але й також доходів, які сплачуються податковим агентом платникам податку з доходів фізичних осіб та не оподатковуються таким податком при їх виплаті, зокрема, доходів фізичних осіб-підприємців, з яких сплачений єдиний податок згідно спрощеній системі обліку та звітності або фіксований податок.

Згідно положень Порядку заповнення та подання податковим агентом зазначеного податкового розрахунку якщо дохід, що виплачується самозайнятій особі, отримується в межах господарських операцій, які здійснюються в межах обраних видів діяльності, то в Податковому розрахунку за формою № 1 ДФ заповнюються графи 3 и 3а, а в графах 4 и 4а проставляється « 0».

Також відповідно до Довідника ознак доходів, наведеного в додатку до зазначеного Порядку, дохід, що сплачується самозайнятій особі, відображається в Податковому розрахунку за формою № 1 ДФ под ознакою доходу « 157».

Позивачем були надані до суду копії документів на підтвердження наявності у фізичних осіб ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_7 статусів фізичних осіб-підприємців (копії свідоцтв про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ОСОБА_2 станом на 07.11.2011р.) та реєстрації платниками єдиного податку (а саме: ФОП ОСОБА_2 - згідно свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2, виданого 05.01.2012р. ДПІ у Подільському районі м. Києва (третя група, ставка 5%, вид діяльності - 72.50 Ремонт і технічне обслуговування офісної техніки; 72.10 Консультування з питань інформатизації; ФОП ОСОБА_8 - згідно свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1, виданого 01.01.2011р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, подовжено до 01.06.2012р. (третя група, ставка 5%, вид діяльності - 80.42.0 освіта дорослих та інші види освіти).

Таким чином, посилання відповідача на обов'язок позивача як податкового агента здійснити утримання податку з доходів фізичних осіб із сум виплачених на користь зазначених фізичних осіб-підприємців при їх виплаті спростовується наявними матеріалами справи.

Також колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції посилань ДПІ на факт допущення ТОВ «Віденські булочки» порушень під час складання Податкового розрахунку за формою № 1 ДФ за 1-ий квартал 2012 року, оскільки з тексту Акта перевірки не вбачається суть та вид такої помилки.

Відносно позовних вимог позивача щодо акта перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише носієм доказової інформації по справі і не порушує права, свободи та інтереси позивача.

Також, колегія суддів приймає до уваги те, що рішення ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 14.05.2014р. № 4251/10/26-15-10-06-15 на момент звернення підприємства із позовом вже було відкликане, а тому фактично не порушувало права та інтереси ТОВ «Віденські булочки».

В силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що даний позов підлягає задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

І.О. Лічевецький

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.