Ухвала

від 11.03.2015 по справі 813/8246/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року Справа № 876/374/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Кухтея Р.В.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представника позивача Кохан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийські ковбаси» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийські ковбаси» про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ :

04 листопада 2013 року Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила зупинити діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийські ковбаси» (далі - ТзОВ) щодо бездозвільного розміщення та безлімітного утворення та розміщення відходів; зупинити бездозвільне розміщення та безлімітне утворення і розміщення відходів ТзОВ; зупинити виконання робіт ТзОВ щодо здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел, а саме: цеху обвалювання м'яса, ковбасного цеху, цеху пакування м'ясних виробів, холодильних камер глибокої заморозки, які знаходяться за адресою Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Заводська, 27а, без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; заборонити експлуатацію стаціонарних джерел (цеху обвалювання м'яса, ковбасного цеху, цеху пакування м'ясних виробів, холодильних камер глибокої заморозки), які знаходяться за адресою Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Заводська, 27а, яка здійснюється ТзОВ без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року, прийнятою в порядку скороченого провадження, вказаний позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ТзОВ просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не досліджено самого порядку винесення припису позивачем, оскільки при проведенні планової перевірки, за результатами якої винесено припис № 220 від 28.08.2012 року порушено норми чинного законодавства, а саме у передбаченому порядку та в строк не повідомлено ТзОВ про проведення такої перевірки.

Апелянт зазначає, що судом не досліджено порядок оформлення, вручення (надсилання) та реєстрація приписів, який порушений позивачем стосовно надсилання припису № 2040/06/960-06 від 25.10.2013 року, виданого за результатами перевірки виконання припису № 446-06 від 20.03.2013 року.

Крім того, звертає увагу суду, що відповідачем під час перевірок було надано ряд документів, які до уваги позивачем не були взяті.

Представник позивача у ході апеляційного розгляду заперечила обґрунтованість поданої апеляційної скарги, просила залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Львівській області, суд виходив із того, що у ході проведених планових перевірок ТзОВ інспекцією було виявлено порушення відповідачем вимог ст.ст. 17, 32, 33 Закону України «Про відходи», а саме: підприємством не розроблені та не погоджені паспорти на відходи, відсутній дозвіл на розміщення відходів на 2012 року та ліміт на утворення та розміщення відходів у 2012 року, на підприємстві відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст.ст. 7, 10, 11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Оскільки відповідач зазначених обставин не заперечив, то суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Даючи правову оцінку постанові суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Львівській області від 20.08.2012 року № 694 було проведено планову перевірку ТзОВ з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складений акт від 28.08.2012 року за № 1288/06/1224 (а.с. 10-12).

В ході перевірки встановлено порушення відповідачем вимог ст.ст. 7, 10, 11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме: на підприємстві відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Окрім того, ТзОВ порушено вимоги ст.ст. 17, 32, 33 Закону України «Про відходи», а саме: підприємством не розроблені та не погоджені паспорти на відходи, відсутній дозвіл на розміщення відходів на 2012 року та ліміт на утворення та розміщення відходів у 2012 року, також не вирішується питання збору та утилізації використаної тари та упаковки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року № 915.

За результатами перевірки було винесено припис № 220 від 28.08.2012 року, яким ТзОВ зобов'язано: розробити план організаційно-технічних заходів з усунення недоліків в термін 10 днів з дня отримання припису, подавати статистичну звітність форми № 1, отримати дозвіл на розміщення та лімітне утворення та розміщення відходів до 28.11.2012 року, розробити та погодити у встановленому порядку паспорти на всі відходи підприємства до 28.11.2012 року, забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилась продукція підприємства, або укласти угоду з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію до 28.11.2012 року, здійснювати збір та утилізацію використаної тари, отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря до 28.11.2012 року.

В період з 06.03.2013 року по 20.03.2013 року проведено перевірку виконання вимог припису від 28.08.2012 року № 220, за результатами якої складено акт № 446/06/508 від 20.03.2013 року. Як слідує з акту перевірки, позивачем було встановлено невиконання всіх пунктів припису, що призвело до порушення ст. 20-2, ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього середовища».

За наслідками перевірки, на підставі акту № 446/06/508 від 20.03.2013 року, Державною екологічною інспекцією у Львівській області виданий припис № 446-06 від 20.03.2013 року з метою усунення виявлених під час перевірки недоліків та порушень природоохоронного законодавства.

На підставі наказу від 08.10.2013 року № 675-і/п та направлення на перевірку від 09.10.2013 року № 2040 Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено перевірку на відповідність дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт № 2040/06/1697. Перевіркою встановлення невиконання усіх пунктів припису № 446-06 від 20.03.2013 року.

На підставі вказаного акту позивачем виданий припис № 2040/06/960-06 від 25.10.2013 року, яким зобов'язано відповідача розробити план організаційно-технічних заходів з усунення недоліків в термін 10 днів з дня отримання припису, отримати дозвіл на розміщення та лімітне утворення та розміщення відходів до 25.12.2013 року, розробити та погодити у встановленому порядку паспорти на всі відходи підприємства до 25.12.2013 року, вести журнал первинного обліку відходів з моменту отримання припису, укласти угоду на збір та утилізацію тари та упаковки, дотримуватись законодавства при передачі, транспортуванні та утилізації відходів, отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря до 25.12.2013 року.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Статтею 11 цього ж Закону встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп.

Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

Пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету міністрів від 13 березня 2002 року № 302, визначено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є офіційним документом, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Таким чином, підприємство набуває право на експлуатацію обладнання, з якого в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини, лише після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Експлуатація такого обладнання без отримання дозволу є правопорушенням та підставою для застосування встановлених законодавством заходів реагування.

Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затверджений постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року № 2751-XII (далі - Порядок), чинний на час виникнення спірних правовідносин, визначає правові основи прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів (надалі - підприємств) незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку, діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути обмежена - на певний період (до виконання необхідних природоохоронних заходів) встановлюються зменшені обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів у цілому по підприємству чи по окремих його цехах (дільницях) і одиницях обладнання.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Частиною 7 ст. 7 Закон № 877-V встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

При цьому частиною 5 ст. 4 Закону № 877-V у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що застосовані адміністративним судом заходи реагування за позовом органу державного нагляду (контролю), а також вжиті органом державного нагляду (контролю) заходи, обґрунтованість яких підтверджена адміністративним судом, скасовуються адміністративним судом у порядку, встановленому процесуальним законом.

Доводи апелянта на правомірність оскаржуваної постанови не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийські ковбаси» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі № 813/8246/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Р.В.Кухтей

Ухвала у повному обсязі складена 12 березня 2015 року.