Постанова

від 04.03.2015 по справі 825/491/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року Чернігів Справа № 825/491/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

при секретарі - Пушенко О.І.,

за участі представника позивача - Калини О.В..,

представника відповідача - Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 18.02.2015 року звернувся з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області і просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 000001200 від 13.01.2015 року.

Свої вимоги мотивує тим, що висновки Ніжинської ОДПІ про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що перераховується до державного бюджету, є протиправними та не відповідають дійсності. Позивач наполягає на тому, що господарські операції між ним та ПП «Сімплікс» мали реальний характер та спричинили зміни в майновому стані сторін правочину. Господарські відносини підтверджені належними первинними документами - договором, податковими накладними, платіжними дорученнями, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт, локальним кошторисом, договірною ціною, підсумковою відомістю ресурсів, випискою по рахунку, які не мають дефектів форми та змісту та відповідають вимогам Податкового кодексу України. Відповідно до положень Податкового кодексу України податкова накладна є єдиною підставою для формування платником податку податкового кредиту з ПДВ. Наявність таких податкових накладних було встановлено під час проведення перевірки. Позивач зазначає, що акт перевірки його контрагента не може слугувати безумовним доказом відсутності виконання сторонами своїх договірних зобов'язання. Позивач наполягає на тому, що Ніжинською ОДПІ не наведено в акті перевірки дані, що свідчили б про те, що операції між ТОВ «Творець» та ПП «Сімплікс» фактично не проводилися. Враховуючи зазначене, ТОВ «Творець» вважає, що винесення, оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є протиправним, тому просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що згідно акту ДПІ у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві від 18.09.2014 №12861/26-55-22-09/39193141 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сімплікс», код за ЄДРПОУ 39193141 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень - серпень 2014 року встановлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться. Під час проведеної перевірки контрагента позивача не підтверджено його господарських відносин з ТОВ «ЛІНТЕР». При здійсненні аналізу згідно баз даних податкової звітності, яка була надана підприємством до ДПІ, в тому числі реєстру податкових накладних, встановлено, що контрагентом-постачальником - ТОВ «ЛІНТЕР», код за ЄДРПОУ 38900836, 30.06.14 року було виписано на адресу ПП «Сімплікс» 68 штук податкових накладних, 31.08.2014 року було виписано на адресу ПП «Сімплікс» 168 штук податкових накладних, в сумі ПДВ до 10000,0 грн., які не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. В ході аналізу податкової звітності, поданої ПП «Сімплікс» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, у ПП «Сімплікс» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Таким чином, відповідач вважає, що документи, виписані позивачу ПП «Сімплікс», не можуть свідчити про реальність здійсненої операції, а тому позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за наслідками взаємовідносин з ПП «Сімплікс». Враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що працівниками Ніжинської ОДПІ згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу 1, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу II Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Творець» з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Сімплікс», код за ЄДРГІОУ 39193141, здійснених протягом вересня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 26.12.2014 року №154/22-14241902.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Творець» вимог ст.. 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень місяць 2014 року на загальну суму 119756,67 грн.

На підставі акту перевірки Ніжинською ОДПІ ГУ Державної фіскальної служби в Чернігівській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012200 від 13.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 149695,50 грн., з них 119756,67 грн. за основним платежем та 29939,17 грн. - штрафних санкцій.

В ході проведеної перевірки Ніжинської ОДПІ було встановлено, що між ПАТ «УКРАГРО НПК», як замовником, та ТОВ «Творець», як підрядником було укладено договір підряду №5 на виконання ремонтно - будівельних робіт від 10.09.2014 року.

Відповідно до п.1.1 даного договору підрядник зобов'язується виконати та здати у встановлений Договором строк влаштування твердого покриття площадки з переїздами через залізничну під'їзну колію та ремонт рамп складу механічної дільниці та складу отрутохімікатів на складі мінеральних добрив, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Григоро - Іванівна, вул. Колгоспна, 176.

На виконання умов наведеного вище договору між ТОВ «Творець», як генпідрядником та ПП «Сімплікс», як субпідрядником було укладено договір підряду на виконання ремонтно - будівельних робіт (а.с. 27,28). Відповідно до п.п. 1 даного договору підряду субпідрядник зобов'язується виконати та здати у встановлений договором строк улаштування твердого покриття площадки на підрозділі №18 Ніжин, що знаходиться за адресою Чернігівська область, Ніжинський район, вул. Колгоспна, 17-Б. Склад та обсяг робіт, що доручаються до виконання субпідряднику за цим договором, визначаються кошторисною документацією та технічним завданням, що є невід'ємними частинами договору. Генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт, прийняти виконані роботи і оплатити їх в строк, визначеному цим договором.

Виконання підрядних робіт ПП «Сімплікс» підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № СП-0000075 за жовтень 2014 року за формою КБ-2В, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2014 року, відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, договірною ціною, локальним кошторисом на будівельні роботи № 2-1-, підсумковою відомістю ресурсів до договореної ціни (а.с. 33-39).

Виконані будівельні роботи позивачем було оплачено в безготівковій формі на підставі рахунку-фактури № 2609 від 26.09.2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 525 від 30.09.2014 року, № 526 від 30.09.2014 року та випискою по рахунку ТОВ «Творець» (а.с. 31, 32, 40-41, 42).

На суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість ПП «Сімплікс» було виписано податкову накладну № 302 від 30.09.2014 року (а.с. 29).

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт виконання підрядних робіт та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

В ході проведеної перевірки було встановлено наявність підтверджуючих проведення господарської операції документів, а саме акт приймання виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, договірна ціна, локальний кошторис, підсумкова відомість ресурсів до договірної ціни, податкова накладна, платіжні доручення. В судовому засіданні не встановлено недоліків форми та змісту цих первинних бухгалтерських документів. Зазначене свідчить про відповідність вищезазначених первинних бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. Тобто, зазначені документи повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ТОВ «Творець» та ПП «Сімплікс».

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність такої податкової накладної було встановлено і під час проведеної перевірки і в судовому засіданні. Тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

В судовому засіданні було встановлено, що Ніжинська ОДПІ зробила висновки про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентом на підставі висновків акту ДПІ у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві від 18.09.2014 №12861/26-55-22-09/39193141 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сімплікс», код за ЄДРПОУ 39193141 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень - серпень 2014 року. Зазначеним актом не підтверджено реальність виконання ПП «Сімплікс» будівельних робіт на користь позивача.

Суд вважає, що такі висновки Ніжинської ОДПІ є безпідставними та неправомірними, оскільки акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності. У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для нього. При цьому чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми ПДВ до податкового кредиту. Тому, можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у т. ч. недекларування своїх зобов'язань або несплата податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ за операціями з такими контрагентами.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Суд вважає, що позивач не може нести відповідальності за дії або бездіяльність свого контрагента. В судовому засіданні встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій. Також, актом ДПІ у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві не було досліджено реальність виконання будівельних робіт ПП «Сімплікс» за договором з позивачем, зокрема не досліджувались первинні бухгалтерські документи, що відображають господарські операції між цими суб'єктами господарювання, а тому висновки про відсутність реальних наслідків правочину на підставі акту перевірки контрагента позивач є документально необґрунтованими.

Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено право Ніжинської ОДПІ при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом первинних бухгалтерських документів, суд вважає, що позивачем доведено, що правочин, вчинений між ним та ПП «Сімплікс», створили реальні юридичні наслідки для ТОВ «Творець». Позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлену податкову накладну, яка є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість дотримано вимоги Податкового кодексу України, а відповідачем зроблено неправомірні висновки про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ № 000001200 від 13.01.2015 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № 000001200 від 13.01.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України 299 грн. 39 коп. судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Творець".

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Кашпур