Постанова

від 01.04.2015 по справі 825/491/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/491/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Творець» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Творець» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області ( далі - відповідач ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2015 р. № 000001200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Творець» ( далі - ТОВ «Творець» ) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Ніжинської ОДПІ як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Творець» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сімплікс» за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 26.12.2014 р. № 154/22-14241902.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 р. № 000001200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ з вироблених в Україні товарів на загальну суму 149695,50 грн., з яких: 119756,67 грн. - за основним платежем та 29939,17 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції між позивачем і ПП «Сімплікс» є реальними і підтверджуються відповідними первинними документами, складеними із дотриманням вимог законодавства.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів у процесі здійснення відповідних господарських операцій та використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, судова колегія встановила, що між позивачем і ПП «Сімплікс» було укладено договір підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт від 17.09.2014 р. № 5/1, господарські операцій за яким, на думку позивача, підтверджуються відповідними актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про їх вартість, відомістю ресурсів до локального кошторису, локальним кошторисом на будівельні роботи, договірною ціною, підсумковою відомістю ресурсів до договірної ціни, рахунком-фактури, платіжними дорученнями, випискою по рахунку позивача та податковою накладною.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена первинна документація складена з порушенням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88, та, відповідна, не є належними і допустимими доказами, у розумінні ст. 70 КАС України, а саме: у довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 р. / а.с. 33 /, у договірній ціні / а.с. 37 /, у підсумковій відомості ресурсів до договірної ціни / а.с. 39 / не вказано імені, прізвища та по-батькові осіб, які підписали ці документи; в акті приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 р. № СП-0000075 / а.с. 34-35 / відсутні підписи замовника і генпідрядника, у відомості ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 / а.с. 36 /, у самому локальному кошторисі / а.с. 38 / не зазначено, ким складені ці документи; банківська виписка /а.с. 40-41 /, рахунок-фактури від 26.09.2014 р. № 2609 / а.с. 42 /, платіжні доручення / а.с. 31-32 / не містять ані посади, ані прізвища, ім'я та по батькові особи, яка їх виписала.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу й на те, що за твердженням ТОВ «Творець» 17.09.2014 р. договір з ПП «Сімплікс», як із субпідрядником, був укладений товариством з метою забезпечення виконання ним, як генпідрядником, своїх зобов'язань за договором підряду з ПАТ «УКРАГРО НПК» від 10.09.2014 р. № 5, однак, як вбачається з первинної документації, наданої самим же позивачем суду, локальний кошторис на виконання ПП «Сімплікс», як субпідрядником, своїх зобов'язань перед позивачем складений станом на 20.08.2014 р. / а.с. 38 /, тобто раніше, ніж укладений як первинний договір підряду між позивачем і ПАТ «УКРАГРО НПК», так і вторинний між позивачем і ПП «Сімплікс».

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, згідно з вимогами ст. 86 КАС України, колегія суддів вважає що, у даному випадку, відсутні достатні та необхідні правові підстави для визнання спірних господарських операцій, здійснених між позивачем і ПП «Сімплікс», реальними, а рішення суду в жодному разі не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та переконав судову колегію у своїй правоті.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач при обчисленні своїх податкових зобов'язань з ПДВ порушив вимоги ст.ст. 198, 201 ПК України. Натомість відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 р. № 000001200, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, а отже, у даному випадку, відсутні жодні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Творець» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 02.04.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.