Постанова

від 06.03.2015 по справі 813/7157/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2015 року м. Львів № 813/7157/14

13 год. 02 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Жавко М.М.;

відповідача: представники Гутнікевич М.М., Захарків М.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Стрийської міської державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини Львівської області до Жидачівської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції у Львівській області, Стрийської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції у Львівській області про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Стрийська міська державна лікарня ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини Львівської області (далі - Стрийська МДЛ ветмедицини) звернулася з адміністративним позовом до Жидачівської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції у Львівській області (далі - Жидачівська ОДФІ ДФІ у Львівській області), Стрийської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції у Львівській області (далі - Стрийська ОДФІ ДФІ у Львівській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.03.2015 року, просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 28.07.2014 року №27-15/1001 «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії» в частині щодо забезпечення відшкодування незаконного покриття за рахунок коштів загального фонду витрат на оплату праці лікарів ветеринарно-санітарної експертизи та відповідних нарахувань, які повинні проводитись за рахунок спеціального фонду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вимога «забезпечити відшкодування незаконного покриття за рахунок коштів загального фонду витрат на оплату праці лікарів ветеринарно-санітарної експертизи та відповідних нарахувань, які повинні проводитись за рахунок спеціального фонду» вимоги Жидачівської ОДФІ є незаконною, та такою, що підлягає скасуванню, оскільки висновки відповідача щодо незаконних видатків на суму 106,20 тис. грн., а саме включення видатків на оплату праці лікарів ветеринарно-санітарної експертизи (офіційних лікарів) Стрийської МДЛ ветмедицини до видатків загального фонду кошторису установи замість спеціального є безпідставними.

Зазначив, що відповідно до наказу Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 01.09.2000 року №45 «Про затвердження Положення про державний ветеринарно-санітарний нагляд та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження», офіційні лікарі ветеринарної медицини та їх заступники підпорядковуються головним державним інспекторам ветеринарної медицини районів, знаходяться в штаті районної державної лікарні ветеринарної медицини і утримуються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.

Представник позивача пояснив, що оскільки провідні лікарі по ветеринарно-санітарній експертизі (офіційні лікарі) Стрийської МДЛ ветмедицини знаходились у штатному розписі по загальному фонду, відповідно оплата праці проводилась із загального та частково з спеціального фонду. А чинним законодавством чітко не передбачено, що лікарі по ветеринарно-санітарній експертизі, які надають платні ветеринарні послуги отримуються виключно за рахунок спеціального фонду бюджету.

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили з підстав, викладених у запереченнях від 26.11.2014 року та додаткових запереченнях від 20.02.2015 року. В судовому засіданні пояснили, що проведеною ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності Стрийської МДЛ ветмедицини за період з 01.08.2008 року по 28.02.2014 року встановлено порушення, що відображені в акті ревізії від 03.07.2014 року №27-38/104.

Так, ревізією встановлено часткове включення видатків на оплату праці лікарів по ветеринарно-санітарній експертизі (офіційного лікаря ПП «Сміо» Мельника О.Ю. за період з 01.08.2008 року по 28.02.2014 року та офіційного лікаря ТОВ «Торговий Дім Аванта» ТОВ «Фуршет-центр» Чабанович В.С. за 2010 р.), які надавали виключно платні послуги, до видатків загального фонду кошторису установи замість спеціального, що є порушенням вимог п.3 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 року №659 (яка втратила чинність 18.03.2011 року), п.4 ст.13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року №2456-VI та п.19, п.20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228.

Крім цього, представники відповідача зазначили, що заробітна плата лікарів ветеринарно-санітарної експертизи нараховуються відповідно до актів виконаних робіт, які щомісячно складаються лікарнею ветмедицини і надаються підприємством для перерахування коштів за надані послуги. А в листі-роз'ясненні від 05.05.2014 року №15-3-1-12/15356 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, на який покликається позивач, вказано, що працівники, призначені за рахунок спецфонду, утримуються повністю за рахунок спецфонду державного бюджету.

Відповідач вважає, що вказані порушення призвели до незаконного покриття за рахунок коштів загального фонду витрат на оплату праці та відповідних нарахувань, які повинні проводитись за рахунок спеціального фонду на загальну суму 106169,36 грн.

Отже, зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, тому представники відповідача просили врахувати таку позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 15.04.2014 р., 13.05.2014 р. та 20.05.2014 р.

Під час розгляду справи, представники відповідача заперечення підтримали, зазначили, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, просили у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні докази, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Стрийської МДЛ ветмедицини, з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що Стрийська міська державна лікарня ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини Львівської області відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину» є державною установою ветеринарної медицини, яка здійснює профілактичні, діагностичні, лікувальні та інші протиепізоотичні заходи і підпорядковується Управлінню ветеринарної медицини в м. Стрий.

Пунктом 3 Положення про Стрийську МДЛ ветмедицини, затвердженого начальником управління ветеринарної медицини в м. Стрий, передбачено, що структурним підрозділом лікарні є державна лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи на ринку.

Відповідно до п.8 вказаного Положення, фінансування, матеріально-технічне забезпечення лікарні та її структурних підрозділів здійснюється за рахунок коштів загального і спеціального фондів державного бюджету.

Судом встановлено, що Жидачівською ОДФІ відповідно до плану роботи на I квартал 2014 року проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Стрийської МДЛ ветмедицини за період з 01.08.2008 року по 28.02.2014 року, за результатами якої складено акт від 03.07.2014 року №27-38/104.

Серед іншого, в акті ревізії було зазначено про наявність фактів покриття видатків, пов'язаних з наданням платним послуг, за рахунок коштів загального фонду кошторису, а саме встановлено, що протягом ревізійного періоду заробітна плата та нарахування на заробітну плату до державних цільових фондів офіційних лікарів частково проводились за рахунок коштів загального фонду бюджету. Так, протягом ревізійного періоду у штатні розписи по спеціальному фонду та по загальному фонду державного бюджету внесено лікарів ветеринарно-санітарної експертизи (офіційних лікарів), а саме: по спеціальному фонду Мельника О.Ю., який закріплений за ПП «Сміо» за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2008 р., Чабановича В.С., який закріплений за ТОВ «Торговий Дім Аванта», ТОВ «Фуршет-центр» за 2010 р. та по загальному фонду Мельника О.Ю. за 2009-2013 р.р., січень-лютий 2014 р. Вищевказані лікарі ветеринарно-санітарної експертизи (офіційні лікарі) надавали лише платні послуги згідно функціональних повноважень.

Відповідач зазначив, що вказані факти є порушенням вимог п.3 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 року №659 (яка втратила чинність 18.03.2011 року), п.4 ст.13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року №2456-VI та п.19, п.20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228 що, у свою чергу, призвело до незаконного покриття за рахунок коштів загального фонду витрат на оплату праці та відповідних нарахувань, які повинні проводитись за рахунок коштів спеціального фонду на загальну суму 106169,36 тис. грн.

За наслідками ревізії, відповідачем складено та надіслано лист «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії» від 28.07.2014 № 27-15/1001, в якому, з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, вимагав у позивача, зокрема: забезпечити відшкодування незаконного покриття за рахунок коштів загального фонду витрат на оплату праці лікарів ветеринарно-санітарної експертизи та відповідних нарахувань, які повинні проводитись за рахунок спеціального фонду.

12.09.2014 року Стрийська ОДФІ надіслала на адресу позивача лист №27-22/815 «Повторне нагадування про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії», у якому вимагав в Стрийської МДЛ ветмедицини забезпечити вжиття всіх необхідних заходів для повного відшкодування виявлених збитків в розмірі 106,20 тис. грн.

При вирішенні спору, суд враховує наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію, Держфінінспекція відповідно), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення про Держфінінспекцію).

Відповідно до пункту 6 зазначеного Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням про Держфінінспекцію установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-ХІІ), згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. №550 (далі - Порядок).

За правилами пункту 2 зазначеного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно ч. 6 ст. 2 Закону № 2939-XII порядок проведення Держфінінспекцією державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, за правилами пунктів 45, 46 Порядку, у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Вказана правова позиція, викладена у Постановах Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року, від 15 квітня 2014 року, від 13 травня, від 18 вересня 2014 року та 20 січня 2015 року. В яких колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права пред'являти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово відшкодувати виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як слідує з матеріалів справи, позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 28.07.2014 року №27-15/1001 «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії» в частині щодо забезпечення відшкодування незаконного покриття за рахунок коштів загального фонду витрат на оплату праці лікарів ветеринарно-санітарної експертизи та відповідних нарахувань, які повинні проводитись за рахунок спеціального фонду на загальну суму 106,20 тис. грн.

Відтак, суд приходить до висновку, що Держфінінспекцію пред'явлено вимогу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір в сумі 106,20 тис. грн. та їх не відшкодування.

Таким чином, доводи, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги щодо оплати праці лікарів ветеринарно-санітарної експертизи із загального та частково з спеціального фонду, а чинним законодавством чітко не передбачено, що офіційні лікарі, які надають платні ветеринарні послуги, утримуються виключно за рахунок спеціального фонду бюджету, не можуть бути прийняті судом до уваги при вирішенні даного спору.

Враховуючи наведене, підстави для скасування вимоги Жидачівської ОДФІ від 28.07.2014 року №27-15/1001 «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії» в частині щодо забезпечення відшкодування незаконного покриття за рахунок коштів загального фонду витрат на оплату праці лікарів ветеринарно-санітарної експертизи та відповідних нарахувань, які повинні проводитись за рахунок спеціального фонду на загальну суму 106,20 тис. грн., у суду відсутні.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

За приписами ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до квитанцій №ПН5634 від 02.10.2014 року та №ПН33164 від 16.10.2014 року, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 256,00 грн., відтак решта несплаченої суми судового збору становить 1868,00 грн.

Керуючись ст.ст. 17-19, 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Стрийської міської державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини Львівської області (вул. Дрогобицька, 40, м. Стрий, Львівська область, 82400, код ЄДРПОУ 30389455) решту суми судового збору в розмірі 1868 (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 13.03.2015 року.

Суддя Клименко О.М.