Рішення

від 12.03.2015 по справі 299/370/15-ц

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Справа № 299/370/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12.03.2015 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючий -суддя Рішко Г.І.,

секретар судового засідання: Чернянчук К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" м.Львів до ОСОБА_1, яка діє від свого імені та від імені своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "ВіЕс Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, яка діє від свого імені та від імені своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 24.09.2008 року між ПАТ "ВіЕс Банк" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № КF52504, згідно якого позивач надав відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 35000,00 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 22.09.2023 року під 12.50% річних. Позивачем умови договору виконано та надано кредит, що підтверджується заявами на видачу готівки.

Зобов'язання за даним кредитним договором забезпечено договором іпотеки № КF52504 від 25.09.2008 року, згідно якого відповідач ОСОБА_1 надав у заставу позивачу нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0526 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 2121210100:00:001:0066; жилий будинок з надвірними спорудами загальною площею 239,5 м.кв в АДРЕСА_1

Відповідачка ОСОБА_1 своїх договірних зобов"язань не виконує та заборгувала позивачу кошти у загальній сумі 25492,33 долари США, що становить 404549,13 грн., які позивач просить стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселити з житлового приміщення АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та неповнолітню ОСОБА_2М, забезпечити право на управління ПАТ "ВіЕс Банк" на нерухоме майно, на яке звернуто стягнення та стягнути судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, подав до суду письмову заяву в якій просить розглянути справу без участі представника Банку, позовні вимоги підтримує повністю, проти прийняття заочного рішення не заперечує.

Відповідачка, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в судове засідання з невідомих суду причин не з'явилася, тому на підставі ст.224 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки представник позивача не заперечив проти такого вирішення справи.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 24.09.2008 року між ПАТ "ВіЕс Банк" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № КF52504, згідно якого позивач надав відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 35000,00 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 22.09.2023 року під 12.50% річних. Позивачем умови договору виконано та надано кредит, що підтверджується заявою на видачу готівки №1722_31 від 25.09.2008 року.

Згідно п.п. 1.2, 1.3, 5.2.2. Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 взяла на себе зобов"язання: починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами в сумі не менше 195,00 доларів США в термін не пізніше останнього робочого дня місяця; процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 12.5%; повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених Кредитним договором.

Відповідачка ОСОБА_1 своїх договірних зобов"язань не виконує, порушила умови Кредитного договору щодо належного та своєчасного повернення коштів та відсотків за їх користування в порядку визначеному Кредитним договором та заборгувала позивачу станом на 28.01.2015 року кошти у загальній сумі 25492,33 доларів США, що становить 404549,13 гривень, з яких: 23450,79 $ = 372151,02 гривень - заборгованість по кредиту; 1197,89 $ = 19009,85 гривень - заборгованість по відсотках.

Зобов'язання за даним кредитним договором забезпечено договором іпотеки № КF52504 від 25.09.2008 року, згідно якого відповідачка ОСОБА_1 надала у заставу позивачу нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0526 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 2121210100:00:001:0066; жилий будинок з надвірними спорудами загальною площею 239,5 м.кв в АДРЕСА_1

Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засідання фактів суд констатує, що вони регулюються правовідносинами, визначеними нормами ЦК України 2003 р. та нормами Закону України "Про іпотеку".

Так, відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 року, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.

Відповідно до ч.2 ст.1050 та ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення Відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно п.6.1 Іпотечного договору право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у Іпотекодержателя зокрема, з наступних підстав:

а) у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем-Боржником основного зобов'язання;

б) у разі порушення Іпотекодавцями обов'язків (умов), встановлених іпотечним договором.

Згідно п.6.2 Іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов"язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору.

Згідно п.6.3 Договору іпотеки відповідачу надіслано іпотечне повідомлення - вимогу за вих. №09-3/22541 від 16.10.2014 року з вимогою виконати зобов'язання в повному обсязі та у разі ігнорування даної вимоги попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, дану вимогу останнім не виконано.

Пунктом 6.8 Іпотечного договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців (користувачів), зареєстрованих в установленому порядку в нерухомому майні, що є предметом іпотеки по даному договору. Після прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки всі мешканці (користувачі) зобов'язані на письмову вимогу Іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити предмет іпотеки протягом одного календарного місяця з дня отримання такої вимоги.

Згідно даного пункту відповідачу по справі надіслано повідомлення вимоги про звільнення предмету іпотеки за вих. №10-3/26965 від 12.12.2014 року. Зазначені вимоги отримані відповідачем. Проте, дані вимоги залишені останніми без розгляду.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За приписами ст.39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу, встановленою ст. 38 Закону, яка передбачає продаж предмета будь-якій особі-покупцеві.

Статтею 25 ч.2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур.

Крім того, абзацом другим п.43 постанови №5 від 30.03.2012 року Вищий Спеціалізований Суд з розгляду цивільних та кримінальних справ зазначив, що з згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Разом з тим, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (ділі - Закон), згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Іпотекодавець чи позичальник не відноситься до категорії осіб, які є суб'єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Підставою для прийняття Закону стала втрата значних коштів громадянами України внаслідок різких курсових коливань на валютному ринку України, знецінення національної валюти. У пояснювальній записці до проекту зазначеного Закону вказувалося, що через знецінення національної валюти десятки тисяч людей не мають можливості обслуговувати кредитні зобов'язання за споживчими кредитами в іноземній валюті. Банки та інші фінансові установи масово звертають стягнення і примусово вилучають у таких боржників рухоме і нерухоме майно. В тому числі, викидаючи людей із неповнолітніми дітьми з житла на вулицю і забираючи засоби до існування. Це викликає гостре незадоволення у людей і напруження у суспільстві.

Отже, зазначений Закон було прийнято з метою підтримки громадян України, які мають невиконані зобов'язання за договорами споживчого кредиту в іноземній валюті (валютних кредитів), укладеними з фінансовими установами та банками України шляхом встановлення порядку і умов конвертації зобов'язань за кредитними договорами в іноземній валюті в національну валюту України та пропонувалося мінімалізувати негативні наслідки інфляції національної валюти для громадян України та убезпечити зазначених громадян від виникнення скрутної фінансової ситуації.

Основною метою прийняття Закону, як зазначалося у пояснювальній записці, є забезпечення конституційних прав громадян та відновлення довіри до банків та інших фінансових установ, вжиття оперативних заходів та мінімалізації можливих збитків громадян при виконанні своїх кредитних зобов'язань.

Проаналізувавши норми Закону можна зробити висновок, що вони містять як норми матеріального права, так є і процесуальними нормами, які необхідно застосовувати судам на будь-якій стадії розгляду справи, враховуючи, що саме поняття «мораторій» є відстроченням виконання зобов'язань, що встановлюються на певний термін.

Матеріали цивільної справи містять докази того, що відповідачка отримала кредит в іноземній валюті на ремонт житлового будинку з надвірними спорудами (п.1.1, п.1.4 кредитного договору), загальна площа такого нерухомого житла не перевищує 250 кв. м, це житло використовується як місце постійного проживання ОСОБА_1 та її неповнолітної дитини ОСОБА_2, остання володіє вказаним будинком на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.08.2008 року, у її власності не перебуває інше нерухоме майно, а зазначене житлове приміщення передане банку в іпотеку. ОСОБА_1 не належить до категорії осіб, які є суб'єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», оскільки у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення відомості щодо нього відсутні.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що з урахуванням норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 07.06.2014 року та обставин встановлених в судовому засіданні, звернення стягнення на предмет іпотеки житлового будинку та виселення не може відбутися, у зв'язку з чим у задоволенні позову ПАТ «ВіЕс Банк», слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 31, 60, 169, 212-215, 224-225 ЦПК України, ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 07.06.2014 року, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" м.Львів до ОСОБА_1, яка діє від свого імені та від імені своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - відмовити.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийГ. І. Рішко