Постанова

від 03.03.2015 по справі 802/164/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 березня 2015 р. Справа № 802/164/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П. А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Мошняги В. І.

представника позивача: Герасименка Д. А.

представника відповідача: Терепи С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Євро - Він"

до: Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Євро - Він" з позовом Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 24 грудня 2014 року № 0010442202 та №0010452202, видані на підставі акту перевірки №193/2202/37424354 від 10 жовтня 2014 року, протиправні, винесені з порушенням вимог чинного законодавства та такі, що підлягають скасуванню. Позивач вказує на те, що висловлені відповідачем в акті перевірки припущення щодо нікчемності укладених із ПП "НВВ" правочинів, не відповідають дійсності.

На переконання позивача, у нього наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство. Крім того, правочини, укладені із контрагентом, є чинними та відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, додатково надав письмові докази в підтвердження зайнятої правової позиції та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро - Він" зареєстровано Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 17.12.2010 року за №11741020000009042.

На підставі направлення від 27.11.2014 року №68/22, виданого Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області Климчук Людмилою Володимирівною головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ, гідно із ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р., та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 27.11.2014р. №114, проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Євро - Він" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час проведення фінансово - господарських операцій з наступними СГП: ПП "НВВ" (код ЄДРПОУ 31041906), ФГ "Скутельник А.О." (код ЄДРПОУ 34276610), ТОВ "Вінтра" (код ЄДРПОУ 13314777), ТОВ "ТД"Єдінство" (код ЄДРПОУ 34465623), ТОВ "ВТК "АДалекс" (код ЄДРПОУ 35874497), ТОВ "Віра-Стар" (код ЄДРПОУ 38308635) за період з 01.01.2011р. по 31.10.2014р.

Результати перевірки оформлено актом №93/2202/37424354 від 10 жовтня 2014 року (а.с. 30-54), згідно якого встановлено порушення вимог: п.198.1 п.198.3 сг.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.п.134.1.1. л.134.1 ст. 134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 22500 гривень та заниження податку па прибуток всього на суму 23625 гривень.

На підставі викладених в акті перевірки даних встановлено, що в період який перевірявся, позивачем з ПП "НВВ" укладено договір № 1005 від 01.09.2012 року.

Податковим органом зроблено висновок, що господарські операції із зазначеним контрагентом не здійснювалися та є безтоварними.

На підставі акту перевірки у відношенні позивача Вінницькою ОДПІ сформовано податкові повідомлення - рішення №0010442202 від 24.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 29 531 грн., з них 23 625 грн. за основним платежем та 5 906 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення - рішення №0010452202 від 24.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 28125 грн., з них 22500 грн. за основним платежем та 5625 грн. штрафних санкцій.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що суперечать дійсним обставинам та нормам чинного законодавства України, тому звернувся з даним позовом.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив із наступного.

Судом встановлено, що передумовою визначення податкового зобов'язання з ПДВ у цій справі були фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ПП "НВВ".

Так, згідно договору поставки №1005 від 01.09.2012 року ПП "НВВ" поставлено на адресу позивача жир сирець в загальній сумі 135000 грн., у тому числі ПДВ - 22500 грн. Ця операція визнана податковим органом як фіктивна із посиланням на те, що товарно - транспортна документація містить недостовірні дані, що ставить під сумнів реальність здійснення транспортування вантажу, зокрема відповідач у акті перевірки зазначив, що у товарно - транспортних накладних адреса отримання та адреса розвантаження товару заповнена не повністю.

Разом з тим, позивачем надано на підтвердження реальності господарських операцій документи, які містяться в матеріалах справи: податкові накладні та видаткові накладні (а.с. 56-61). Дані документи скріплені печатками сторін. На підтвердження оплати за виконання умов договору поставки представником позивача надані платіжні доручення № 79 та №81 від 01.10.2012 року, №90 від 05.10.2012 року, №97 від 19.10.2012 року згідно яких позивачем сплачено ПП "НВВ" всього 135 000 грн. (а.с. 62-65).

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 вказаного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В результаті проведених операцій, згідно вищезазначених вимог Податкового кодексу України, позивачем віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період встановлено його завищення.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року, в якій зазначено, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Але, поряд із цим, в даному Інформаційному листі зазначено, що в постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року останній вказує на те, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

З врахуванням викладеного слід зазначити, що документами, які підтверджують факт реальності здійснення операцій, є договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт та платіжні доручення.

Отже, господарська операція, фактично здійснювана підприємством позивача, підтверджуються оформленими належним чином документами.

З урахуванням того, що чинним законодавством на позивача не покладено обов'язок контролювати звітність контрагентів, або своєчасність сплати ними податків, на підставі виписаних контрагентом податкових накладних, позивачем обґрунтовано та правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Крім того, суд зазначає, що підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів.

Крім того, згідно акту перевірки посадові особи контролюючого органу підтвердили, що первинні, документи бухгалтерські та інші документи, використані при перевірці, достовірні та надані в повному обсязі, що також підтверджує факт здійснення господарської операції позивача з ПП "НВВ".

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що дії позивача свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідають дійсному економічному змісту, у зв'язку із чим податкове повідомлення - рішення №0010442202 від 24.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 29 531 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0010452202 від 24.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 28125 грн., з них 22500 грн. за основним платежем та 5625 грн. штрафних санкцій, суд виходив з наступного.

Як уже встановлено судом, TOB "Євро - Він" та ПП "НВВ" укладено договір поставки №1005 від 01.09.2012 року, згідно умов якого ПП "НВВ" зобов'язалося поставити на адресу TOB "Євро -Він" жир сирець. Доставку товару було здійснено 24.09.2014р., 25.09.2014р. та 26.09.2014р., що підтверджується податковими накладними №70 від 24.09.2012 року, №76 від 25.09.2012 року,№77 від 26.09.2012 року, видатковими накладними № Н - 00000530 від 24.09.2012 року, № Н - 00000531 від 25.09.2012 року, № Н - 00000532 від 26.09.2012 року, а також товарно - транспортними накладними №1 від 24.09.2014р., №2 від 25.09.2014р., №3 від 26.09.2014р.

В акті перевірки перевіряючи відображено висновок про порушення позивачем п.п.134.1.1. л.134.1 ст. 134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, з підстав зняття податкового кредиту у зв'язку із не дотриманням порядку заповнення товарно - транспортних накладних.

Суд критично ставиться до таких висновків податкового органу, що описано вище по тексту рішення суду.

Як на підставу не врахування валових витрат відповідач також посилається на протокол допиту свідка директора ПП "НВВ" ОСОБА_6

В ході судового розгляду адміністративної справи судом допитано в якості свідка директора ПП "НВВ" ОСОБА_6, який зазначив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності контрагента не має. Вказане підприємство зареєстрував на своє ім'я, однак бухгалтерський облік по контрагенту не вів та вказаних документів не бачив, звітності до податкових органів не подавав.

Заслухавши пояснення свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи та провівши системний аналіз законодавства України, суд зазначає таке.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на протокол допиту директора ПП "НВВ" ОСОБА_6 та пояснення самого свідка, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно вироком суду, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів які вчинялися саме юридичною особою - ТОВ "Євро - Він".

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між позивачем та ПП "НВВ" були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у підприємств умислу на укладення вказаних домовленостей з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст.ст. 202, 203, 228 ЦК України.

Як встановлено при розгляді даної справи, позивачем дотримано усіх необхідних та властивих господарським операціям із контрагентом умов, на які звертає увагу Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10). Окрім цього, судом встановлено, що висновки податкового органу про порушення позивачем норм п.198.1 п.198.3 сг.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 24.12.2014 року № 0010442202 та №0010452202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові, особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як поясненнями представників сторін, так і матеріалами суд вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 24.12.2014 року №0010452202 та №0010442202.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро - Він" (код ЄДРПОУ 37424354) судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович