Постанова

від 06.03.2015 по справі 826/19662/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2015 року № 826/19662/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська науково-виробнича і торгівельно постачальна фірма «Укрвиробничпостачторг» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська науково-виробнича і торгівельно постачальна фірма «Укрвиробничпостачторг» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2014 р. № 0006552208, № 0006562208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 22.10.2014 р. № 5184/26-58-22-08-17/14279081 прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2014 р. № 0006552208, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 111 587,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.11.2014 р. № 0006562208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 127 209,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в запереченнях до позовної заяви.

У зв'язку із надходженням 18.02.2015 р. до канцелярії суду клопотання позивача про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження за відсутності представника позивача, суд прийшов до висновку про можливість подальшого розгляду справи на підставі приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Українська науково-виробнича і торгівельно-постачальна фірма «Укрвиробничпостачторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Юстон Плюс» за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 74 391,00 грн., в тому числі по періодам: за червень 2013 р. на суму 74 391,00 грн.

2. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 84 806,00 грн., в тому числі по періодам: за 2013 рік на суму 84 806,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 22.10.2014 р. № 5184/26-58-22-08-17/14279081 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 07.11.2014 р. № 0006552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 111 587,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 74 391,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 196,00 грн.;

- від 07.11.2014 р. № 0006562208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 127 209,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 84 806,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42 403,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу норм Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська науково-виробнича і торгівельно-постачальна фірма «Укрвиробничпостачторг» зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та має статус платника ПДВ. Основним видом діяльності є рекламні агентства.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки податкового органу стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС».

Так, позивачем (замовник) та ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» (виконавець) укладено договір № 10 від 01.06.2013 р. про надання послуг, розміщення інформації у всесвітній мережі Інтернет, відповідно до умов якого, виконавець приймає на себе зобов'язання надати, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити послуги із розміщення інформації замовника і всесвітній мережі Інтернет, згідно з умовами договору і всіх додаткових угод до нього.

Найменування і загальна вартість послуг вказуються в рахунках, що виставляються виконавцем замовникові на оплату.

Детальна інформація щодо послуг, які надаються згідно з цим договором, міститься у додаткових угодах до цього договору та визначається у запиті замовника, який надається на вказаний у договорі email виконавця, або факсимільним зв'язком (п. 2.3 договору).

Виконавець зобов'язуються до дати початку надання послуг у терміни, встановлені додатковими угодами, надати виконавцю готові до розміщення інформаційні матеріали (тести та інше), а також необхідну для надання послуг інформацію про умови розміщення.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду: рахунки на оплату замовлень, акти надання послуг, податкові накладні, виписки по рахунку, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, скріншоти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем декларувалися господарські зобов'язання за період: червень 2013 р.

Натомість висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що згідно баз відповідача, контрагент позивача має стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, а також акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.06.2014 р. № 473/26-57-22-01-10/37962619 про неможливість проведення господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2013 р. по 30.06.2013 р. та з 01.08.2013 р. по 31.03.2014 р. Висновками вказаного акту встановлено, що згідно реєстраційної частини облікової справи ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» має стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням Директор, бухгалтер та засновник - ОСОБА_1, відповідно до пояснень від 10.04.2014 р., повідомила про свою непричетність до діяльності та створення підприємства.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Крім того, доказів винесення вироку у кримінальній справі, який має преюдиційне значення для суду, не надано.

Водночас, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

Позивачем на підтвердження господарських операцій не надано суду додаткових угод до договору, в яких повинна бути зазначена детальна інформація щодо послуг, які надаються згідно з договором; запитів від замовника; доказів передачі інформаційних матеріалів виконавцю, умов розміщення; графіку їх розміщення, місця розміщення (вид пошукової системи, в якій розміщується інформація, об'єм, вид, розміщуваної інформації); доказів того, що в пошуковій системі дійсно розміщений весь об'єм замовленої інформації, зокрема, що саме інформація вказана на скріншотах позивача має відношення до укладеного договору та розміщена в повному обсязі; доказів, які б свідчили про використання отриманих послуг в подальшій господарській діяльності позивача.

Слід зазначити, що акти виконаних робіт не місять вичерпної інформації щодо наданих послуг, а саме: об'єму, виду, розміщуваної інформації, місця розміщення, періоду. Інформація викладена в актах надання послуг містить лише загальну інформацію про запуск, оптимізацію, технічну підтримку акаунта на Google.com.ua.

Також позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про наявність у штаті працівників, зокрема, суду не надано доказів подачі позивачем звіту 1-ДФ, доказів обміну персональними даними працівників виконавця та замовника.

З наданих позивачем документів неможливо встановити, якими силами та засобами виконувалися роботи, а відтак не вбачається формування основних фондів позивача.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг та виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 74 391,00 грн., в тому числі по періодам: за червень 2013 р. на суму 74 391,00 грн. та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 84 806,00 грн., в тому числі по періодам: за 2013 рік на суму 84 806,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська науково-виробнича і торгівельно постачальна фірма «Укрвиробничпостачторг»» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська науково-виробнича і торгівельно постачальна фірма «Укрвиробничпостачторг» (код ЄДРПОУ 14279081) решту суми судового збору у розмірі 4 298,33 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору в розмірі 4 298,33 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська науково-виробнича і торгівельно постачальна фірма «Укрвиробничпостачторг» (код ЄДРПОУ 14279081) доручити ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук