Постанова

від 10.03.2015 по справі 826/1147/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/57

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 березня 2015 року 13:31 № 826/1147/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Коноваловій Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду "Столичний Резерв" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за участі представників сторін:

представника позивача Миронюка І.В.,

представника відповідача Білоус Ю.О.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10.03.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Відкритий недержавний пенсійний фонд «Столичний резерв» (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 33-б; код ЄДРПОУ 21708016) щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 43000,00 (сорок три тисячі) грн., розміщених у публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Південкомбанк", згідно договору банківського вкладу "Стандартний" № 302Д-11Ю від 25.11.2013;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 33-б; код ЄДРПОУ 21708016) повернути позивачу відкритому недержавному пенсійному фонду "Столичний резерв" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 12-Л, код ЄДРПОУ 34892607, п/р № 26508196 у ПАТ "ПУМБ" МФО 334851) пенсійні активи у розмірі 43 000,00 (сорок три тисячі) грн., розміщених у публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Південкомбанк", згідно договору банківського вкладу "Стандартний" № 302Д-11Ю від 25.11.2013.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/1147/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2015 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 10.03.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Між ПАТ «Комерційний банк «Південкомбанк» та відкритим недержавним пенсійним фондом «Столичний резерв», від імені та за рахунок якого діяло приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Національний резерв» було укладено договір банківського вкладного «стандартний» (з виплатою процентів щомісяця) від 25.11.2013р. № 302Д-11Ю (т. 1, арк. 9-11).

Відповідно до умов даного договору, банк відкриває вкладнику (депозитний) рахунок № 2651.9.029592.002 в Глибочицькому відділенні Київської філії ПАТ «КБ «Південкомбанк».

Згідно п. 1.2 договору, вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а банк приймає грошові кошти вкладника в сумі 43000,00 грн. та зобов'язується повернути 28.05.2014.

Крім того, банк сплачує вкладнику проценти в розмірі 20,5% річних за користування коштами.

У зв'язку з чим, враховуючи, що постановою Правління Національного банку України від 24.09.2014 № 598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.09.2014 № 101 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк», позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою щодо повернення позивачу пенсійних активів (коштів) у розмірі 43000,00 грн., розміщених у ПАТ «КБ «Південкомбанк» згідно договору банківського вкладу, шляхом їх перерахування на поточний рахунок.

В той же час, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом від 13.01.2015 № 09-343/15 повідомило відкритий недержавний пенсійний фонд «Столичний резерв», що разі акцептування ПАТ «КБ «Південкомбанк» кредиторських вимог відкритого недержавного пенсійного фонду «Столичний резерв», такі вимоги можуть бути законно задоволенні у сьому чергу кредиторських вимог, як це передбачено частиною першою ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (т. 1, арк. 13-15).

Однак, позивач вважає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протиправно відмовився повернути відкритому недержавному пенсійному фонду «Столичний резерв» суму вкладу, згідно договору банківського вкладного «стандартний» від 25.11.2013р. № 302Д-11Ю.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що між позивачем та Фондом відсутні публічно-правові відносини, оскільки пенсійні активи, які бажає повернути позивач, знаходяться в Банку, а не в Фонді, і саме тому Банк, а не Фонд має виступати відповідачем по справі, так як законодавством не передбачено, що після введення тимчасової адміністрації/здійснення процедури ліквідації права та обов'язки Банку в судових справах набуває Фонд.

Проте, позивач не погоджується з такою позицією відповідача, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі Закон України від 23.02.2012р. № 4452-VI)

Положеннями статті 3 Закону України від 23.02.2012р. № 4452-VI закріплено, що Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Як зазначено у частині 1 статті 4 вказаного Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно статті 11 Закону України від 23.02.2012р. № 4452-VI управління поточною діяльністю Фонду здійснює Виконавча дирекція Фонду.

Виконавча дирекція Фонду складається з п'яти членів. Рішення виконавчої дирекції Фонду приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в засіданні не менше ніж чотирьох членів виконавчої дирекції.

Повноваження Виконавчої дирекції Фонду закріплені у статті 12 названого Закону.

Зокрема, частиною 3 згаданої статті закріплено, що до повноважень Виконавчої дирекції Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами відноситься прийняття рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку - здійснює призначення та відсторонення від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Слід зазначити, що порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 1 ст. 27).

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (ч. 2 ст. 27).

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 3 ст. 27).

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства (ч. 4 ст. 27).

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників (ч. 5 ст. 27).

Між іншим, відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (із змінами; далі - Положення № 14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860, визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Пунктом 2 розділу IV Положення № 14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Пунктом 4 розділу IV Положення № 14 передбачено, що Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Пунктом 6 цього розділу вказаного Положення встановлено, що на підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

З наведеного у сукупності вбачається, що Перелік, який складається Уповноваженою особою та Загальний реєстр вкладників, який затверджується Фондом, є різними за суттю, змістом та призначенням документами.

Перелік складається Уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку.

Перелік, який складається Уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом.

Отже, з наведеного вбачається, що Фонд гарантує повернення коштів за банківським вкладом лише фізичним особам. Крім того, обов'язковою передумовою повернення даних коштів є наявність даних фізичної особи у Переліку, який формується Уповноваженою особою Фонду та передається до Фонду для затвердження Загального реєстру вкладників для здійснення виплат.

В той же час, черговість та порядок задоволення вимог до банку визначені в статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Однак, як вбачається із позовної заяви, позивач вважає, що пенсійні активи не розміщувалися на депозитному рахунку як власні кошти відкритого недержавного пенсійного фонду «Столичний резерв», оскільки прибуток від такого інвестування завжди зараховувався на користь його учасників, а не на користь фонду, а тому пенсійні активи не є вкладом юридичної особи та підлягають поверненню в силу Закону України «Про недержавне пенсійне страхування».

Проте, суд не погоджується з твердженням позивача, що власниками пенсійних коштів та вкладниками в розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є саме фізичні особи-учасники позивача, і що на них поширюються встановлені цим Законом гарантії з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифікату.

Згідно з частиною 1 статті 1063 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

Абзацом 3 частини 1 статті 1063 ЦК України передбачено, що визначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банківського вкладу.

Проте, договір банківського вкладного «стандартний» (з виплатою процентів щомісяця) від 25.11.2013р. № 302Д-11Ю, укладений між Банком та позивачем не містить жодної інформації про те, що він укладений на користь фізичних осіб.

Навіть якщо б договір і був укладений на користь фізичних осіб, то для того щоб набути права вкладника дані фізичні особи мають пред'явити до банку вимогу, або іншим чином виразити свій намір скористатися правами вкладника.

Позивачем не надано жодного доказу звернення фізичних осіб, що є учасниками позивача, до Банку з метою набуття прав вкладників.

Аналіз вказаних правових норм в сукупності із встановленими обставинами дають підстави суду зробити висновок, що учасники позивача не є вкладниками ні в розумінні ЦК України, ні в розумінні Закону.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності, є Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 09.07.2003р. №1057-IV з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України від 09.07.2003р. №1057-IV).

Згідно з частиною 1 статті 2 названого Закону система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

При цьому, суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, є недержавні пенсійні фонди (частина 2 статті 2).

Приписами статті 1 Закону України від 09.07.2003р. №1057-IV передбачено, що недержавний пенсійний фонд - це юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.

Відповідно до положень статті 48 зазначеного Закону пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення. Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється.

Згідно з частиною 1 статті 51 Закону України від 09.07.2003р. №1057-IV сума пенсійних коштів усіх учасників пенсійного фонду дорівнює чистій вартості активів пенсійного фонду.

Відповідно до статті 1 цього Закону чиста вартість активів пенсійного фонду - різниця між вартістю активів пенсійного фонду на день проведення підрахунку та сумою зобов'язань пенсійного фонду, що підлягають виконанню на день проведення підрахунку.

У той же час, у частині 3 статті 6 Закону України від 09.07.2003р. №1057-IV закріплено, що активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до пенсійного фонду.

Отже, обов'язковою умовою для повернення грошових коштів, розміщених в банківській установі недержавним пенсійним фондом, є встановлення факту належності таких коштів до складу пенсійних внесків учасників фонду.

Як зазначено вище, договір банківського вкладу «стандартний» (з виплатою процентів щомісяця) від 25.11.2013р. № 302Д-11Ю, укладений між Банком та позивачем не містить жодної інформації про те, що він укладений на користь фізичних осіб.

Крім того, наданий позивачем реєстр учасників відкритого недержавного пенсійного фонду «Столичний резерв» станом на 25.11.2013 не містить інформації щодо розмірів належних фізичним особам сум вкладів, а, відтак, суд позбавлений можливості встановити факт належності коштів за банківським вкладом в розмірі 43000,00 грн. до складу пенсійних внесків учасників пенсійного фонду.

Як вбачається із матеріалів справи, позиція позивача ґрунтується на статті 48 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", згідно якої пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення, використання пенсійних активів для інших цілей забороняється.

Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи" від 04.07.2014 № 1586-VII, який набрав чинності з 11.07.2014, частину 5 статті 50 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" викладено в наступній редакції, активи недержавного пенсійного фонду (крім депозитів ), зберігачем яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси такого банку . Повернення цих активів здійснюється відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Отже, Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" зазначено, що до ліквідаційної маси банку не включаються активи недержавного пенсійного фонду, проте норми даного закону не регулюють депозити недержавного пенсійного фонду.

З огляду на вищевикладене та не ненадання позивачем під час розгляду справи документів на підтвердження того, що грошові кошти у сумі 43000,00 грн. зараховані на депозитний рахунок складають саме активи пенсійного фонду, сформовані за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків), оскільки у реєстрі учасників відкритого недержавного пенсійного фонду «Столичний резерв» станом на 25.11.2013 відсутня інформація щодо розмірів сум вкладів, належних фізичним особам, суд позбавлений можливості встановити факт належності таких коштів до складу пенсійних внесків учасників пенсійного фонду, що свідчить про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову відкритого недержавного пенсійного фонду «Столичний резерв» повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 березня 2015 року.