Ухвала

від 10.03.2015 по справі 907/1147/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а

УХВАЛА

10.03.2015 Справа № 907/1147/13

Суддя господарського суду В.В. Мокану

розглянувши матеріали за скаргою приватного підприємства „Голден Бір Трейдінг", м. Ужгород № АБВГ14-01/30-11 від 30.01.2015 року (вх. № 02.5.1-14/1287/15 від 02.02.2015 року) про скасування постанов Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсон ВП № 42227733 від 18.11.2014 року та ВП № 42227943 від 18.11.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні з виконання наказів господарського суду Закарпатської області від 10.02.2014 року по справі № 907/1147/13 за позовом приватного підприємства „Голден Бір Трейдінг", м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергост", м. Херсон, до Всеукраїнської громадської організації „Українська правнича група", м. Перечин Закарпатської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергост" суми 129162 грн. 81 коп., в т.ч. 27643 грн. 17 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № ПД(К)-2/13 від 15.01.2013 року, 5819 грн. 64 коп. штрафних санкцій за порушення строків розрахунків за товар та 95700 грн. штрафу за неповернення зворотної упаковки; стягнення з Всеукраїнської громадської організації „Українська правнича група" в солідарному порядку з товариством з обмеженою відповідальністю „Інтергост" суми 10000 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № ПД(К)-2/13 від 15.01.2013 року, за участю представників: скаржника Вакула Ю.І. (договір про надання правової допомоги від 15.02.2014 року № АБВГ 14-01/30); органу ДВС та боржників не брали участі,

встановив:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.01.2014 року по справі № 907/1147/13 частково задоволено позов приватного підприємства „Голден Бір Трейдінг", стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергост" та Всеукраїнської громадської організації „Українська правнича група" на користь приватного підприємства „Голден Бір Трейдінг" суму 10000 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № ПД(К)-2/13 від 15.01.2013 року; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергост" на користь приватного підприємства „Голден Бір Трейдінг" суму 115862 грн. 81 коп., в т.ч. 17643 грн. 17 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № ПД(К)-2/13 від 15.01.2013 року, 5819 грн. 64 коп. штрафних санкцій за порушення строків розрахунків за товар, 92400 грн. штрафу за неповернення зворотної упаковки, а також суму 2517 грн. 26 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та суму 5572 грн. у відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

На виконання зазначеного рішення господарським судом 10.02.2014 року були видані накази, які стягувачем були пред'явлені до виконання листом від 18.02.2014 року.

Постановами державного виконавця відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона від 26.02.2014 року відкрито виконавчі провадження ВП № 4227733 та ВП № 42227943 з виконання наказів суду від 10.02.2014 року.

Постановами державного виконавця від 18.11.2014 року встановлено, що в результаті здійснених державним виконавцем дій майно, зареєстроване за боржником, не виявлено, кошти на арештованих рахунках відсутні, за місцем реєстрації підприємство не знаходиться, за адресою, зазначеною стягувачем, а саме, м. Херсон, пр. Ушакова, 57, оф. 308, ТОВ „Інтергост" відсутнє, що послугувало підставою для повернення виконавчих документів стягувачу відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження".

Вимогу про скасування постанов про повернення виконавчого документу стягувачеві від 18.11.2014 року скаржник обґрунтовує посиланням на положення Закону України „Про виконавче провадження", якими регламентовано, зокрема, повноваження державного виконавця при здійснені виконавчих дій, та стверджує, що державним виконавцем не реалізовано в повній мірі надані йому повноваження, а саме, право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1 ч. 3 ст. 11); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну (пункт 3 ч. 3 ст. 11); викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ (пункт 11 ч. 3 ст. 11); накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 13 ч. 3 ст. 11); застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку (пункт 14 ч. 3 ст. 11); вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (пункт 16 ч. 3 ст. 11); з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження (пункт 17 ч. 3 ст. 11); у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням (пункт 18 ч. 3 ст. 11); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами (пункт 20 ч. 3 ст.11). Наголошує, що орган ДВС не реалізував наведені вище повноваження, а відтак не виконав обов'язку, передбаченого статтею 11 Закону України „Про виконавче провадження". Про проведення виконавчих дій орган ДВС не інформував стягувача, чим порушив право останнього на участь у виконавчих діях; із заявами божника орган ДВС стягувача не знайомив і не доводив до відома останнього про наявність таких, чим позбавив права висловити свої міркування з цього приводу. Стверджує, що не з'ясовано державним виконавцем органу ДВС в повній мірі майновий стан боржника юридичної особи, оскільки не запитано інформацію про наявність належного від третіх осіб майна чи коштів, не встановлено наявність податкових зобов'язань чи податкового кредиту зі сплати ПДВ, що свідчить про здійснення господарської діяльності, не встановлено, як

нараховувалася та виплачувалася заробітна плата керівнику (бухгалтеру) боржника та чи є така заборгованість та заборгованість з сплати ПДФО та ЄСВ, відсутність яких свідчить про те, що боржник, виконуючи зобов'язання перед бюджетами, ухиляється від виконання судового рішення тощо. Не звертався державний виконавець органу ДВС до суду з метою обмеження у виїзді за кордон керівника боржника. Заперечує твердження про те, що державний виконавець не може встановити місцезнаходження боржника, оскільки керівником боржника, як вбачається з відповіді органу ДВС, надавалися відомості державному виконавцю, тому твердження державного виконавця про неможливість встановити місце знаходження боржника не є вірним.

Відділом державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона від 26.02.2014 року на адресу суду надіслано відзив на скаргу, яким в задоволенні скарги просить відмовити, з вимогами скарги не погоджується, наполягає на законності оскаржуваних постанов та на виконанні органом ДВС всіх можливих заходів щодо повного виконання судового рішення у відповідності до вимог Закону України „Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Зауважує, що ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" не передбачено інформування стягувача про проведення виконавчих дій та запрошення його до участі у виконавчих діях, права сторін виконавчого провадження визначені ст. 12 Закону, однак, стягувач не скористався правом ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії. Щодо питання з'ясування майнового стану боржника, повідомляє, що на адресу відділу жодних відомостей про наявність майна боржника у третіх осіб не надходило, за наявності у стягувача такої інформації він повинен був надати її державному виконавцю для перевірки та здійснення відповідних заходів. Заперечує твердження скаржника стосовно відсутності серед матеріалів виконавчого провадження даних про наявність податкових зобов'язань чи податкового кредиту зі сплати ПДВ, про нарахування та сплату заробітної плати керівнику (бухгалтеру) боржника, про наявність заборгованості зі сплати ПДФО та ЄСВ, оскільки на державного виконавця не покладено обов'язок перевірки, чи має боржник - юридична особа податкові зобов'язання чи податковий кредит зі сплати ПДВ, як і те, чи нараховувалась заробітна плата керівнику, чи є заборгованість з сплати ПДФО та ЄСВ. Щодо звернення до суду з метою обмеження у виїзді за кордон керівника боржника зазначає, що таку дію державний виконавець здійснює у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, однак, при здійсненні державним виконавцем виконавчих дій ухилення боржника від виконання зобов'язань не виявлено. Наголошує на вжитті всіх передбачених Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, заходів щодо організації розшуку боржника - юридичної особи. Зазначає, що 04.02.2015 року за заявами позивача, що надійшли до органу ДВС 03.02.2015 року, державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказів господарського суду Закарпатської області від 10.02.2014 року по справі № 907/1147/13, станом на 14.02.2015 року вказані виконавчі документи знаходяться на виконанні. Просить судове засідання по розгляду скарги провести за відсутності його представника.

Дослідивши аргументи скаржника стосовно невідповідності оспорюваних постанов чинному законодавству, суд констатує наступне.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом .

Правовою підставою повернення виконавчих документів за оспорюваними постановами ДВС зазначено п. 5 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Отже, підставою повернення виконавчих документів за оспорюваними постановами державного виконавця є неможливість з'ясувати місце знаходження боржника ТОВ „Інтергост" у результаті вжитих державним виконавцем заходів. Крім того, в мотивувальній частині постанов державний виконавець вказує про відсутність майна, зареєстрованого за боржником, відсутність коштів на арештованих рахунках, відсутність підприємства за місцем реєстрації, та за адресою, зазначеною стягувачем, а саме, м. Херсон, пр. Ушакова, 57, оф. 308.

Факт відсутності боржника за його офіційним місцем знаходження - юридичною адресою по вул. Бучми, будинок 5/2 в м. Херсон (яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) у матеріалах виконавчого провадження підтверджено актом державного виконавця від 15.04.2014 року, укладеним при виході державного виконавця за вказаною адресою, яким встановлено відсутність підприємства та його керівних органів за цією адресою та знаходження за зазначеною адресою приватного будинку.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (арк. 85 - 87, т.1) засновником юридичної особи ТОВ „Інтергост" є, зокрема, Гудименко Юрій Вікторович, який проживає у м. Херсон, вул. Бучми, будинок 5/2, тобто юридичну особу зареєстровано за місцем проживання одного із засновників.

Будь - яких доказів, які свідчать про вжиті державним виконавцем заходи по з'ясуванню фактичного місця знаходження боржника шляхом звернення до його засновника, надані суду матеріали виконавчого провадження не містять.

Водночас, серед матеріалів виконавчого провадження є заява керівника ТОВ „Інтергост" Алексеева О.В. від 15.04.2014 року, у якій він інформує про те, що товариство з грудня 2013 року не веде фінансово - господарську діяльність, не має коштів на банківських рахунках та майна. У зазначеній заяві Алексеев О.В. вказав свою адресу, що надавало можливість з'ясувати у нього місце знаходження боржника.

Заявою від 22.04.2014 року, яка зареєстрована у ДВС 13.05.2014 року за № 2399, стягувач повідомив зазначену у договорі фактичну адресу місця

знаходження боржника: м. Херсон, пр. Ушакова,57, оф. 308. Акт державного виконавця про вихід за зазначеною адресою датовано 18.11.2014 року, тобто більш як через 6 місяців. В складеному 18.11.2014 року акті державного виконавця про відсутність за зазначеною адресою (проспект Ушакова, 57,оф.308) офісу боржника, немає підписів осіб, які були залучені, чи пояснення начальника охорони, на яке є посилання у акті, особа якого (прізвище, ініціали) державним виконавцем не встановлені.

Наведені обставини свідчать про те, що подані органом ДВС матеріали виконавчих проваджень не містять доказів щодо вчинення державним виконавцем всіх необхідних дій щодо з'ясування місцезнаходження боржника ТОВ „Інтергост".

Заслуговують на увагу також зауваження скаржника стосовно недостатності вжитих державним виконавцем заходів щодо розшуку майна боржника. Так, отримавши відомості щодо періоду останньої подачі статистичної звітності боржником, державний виконавець не витребував відповідний баланс ТОВ „Інтергост", який є відображенням майнового стану юридичної особи, не з'ясував наявність у нього дебіторської заборгованості, за рахунок якої можна було би вживати заходи звернення стягнення на майно та кошти, належні від третіх осіб, як це визначено статтею 55 Закону України „Про виконавче провадження".

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що державним виконавцем не вжито всіх можливих заходів для з'ясування місцезнаходження боржника - юридичної особи, а також для виконання наказів господарського суду, отже, не було підстав для повернення виконавчих документів, скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Скаргу приватного підприємства „Голден Бір Трейдінг", м. Ужгород № АБВГ14-01/30-11 від 30.01.2015 року (вх. № 02.5.1-14/1287/15 від 02.02.2015 року) задовольнити.

2. Скасувати постанови Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсон ВП № 42227733 від 18.11.2014 року та ВП № 42227943 від 18.11.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні з виконання наказів господарського суду Закарпатської області від 10.02.2014 року по справі № 907/1147/13.

3. Копію ухвали надіслати сторонам виконавчого провадження та органу ДВС.

Повну ухвалу складено 13.03.2015 року.

Суддя В.В. Мокану