Рішення

від 11.03.2015 по справі 910/29035/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015Справа №910/29035/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАФОСЕРВІС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «СПОРТ-ТУР»

про стягнення 141 871,88 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Коваль В.В. - адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5291 від 28.09.2012 року);

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАФОСЕРВІС» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «СПОРТ-ТУР» про стягнення 74 822,79 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав (не сплатив заборгованість) рішення господарського суду м. Києва від 09.07.2014 року у справі №910/10142/14, яке змінене постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 року, постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 року залишена без змін.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 8 369,67 грн. - 3% річних, 66 453,12 грн. - інфляційних втрат, 1 827,00 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2014 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 04.02.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2015 року відкладено розгляд справи на 18.02.2015 року у зв'язку з неявкою сторін.

04.02.2015 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли документи по справі, клопотання щодо стягнення з відповідача витрат за надання позивачу правової допомоги в розмірі 7 400,00 грн. , заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 9 980,74 грн. - 3% річних, 92 688,58 грн. - інфляційних втрат, 1 853,77 грн. - судового збору.

18.02.2015 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 10 530,86 грн. - 3% річних, 99 918,72 грн. - інфляційних втрат, 2 213,77 грн. - судового збору.

В судове засідання, призначене на 18.02.2015 року представник позивача з'явився.

В судове засідання 18.02.2015 року представник відповідача не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача з огляду на складність спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 11.03.2015 року

11.03.2015 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 11 356,04 грн. - 3% річних, 130 515,84 грн. - інфляційних втрат, 2 842,22 грн. - судового збору.

В судове засідання 11.03.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 26.12.2014 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.03.2015 року представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 11.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Графосервіс» (далі по тексту - постачальник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (далі по тексту - замовник, відповідач) укладено Договір № 95/9 (далі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується здійснити поставку обладнання, монтаж, наладку (надалі по тексту - "обладнання"), згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору на об'єкті, який розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз в районі санаторію ім. Баранова, а замовник зобов'язується оплатити та прийняти обладнання згідно п. 4.1 даного договору, на підставі додатку №1. Додаток №1 за згодою сторін може змінюватись, у зв'язку із уточненням проекту.

У встановлений договором строк відповідач зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав, в результат чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, в зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про: стягнення заборгованості за поставку та монтаж обладнання у розмірі 478 080,00 грн., 3% у розмірі 42 830,73 грн., інфляційних втрат у розмірі 33 943,68 грн. та вартості послуг адвоката у розмірі 53 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.07.2014 року у справі №910/10142/14 (суддя - Князьков В.В.): позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Графосервіс" задоволено частково; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-тур" (04107, м. Київ, вул. Печенізька, буд. 1-7, кв. 178 ідентифікаційний номер 33447980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Графосервіс" (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10, приміщення 4, ідентифікаційний код 21586665) основний борг у розмірі 478 080 (чотириста сімдесят вісім тисяч вісімдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 42 784 (сорок дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 27 коп., інфляційні у розмірі 33 943 (тридцять три тисячі дев'ятсот сорок три) грн. 00 коп., вартість послуг адвоката у розмірі 53 000 (п'ятдесят три тисячі) грн. 00 коп. судовий збір у розмірі 11 096 (одинадцять тисяч дев'яносто шість) грн. 16 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 року у справі №910/10142/14 (Головуючий суддя - Г.А. Жук, Судді - Л.В. Кропивна, А.О. Мальченко) рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року у справі № 910/10142/14 змінено в частині стягнення вартості адвокатських послуг; Пункт 2. резолютивної частини викладено в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-тур" (04107, м. Київ, вул. Печенізька, буд. 1-7, кв. 178, ідентифікаційний код 33447980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Графосервіс" (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10, приміщення 4, ідентифікаційний код 21586665) борг у розмірі 478 080 (чотириста сімдесят вісім тисяч вісімдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 42 784 (сорок дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 33 943 (тридцять три тисячі дев'ятсот сорок три) грн. 00 коп., вартість послуг адвоката у розмірі 5 548 (п'ять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 54 коп., судовий збір у розмірі 11 096 (одинадцять тисяч дев'яносто шість) грн. 16 коп."; В решті частині - рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року у справі №910/10142/14 (Головуючий суддя - В.Я. Карабань, Судді - Г.В. Жаботина, Л.В. Ковтонюк) постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 у справі господарського суду міста Києва № 910/10142/14 залишено без змін.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок невиконання відповідачем судових рішень та наказів (у справі №910/10142/14) позивач вважає, що відповідач на підставі ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати.

Суду не надано жодних доказів виконання (сплати) відповідачем судових рішень та наказів по справі №910/10142/14.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 626 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у своїй постанові від 20.12.2010 року №3-57гс10).

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу , сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З наданих позивачем та не спростованих відповідачем доказів вбачається, що відповідач не виконав (не сплатив) судові рішення та накази по справі №910/10142/14.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 11 356,04 грн. - 3% річних, 130 515,84 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача та на користь позивача витрат за надання позивачу правової допомоги в розмірі 7 400,00 грн., суд зазначає наступне.

22.12.2014 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Лігал Едвайзер» (далі по тексту - Адвокатське об'єднання) укладено Договір №29 про надання правової допомоги в господарському спорі (далі по тексту - Договір №29), за умовами якого Адвокатське об'єднання приймає на себе обов'язки здійснити комплекс заходів з надання правової допомоги у Господарському суді м. Києва, необхідних для захисту прав Клієнта за господарським договором №95/9 від 20 вересня 2010 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт-тур» (надалі - Відповідач), які полягають в стягненні з Відповідача 3% річних та втрат від знецінення грошових коштів, завдані інфляцією у зв'язку із порушенням Відповідачем грошових зобов'язань за вказаним договором (надалі - СПІР), а Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню гонорар за надання вказаної вище правової допомоги.

03.02.2015 року позивач сплатив Адвокатському об'єднанню 7 400,00 грн. за надану правову допомогу, на що підтверджується платіжним дорученням №584 від 03.02.2015 року на суму 7 400,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Згідно з п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, суд дійшов до висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 400,00 грн. - витрат за надання позивачу правової допомоги, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «СПОРТ-ТУР» (04107, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПЕЧЕНІЗЬКА, будинок 1-7, квартира 178, код ЄДРПОУ 33447980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАФОСЕРВІС» (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ СОФІЇВСЬКА, будинок 10, приміщення 4, код ЄДРПОУ 21586665) 11 356 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 04 коп. - 3% річних, 130 515 (сто тридцять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 84 коп. - інфляційних втрат, 7 400 (сім тисяч чотириста) грн. 00 коп. - витрат за надання позивачу правової допомоги, 2 842 (дві тисячі вісімсот сорок дві) грн. 22 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 16.03.2015 року.