cpg1251
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2015 року Справа № 910/29035/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) за участі представників: позивача: відповідача: Коваль В.В. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Графосервіс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18 травня 2015 року у справі№ 910/29035/14 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Графосервіс" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт - Тур" про стягнення 141 871,88 грн
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2014 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахування заяв про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 141 871,88 грн, з яких 11 356,04 грн - 3% річних, 130 515,84 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 (суддя - Якименко М.М.) позов задоволено.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 11 356,04 грн 3% річних 130 515,84 грн інфляційних втрат, 7 400,00 грн витрат за надання позивачу правової допомоги та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 (головуючий - Мальченко А.О., судді - Жук Г.А., Суховий В.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 змінено, позов задоволено частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Графосервіс" 3% річних у розмірі 11 356, 04 грн, 108 638, 76 грн інфляційних втрат, 6 343, 48 грн витрат за надання позивачу правової допомоги, 3 599, 85 грн судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Повернуто ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 в цій частині залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 20.09.2010 між ТОВ "Графосервіс" (постачальник) та ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" (замовник) було укладено договір № 95/9, за умовами якого постачальник зобов'язувався здійснити поставку обладнання, монтаж, наладку, згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною даного договору на об'єкті, який розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Сімеїз в районі санаторію ім. Баранова, а замовник - оплатити та прийняти обладнання згідно з пунктом 4.1. даного договору, на підставі додатку № 1. Додаток № 1 за згодою сторін може змінюватись, у зв'язку із уточненням проекту.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 95/9, ТОВ "Графосервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва, рішенням якого від 09.07.2014 у справі № 910/10142/14, частково зміненим постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2014, позовні вимоги ТОВ "Графосервіс" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 478 080,00 грн основний борг, 3% річних у розмірі 42 784,27 грн, 33 943, 00 грн інфляційних втрат, послуги адвоката та судовий збір.
На момент розгляду даної справи указане судове рішення відповідачем не виконане.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК.
Оскільки відповідач на момент розгляду даної справи рішення господарського суду у справі № 910/10142/14 не виконав, апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат. Однак, у зв'язку із тим, що інфляційні втрати за травень 2014 року вже були стягнуті з відповідача за рішенням суду у справі № 910/10142/14 (відповідачу нараховано інфляційні втрати на суму основної заборгованості за період з 03.06.2011 до 26.05.2014), а повторне їх стягнення не узгоджується і суперечить вимогам чинного законодавства, то суд апеляційної інстанції, змінивши рішення місцевого суду та здійснивши перерахунок інфляційних втрат, правомірно стягнув з відповідач на користь позивача їх у розмірі 108 638,76 грн.
Також апеляційний господарський суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 11 356, 04 грн та витрат на послуги адвоката і правильність висновків апеляційного суду в цій частині ніким не оскаржується.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного господарського суду не спростовують і підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 в оскаржуваній частині не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Графосервіс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 травня 2015 року у справі за № 910/29035/14 - без змін.
Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 29.07.2015 |
Оприлюднено | 31.07.2015 |
Номер документу | 47639767 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Стратієнко Л. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні