Постанова

від 11.03.2015 по справі 826/18990/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18990/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання: Самсонова М.М., за участю сторін: представник позивача Курков М.С., представник відповідача Шкодич Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинним наказу, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» (далі - ТОВ «Веллтоп») звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення № 163426552201 від 25.11.2014 року, яке прийнято за наслідками документальної виїзної перевірки, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1012532грн.; визнання нечинним наказу відповідача від 22.10.2014 року № 3078 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Веллтоп"».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач на письмовий запит податкового органу надав всі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Імпреза Плюс» та ТОВ «Внучата», які підтверджують виконання ним усіх законодавчих умов для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з вказаними товариствами. Саме з вказаних обставин наказ відповідача від 22.10.2014 року за № 3078 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Веллтоп"» є, на думку позивача, протиправним.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2015 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції прийняв до уваги висновки актів перевірок Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 13.06.2014 року № 1576/2203/32938801 ««Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Внучата» та ДПІ у Соломьянському районі Голосного управління Міндоходів у м.Києві від 14.08.2014 року № 806/26-58-22-01-17/38893185 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС», зазначивши, що вказаними актами підтверджується неможливість фактичного здійснення контрагентами господарської діяльності через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт за договорами. Крім того, надані позивачем первинні документи не приймаються судом першої інстанції до уваги як належні докази через їх невідповідність норм чинного законодавства.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2015 р., як таку, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду скасуванню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 12.09.2014 р. на адресу ТОВ «Веллтоп» було надіслано письмовий запит №45374/10/26-55-22-01 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по господарських відносин позивача з ТОВ «АТП-2010» (код за ЄДРПОУ 36955600) за жовтень 2013 року, ТОВ «Внучата» (код за ЄДРПОУ 32938801) за період січень-квітень 2014 року, ТОВ «ЗЕЛЕНЕЦЬКЕ» (код за ЄДРПОУ 30795974) за березень 2014 року, ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» (38893185) за період травень-червень 2014 року, ТОВ «МАРК-1» (код за ЄДРПОУ 39197015) за червень 2014 року.

06.10.2014 р. ТОВ «Веллтоп» надав витребувані документи.

22.10.2014 р. відповідачем прийнято наказ № 3078 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Веллтоп» (код ЄДРПОУ 38039563) по взаємовідносинам з ТОВ «Внучата» (код за ЄДРПОУ 32938801) та ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 38893185) за період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року.

На підставі вказаного наказу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Веллтоп» за результатами якої складено акт від 05.11.2014 року № 1047/26552201/36087018.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про встановлення порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 18.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 , п. 201.10 ст.201 p.V Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість загальну суму на суму 675021, 00 грн., в тому числі по періодах: за січень 2014 року - 27217,00 грн.; за лютий 2014 року - 220877,00 грн.; за березень 2014 року - 220268,00 грн.; за квітень 2014 року - 130955,00 грн.; за травень 2014 року - 75704,00 грн.

13.11.2014 р. позивачем подано до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення на висновки вищевказаного акту.

25.11.2014 р. відповідачем на підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 163426552201, яким ТОВ «Веллтоп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1012532,00 грн., в тому числі - 675021,00грн. - основний платіж, 337511,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Отже, відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про відсутність реального характеру господарських операцій.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Перелік обставин за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка наведений у ст. 78 ПК України.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок згідно з пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України не є обов'язковою.

З урахуванням вищевказаних норм закону та встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання нечинним наказу відповідача від 22.10.2014 року № 3078 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Веллтоп"» є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Також колегією суддів приймається до уваги позиція Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 24.12.2010 р. при розгляді справи № 21-25а10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, зокрема зазначено, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Щодо інших позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 163426552201 від 25.11.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що до видів діяльності ТОВ «Веллтоп» за КВЕД відповідно до Довідки серії АА № 643850 від 24.09.2012 року відносяться: 46.11 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильного сировиною та напівфабрикати; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 66.12 Посередництво за договорами по цінних паперів або товарах.

16.01.2014р. ТОВ «Веллтоп» та ТОВ «Внучата» уклали договір поставки № Ж-03 від 16.01.2014 щодо поставки контрагентом на користь позивача товару (макуха соняшникова).

Згідно матеріалів справи товар було поставлено: у січні 2014 року на суму 163303,0грн., у лютому 2014 року, на суму 1 325 264,4 грн., у березні 2014 року, на суму 1321606,2 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції, зокрема прийняття і оплати вказаного товару, позивачем надані наступні документи: Специфікації до договору поставки № Ж-03 від 16.01.2014 №№ 1-14; податкові та видаткові накладні, банківські виписки ПАТ «Банк «Київська Русь» про рух коштів по рахунку ТОВ «Веллтоп» з відображенням платежів на користь ТОВ «Внучата», реєстр довіреностей.

Крім того, згідно матеріалів справи 19.05.2014 року між ТОВ «Веллтоп» (Покупець) та ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» (Постачальник) був укладений договір поставки № 19-05-14, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця висівки пшеничні гранульовані, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплати його на умовах, визначених даним договором.

На виконання умов вказаного договору у травні 2014 року був поставлений товар висівки пшеничні гранульовані на суму 454 221,3 грн.

Позивач на підтвердження виконання вказаного договору надав наступні документи: специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, реєстр довіреностей, банківські виписки.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач надав докази подальшої реалізації позивачем товару придбаного у ТОВ «Внучата» та ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС». А саме, придбаний позивачем товар у TOB «ІМПРЕЗА ПЛЮС» (висівки пшеничні) у травні 2014 року було реалізовано на експорт Компанії «OREXIM TRADING LIMITED» (Мальта), а придбаний у TOB «Внучата» товар макуха соняшникова у січні-квітні 2014 року був реалізований ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» (код за ЄДРПОУ 32294926) та на експорт Компанії «OREXIM LIMITED» (Великобританія).

Вказані обставини підтверджені наступними документами:

- Договір купівлі-продажу укладений між ТОВ «ВЕЛЛТОП» та ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» №04-04-2013 від 04.04.2013р. (т.ІІ а.с.172-173), Специфікація №16 від 20.03.214р. до Договору купівлі-продажу №04-04-2013 04.04.2013р., Специфікації №17, 18 від 28.03.214р. до Договору купівлі-продажу №04-04-2013 04.04.2013р., Специфікація № 19 від 31.03.214р. до Договору купівлі-продажу №04-04-2013 від 04.04.2013р., Специфікація №21 від 05.05.214р. Договору купівлі-продажу №04-04-2013 від 04.04.2013 р., видаткова накладна № 33 від 20.03.2014р., податкова накладна №5 від 20.03.2014р., акт приймання-передачі №16 від 20.03.2014р., довіреність №20/03/14/1 від 20.03.2014р., видаткова накладна №35 від 28.03.2014р., податкова накладна №11 від 28.03.2014р., акт приймання-передачі №18 від 28.03.2014р., довіреність №28/03/14/1 від 28.03.2014р., видаткова накладна №34 від 28.03.2014р., податкова накладна №10 від 28.03.2014р., акт приймання-передачі №17 від 28.03.2014р.; видаткова накладна №37 від 31.03.2014р., податкова накладна №13 від 31.03.2014р., акт приймання-передачі №19 від 31.03.2014р., видаткова накладна №61 від 05.05.2014р., податкова накладна №7 від 05.05.2014р., акт приймання-передачі №21 від 05.05.2014р., довіреність №05/05/14/1 від 05.05.2014р.;

- Договір купівлі-продажу укладений між ТОВ «ВЕЛЛТОП» та ТОВ «НофаЛаб Інтернешнл Лабораторіс Україна» №14-04-14 від 14.04.2014р. (т.ІІ а.с.197-198), Специфікація №1 від 30.04.2014р. до Договору купівлі-продажу №14-04-14 від 14.04.2014р., видаткова накладна №53/2 від 30.04.2014р., податкова накладна №23 від 30.04.2014р., акт приймання-передачі №1 від 30.04.2014р., довіреність №85/1 від 30.04.2014р., повернення постачальнику №1 від 05.05.2014р., розрахунок коригування №3 від 05.05.2014р. до податкової накладної №23 від 30.04.14р., акт повернення до договору купівлі-продажу від 05.05.2014р.;

- Договір купівлі-продажу укладений між ТОВ «ВЕЛЛТОП» та ТОВ «ЕВЕРІ» №04/06-14-ЖП від 04.06.2014р. (т.ІІ а.с.207-208), Специфікація №1 від 04.06.2014р. до Договору купівлі-продажу № 04/06-14-ЖП від 04.06.2014р., Специфікація №2 від 10.06.2014р. до Договору купівлі-продажу № 04/06-14-ЖП від 04.06.2014р., видаткова накладна №75 від 10.06.2014р., податкова накладна №1 від 06.06.2014р., податкова накладна №2 від 06.06.2014р., податкова накладна №3 від 10.06.2014р., довіреність №414 від 10.06.2014р., акт приймання-передачі №1 від 10.06.2014р.;

- Контракт №OR 0630/13 від 05.12.2013р. укладений між ТОВ «ВЕЛЛТОП» та Компанією «OREXIM LIMITED» (т.ІІ а.с.226-228), Додаткова угода №1 від 14.02.2014р. до Контракту №OR 0630/13 від 05.12.2013р., Додаткова угода №2 від 27.02.2014р. до Контракту №OR 0630/13 від 05.12.2013р., Специфікація №2 від 05.03.2014р. до Контракту №OR 0630/13 від 05.12.2013р., Специфікація №3 від 05.05.2014р. до Контракту №OR 0630/13 від 05.12.2013р., Специфікація №5 від 24.06.2014р. до Контракту №OR 0630/13 від 05.12.2013р., акт приймання-передачі товару №2 від 17.03.2014р. до Контракту №OR 0630/13 від 05.12.2013р., акт приймання-передачі товару №3 від 08.05.2014р. до Контракту №OR 0630/13 від 05.12.2013р., акт приймання-передачі товару №5 від 29.06.2014р. до Контракту №OR О630/13 від 05.12.2013р., вантажно-митні декларації: №504050000/2014/101171, №504050000/2014/102106, №504050000/2014/301095 до Контракту №OR 0630/13 від 05.12.2013р.;

- Контракт №ОТМ 0066/14 укладений між ТОВ «ВЕЛЛТОП» та Компанією «OREXIM TRADING LIMITED» від 05.06.2014р. (т.ІІ. а.с. 247-250, т.ІІІ. а.с. 1-3), Специфікація №1 від 25.06.2014р. до Контракту № ОТМ 0066/14 від 05.06.2014р., вантажно-митна декларація №504050000/2014/301096 до Контракту № ОТМ 0066/14 від 05.06.2014р., договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 21.06.2013р., реєстри на зберігання макухи соняшникової та висівок пшеничних за період з січня 2014р. по червень 2014р., бухгалтерська довідка з отримання прибутку від реалізації, реєстри виданих та отриманих податкових накладних за період з березня 2014р. по червень 2014р.

Аналізуючи надані докази колегія суддів вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами доводи позивача про подальше використання позивачем придбаного у контрагентів ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» і ТОВ «Внучата» товару у власній господарській діяльності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на момент складання податкових накладних контрагенти ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» і ТОВ «Внучата» були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже, мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Не заслуговують уваги доводи податкового органу та невірними є висновки суду першої інстанції з приводу посилання на висновки акту перевірки іншого податкового органу, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Щодо доводів податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних колегія суддів приймає до уваги позиції ВАСУ висловлену в ухвалі від 01.02.2012 р. при розгляді справи № К/9991/52426/11 за позовом Приватного підприємства «Гарантагро» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення, в якій зазначено, що самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними. З метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено правомірність прийнято податкового повідомлення-рішення. Дослідивши договори, що були укладені між позивачем та контрагентами, та надані докази, колегія суддів вважає, що договори поставки відповідають вимогам діючого законодавства, сторонами за договорами були погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цих договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням зазначених обставин, та приймаючи до уваги практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарської операції. Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 163426552201 від 25.11.2014 року, яке прийнято за наслідками документальної виїзної перевірки, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1012532 грн. підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню в даній частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду частково не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування, та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Повний текс постанови виготовлено 13.03.2015 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року, задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинним наказу, скасування податкового повідомлення-рішення, скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинним наказу, скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 163426552201 від 25.11.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» у розмірі 1012532грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.