Ухвала

від 28.07.2015 по справі 826/18990/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року м. Київ К/800/14912/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р.

у справі № 826/18990/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтоп»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання нечинним наказу, скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» (далі - позивач, ТОВ «Веллтоп») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання нечинним наказу, скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2015 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2015 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі № 163426552201 від 25.11.2014 р. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р. скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2015 р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Веллтоп», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Печерському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Веллтоп» по взаємовідносинам з ТОВ «Внучата» та ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» за період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року, за результатами якої складено акт від 05.11.2014 року № 1047/26552201/36087018.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 18.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 , п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 675021, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 р. № 163426552201, яким ТОВ «Веллтоп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1012532,00 грн., в тому числі 675021,00 грн. - основний платіж, 337511,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.01.2014 р. ТОВ «Веллтоп» та ТОВ «Внучата» уклали договір поставки № Ж-03 від 16.01.2014 щодо поставки контрагентом на користь позивача товару (макуха соняшникова).

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, тощо. Оплату придбаного товару підтверджено банківськими виписками.

Також 19.05.2014 року між ТОВ «Веллтоп» (Покупець) та ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» (Постачальник) був укладений договір поставки № 19-05-14, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця висівки пшеничні гранульовані, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплати його на умовах, визначених даним договором.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, тощо. Оплату придбаного товару підтверджено банківськими виписками.

Крім того, на час здійснення господарських операцій ТОВ «Внучата» та ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Як також встановлено судами, позивачем було реалізовано придбаний у ТОВ «Внучата» та ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС» товар контрагентам (ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», ТОВ «НофаЛаб Інтернешнл Лабораторіс Україна», ТОВ «ЕВЕРІ», Компанії «OREXIM TRADING LIMITED»), що підтверджено належним чином складеними первинними документами: специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі, вантажно-митними деклараціями тощо. Оплату придбаного товару підтверджено банківськими виписками.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Внучата» та ТОВ «ІМПРЕЗА ПЛЮС», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

В частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Веллтоп» сторонами рішення першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувалось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун